Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/5851/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Котеньов О.Г. 26 жовтня 2023 р. Справа № 520/5851/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- В с т а н о в и в: 28.07.2022 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд: - визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Харківської області щодо неприйняття наказу про призначення йому з 24.02.2022 додаткової винагороди у розмірі 30000 грн щомісячно на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі постанова № 168); - зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області прийняти наказ про призначення йому з 24.02.2022 додаткової винагороди у розмірі 30000 грн щомісячно на підставі постанови № 168, а також нарахувати та виплатити на підставі цього наказу додаткову винагороду в розмірі 30000 грн щомісячно, з урахуванням днів участі у діях і заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, до забезпечення яких він залучався починаючи з 24.02.2022 до моменту звернення до суду. В обґрунтування вимог позовних вимог та у відповіді на відзив позивач зазначає, що бездіяльність відповідача щодо неприйняття наказу про призначення йому з 24.02.2022 додаткової винагороди у розмірі 30000 грн щомісячно на підставі постанови № 168 є протиправною та такою, що порушує його права. Відповідач, на його думку, самостійно визнає той факт, що відповідний наказ про призначення винагороди ним не приймався. Заперечуючи вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 у відзиві відповідач зазначає, що визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони передбачено наказом від 26.08.2020 № 384 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони» (далі порядок № 384), відповідно до якого підставою для виплати грошового забезпечення, в тому числі його основних, додаткових та одноразових додаткових видів, є накази Служби або територіального управління. Згідно із пунктом 10 цього Порядку грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення. Водночас, представником відповідача зазначено, що у січні 2022 року затверджено кошторис на 2022 рік Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області, але зазначений кошторис та зміни до нього не містять затверджень та не передбачають видатків на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою №

168. Здійснювались неодноразові звернення до відповідних установ стосовно збільшення бюджетних асигнувань за загальним фондом Державного бюджету України за 2022 рік для виплати зазначеної додаткової допомоги співробітникам, проте оскільки таких дій здійснено не було, то він був позбавлений можливості видання відповідного наказу про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди згідно постанови №

168. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 (справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадження). Судове рішення вмотивовано тим, що на період дії воєнного стану співробітниками Служби судової охорони, співробітником якої є і позивач, постановою № 168 передбачена виплата додаткової винагороди. Відсутність кошторисних призначень для виплати винагороди співробіникам відповідача, як і відсутність затвердженого порядку та умов виплати такої додаткової винагороди чи невжиття Міністерством фінансів України заходів щодо збільшення видатків розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації постанови № 168, не можуть впливати на право позивача на отримання додаткової винагороди. Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі, відповідач просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні вимог адміністративного позову відмовити у повному обсязі. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що постановою КМУ від 07.07.2022 № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - постанова № 793) внесені зміни до постанови № 168, розмір додаткової винагороди слід визначати з розрахунку до 30000 грн, пропорційно в розрахунку на місяць, а не щомісячно. Зазначає, що у позивача не виникало право щодо нарахування додаткової винагороди з урахуванням відповідних дій, до забезпечення яких він залучався починаючи з 24.02.2022 до дати звернення до суду з даним позовом (28.07.2022), оскільки до суду не надано доказів на підтвердження інформації щодо безпосередньої участі останнього у бойових діях або забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Посилається на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що Територіального управління Служби судової охорони Харківської області не було розглянуто питання щодо прийняття наказу про призначення позивачу додаткової винагороди в розмірі 30000 грн щомісячно на підставі постанови № 168 чи відмови у винесенні такого наказу. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності. Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України). За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). За приписами ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 317 КАС України слід змінити, з огляду на наступне. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 20.11.2019 проходить службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Харківської області (а.с. 37). 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2101-ІХ (далі Указ № 64/022), введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово був продовжений указами Президента України та який діє і на даний час. На підставі довідки від 27.07.2022, виданою відповідачем, відповідно до Указу № 64/2022, наказу Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України (з основної діяльності) від 07.03.2022 № 10 "Про визначення завдань Служби судової охорони", наказів Служби судової охорони від 01.03.2022 № 84 "Про організацію діяльності Служби судової охорони в умовах воєнного стану", від 26.03.2022 № 122 "Про організацію діяльності Служби судової охорони в умовах воєнного стану", від 25.04.2022 № 154 "Про організацію діяльності Служби судової охорони в умовах воєнного стану", від 23.05.2022 № 194 "Про організацію діяльності Служби судової охорони в умовах воєнного стану", та графіків несення служби сержант Служби судової охорони ОСОБА_1 , контролер II категорії 1 відділення (Орджонікідзевський районний суд) 9 взводу охорони 3 підрозділу охорони територіального управління Служби судової охорони у Харківській області залучався до виконання завдань по охороні судів, органів та установ системи правосуддя: з 08.00 24.02.2022 до 08.00 01.06.2022 - з охорони Орджонікідзевського районного суду; з 08.00 01.06.2022 до 08.00 20.07.2022 - з охорони Ленінського районного суду (а.с. 15). Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом статті 160 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони. На підставі частин першої та другої статті 161 Закону № 1402-VIII Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України). Згідно із частиною першою статті 165 Закону № 1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Частиною другою цієї статті передбачено, що грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом міністрів України (далі КМУ) на рівні, не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками. Постановою КМУ від 03.04.2019 № 289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» (далі постанова № 289) затверджено: схему посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників Служби судової охорони, які займають керівні посади; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників Служби судової охорони; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони; схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони; розміри надбавки за стаж служби співробітників Служби судової охорони. Крім того, установлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується ДСА України. На виконання статті 165 Закону № 1402-VIII та постанови № 289 26.08.2020 ДСА України наказом затвердила порядок № 384, згідно з пунктом 1 розділу І якого, цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони. Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку № 384 грошове забезпечення, що належить до виплати співробітнику і своєчасно не виплачене або виплачене в меншому ніж належало розмірі, виплачується за весь період, протягом якого, співробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Пунктом 16 розділу І Порядку № 384 визначено, що звернення співробітника щодо виплати грошового забезпечення розглядаються Службою судової охорони або відповідним територіальним управлінням Служби судової охорони в установленому законодавством порядку. На виконання указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» КМУ прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». У пункті 1 цієї постанови установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Пунктом 3 вказаної постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови. У пункті 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022. Постановою КМУ № 793 від 07.07.2022 внесені, зокрема, такі зміни до постанови № 168: - в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць"; - пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»; - доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Наказом ДСА України від 31.10.2022 № 396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок № 396). Згідно з пунктом 3 Порядку № 396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов`язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком. Пунктом 7 Порядку № 396 унормовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. За приписами пункту 4 Порядку № 396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби. У пункті 2 постанови № 793 та пункті 4 Порядку № 396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24.02.2022. Таким чином, указаною постановою № 168 КМУ установив, зокрема, співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 грн щомісячно. Судом встановлено та не спростовано виплат позивачу з 24.02.2022 додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. Листом від 27.07.2022 вих. № 51.05-125 Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області повідомило представнику позивача, що в затвердженому ДСА України кошторисі Служби на 2022 рік та, відповідно, кошторисі Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області, видатки на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, не передбачені та не затверджені, у зв`язку із чим виплата додаткової винагороди співробітникам Служби за період з 24.02.2022 по теперішній час не проводилася. Зазначено, що з метою недопущення порушень бюджетного законодавства накази територіальним Управлінням Служби про виплату співробітникам Служби додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, не видавалися. Після надходження відповідних бюджетних асигнувань необхідні накази будуть видані у встановленому порядку (а.с. 12-14). Частково погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що за висновком Великої Палати Верховного Суду до цього правового питання, викладеним у постанові від 21.09.2023 року у справі № 260/3564/22, - зміст внесених постановою КМУ № 793тзмін до постанови КМУ № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30.000 грн на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця (п. 67). Указане підтверджується: пунктом 11 розділу І Порядку № 384, згідно з яким грошове забезпечення не виплачується: 1) за час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати; 2) за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; 3) за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я понад встановлені чинним законодавством строки; пунктом 14 розділу І указаного Порядку, на підставі якого при виплаті співробітникам грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення сум щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата; пунктом 8 Порядку № 396, відповідно до якого додаткова винагорода не встановлюється співробітникам за період: обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або цілодобового домашнього арешту; перебування у відпустці відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати (грошового забезпечення), в тому числі у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в дозволених законодавствах випадках шести років; відсторонення від виконання службових обов`язків (посади); після закінчення терміну службового відрядження відповідно до наказів, якщо співробітник не повернувся до постійного місця несення служби; перебування в службових відрядженнях за кордоном; відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я понад чотири місяці, крім випадків, коли законодавством передбачені більш тривалі строки перебування на лікуванні; навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень чи іншої шкоди своєму здоров`ю за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю, а у разі лікування за весь час відсутності на службі у зв`язку з лікуванням (що підтверджується документами закладу охорони здоров`я, матеріалами службового розслідування, кримінального провадження); призупинення (припинення) виплати грошового забезпечення відповідно до законодавства; особам, які добровільно здалися в полон з дня потрапляння в полон, що підтверджується матеріалами органу досудового розслідування. Ураховуючи наведені вище висновки, Велика Палата Верховного Суду відхилила посилання скаржника на те, що розмір додаткової винагороди з 24.02.2022 року слід визначати з розрахунку до 30 000 грн, пропорційно в розрахунку на місяць, а не 30 000 на місяць, як вважає суд першої інстанції, оскільки в подальшому це може призвести до правової невизначеності щодо розміру додаткової винагороди при нарахуванні та виплаті згідно рішень судів. Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що стаття 43 Конституції України, зокрема, визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Пунктом 3 статті 116 Конституції України передбачено, що до повноважень КМУ належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування. Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011 та від 25.01.2012 № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень КМУ щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Право на виплату додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони, передбачене постановою № 168, підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. За змістом правової позиції ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. З огляду на викладене колегія суддів визнає необґрунтованими посилання відповідача на те, що в затвердженому ДСА України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та відповідному кошторисі Територіального управління видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою КМУ № 168, не передбачались та не затверджувались, у зв`язку із чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс не дозволяє здійснити таку виплату, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету. Отже, не виплата ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володіти своїм майном. Доки відповідне положення постанови № 168 є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення Європейського Суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України»). Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що у позивача не виникло право щодо нарахування додаткової винагороди з урахуванням днів участі у діях і заходах з національної безпеки оборони, відсічі і стримування збройної агресії, оскільки позивачем до суду позивачем не надано доказів на підтвердження інформації щодо його безпосередньої участі у бойових діях або здійснення таких заходів. Окрім того, постанова КМУ № 168 не передбачає такої обов`язкової умови для виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 30.000 грн. Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що грошове забезпечення у облікованому періоді, у тому числі додаткова грошова винагорода у розмірі 30.000 грн, нараховується та виплачується пропорційно фактично відпрацьованому часу. Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість вимог апеляційної скарги, оскільки не вбачає правових підстав для задоволення вимог адміністративного позову ОСОБА_1 в частині вимог про зобов`язання відповідача визначити в наказі про призначення йому виплати щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30.000 грн про те, що нарахування такої допомоги слід проводити з урахуванням днів його участі у діях і заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. У задоволені означених вимог позивача колегія суддів відмовляє. Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України). Згідно зі п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. При цьому зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміни його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року скасувати в частині, якою задоволені вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області вказати у наказі про призначення виплати щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30.000 грн про те, що нарахування такої допомоги слід проводити з урахуванням днів його участі у діях і заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, з прийняттям нового судового рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні цієї вимоги. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц