Постанова Чернігівський апеляційний суд № 728/1137/23

Справа № 728/1137/23 Головуючий у 1 інстанції Пархоменко П. І. Провадження № 33/4823/783/23 Категорія - ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 жовтня 2023 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 19 липня 2023 року, В С Т А Н О В И В : Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124, ч.1 ст.130, ст.36 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 536,80 грн. судового збору. Місцевим судом встановлено, що 06 травня 2023 року о 20 год. 36 хв., по вул. Кооперативній, у м. Батурин, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen FOX, д.н. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного інтервалу, у результаті чого втратив керування транспортним засобом та здійснив наїзд на бордюр, унаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди. Крім того, 06.05.2023 року о 20 год. 36 хв., по вул. Кооперативній у м. Батурин, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen FOX з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився. Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати як незаконну, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки суд не в повному обсязі дослідив матеріали справи. Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що він не керував транспортним засобом, що виключає його притягнення до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та ч.1 ст.130 КУпАП. Зазначив, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, внаслідок чого він був позбавлений давати пояснення, подавати докази, користуватися юридичною допомогою адвоката. Також просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, оскільки він не був присутнім під час розгляду справи в місцевому суді, копію оскаржуваної постанови отримав лише 14.09.2023 року. У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. При цьому, захисник Скиба В.Б. надіслав суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі та участі ОСОБА_1 , апеляційну скаргу підтримує. Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Згідно з ч.2 ст. 294 КУпАП, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності протягом 10 днів з дня винесення постанови. Як убачається зі змісту судового рішення, постанова щодо ОСОБА_1 була винесена 19.07.2023 року. Строк на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду закінчився 29 липня 2023 року. Проте, враховуючи, що ОСОБА_1 не був присутній під час розгляду справи в суді, копію постанови отримав лише 14.09.2023, а вже 23 вересня 2023 року подав апеляційну скаргу, тому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню. Основним завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст.245 КУпАП є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із Законом. Згідно ст.280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як слідує з матеріалів справи, відносно ОСОБА_1 складені протоколи про адміністративне правопорушення серії ААД №063547 за ст.124 КУпАП та серії ААД №063570 за ч.1 ст.130 КУпАП, згідно яких він, 06 травня 2023 року о 20 год. 36 хв., у м. Батурин, по вул. Кооперативній, рухаючись транспортним засобом Volkswagen FOX, д.н. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного інтервалу, у результаті чого втратив керування транспортним засобом та здійснив наїзд на бордюр, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди, чим порушив вимоги п.п. 12.1, 13. 1, 2.3 б Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП (а.с.5) Крім того, 06.05.2023 року о 20 год. 36 хв., в м. Батурин по вул. Кооперативній, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen FOX з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився., чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.3). Отже, протоколи є документами, що офіційно засвідчують факт учинення неправомірних дій, і є одними із джерел доказів, у силу положень ст. 251 КУпАП. Також, учинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується схемою наслідків ДТП без потерпілих, в якій відображений напрямок руху транспортного засобу та місце зіткнення (а.с.7). Як слідує з переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського, на місце дорожньо-транспортної пригоди прибула швидка допомога, лікар якої проводив огляд ОСОБА_1 . Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 повідомив, що він є військовим, купив жінці автомобіль. При цьому, вказав, що він не керував автомобілем, а за кермом була інша особа, проте свідки спростували його твердження. До того ж, окрім ОСОБА_1 , поряд з автомобілем нікого не було, крім свідків які викликали поліцію, а тому посилання апелянта на відсутність доказів, які б підтверджували факт керування ним автомобілем, є безпідставними. Адміністративна відповідальність за статтею 124 КУпАП настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Обов`язковим елементом об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є наслідки, зокрема пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, що знаходиться у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. В п. 1.3 Правил дорожнього руху України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Крім того ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» вказує, що учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Пунктом 2.3 (б) Правил дорожнього руху України визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Відповідно до п. 12.1 ПДР України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Згідно п.13.1 ПДР України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Проте, вищевказаних правил ОСОБА_1 не дотримався, оскільки він, керуючи автомобілем Volkswagen FOX д.н. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного інтервалу, у результаті чого втратив керування транспортним засобом та здійснив наїзд на бордюр, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження. Отже, всебічно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи в розрізі із наявними у ній доказами в їх сукупності, апеляційний суд повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виникнення дорожньо-транспортної пригоди є в прямому безпосередньому причинному зв`язку з порушенням водієм ОСОБА_1 п.12.1,п.13.1.п. 2.3. «б» Правил дорожнього руху, що в свою чергу спричинило пошкодження транспортного засобу. Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Згідно п.6 розділу І та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. З переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що на місце ДТП прибули працівники патрульної поліції. Під час спілкування ОСОБА_1 повідомив, що він вживав спиртні напої. На пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння на місці або у медичному закладі, водій відмовився. Після цього поліцейський пояснив, що в такому разі на нього буде складено протокол за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності. В свою чергу, жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об`єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, апелянтом не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду. Інші доводи апелянта мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинені ним адміністративні правопорушення, а будь яких інших доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень, матеріалами справи не знайшли свого підтвердження. Посилання апелянта на порушення його прав через розгляд справи у відсутності останнього, не знайшло свого об`єктивного підтвердження, так як статтею 268 КУпАП визначений вичерпний перелік категорій справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких передбачає обов`язкову участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, проте ст. 124 та ст. 130 КУпАП до цього переліку не входить. Також, апеляційним судом враховується практика Європейського суду з прав людини, яка визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. А тому, місцевий суд дійшов правильного висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки судом були вчинені всі необхідні дії для сповіщення про розгляд справи, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції. Відтак, доводи апелянта про відсутність в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП, є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію останнього слід розцінювати як намагання ним уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне. Отже, місцевий суд у повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, що маються в справі, надав їм належну оцінку, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, так як він, керуючи транспортним засобом, порушив п.12.1, п.13.1, п.2.3 «б» Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу, та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції. Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, з урахуванням вимог ст.36 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, яка є найбільш суворою. За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, П О С Т А Н О В И В : Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Бахмацького районного суду Чернігівської області від 19 липня 2023 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 19 липня 2023 року щодо нього - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. СуддяВ. М. Заболотний