Постанова Львівський апеляційний суд № 450/5297/21

Справа № 450/5297/21 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук І.І. Провадження № 22-ц/811/1853/23 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М. Категорія: 60 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 жовтня 2023 року м.Львів Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., секретаря Зеліско-Чемерис К.Р., з участю: позивача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Моісєєвої Ольги Ярославівни, третя особа Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, про визнання незаконною постанови приватного нотаріуса, в с т а н о в и в: У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати незаконною постанову приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Моісєєвої О.Я. від 29.09.2021 року про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої вимоги позивач обгрунтовувала тим, що її рідний брат ОСОБА_3 на момент смерті проживав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину земельної ділянки та 1/2 частину будинку за вказаною адресою, які брат фактично успадкував після смерті матері ОСОБА_4 , але не встиг оформити свої спадкові права. Позивач зазначала, що діти спадкодавця: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на момент смерті батька постійно з ним не проживали, оскільки вже тривалий час живуть за межами України в Іспанії, і заяв про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк нотаріусу не подавали. Зауважує, що лише вона, будучи спадкоємцем другої черги за законом, у встановлений законом шестимісячний строк подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті брата, однак, постановою приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Моісєєвої О.Я. від 29.09.2021 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на належне ОСОБА_3 майно, з посиланням на те, що на момент смерті ОСОБА_3 разом із ним за вказаною вище адресою була зареєстрована його дочка ОСОБА_5 , а тому вона вважається такою, що прийняла спадщину після смерті свого батька. Позивач вважає таку постанову нотаріуса незаконною, оскільки державна реєстрація дочки у спірному житловому будинку не є беззаперечним доказом її постійного проживання на момент смерті батька за адресою реєстрації, оскільки вона вже тривалий час живе за межами України. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_1 , просила його скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відповідність відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії вимогам Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, стверджуючи, що доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстроване за однією адресою із спадкодавцем. Вважає, що державна реєстрація спадкоємця ОСОБА_5 у житловому будинку за місцем реєстрації батька сама по собі не є беззаперечним доказом її постійного проживання з батьком на час відкриття спадщини та своєчасного прийняття спадщини після його смерті. При цьому, звертає увагу, що їхньою стороною долучено належні та допустимі докази на підтвердження факту непроживання ОСОБА_5 за місцем своєї реєстрації, а саме: заяву мешканців села Ставчани, сусідів померлого; паперову копію електронного доказу; довідку органу місцевого самоврядування про тривале непроживання спадкоємця, яким суд не дав належної правової оцінки. Наголошує, що діти спадкодавця ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталися і вимог до суду про встановлення їм додаткового строку для прийняття спадщини після смерті батька не заявляли. Постановою Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2022 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 14 червня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У судове засідання апеляційного суду інші учасники справи, окрім сторони позивача, не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом у їхній відсутності. Заслухавши пояснення сторони позивача в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_7 ) є рідною сестрою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Останнім зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 було: АДРЕСА_1 . За цією ж адресою зареєстровано постійне місце проживання його дочки ОСОБА_5 , яка заяви про відмову від спадщини після смерті батька в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини не подавала. 23.09.2020 року, через посольство України в Грецькій Республіці, позивачка ОСОБА_1 звернулася із заявою про прийняття спадщини після смерті свого брата ОСОБА_3 , яка надійшла поштою до приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Моісєєвої О.Я. 01.10.2020 року (спадкова справа №95/2020). 23.09.2021 року позивачка ОСОБА_1 подала нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті рідного брата ОСОБА_3 , однак, постановою приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Моісєєвої О.Я. від 29.09.2021 року позивачці відмовлено у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом на належне ОСОБА_3 майно у зв`язку з тим, що вона відноситься до другої черги спадкоємців за законом, позаяк, існує спадкоємець першої черги за законом, який спадщину прийняв, але ще не звернувся за оформленням своїх спадкових прав. При цьому, вказану відмову нотаріус обгрунтовував тим, що факт прийняття спадщини дочкою померлого ОСОБА_5 підтверджується постійним місцем її реєстрації з померлим за адресою: АДРЕСА_1 , згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Ставчанської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 28.09.2020 року №381, будь-який заповіт на ім`я ОСОБА_1 відсутній, договір про зміну черговості одержання права на спадкування не укладався. Частиною першою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або оголошення її померлою (ч.2 ст.1220 ЦК). Згідно з ч.1 ст.1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування одержують спадкоємці за законом, коло яких визначено ст.ст.1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає в день відкриття спадщини. Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття. Згідно зі статтею 1261 ЦК України, до спадкоємців першої черги належать діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст.1262 ЦК). У відповідності до частини першої статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК). Частиною першою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (ч.2 ст.1269 ЦК). Згідно зі ст.1270 ЦК України, така заява повинна бути подана протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини. Частиною першою статті 1272 ЦК України передбачено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Відповідно до ч.1 ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, в складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Разом з тим, законом не встановлено строку для вчинення спадкоємцем вказаної дії, про що також було зазначено нотаріусом в оспорюваній постанові, з посиланням на підпункт 4.10 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Так, зокрема, у підпункті 4.10 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595, в редакції, чинній на момент прийняття нотаріусом оспорюваної постанови (далі Порядок), вказано, що видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена. Згідно з підпунктом 4.12 пункту 4 глави 10 розділу ІІ цього Порядку, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. У підпункті 3.21 пункту 3 глави 10 розділу ІІ Порядку зазначається, що спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем (п.3.22). Таким чином, з урахуванням наведених вище норм матеріального права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про законність дій нотаріуса щодо відмови позивачці, як спадкоємцю другої черги, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з документальним підтвердженням зареєстрованого місця постійного проживання дочки спадкодавця за місцем його постійного проживання на день відкриття спадщини, та про відсутність правових підстав для визнання незаконною оспорюваної позивачкою постанови. Правильним є й висновок суду першої інстанції про те, що в даному спорі, з огляду на його предмет оскарження постанови нотаріуса, в якому позивач визначив відповідачем нотаріуса, суд перевіряє лише правомірність дій нотаріуса і не досліджує факту проживання чи непроживання дочки спадкодавця ОСОБА_5 за місцем своєї реєстрації, оскільки жодних вимог до спадкоємців першої черги за законом, зокрема, до ОСОБА_5 , яка у встановлений законом шестимісячний строк відмови від спадщини після смерті свого батька до нотаріуса не подавала, позивачка не заявляла, хоча, зі змісту позовних вимог вбачається, що, оскаржуючи постанову нотаріуса, позивачка не визнає ОСОБА_5 такою, що прийняла спадщину після смерті батька на підставі частини третьої статті 1268 ЦК України. За наведених обставин, в колегії суддів немає правових підстав для інших висновків по суті вирішення даної справи, ніж тих, яких дійшов суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивачки, судом не допущено порушення норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов`язковою підставою для зміни чи скасування рішення, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 20 жовтня 2023 року. Головуючий С.М. Бойко Судді: С.М. Копняк А.В. Ніткевич