Ухвала КАС ВС № 160/1869/21

УХВАЛА 25 жовтня 2023 року м. Київ справа № 160/1869/21 адміністративне провадження № К/990/35193/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року у справі №160/1869/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про стягнення коштів, УСТАНОВИВ: 02 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним бездіяльність прокуратури Дніпропетровської області щодо не нарахування та невиплати йому вихідної допомоги при звільненні на підставі наказу прокурора Дніпропетровської області № 420к від 30 квітня 2020 року; - зобов`язати Дніпропетровську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити на його користь вихідну допомогу при звільненні в розмірі двох середньомісячних заробітних плат у сумі 44065,56 грн; - стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 15 травня 2020 року по день фактичного розрахунку. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року позов задоволено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року апеляційну скаргу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Сергія Біжко - задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року - скасовано та прийнято нову постанову. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні на підставі наказу прокурора Дніпропетровської області № 420к від 30 квітня 2020 року. Зобов`язано Дніпропетровську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити на користь позивача вихідну допомогу при звільненні в розмірі середньомісячної заробітної плати у сумі 22032,78 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовлено. Не погодившись з оскаржуваним судовим рішенням, відповідач звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що при винесенні рішення суди не врахували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24 вересня 2021 року у справі №280/4314/20, від 24 вересня 2021 року у справі №160/6596/20, від 29 вересня 2021 року у справі №440/2682/20, від 06 жовтня 2021 року у справі №520/5064/2020, від 06 жовтня 2021 року у справі №480/5544/20 щодо питання застосування норми пава у подібних правовідносинах. Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи. Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм. Так, у справі №280/4314/20 спір стосувався скасування наказу прокурора Запорізької області про звільнення, поновлення позивача на відповідній посаді в Запорізькій прокуратурі, скасування рішення другої кадрової комісії №220 про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора від 09 квітня 2020 року; стягнення з прокуратури Запорізької області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 07 травня 2020 року по дату винесення судового рішення. Предметом спору у справі №160/6596/20 є визнання протиправним та скасування рішення кадрової комісії №1 про неуспішне проходження прокурором відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; визнання протиправним та скасування наказу прокурора Дніпропетровської області про звільнення; поновлення на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури з 14 травня 2020 року; стягнення з прокуратури Дніпропетровської області на користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 14 травня 2020 року і до моменту фактичного поновлення на роботі. У справі №440/2682/20 предметом розгляду було визнання протиправним та скасування рішення першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про неуспішне проходження атестації позивачем; визнання протиправним та скасування наказу прокурора Полтавської області про звільнення позивача з посади прокурора відділу аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності Прокуратури Полтавської області; поновлення позивача на посаді прокурора відділу аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності Прокуратури Полтавської області або на рівнозначній посаді, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України; стягнення з Прокуратури Полтавської області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 30 квітня 2020 року по дату винесення судового рішення. У справі №520/5064/2020 спір стосувався скасування рішення про неуспішне проходження начальником відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області ОСОБА_2 атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, яке прийняте другою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур; зобов`язання Офіс Генерального прокурора призначити новий час та дату складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки для начальника відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області ОСОБА_2 . У справі №480/5544/20 предметом оскарження є наказ прокурора Сумської області про звільнення позивача із посади прокурора третього відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Сумської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», поновлення позивача в органах Сумської обласної прокуратури (до зміни назви - прокуратура Сумської області) на посаді прокурора третього відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Сумської області, тобто рівнозначній (рівноцінній) тій посаді, яку він займав станом на 04 серпня 2020 року та з початком діяльності Сумської обласної прокуратури на час постановлення рішення - поновити на рівнозначній (рівноцінній) посаді в Сумській обласній прокуратурі або на посаді прокурора в органах Сумської обласної прокуратури; та стягнення з Сумської обласної прокуратури на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Натомість у даній справі спір стосувався нарахування та виплати на користь позивача вихідної допомоги при звільненні. У справах про які зазначає заявник, висновки суду зроблені за інших фактичних обставин справи, тому посилання скаржника на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах Верховного Суду, є безпідставними. Отже, скаржником не доведено, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. З огляду на це Суд уважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року у справі №160/1869/21 - повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя В. М. Соколов