Ухвала КАС ВС № 400/10727/21

УХВАЛА 25 жовтня 2023 року м. Київ справа №400/10727/21 адміністративне провадження № К/990/31357/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Жука А.В., суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року у справі № 400/10727/21 за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ : Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати йому у період з 01 липня 2017 року до 01 березня 2018 року грошового забезпечення із застосуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1090 "Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури"; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок його грошового забезпечення за період з 01 липня 2017 року до 01 березня 2018 року з урахуванням приписів та періоду дії постанов Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", вiд 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошовою забезпечення військовослужбовців, осiб рядового i начальницького складу", вiд 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осiб рядового i начальницького складу та деяких інших осіб" та наказів Міністра оборони України вiд 11 червня 2008 року №260 та вiд 07 червня 2018 року №260 та виплатити різницю мiж фактично отриманим та належним після перерахунку до сплати грошовим забезпеченням. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у період з 01 липня 2017 року до 01 березня 2018 року грошового забезпечення із застосуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1090 "Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та iншим працiвникам органів прокуратури". Зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 липня 2017 року до 01 березня 2018 року з урахуванням приписів та періоду дії постанов Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 "Про упорядкування структyри та умов оплати працi працiвникiв органiв прокуратури", вiд 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структyри та умов грошовою забезпечення військовослужбовців, осіб рядового i начальницького складу", вiд 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення вiйськовослужбовцiв, осiб рядового i начальницького складу та деяких iнших осiб" та наказiв Міністра оборони України вiд 11 червня 2008 року №260 та вiд 07 червня 2018 року №260 та виплатити рiзницю мiж фактично отриманим та належним пiсля перерахунку до сплати грошовим забезпеченням.У поданій касаційній скарзі представник відповідача з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення. Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону вшосте звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. 27 вересня 2023 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання заяви із зазначенням поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин, для його поновлення. До Верховного Суду надійшло клопотання від скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження. В обґрунтування вказаного клопотання зазначає, що відповідач вже звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою при цьому вказує, що з первісною касаційною скаргою звернувся у межах процесуальних строків. Проте, ухвалами Верховного Суду від 13 березня 2023 року, 18 травня 2023 року, 26 червня 2023 року, 03 серпня 2023 року, 09 серпня 2023 року касаційні скарги були повернуті скаржнику, що не перешкоджає повторному зверненню. Клопотання заявника фактично зводиться до незгоди з ухвалами Верховного Суду про повернення касаційних скарг. Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження колегія суддів виходить з наступного. Предметом касаційного оскарження є постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року, повний текст якої був виготовлений того ж дня. Тобто останнім днем для подання касаційної скарги 17 лютого 2023 року. Однак, скаржник подав касаційну скаргу 11 вересня 2023 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження. Суд звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин. Суд звертає увагу скаржника, що чинне законодавство України не передбачає зупинення процесуального строку у разі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою та повернення такої касаційної скарги. При цьому, Суд наголошує, що належним підтвердженням наміру реалізувати своє право на касаційне оскарження, є направлення повторної касаційну скаргу скаржником у найкоротший строк. Так, ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року первісна касаційна скарга повернута скаржнику. Так, Суд прийшов до висновку, що скаржником не зазначено належного нормативно-правового обґрунтування необхідності відступлення від правового висновку, застосованого до спірних правовідносин, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Як встановлено судом з відомостей автоматизованої системи документообігу суду, копію ухвали Верховного Суду від 13 березня 2023 року було надіслано до електронного кабінету скаржника в підсистемі «Електронний суд» того ж дня. Документ доставлено до електронного кабінету 13 березня 2023 року. Крім того, копію ухвали Верховного Суду отримано скаржником 24 березня 2023 року засобами поштового зв`язку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. 25 квітня 2023 року скаржником було подано другу касаційну скаргу на оскаржувані судові рішення. При цьому, клопотання про поновлення строку не містить обґрунтувань щодо наявності об`єктивних перешкод для повторного направлення касаційної скарги у найкоротший термін. Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2023 року повторна касаційна скарга також повернута скаржнику. Суд повторно прийшов до висновку, що скаржником не зазначено належного правового обґрунтування необхідності відступлення від правового висновку, застосованого до спірних правовідносин, викладеного у постановах Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Копію ухвали Верховного Суду від 18 травня 2023 року було надіслано до електронного кабінету скаржника в підсистемі «Електронний суд» того ж дня. Документ доставлено до електронного кабінету 18 травня 2023 року та відповідно до абзацу другого частини шостої статті 251 КАС України вважається врученою 19 травня 2023 року. Копію ухвали Верховного Суду також отримано скаржником 25 травня 2023 року засобами поштового зв`язку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Втретє касаційну скаргу було подано відповідачем 05 червня 2023 року, а клопотання скаржника не містить обґрунтувань щодо наявності об`єктивних перешкод для повторного направлення касаційної скарги у найкоротший термін з моменту отримання ухвали Верховного Суду в електронному кабінеті. Верховний Суд ухвалою від 26 червня 2023 року касаційну скаргу повернув особі, яка її подала відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 332 КАС України. Копію ухвали Верховного Суду від 26 червня 2023 року було надіслано до електронного кабінету скаржника в підсистемі «Електронний суд» того ж дня. Документ доставлено до електронного кабінету 26 червня 2023 року та відповідно до абзацу другого частини шостої статті 251 КАС України вважається врученою 27 червня 2023 року. Копію ухвали Верховного Суду також отримано скаржником 03 липня 2023 року засобами поштового зв`язку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. 18 липня 2023 року відповідач вчетверте звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення. Скаржником знову ж таки не обґрунтовує наявність об`єктивних перешкод для повторного направлення касаційної скарги у найкоротший термін з моменту отримання ухвали Верховного Суду в електронному кабінеті. Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2023 року касаційна скарга повернута скаржнику. Так, Суд вказав, що мотиви скаржника зводяться до незгоди із застосованою судом апеляційної інстанції постановою Верховного Суду, що є неналежним обґрунтуванням пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України щодо наявності підстав для відступлення від висновків Верховного Суду, викладеної у наведеної вище постанові. 04 серпня 2023 року скаржник вп`яте звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, яку ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2023 року було повернуто скаржнику з підстав передбачених пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Так повертаючи касаційну скаргу, Суд вказав, що мотиви скаржника знову ж таки зводяться до незгоди із застосованою судом апеляційної інстанції постановою Верховного Суду, що є неналежним обґрунтуванням пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України щодо наявності підстав для відступлення від висновків Верховного Суду, викладеної у наведеної вище постанові. Копію ухвали Верховного Суду від 09 серпня 2023 року було надіслано до електронного кабінету скаржника в підсистемі «Електронний суд» того ж дня. Документ доставлено до електронного кабінету 09 серпня 2023 року та відповідно до абзацу другого частини шостої статті 251 КАС України вважається врученою 10 серпня 2023 року. Також копію ухвали Верховного Суду також отримано скаржником 17 серпня 2023 року засобами поштового зв`язку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. В той же час, як вже зазначалося судом, з цією касаційною скаргою відповідач звернувся до Верховного Суду 11 вересня 2023 року. Водночас, у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність до статті 330 КАС України в найкоротші строки. При цьому, такі дії залежали виключно від скаржника. Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, яка оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Відповідно до приписів статті 44 КАС України сторони, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особи, зацікавлені у її поданні, повинні вчиняти всі можливі та залежні від них дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Таким чином наведені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження судових рішень не дають достатніх і переконливих підстав визнання поважними причин пропуску такого строку та його поновлення. Верховний Суд звертає увагу скаржника, що, вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду не тільки на час подачі первісної касаційної скарги, а й з врахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків. При цьому, суд касаційної враховує тривалість строку пропущеного строку з ухвалення постанови суду апеляційної інстанції, обставини пропуску строку звернення до суду, які залежали виключно від волевиявлення скаржника, а непереборних обставин скаржником не наведено, а Судом не встановлено. Суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»). У рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі «МШ «Голуб» проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності. У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (№32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03). Таким чином, при належному добросовісному відношенні касатор не був позбавлений можливості подавати касаційні скаргу в найкоротший строк після отримання ухвали Верховного Суду про повернення касаційного оскарження, проте таким правом не скористався. Значний проміжок часу з моменту отримання ухвали Суду про повернення касаційної скарги та повторним поданням касаційної скарги вказує на відсутність процесуальної зацікавленості скаржника у касаційному перегляді судових рішень у даній справі. В той же час, неодноразове подання заявником касаційних скарг схожого змісту свідчить про формальний підхід при реалізації ним права на касаційне оскарження. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд приходить до висновків, що наведене в клопотанні скаржника не може бути підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Пунктом 1 частини четвертої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ :

1. Відмовити в задоволені клопотання Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону про поновлення строку на касаційне оскарження відмовити.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року у справі № 400/10727/21.

3. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. СуддіА.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко Н.М. Мартинюк