Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 554/2370/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 жовтня 2023 р.Справа № 554/2370/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління державної міграційної служби України в Полтавській області на рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 19.07.2023, головуючий суддя І інстанції: Савченко Л.І., вул. Навроцького, 5, м. Полтава, Полтавська, 36002, по справі № 554/2370/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: У березні 2023 року ОСОБА_1 (надалі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (надалі відповідач, УДМС України в Полтавській області, апелянт), в якому просив визнати протиправним та скасувати Рішення № 4 від 27.02.2023 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняте ОСОБА_2 , Головним спеціалістом відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення Управління Державної міграційної служби України у Полтавській області. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 19.07.2023 по справі № 554/2370/23 адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправним та скасовано Рішення № 4 УДМС у Полтавській області від 27.02.2023 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняте заступником начальника УДМС у Полтавській області М.Якименко. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції УДМС України в Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт стверджує про правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення УДМС. Зазначив, що працівниками УДМС у Полтавській області 27.02.2023 виявлено факт порушення правил перебування в Україні громадянина російської федерації ОСОБА_1 , а саме: після закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання в Україні, він не виїхав за її межі, офіційних джерел доходів чи власного житла на території Україні позивач не має, соціальних виплат не отримує, з приводу продовження строку перебування та оформлення документів на право проживання на території України до компетентних органів не звертався. Вказані обставини слугували підставою для ухвалення спірного рішення від 27.02.2023 про примусове повернення ОСОБА_1 до країни походження та зобов`язано його покинути територію України у термін до 29.03.2023. Вказав на безпідставність тверджень позивача про те, що оскаржуване рішення прийняте без врахування його пояснень та обставин, які унеможливлюють його повернення до країни походження або третьої країни, оскільки позивачем не надано жодних доказів звернення останнього до відповідача із заявою про продовження строку перебування в Україні, оформлення посвідки на тимчасове проживання чи надання дозволу на імміграцію. На думку апелянта, посилання на перебування на його утриманні матері, затягування розгляду справи обласним центром зайнятості та органами СБУ не може бути підставою порушення вимог законодавства про правовий статус іноземців. Обставин, які б заборонили примусово повернути ОСОБА_1 з України відповідачем не встановлено. Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19.07.2023 по справі № 554/2370/23 залишити без змін, а скаргу без задоволення. В обґрунтування доводів відзив на апеляційну скаргу вказав на протиправність спірного рішення з огляду на те, що з листопада 2022 року ОСОБА_1 вчинялися дії щодо заміни посвідки на тимчасове проживання в Україні, проте відповідач безпідставно не приймав у нього документи. Зазначив, що на утриманні довірителя перебуває літня матір, яка проживає з ним за однією адресою. Неможливість повернення у країну громадянства його довірителем викликана тим, що він приймав участь у Революції Гідності, допомагав Збройним Силам України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які сторони посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорено сторонами. Рішенням № 4 від 27.02.2023, прийнятим головним спеціалістом відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення УДМС у Полтавській області Орисенко В., затвердженим заступником начальника УДМС в Полтавській області М.Якименко, вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язано його покинути територію України у термін до 29.03.2023. Підставою для прийняття оскаржуваного рішення про примусове повернення стало порушення правил перебування в Україні громадянином російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме проживання без документів на право проживання в Україні та ухилення від виїзду з України останнім. Не погодившись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач неодноразово усно звертався до відповідача з питань заміни посвідки на постійне проживання та отримував усні відмови, а також того, що позивач не може залишити територію України, оскільки маючи політичні та особисті погляди, що відрізняються від поглядів країни-агресора, відкрито виступає проти війни, засуджує дії російської федерації, внаслідок чого його повернення в країну походження призведе до політичного переслідування, кримінальної відповідальності, фізичної розправи. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначений Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (надалі - Закон № 3773-VI). Відповідно до п.7, 18 ч. 1 ст. 1 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні; посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання. Відповідно до ч. 15 ст. 5 Закону № 3773-VI підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною п`ятнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування та документ, згідно з яким вони, відповідно до права країни походження іноземця або особи без громадянства, вважаються членами сім`ї особи, зазначеної в частинах другій - тринадцятій статті 4 цього Закону. Документ, що підтверджує належність до членів сім`ї, визнається дійсним в Україні у разі його легалізації, якщо інше не передбачено законом чи міжнародним договором України. Окрім документів для відповідної категорії осіб, визначених частинами першою - сімнадцятою цієї статті, іноземці та особи без громадянства подають для оформлення посвідки на тимчасове проживання такі документи: паспортний документ іноземця або особи без громадянства з відповідною довгостроковою візою та копією сторінки паспортного документа з такою візою, крім випадків, якщо особа не зобов`язана отримувати таку візу відповідно до цього Закону, інших законів України або міжнародних договорів України. Іноземці або особи без громадянства, зазначені у частині двадцятій статті 4 цього Закону, можуть подавати паспортний документ, термін дії якого закінчився або який підлягає обміну, у разі якщо за отриманням нового документа особа зобов`язана звернутися до органів державної влади країни громадянської належності або країни попереднього постійного проживання, якщо така країна вчинила акт агресії проти України або не визнає територіальну цілісність та суверенітет України, або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема, голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Про територіальну цілісність України" від 27 березня 2014 року № 68/262; копії сторінок паспортного документа іноземця або особи без громадянства з особистими даними з перекладом на українську мову, засвідченим в установленому порядку; документ, що підтверджує сплату адміністративного збору. Уповноважений орган повертає паспортний документ особі одразу після прийняття заяви про оформлення посвідки. (ч. 18 ст. 5 Закону № 3773-VI) Згідно з ч. 21 ст. 5 Закону № 3773-VI технічний опис, зразки бланків посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною, знищення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Згідно з приписам ст. 5 Закону України «Про імміграцію» до повноважень Кабінету Міністрів України віднесено, зокрема, затвердження зразку посвідки на постійне проживання, правила та порядок її оформлення і видачі. Відповідно до ч.2 ст. 15 Закону України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус і частини вісімнадцятої статті 5 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства Кабінет Міністрів України, постановою від 25 квітня 2018 р. № 322 затвердив Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (надалі Порядок №322). Відповідно до п.п. 3 п. 7 Порядку № 322 обмін посвідки здійснюється у разі: закінчення строку дії посвідки. Згідно з п. 17 Порядку № 322 документи для оформлення посвідки подаються не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку перебування/проживання в Україні. Відповідача п. 19 Порядку № 322 у разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії. У такому випадку посвідка, що підлягає обміну, після прийому документів повертається іноземцю або особі без громадянства та здається ними під час отримання нової посвідки. Матеріалами справи підтверджено, що посвідка на тимчасове проживання позивача № НОМЕР_1 була видана йому з терміном дії до 29.11.2022. Відповідно до п. 21 розділу «Дії працівників під час приймання документів для оформлення, обміну посвідки» Порядку № 322 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті. У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі. Іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими їм було відмовлено в прийнятті документів, за умови дотримання строків, визначених пунктами 17 і 19 цього Порядку. Відповідно до п. 32 Порядку №321 для оформлення посвідки іноземець або особа без громадянства подають: 1) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, з візою типу D, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України, крім випадків, установлених абзацом сьомим цього пункту; 2) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника (у разі подання документів законним представником); 3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку; 4) дійсний поліс медичного страхування на весь строк дії посвідки; 5) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати. Іноземці та особи без громадянства, які зазначені в частині двадцятій статті 4 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, для отримання посвідки можуть подавати паспортний документ, строк дії якого закінчився чи який підлягає обміну, у разі, коли за отриманням нового документа особа зобов`язана звернутися до органів державної влади країни громадянської належності або країни попереднього постійного проживання, якщо така країна вчинила акт агресії проти України або не визнає територіальну цілісність та суверенітет України, або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема, голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй Про територіальну цілісність України від 27 березня 2014 р. № 68/262. Іноземець або особа без громадянства під час подання документів для оформлення посвідки пред`являють працівникові територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4, 5 цього пункту. До заяви-анкети додаються оригінали документа, зазначеного у підпункті 3 цього пункту, і документа, що підтверджує сплату адміністративного збору, та копії документів, зазначених у підпунктах 1, 2 і 4 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору, засвідчені працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом проставлення відмітки Згідно з оригіналом та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати. Оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2 і 4 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертаються іноземцеві або особі без громадянства. Замість документів, зазначених в абзацах другому, четвертому-шостому цього пункту, особа, визнана особою без громадянства відповідно до статті 6-1 Закону №3773-УІ, подає рішення про визнання особою без громадянства, оформлене в установленому порядку. Відповідно до п. 32-1 Порядку №321 у разі коли в іноземців (крім громадян (підданих) держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом), які тимчасово перебувають на території України та які відповідно до законів та міжнародних договорів України не зобов`язані отримувати довгострокову візу для оформлення посвідки, з`явилися підстави для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадках, установлених частинами четвертою - п`ятнадцятою статті 5 Закону 3773-VI, вони мають право подати документи для оформлення посвідки без виїзду за межі України за умови дотримання строків, визначених пунктом 17 цього Порядку. Згідно з п. 33 Порядку №321 крім документів, зазначених у пункті 32, залежно від категорії іноземців та осіб без громадянства, визначених статтею 4 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, подаються: 1) для іноземців або осіб без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування: дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (для іноземців та осіб без громадянства, працевлаштування яких відповідно до законодавства України здійснюється без дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, замість такого дозволу подається трудовий договір (контракт), а для осіб, які мають статус закордонного українця, - трудовий договір (контракт) та посвідчення закордонного українця). Оригінал документа повертається іноземцеві або особі без громадянства, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом проставлення відмітки Згідно з оригіналом та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати; зобов`язання роботодавця повідомити ДМС та державній службі зайнятості про дострокове розірвання чи припинення трудового договору (контракту) з таким іноземцем або такою особою без громадянства; 12) для іноземців або осіб без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або які під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій статті 4 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, уклали шлюб з громадянами України: документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України. Оригінал документа повертається іноземцеві або особі без громадянства, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом проставлення відмітки Згідно з оригіналом та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати; паспорт громадянина України, з яким іноземець перебуває у шлюбі, який подається особисто громадянином України. Оригінал документа повертається громадянину України, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом проставлення відмітки Згідно з оригіналом та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати. Якщо шлюб між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства укладено за межами України відповідно до права іноземної держави, дійсність такого шлюбу визначається згідно із Законом України Про міжнародне приватне право; Аналіз наведених норм свідчить, що позивач разом із відповідною заявою-анкетою мав подати до відповідача пакет документів не пізніше 15 робочих днів до дати закінчення дії посвідки на тимчасове проживання. Під час судового розгляду встановлено, що 27.02.2023 у м. Полтаві виявлено факт порушення правил перебування в Україні громадянином російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме проживання без документів на право проживання в Україні та ухилення від виїзду з України. ОСОБА_1 останнього разу прибув в Україну 01.08.2022 через КПП «Шегині» по паспортному документу громадянина рф НОМЕР_2 , терміном дії до 27.05.2029. В`їзд здійснено по посвідці на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 , терміном дії до 29.11.2022. Позивач стверджує, що починаючи з 01 листопада 2022 року неодноразово усно звертався до відповідача стосовно обміну його посвідки на тимчасове проживання. При цьому, відповідач заперечує факт такого звернення позивача. Посилання позивача на звернення до органу міграційної служби з письмовою заявою під час судового розгляду не знайшло свого підтвердження. Матеріали справи містять лише докази звернення позивача 26.11.2022 стосовно встановлення його родинних зв`язків з громадянкою України ОСОБА_3 . З урахуванням зазначених обставин колегія суддів констатує, що судом під час розгляду не було встановлено та позивачем не надано належних доказів звернення останнього у строки, визначені п. 17 Порядку № 322 до органу міграційної служби з питань обміну його посвідки. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком відповідача про те, що з 30.11.2022 позивач перебував на території України без наявності на те законних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Відповідно до п. 67 Порядку № 322 після закінчення строку дії посвідки іноземець та особа без громадянства зобов`язані в семиденний строк зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України. При цьому посвідка здається до територіального органу/територіального підрозділу ДМС. З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що ухвалюючи спірне рішення № 4 від 27.02.2023 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , УДМС України в Полтавській області діяло в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством. Посилання позивача на несвоєчасний розгляд його документів стосовно надання дозволу на застосування праці іноземців колегія суддів вважає безпідставним, оскільки позивач звернувся з відповідною заявою до органу центру зайнятості 30.11.2022, тобто вже після закінчення терміну дії його посвідки на тимчасове проживання, чинної до 29.11.2022. Згідно з ч. 8 ст. 26 Закону № 3773-VI (в редакції чинні на час виникнення спірних правовідносин) примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту". Іноземці та особи без громадянства, зазначені у частині 20 статті 4 цього Закону, не можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, яка вчинила акт агресії проти України, або в країну, яка не визнає територіальну цілісність та суверенітет України або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема, голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Про територіальну цілісність України" від 27 березня 2014 року № 68/262. Відповідно до ч. 20 ст. 4 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які надавали інструкторську (стрілецьку, тактичну, медичну, радіотехнічну, вибухотехнічну та іншу) допомогу підрозділам Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Міністерства внутрішніх справ України, залученим до проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо у районах її проведення, та/або залученим до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо у районах їх проведення, або добровольчим формуванням, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та спільно з вищезазначеними підрозділами брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, а також які брали участь у виконанні бойових або службових завдань антитерористичної операції та/або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях спільно із вищезазначеними підрозділами та добровольчими формуваннями та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які перебувають на території України на законних підставах, у тому числі у випадках, якщо термін дії паспортного документа закінчився або він підлягає обміну, на час до завершення тимчасової окупації Російською Федерацією території України у значенні Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях". Згідно з ч. 1 ст. 31 № 3773-VI іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки. Позивачем не надано жодних доказів того, що він є особою, на яку розповсюджуються приписи ч. 20 ст. 4, ч. 8 ст. 26 та 31 Закону № 3773-VI та ч. 20 ст. 4 Закону № 3773-VI, у той час як відповідач, при ухваленні спірного рішення, урахував їх відсутність. Посилання позивача на те, що він підтримував Революцію Гідності як підставу неможливості його примусового повернення колегія суддів вважає безпідставною, оскільки такі обставини не заважали позивачу неодноразово виїжджати на території російської федерації у період з 2019 по 2022 роки (до повномасштабного нападу на Україну), що підтверджується копією його паспорту, наявного у матеріалах справи. Також колегія суддів критично ставиться до показань свідків, заслуханих у суді першої інстанції, оскільки покази стосовно надання позивачем допомоги Збройним Силам України не підтверджені жодними доказами, при цьому отримання свідком грамоти та подяки (які не мають дати та підстави їх виписки) на ім`я свідка ОСОБА_4 від певної військової частини не є належним доказом того, що саме позивач надавав Збройним Силам України будь-яку допомогу починаючи з 24.02.2022. Посилання позивача на те, що він проживає з матір`ю , яка є особою похилого віку і потребує стороннього догляду за станом здоров`я та є внутрішньо переміщеною особою з м. Миколаєва, який знаходиться поблизу зони ведення бойових дій колегія суддів вважає безпідставними, оскільки дані обставини не звільняють особу від необхідності дотримання міграційного законодавства України та не визначені законодавством як обставини, які виключають можливість ухвалення спірного рішення про примусове повернення громадянина російської федерації ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни. Окрім того, колегія суддів зазначає, що позивач, залишивши територію України, не позбавлений можливості, перебуваючи у третій країні, звернутися до уповноважених органів України з відповідним пакетом документів для оформлення дозволу на імміграцію та отримання посвідки на тимчасове проживання у порядку, визначеному чинним законодавством. Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. З урахуванням викладеного та на підставі п.4 ч.1 ст. 317 КАСУ колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга УДМС України в Полтавській області підлягає задоволенню, а рішення суду І інстанції скасуванню з ухваленням постанови про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст. 242, 243, 250, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління державної міграційної служби України в Полтавській області задовольнити. Рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 02 лютого 2023 року по справі № 554/2370/23 скасувати. Ухвалити постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України в Полтавській області визнання протиправним та скасування рішення . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін