Постанова 4824 № 755/5774/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №755/5774/23 Головуючий у І інстанції - Яровенко Н.О. апеляційне провадження №22-ц/824/10762/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 жовтня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., розглянув цивільну справу в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10 травня 2023 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплачу житлово-комунальних послуг, установив: У травні 2023 року ТОВ «Інвестбудгаличина» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг за період з січня 2022 року по лютий 2023 року в розмірі 19316,19 грн., судового збору у розмірі 268,40 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3465,80 грн. 10 травня 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інвестбудгаличина» заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з січня 2022 року по лютий 2023 року в розмірі 19316,19 грн., судового збору у розмірі 268,40 грн. Ухвалою Дніпровським районним судом міста Києва від 10 травня 2023 року у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3465,80 грн. відмовлено. Не погоджуючись із указаною ухвалою суду ТОВ «Інвестбудгаличина» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції помилкового постановив ухвалу про відмову у видачі судового наказу про стягнення з боржника витрат на професійну правничу допомогу не врахувавши, що такі витрати відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України відносяться до судових витрат та розподіляються між сторонами відповідно до вимог ст. 137 та ст. 141 ЦПК України. Вказані витрати не відносяться до вимог, що наведені у ст. 161 ЦПК України, проте обов`язково зазначаються у судовому наказі відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 168 ЦПК України. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У відповідності до вимог п. 13 ст. 7, п. 1 ч. 1 ст. 353, ч. 2 ст. 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки апеляційні скарги на ухвали суду щодо відмови у видачі судового наказу розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Суд перевірив доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, та дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Так, постановляючи ухвалу про відмову у видачі судового наказу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що у справі відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту понесення ТОВ «Інвестбудгаличина» витрат на професійну правничу допомогу у визначеному розмірі. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають нормам процесуального права. Так, частиною першою статті 160 ЦПК України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 ЦПК України. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості. Пунктом шостим частини першої ст. 168 ЦПК України передбачено, що у судовому наказі зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника. Так, дійсно у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі №300/3178/20 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Але вказані висновки Верховного Суду не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки вони не стосувалися справ по яким ухвалено судом судове рішення в виді судового наказу. Так, у спеціальній нормі щодо змісту судового наказу передбачено, що у ньому зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника (п. 6 ч. 1 ст. 168 ЦПК України) За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно положень ч. ч. 2, 3 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України). Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Таким чином, при вирішенні питання про стягнення з боржника на користь заявника суми понесених ним витрат на правничу допомогу, суд зобов`язаний дотриматися вказаних норм процесуального права, повідомити боржника про вирішення такого питання, оскільки останній має право на подачу заяви про зменшення розміру витрат заявника на правничу допомогу, яка підлягає стягненню. Але, враховуючи, що заявником не надано суду доказів понесення ним витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції законно та обґрунтовано відмовив ТОВ «Інвестбудгаличина» у видачі судового наказу в частині стягнення з боржника витрат на правничу допомогу. Оскільки ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 10 травня 2023 року про відмову у видачі судового наказу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу постановлена з додержанням норм процесуального права, тому апеляційна скарга ТОВ «Інвестбудгаличина» не підлягає задоволенню, а ухвала суду від 10 травня 2023 року підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 381-383, 386, 389 ЦПК України, суд постановив: апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10 травня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба