Постанова Запорізький апеляційний суд № 334/2502/23

Дата документу Справа № 334/2502/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 334/2502/23 Головуючий в 1 інст. Козлова Н.Ю, Провадження №33/807/491/23 Доповідач в 2 інст. Тютюник М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 жовтня 2023 року місто Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Тютюник М.С., розглянувши в залі Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Петрова Г.М. на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 5 травня 2023 р., якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу, стягнуто судовий збір. Відповідно до оскаржуваної постанови суддя місцевого суду встановив, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 18.03.2023 року о 19 год. 31 хв. у м.Запоріжжі, Дніпровського району, по вул. Каширське шосе, буд.10, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21093, номерний знак НОМЕР_2 , при цьому не мав права керування транспортними засобами, чим порушив вимоги п. 2.1а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст.126 КУпАП. Правопорушення вчинено повторно протягом року, 22.01.2023 року постановою серії ЕАР 6442599 ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Петров Г.М. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що постанова суду є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення, який складений за ч. 5 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 в якості доказу інкримінованого правопорушення, зазначено та надано копію постанови серії ЕАР 6442599 від 22.01.2023 р. за ч. 2 ст. 126 КУпАП, проте надана постанова в порушення ст.283 КУпАП не містить підпису особи, яка її склала та підпису особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Внаслідок чого дана постанова не може бути доказом у справі. Звертає увагу суду, що відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка немає права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом. При цьому, відповідальність за керування транспортним засобом водієм, який не має при собі посвідчення водія на права керування транспортним засобом відповідної категорії, передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП. Отже, на думку сторони захисту в матеріалах справи відсутні докази притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Крім того зазначає, що суд застосовуючи до ОСОБА_1 санкцію ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортним засобом не врахував, що у останнього посвідчення водія на керування транспортним засобом відсутнє. Таким чином, адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами відносно ОСОБА_1 не може застосовуватися. На думку апелянта, суддя під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, а тому вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям апеляційним судом нової постанови у справі, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Враховуючи про належне повідомлення учасників судового провадження про розгляд справи в апеляційному суді, заяву адвоката Петрова Г.М. про розгляд адміністративної справи без його участі та без участі ОСОБА_1 , вважаю за можливе розглянути справу за відсутністю учасників судового провадження, що відповідає положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП України. Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 294 КУпАП, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду змінити. Так, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП). Відповідно до положень ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно ч. 1ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що вина ОСОБА_1 за наведених у протоколі про адміністративне правопорушення та встановлених судом доведеними обставин, підтверджується постановою від 22.01.2023 р серії ЕАР № 6442599, довідкою бази даних підсистеми «Адмінпрактика», таблицею «Адмінпрактика», відеозаписом події. Так, за даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №388776 від 18.03.2023 року ОСОБА_1 інкримінується те, що 18.03.2023 року о 19 год. 31 хв. у м. Запоріжжі, Дніпровського району, по вул. Каширське шосе, буд.10, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21093, номерний знак НОМЕР_2 , при цьому не мав права керування транспортними засобами, чим порушив вимоги п. 2.1а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст.126 КУпАП. Правопорушення вчинено повторно протягом року, 22.01.2023 року постановою серії ЕАР 6442599 ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Відповідно до довідки інспектора відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, згідно бази даних «ІПНП України» ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував (а.с.5). З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 6442599 від 22.01.2023 року, яка завірена належним чином вбачається, що до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, що мало місце 22.01.2023 о 13.21 год. (а.с. 3). Дослідженим апеляційним судом відеозаписом події, зафіксовано керування ОСОБА_1 транспортним засобом, підтвердження водієм відсутності у нього посвідчення водія та притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП у зв`язку із відсутністю документів при керуванні вантажним транспортом. Вказані докази відповідають критеріям належності та допустимості, та у своїй сукупності достатні для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.1 а ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП. Пунктом 2.1 а) Правил дорожнього руху передбачено, що водій транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Положеннями ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою-четвертою цієї статті. При розгляді матеріалів справи, судом першої інстанції були досліджені докази у їх сукупності, які узгоджується між собою, оцінивши які, суд обґрунтовано дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. В судовому засіданні апеляційної інстанції, яке відбулося 11 липня 2023 року адвокат Петров Г.М. підтримав доводи апеляційної скарги та пояснив, що за повідомлення ОСОБА_1 , він не має прав на керування транспортним засобом. Крім того зазначив, що постанову від 22.01.2023 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, у передбаченому законом порядку правопорушник не оскаржував. Для перевірки зазначених доводів захисника, апеляційним судом було витребувано інформацію від Управління патрульної поліції в Запорізькій області з якої убачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідчення водія не отримував. Крім того, до зазначеної інформації доданий витяг постанови серії ЕАР № 6442599 від 22.01.2023 року, який сформований з інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції», який засвідчує факт накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП. Між тим, сам факт винесення постанови ЕАР № 6442599 від 22.01.2023 року ОСОБА_1 та його захисником не оспорюється. Слід зазначити, що при складанні вищезазначеної постанови особа ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 була встановлена працівниками поліції за паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 . Отже, доводи сторони захисту, про відсутність у ОСОБА_1 прав на керування транспортним засобом, є підтвердженим. Таким чином заслуговують на увагу доводи апелянта про неможливість застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом як до особи, яка не має посвідчення водія на права керування транспортним засобом. Частиною 5 ст.126 КУпАП передбачено відповідальність у виді накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого. Згідно з п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від № 18 від 19.12.2008 р.) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст.121, ч.4 ст.122, ст. 122-2, ч.3 ст. 123, статтями 124 і 130 КУпАП. Можливості накладати на винну особу таке стягнення як додаткове цей Кодекс не надає. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала. Суд першої інстанції, наклавши на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, проігнорував викладену у зазначеній вище Постанові позицію. Беручи до уваги, що матеріали справи містять відомості про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія не отримував, накладене на ньогододаткове стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами підлягає виключенню. Порушень закону, що тягнуть скасування постанови суду, як про це просив апелянт у своїй апеляційній скарзі, при апеляційному розгляді справи не встановлено. За наведених вище обставин, апеляційна скарга адвоката підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - зміні. Керуючись ст.294 КУпАП, суддя ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу адвоката Петрова Г.М. задовольнити частково. Постанову судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 5 травня 2023 р., якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, змінити. Виключити із постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 5 травня 2023 р., рішення про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами строком на п`ять років. В решті постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 5 травня 2023 р. залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду М.С. Тютюник