Постанова Одеський апеляційний суд № 522/8784/21

Номер провадження: 22-ц/813/5778/23 Справа № 522/8784/21 Головуючий у першій інстанції Абухін Р.Д. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.10.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач), судді Стахова Н.В., Комлева О.С. за участю секретаря судового засідання Гуденко Д.О., учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідачі відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест», публічне акціонерне товариство «Оксі Банк» розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2023 року, ухвалене у складі судді Абухіна Р.Д., у приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест», публічного акціонерного товариства «Оксі Банк» про визнання недійсними договорів,- В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовної заяви та рух провадження Позивач звернувся із позовом, по якому просить: - визнати недійсним з моменту укладення договір відступлення права вимоги від 28.03.2018 року, укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк»; - визнати недійсним з моменту укладення договір відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 28.03.2018 року, укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Джулай С.В. та зареєстрований у реєстрі за №223; - визнати недійсним з моменту укладення договір відступлення права вимоги від 28.03.2018 року, укладений між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Алькор Інвест»; - визнати недійсним з моменту укладення договір відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 28.03.2018 року, укладений між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Алькор Інвест», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Джулай С.В. та зареєстрований у реєстрі за №226. Позов обґрунтований тим, що 14.01.2008 року між позивачем та ВАТ «Райффайзен банк Аваль» укладено Кредитний договір № 014/80054/74/87649. З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 014/80054/74/87649 від 14.01.2008 року, 30.01.2008 року між банком та позивачем було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Джулай С.В., за реєстровим номером 236, відповідно до умов якого Іпотекодавець ( ОСОБА_1 ) передав в іпотеку Банку майнові права на квартиру, яка будується за адресою: АДРЕСА_1 . 02.06.2010 року між тими самими сторонами був укладений договір про внесення змін до іпотечного договору № 236 від 30.01.2008 року, відповідно до умов якого, предметом іпотеки є квартира під номером АДРЕСА_2 . 28.03.2018 року між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк» було укладено договір відступлення права вимоги та договір відступлення права вимоги за іпотечними договорами, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Джулай С.В. та зареєстрований у реєстрі за №223. Крім того, 28.03.2018 року між ПАТ«Оксі Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Алькор Інвест» було укладено договір відступлення права вимоги та договір відступлення права вимоги за іпотечними договорами, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Джулай С.В. та зареєстрований у реєстрі за №226. Вважає, що дані договори відступлення права вимоги слід визнати недійсними з моменту укладення, оскільки вказані договори мають ознаки договору факторингу, при їх укладенні було порушено приписи Розпорядження № 231 від 03.04.2009 року Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг». На підтвердження законності своїх вимог посилається на положення ст. 350 ГК України, ст.ст. 512-518, 656, 1077, 1078, 1079, 1083, 1084 ЦК України, Закону України «Про банки і банківську діяльність», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року № 231», Положення про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг, затвердженого розпорядженням Держфінспослуг № 231 від 03.04.2009 року. Підставою звернення до суду із даним позовом стали посилання на те, що відповідачами не були отримані відповідні ліцензії на здійснення фінансових операцій факторингу та як наслідок були відсутні правові підстави для укладення спірних договорів, що згідно ст.ст. 203, 215 ЦК України, договори про відступлення права вимоги та договори про відступлення права вимоги за іпотечним договором є недійсними. Короткий зміст рішення суду Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2023 року у задоволені позову ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест», публічного акціонерного товариства «Оксі Банк» про визнання недійсними договорів відмовлено. Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції виходив з того, що всупереч вимог процесуального закону позивачем не надано належних та допустимих доказів порушення ії цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, в зв`язку з чим в задоволенні позову слід відмовити. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погодившись з вказаним рішенням, представник позивача звернувся до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі . В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначив, що 28.03.2018 року між ПАТ «Райффайзен БанкАваль» та ПАТ «Оксі Банк» було укладено договір відступлення права вимоги та 28.03.2018 року укладено договір відступлення права вимоги за іптечним договором. Крім того, 28.03.2018 року між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛЬКОР ІНВЕСТ» було укладено договір відступлення права вимоги та 28.03.2018 року укладено договір відступлення права вимоги за іптечним договором. Дані відступлення права вимоги за кредитним договором та відступлення парва вимоги за іпотечним договором відбулися в один день: відступлення прав від ПАТ «Райффайзен БанкАваль» до ПАТ «Оксі Банк» за кредитним договором та договором іпотеки та від ПАТ «Оксі Банк» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛЬКОР ІНВЕСТ» без дотримання умов договору та норм чинного законодавства виходячи з наступного: Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків. Договір є укладеним, якщо сторонив належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина першастатті 638 ЦК України). Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Умовами договору про відступлення права вимоги від 28.03.2018 року укладеного між ДАТ «Райффайзен БанкАваль» та ПАТ «Оксі Банк» сторони передбачили згідно п. 2.5. обов?язки первісного кредитора - не пізніше 5 календарних днів з дати відступлення прав вимоги за кредитним договором а також відступлення прав за Договором забезпечення згідно умов договору, повідомити боржника про факт відсуплення права вимоги шляхом направлення повідомлення рекомендованим листом. Однак, зі сторони первісного кредитора направлення повідомлення не було. Крім того, умовами договору про відступлення права вимоги від 28.03.2018 року укладеного між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛЬКОР ІНВЕСТ» також сторони передбачили згідно п. 2.5. обов?язки первісного кредитора - не пізніше 5 календарних днів з дати відступлення прав вимоги за кредитним договором а також відступлення прав за Договором забезпечення згідно умов договору, повідомити боржника про факт відсуплення права вимоги шляхом направлення повідомлення рекомендованим листом. Однак, зі сторони первісного кредитора направлення повідомлення також не було не було. В процесі розгляду справи N°522/18222/19 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасування запису про право власності, підставою для задоволення позовної заяви було вказано, що Боржник не отримав даної вимоги. Ознайомившись з матеріалами справи, які були наданні Управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради в рамках розгляду цильвіної справи Ne522/18222/19 стало відомо, що для здійснення перереєстрації квартири була надана лист-вимога від 10.04.2018 року та копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення , на якому ніби то є підпис ОСОБА_1 . Однак, дану вимогу Позивач не отримував. відповідно підпис не ставив. Щодо неотримання даної вимоги було вказано і в позовній заяві. Доказом можливої фальсифікації даного рекомендованого повідомлення про вручення є також і те, що в матеріалах справи письмові поясненя в яких Відповідач - ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» зазначає, що дана вимога було повернута відправнику з відміткою «за закінченям терміну зберігання», крім того, до даних пояснень надано додаток - лист -вимогу та на довідці про повернення вимоги вказано, що повернено було 27.04.2018 року, а згідно сумнівного рекомендованого повідомлення вказано, що 25.04.18 року ОСОБА_1 лист вимогу особисто отримав. Саме тому, в рамках даної цивільної справи в подальшому на підготовчому судовому засіданні будемо ставити питання про витребування оригіналу рекомендованного повідомлення від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛЬКОР ІНВЕСТ» та призначення для об?єктивного розглядцу справи судової почеркознавчої експертизи . Крім того, варто зазначити, що договір про відступлення права вимоги було укладено 28.03.2018 року між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛЬКОР ІНВЕСТ», а ніби то направлення повідомлення відбулося 10.04.2018 року, також з порушенням строку, визначеного в п.2.5. оспорюваного договору. Згідно зі статтею 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов?язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов?язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов?язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (стаття 513 ЦКУ). Статтею 514 ЦКУ передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов?язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто положеннями статті 516 ЦКУ передбачено, що заміна кредитора у зобов?язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов?язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов?язку первісному кредиторові є належним виконанням. На підставі вищевикладеного, Позивачі взагалі не визнають ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛЬКОР ІНВЕСТ» кредиторами у зобов?язанні по сплаті кредитного договору. Вважаємо, що вчинені дії відповідачів з укладення спірних договорів відступлення права вимоги порушили суб?єктивні права та законні інтереси позивача, і, відповідно, у нього наявні правові підстави для звернення до суду із вимогою про визнання недійсним такого договору. Відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред?явлена будь-якою заінтересованою особою. Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в аналізі окремих питань судової практики, що виникають при застосуванні судами рекомендаційних роз?яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року N° 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз?яснено, що заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Така особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів. У зв?язку з цим виділяють декілька критеріїв визначення заінтересованості позивача в оспорюваному договорі: 1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором; 2) у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені; 3) заінтересована особа отримує що-небудь в результаті проведення реституції (права, майно). З огляду на вищезазначене, та того, що Позивач не являється стороною спірного договору останній не с належною особою, яка наділена відповідною правоздатністю, щодо пред?явлення заперечень по факту недійсності такого правочину, з урахуванням того, що договір про відступления права вимоги не основному зобов?язанні. порущує прав та законних інтересів Позивача, а лише змінює кредитора в основому зобов`язанні. Вважали за необхідне звернути увагу, що розмір грошової вимоги, яка була відступлена згідно розрахунку (118 430.03 дол США та 4 422 755, 85 грн) фактично перевищував ціну й відступлення згідно умов договору від 28.03.2018 року, укладений між ПАТ «Райффайзен БанкАваль» та ПАТ «Оксі Банк», (600 000,00 грн ) і також перевищував ціну її відступлення згідно умов договору від 28.03.2018 року, укладений між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛЬКОР ІНВЕСТ» (604 000,00 грн ) та відповідно нові кредитори фактично набули право одержати прибуток у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною такої вимоги, встановленої спірними договором. На підставі вищевикладеного у разі якщо згідно із законом надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій, докази наявності яких відсутні в матеріалах реєстраційної справи. За таких обставин, недійсність договору про відступлення права вимоги від 28.03.2018 року укладеного між ПАТ «Райффайзен БанкАваль» та ПАТ «Оксі Банк» зумовлює недійсність відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 28.03.2018 укладеного між ПАТ «Райффайзен БанкАваль» та ПАТ «Оксі Банк». Також, недійсність договору про відступлення права вимоги від 28.03.2018 року укладеного між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛЬКОР ІНВЕСТ» зумовлює недійсність відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 28.03.2018 укладеного між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛЬКОР ІНВЕСТ». Враховуючи викладене, за відсутністю правових підстав для укладення спірних договорів вважаємо, що згідно ст. ст. 203, 215 ЦК України, договіри про відступлення права вимоги та договори про відступлення права вимоги за іпотечним договором є недійсними. Позиція інших сторін Не погодившись з доводами апеляційної скарги представник АТ Райффайзен Банк звернувся з відзивом на апеляційну скаргу. В обґрунтування якого зазначав, що вимоги та доводи апеляційної скарги суперечать вимогам чинного законодавства та просил залишите оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Явка в судове засідання Сторони та їх представники повідомлені належним чином, про час місце та дату судового засідання, про те в судове засідання не з`явились, надіслали заяву про слухання справи без їх участі, що не заважає розгляду апляційної скарги у відповідності до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України. Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, судова колегія приходить наступного. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України,- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.24 Закону України «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. За змістом ст.37 ЦПК України (діючої на момент постановлення ухвали про заміну правонаступника) у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив. Крім того, згідно із п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Також, ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», встановлено, що фінансовими послугами вважаються:1)випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; 2)довірче управління фінансовими активами; 3)діяльність з обміну валют; 4) залучення фінансових активів із зобов`язанням щодо наступного їх повернення; 5)фінансовий лізинг; 6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; 7)надання гарантій та поручительств; 8)переказ коштів; 9)послуги у сфері страхування та у системі накопичувального пенсійного забезпечення; 10)професійна діяльність на ринку цінних паперів, що підлягає ліцензуванню; 11)факторинг; 11-1) адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах; 12)управління майном для фінансування об`єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю відповідно до Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»; 13)операції з іпотечними активами з метою емісії іпотечних цінних паперів; 14)банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність». У зв`язку з тим, що відступлення права вимоги не належить до жодної із послуг перелічених у ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», то укладення спірного договору не вважається фінансовою послугою. Таким чином, Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб`єктів учасників ринку фінансових послуг, і не поширюється на всіх інших юридичних і фізичних осіб суб`єктів договору позики, правовідносини яких регулюються нормами статей 1046 - 1048 ЦК України. Зі змісту преамбули Договору відступлення права вимоги, укладеного 28.03.2018 року між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк», сторони уклали цей договір керуючись ст.ст. 512-519, ч. 3 ст. 656 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містяться у преамбулі Договору відступлення права вимоги, укладеного 28.03.2018 року між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Алькор Інвест». Крім того, зі змісту п. 2.1. Договору відступлення права вимоги, укладеного 28.03.2018 року між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк», вбачається, що в порядку та на умовах, визначених договором, первісний Кредитор відступає за плату Новому Кредитору належні йому Права Вимоги за кредитним договором, а Новий Кредитор заміняє Первісного кредитора як сторону кредитора у Кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов`язки за кредитним договором. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору вартість Прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених Договором. Аналогічні положення містяться у п. 2.1. Договору відступлення права вимоги, укладеного 28.03.2018 року між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Алькор Інвест». Зі змісту п. 1.1. Договору відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 28.03.2018 року, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Джулай С.В. та зареєстрований у реєстрі за №223, вбачається, що у зв`язку з укладенням сторонами Договору відступлення права вимоги від 28.03.2018 року за Кредитним договором № 014/80054/74/87649 від 14.01.2008 року, що укладений між ВАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_1 , іпотекодержатель передає, а новий іпотекодержатель приймає всі права вимоги за Іпотечним договором від 30 січня 2008 року, що укладений між ВАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_1 , і посвідчений 30.01.2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Джулай С.В. та зареєстрований у реєстрі за №236, який виступає в якості забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з кредитного договором. Аналогічні положення містяться у п. 1.1. Договору відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 28.03.2018 року, укладеного між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Алькор Інвест», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Джулай С.В. та зареєстрований у реєстрі за №226. До загальних засад цивільного законодавства відносять, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України). Частина 3 статті 6 ЦК України визначає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, проте не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Норму статті 6 ЦК України розкриває стаття 627 цього Кодексу, в якій зазначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України). Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти),визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Зазначені положення узгоджуються з нормами частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договір цесії, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором. Разом з тим, розділ І книги п`ятої ЦК України регулює загальні положення про зобов`язання, зокрема положення щодо сторін у зобов`язанні. Так, відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ІІК України).Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора)у зобов`язанні. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Частиною 3 статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі- продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу. При укладенні договорів відступлення права вимоги сторони керувались виключно положеннями ст. ст. 512-519 Цивільного кодексу України. Згідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина 1 статті 638 ЦК України). Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Зазначені положення узгоджуються з нормами частини першої статті203, частини першої статті 215ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до пункту 1 частини 1статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу. При укладенні договору про відступлення права вимоги від 28 березня 2018 року сторони керувалися положеннями статей 512-519 ЦК України. За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України). Підставою недійсності правочину є недодержання в момент учинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Крім того, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) (стаття 215 ЦК України). Враховуючи наведене вище, доводи апелянта про те, що за відсутністю правових підстав для укладення спірних договорів вважаємо, що згідно ст. ст. 203, 215 ЦК України, договіри про відступлення права вимоги та договори про відступлення права вимоги за іпотечним договором є недійсними, не є слушними. Доводи апелянта про те, що в рекомендованому повідомленні вказано, що 25.04.18 року ОСОБА_1 лист вимогу особисто отримав. Саме тому, в рамках даної цивільної справи в подальшому на підготовчому судовому засіданні будемо ставити питання про витребування оригіналу рекомендованного повідомлення від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛЬКОР ІНВЕСТ» та призначення для об?єктивного розгляду справи судової почеркознавчої експертизи, не є слушними так як не підтверджено відповідними доказами або клопотаннями, так як в суді питання витребування оригіналу рекомендованого повідомлення та проведення судової почеркознавчої експертизи позивачем не ставилось , у своїй заяві 24.10.2023 року представник позивача просив розглянути справу без їх участі. Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної с прави. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.\ Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін. Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Частиною 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що всупереч вимог процесуального закону позивачем не надано належних та допустимих доказів порушення ії цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, в зв`язку з чим судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в задоволенні позову слід відмовити. Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною позивача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають . Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2023 рокузалишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 24 жовтня 2023 року. Головуючий суддя В.В. Кострицький Судді Н.В. Стахова О.С. Комлева