Постанова Дніпровський апеляційний суд № 174/299/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7522/23 Справа № 174/299/22 Суддя у 1-й інстанції - Петрюк Т.М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 жовтня 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючої - Городничої В.С., суддів: Свистунової О.В., Петешенкової М.Ю., за участю секретаря судового засідання Панасенко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2023 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Вільногірська міська рада, Міністерство оборони України, Кам`янський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, Верхньодніпровська міська рада, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, ВСТАНОВИЛА: У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаною заявою (а.с. 2-6), яку в подальшому уточнила (а.с. 116-120), в обґрунтування якої зазначила, що з 2004 року вона стала проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час спільного проживання у них народились діти: донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , донька - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . В зв`язку з тим, що вони не реєстрували шлюб у свідоцтвах про народження їхніх дітей інформація про батька була записана зі слів матері відповідно до положень ст. 135 СК України. 26 лютого 2014 року шлюб між нею і ОСОБА_2 , був зареєстрований Дмитрівською сільською радою Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, про що зроблений запис за № 1 та видане свідоцтво про шлюб. Під час зареєстрованого шлюбу в них народився син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Потім під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у них народився спільний син - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28.09.2016 року у справі № 173/1445/16-ц шлюб між ними був розірваний. Проте весь період з 2004 року та після розірвання шлюбу вона проживала однією сім`єю із ОСОБА_2 , по 24 лютого 2022 року, коли його забрали до Збройних Сил України. ІНФОРМАЦІЯ_8 її повідомили про загибель ОСОБА_2 . Причина смерті вибухова травма. 25 квітня 2022 року її родина, вона та їхні діти поховали ОСОБА_2 . З померлим вони проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 , а потім за адресою: АДРЕСА_2 . Вони мали спільний бюджет, вели спільне господарство, були пов`язані виконанням взаємних прав та обов`язків та спільним побутом, тобто між ними склались установлені відносини, що притаманні подружжю, що й стало підставою звернення до суду. У зв`язку з викладеним, ОСОБА_1 просила суд встановити факт її проживання однією сім`єю, як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 2004 року по 25 лютого 2014 року та в період з 29 вересня 2016 року по лютий 2022 року. Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2022 року залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи Міністерство оборони України та Кам`янський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України (а.с. 51-54). Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2023 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Вільногірська міська рада, Міністерство оборони України, Кам`янський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, Верхньодніпровська міська рада, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, задоволено. Встановлено факт проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_9 в період з 2004 року по 25 лютого 2014 року та з 29.09.2016 року по лютий 2022 року. Понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 496,20 грн покладено на заявницю, ОСОБА_1 (а.с. 154-159). Не погодившись з таким рішенням суду, Міністерство оборони України звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на судом неправильно надано правову оцінку встановленим обставинам, які мають значення для правильного вирішення справи та доказам у даній справі в їх сукупності, а також на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її заяви (а.с. 166-168). Інші учасники процесу не скористались своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_9 помер (загинув) гр. ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть та довідкою про причини смерті (а.с. 17, 18). За доводами заявниці остання, починаючи з 2004 року стала проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час спільного проживання у заявниці та ОСОБА_2 , народились діти: донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , донька - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей (а.с. 11, 12, 13, 14). В зв`язку з тим, що вони не реєстрували шлюб у свідоцтвах про народження їхніх дітей інформація про батька була записана зі слів матері відповідно до положень ст. 135 СК України, що підтверджується копіями актових записів про народження дітей. 26 лютого 2014 року між заявницею і ОСОБА_2 , був зареєстрований шлюб Дмитрівською сільською радою Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, про що зроблений запис за №1 та видане свідоцтво про шлюб (а.с. 92). Під час зареєстрованого шлюбу у заявниці та ОСОБА_2 , народився син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Потім під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у них народився спільний син - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей (а.с. 15, 16) та копіями актових записів про народження №3 та №5 (а.с. 93, 94). Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28.09.2016 року у справі №173/1445/16-ц шлюб між заявницею та ОСОБА_2 , був розірваний, що підтверджується копією рішення суду (а.с. 10). Заявниця стверджує, що весь період з 2004 року та після розірвання шлюбу вона проживала однією сім`єю із ОСОБА_2 , по 24 лютого 2022 року, коли його забрали до Збройних Сил України. Факт проживання заявниці і ОСОБА_2 , однією сім`єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу підтверджується актом депутата Вільногірської міської ради №659 від 21 червня 2022 року, з якого видно, що заявниця проживала разом із ОСОБА_2 , як чоловік і жінка за адресою: АДРЕСА_2 з листопада 2014 року по 24.02.2022 року, вели спільне господарство, що підтверджується поясненнями сусідів (а.с. 19). Також, факт спільного проживання заявниці і ОСОБА_2 , з 2004 року підтверджується тим, що у заявниці і ОСОБА_2 до реєстрації шлюбу народилось четверо дітей, перша донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вирішуючи по суті заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, суд першої інстанції виходив із того, що ні заявниця, ні ОСОБА_2 , не перебували в іншому зареєстрованому шлюбі, вважає за можливе задовольнити вимоги в частині встановлення факту спільного проживання, як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу в періоди з 2004 року по 25 лютого 2014 року та з 29.09.2016 року по лютий 2022 року , оскільки вони проживали разом, вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом та взаємними правами і обов`язками. Встановлення факту спільного проживання потрібно заявниці для оформлення спадщини та отримання соціальних виплат, тобто має наслідком виникнення, зміну та припинення правовідносин. Проте, погодитись з такими висновками суду першої інстанції не можна, виходячи з наступного. Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Так, у справі, яка переглядається, зі змісту поданої заяви вбачається, що встановлення факту родинних відносин заявниці необхідне для встановлення факту батьківства, надання їй та її дітям статусу сім`ї загиблого захисника України у відповідності ЗУ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та порядку, визначеного КМУ, а також для оформлення спадкових прав. Згідно ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право. Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спором є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 26 травня 2021 року у справі №523/19129/19 (провадження №61-10712св20) та від 17 листопада 2021 року у справі №214/1816/20 (провадження 61-6397св21), ухвалі від 2 травня 2022 року у справі №944/2326/21 (провадження №61-3761ск22). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення цивільних суб`єктивних прав громадян. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 3 лютого 2021 року у справі №644/9753/19 (провадження №61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі №643/6447/19 (провадження №61-14968св20), від 12 січня 2022 року у справі №227/2188/21 (провадження №61-18156св21) та від 26 січня 2022 року у справі №568/310/21 (провадження №61-16757св21). Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» розгляд в порядку окремого провадження справи про встановлення факту можливий, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наведених у п. 2 Постанови №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть, вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутись в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому випадку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, тощо. Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції повинен був залишити заяву ОСОБА_1 без розгляду, оскільки у даному випадку наявний спір, який повинен бути предметом розгляду в порядку позовного провадження. Протилежний висновок суду першої інстанції є помилковим. Між тим, суд першої інстанції на вищезазначене уваги не звернув та розглянув заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами в окремому провадженні, тоді як встановлення такого факту заявниці необхідне в тому числі для оформлення спадкових прав, що у свою чергу свідчить про наявність спору про право, та встановлення якого може впливати також на права й обов`язки інших осіб. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Згідно із частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Статтею 16-1 вказаного Закону, передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. Порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі військовослужбовця Збройних Сил України в період воєнного стану визначено наказом Міністра оборони України від 25 січня 2023 року №45. При цьому, спори щодо розміру грошової допомоги та права на її відшкодування між особами, які претендують на такі виплати та органом, який проводить їх нарахування та виплату розглядаються судами в позовному провадженні за загальними правилами (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2020 року у справі № 140/2178/15-ц (провадження № 61-9869св20) та постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 295/3547/21 (провадження № 61-10600св21). Разом з тим, Міністерство оборони України під час розгляду справи у суді першої інстанції подало пояснення (а.с. 79-83), в яких вказувало на відсутність підстав для визнання заявниці членом сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , а відтак існує спір щодо визнання за заявницею права на отримання одноразової грошової допомоги в зв`язку з загибеллю військовослужбовця, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. Таким чином, при розгляді справи встановлено наявність спору про право, який повинен вирішуватись в порядку позовного провадження з використанням відповідних процесуальних інститутів позовного провадження, що зумовлює залишення заяви без розгляду. Такі ж висновки викладено в постанові Верховного Суду від 21.06.2022 року у справі №199/6329/20 (провадження №61-13935св21), ухвалі від 02.05.2022 року у справі №944/2326/21 (провадження №61-3761ск22). Доводи апеляційної скарги стосовно того, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, колегія суддів не бере до уваги, оскільки, як видно зі змісту заяви ОСОБА_1 встановлення факту заявниці необхідне в тому числі для оформлення спадкових прав та встановлення факту батьківства, а не тільки для доведення наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї загиблого військовослужбовця. Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених ст. ст. 255 та 257 цього Кодексу. За таких обставин, оскільки районний суд дійшов помилкового висновку про можливість розгляду заяви ОСОБА_1 в порядку окремого провадження, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню із залишенням заяви про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами без розгляду. Водночас, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що ОСОБА_1 не позбавлена права звернутися до суду із позовом про захист своїх прав, які вважає порушеними, не визнаними чи оспореними із належним дотриманням вимог чинного процесуального законодавства. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 377 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково. Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2023 року скасувати. Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Вільногірська міська рада, Міністерство оборони України, Кам`янський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, Верхньодніпровська міська рада, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу залишити без розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: О.В. Свистунова М.Ю. Петешенкова