Постанова Київський апеляційний суд № 752/3247/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №752/3247/23 Суддя І інстанції - Омельченко М.М. Провадження № 33/824/3649/2023 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 жовтня 2023 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.06.2023, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в с т а н о в и л а: Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.06.2023, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000(сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, поряд з цим стягнуто судовий збір в розмірі 536, 80 грн. Постановою суду встановлено, що 01.01.2023 року о 13.30 водій ОСОБА_1 керував власним автомобілем марки «Chevrolet Lacetti», д/н НОМЕР_2 , по Одеському шосе в напрямку міста Києва в стані наркотичного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння водія ОСОБА_1 був проведений в КНП «Київська міська наркологічна лікарня «Соціотерапія», за результатами дослідження біологічного середовища ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп`яніння внаслідок вживання стимуляторів (амфетамін). Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги пп. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись із постановою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить визнати постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.06.2023 - недійсною. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що у постанові суду першої інстанції вказані неправдиві свідчення, які не були ним надані, а саме, те що, він під час розгляду справи доводив, що не керував транспортним засобом. Окрім того, при розгляді справи не були враховані усі надані докази, які свідчать про його невинуватість у справі, і до нього було виявлено упереджене ставлення зі сторони працівників співробітників поліції та працівників медичного закладу. Також апелянт вказує, що справу 15.02.2023 було першочергово надано до Голосіївського районного суду м. Києва, після чого було здійснено засідання 03.04.2023 та надано постанову в якій було зазначено, що справу передають до уповноваженого суду. Апелянт вважає, дану ситуацію халатним ставленням до своїх обов`язків працівників Голосіївського районного суду м. Києва, які вчасно не виявили, що вони не компетентні і даному питанні. Крім того, апелянт зазначає, що 01.01.2023 о 12 год. 45 хв. його зупинила поліція на умовному блокпості по трасі М-05 Київ - Одеса, але в постанові суду вказано, що час зупинки 13 год. 30 хв., при цьому відео починається з 13 год. 03 хв. і на відео чітко видно, що автомобіль вже обшукували, тобто зйомка починається не з самого початку і впродовж відео співробітник поліції відволікається на інші авто, що є порушенням Інструкції №1026 із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Апелянт вказує, що перш за все, співробітник поліції не повідомив причину зупинки, чим порушив закон, згідно ч. 3 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», оскільки співробітник поліції зобов`язаний проінформувати водія про причини зупинки. В подальшому йому було пред`явлено, що він має ознаки наркотичного сп`яніння, при цьому не було надано доказів, що є порушення ст.ст.254, 256, 283 КУпАП. Також апелянт вказує, що о 13 год. 04 хв. співробітник поліції попросив свого колегу прикордонника обшукати автомобіль за допомогою собаки, для виявлення зберігання незаконних речовин. При цьому, до огляду не було залучено свідків та не був складений протокол, що є не законним, так який було виписано вже по факту здачі аналізів, час 16 год. 10 хв. Надалі, після огляду авто, співробітник поліції пройшов до себе в службовий автомобіль для з?ясування його особистості. На відео чітко чутно як поліцейський реагує на знайдену стару справу, після чого повертається та надає інформацію своєму колезі прикордоннику щоб обшукав автомобіль повторно посилаючись на те, що він раніше був затриманий через виявлення нього мене таблеток «трамадол», при чому це було 12 років назад. Апелянт вважає, що таке ставлення є упередженим по відношенню до нього та принижує його гідність. Крім того, апелянт зазначає, що зі своєї сторони він надав можливість оглянути автомобіль та всі комплектуючі та особисті речі, після чого співробітник поліції на відео о 13 год. 47 хв. пред`являє, що в машині знаходиться наркотичних засобів більш ніж достатньо, при цьому їх виявлено не було, собака також нічого не знайшла. Починаючи з 13 год. 12 хв. на нього почали давити співробітники поліції, щоб він зізнався, що вживав, що є грубим порушенням п. 17.2. Наказу 111 від 27.03.2009 року «Про затвердження інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС». Апелянт вказує, що впродовж всього огляду працівники поліція плутаються у звинуваченнях, спочатку казали, що зіниці не реагують на світло, при цьому взяли ліхтар але огляд не проводили, отже такі звинувачення є безпідставні, а через деякий час почали казати, що причиною зупинки є бліде обличчя. Також апелянт вказує, що на відео о 14 год. 29 хв. чутно як співробітник поліції та прикордонник обговорюють завуальованими фразами, що на запитання «Потрібно, щось знайти», слідує відповідь «Щоб щось знайти - треба щось покласти», апелянт в даній ситуації вважаю, що це є незаконним зговором між співробітниками для утворення корупційної схеми. Крім того, апелянт зазначає, що через дві години 55 хвилин, його відвезли в КНП «Київської міської наркологічної лікарні «Соціотерапія» на здачу аналізів. При прибутті до лікарні, поки він очікував в автомобілі з одним із співробітників поліції, у них склалася розмова о 15 год. 20 хв., щодо порядку та процедури затримання, при який співробітник поліції не на дав чіткої відповіді, плутався у своїх відповідях, та намагався зняти з себе відповідальність. Апелянт вказує, що його тримали більш ніж 2 години на умовному блокпості з 12 год. 45 хв. до 15 год. 00 хв., після чого вже його повезли на здачу аналізів. У висновку зазначено, що огляд було здійснено о 16 год. 10 хв. Також апелянт вказує, що згідно цієї ст. 266 КУпАП, мали зафіксувати або залучити свідків та провести огляд на місці відразу, чого також не було зроблено. При цьому для надання біологічного зразка йому було запропоновано випити воду з 5л. бутля, який був надпитий та відкритий не у його присутності, на відео це зафіксовано, що дає підстави вважати, що результати аналізів були сфальсифіковані. Апелянт зазначає, що є не менш важливо та вважається корупційною схемою, що після здачі аналізів лікар вивела його з кабінету та не на камеру вимагала гроші за негативний результат тесту, відповідні органи вже повідомлено. При цьому, йому та суду не було надано розшифровки по результатам аналізів, не вказано який % і якого препарату у мене виявлено, що також ставить під сумнів достовірність результатів. Апелянт звертає увагу, що у постанові суду першої інстанції, помилково вказано прізвище ОСОБА_2 , замість вірного - ОСОБА_1 . Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи в повному обсязі, дослідивши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду. Відповідно до вимог п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Пункт 4 Розділу І Інструкції визначає, що ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Положення п.12. Розділу ІІ Інструкції визначають, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 Розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Положеннями ч.1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За змістом п. 2.9 а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.Проте, ОСОБА_1 вимоги вказаного пункту ПДР дотримано не було. Всупереч доводам апеляційної скарги, порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9. а) ПДР України, за обставин, викладених у постанові, підтверджується зібраними у справі та дослідженими судом доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме, протоколом про адміністративне правопорушення серія ААД№366580 від 01.01.2023, який складено уповноваженою на те особою, за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 та підписаний особою, яка його склала і безпосередньо ОСОБА_1 , якому були роз`яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. В свою чергу, наведені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повністю підтверджуються висновком щодо результатів медичного огляду КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» від 04.01.2023, згідно якого ОСОБА_1 під час огляду 01.01.2023 перебував у стані наркотичного (стимулятори - амфетамін) сп`яніння, відеозаписом нагрудної камери працівника поліції. Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою. Враховуючи сукупність письмових доказів у справі доходжу висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини, а дії водія ОСОБА_1 , які полягають у керуванні автомобілем в стані наркотичного сп`яніння, є порушенням п. 2.9. а) ПДР України та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП. Окрім того, санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП є безальтернативною. З приводу доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо його безпідставної зупинки працівниками поліції, слід зазначити наступне. Згідно із п.10 «Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. № 1456 уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі: проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду. Відповідно до п.2 ч.4 ст. 34 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може здійснювати поверхневу перевірку речі або транспортного засобу якщо існує достатньо підстав вважати, що в транспортному засобі знаходиться річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров`ю такої особи або інших осіб. Частиною 5 цієї статті встановлено, що поверхнева перевірка речі або транспортного засобу здійснюється шляхом візуального огляду речі та/або транспортного засобу або візуального огляду салону та багажника транспортного засобу. Поліцейський при здійсненні поверхневої перевірки має право вимагати відкрити кришку багажника та/або двері салону. Під час поверхневої перевірки речі або транспортного засобу особа повинна самостійно показати поліцейському вміст особистих речей чи транспортного засобу згідно із ч.6 даної статті. Як вбачається з дослідженого під час апеляційного розгляду справи відеозапису автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений на контрольно-пропускному пункті в`їзду в Київ, під час перевірки документів у останнього були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, проведено у відповідності до ст. 34 ЗУ «Про національну поліцію» поверхневий огляд автомобіля та речей, проти якого ОСОБА_1 не заперечував та запропоновано останньому проїхати на огляд до лікаря нарколога. Після надання ОСОБА_1 згоди на проходження огляду, працівниками поліції був викликаний інший екіпаж, який доставив останнього до медичного заходу. В закладі охорони здоров`я, за добровільної згоди ОСОБА_1 , лікарем-наркологом проведено його огляд, за результатами якого встановлено наявність у останнього ознак наркотичного сп`яніння. Після чого, для уточнення речовини впливу, що давала такий стан у ОСОБА_1 було відібрано зразки біологічного середовища (моча). Таким чином з відеозапису, який є об`єктивним доказом у справі та не залежить від суб`єктивного сприйняття будь-якої особи вбачається, що зупинка автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та огляд автомобіля і речей здійснювався працівниками поліції відповідно до вимог закону. Також, всупереч тверджень апелянта, з відеозапису слідує, що працівником поліції було виявлено у ОСОБА_1 такі ознаки, як зіниці очей, що не реагують на світло, блідість обличчя, тремтіння пальців рук, які відносяться до ознак наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим, відповідно до Інструкції запропоновано пройти огляд в медичному закладі, при цьому всі дії працівників поліції та огляд ОСОБА_1 здійснювався з застосуванням технічних засобів відеозапису, а тому посилання апелянта на необхідність залучення свідків є безпідставними. Посилання ОСОБА_1 , на те, що в медичному закладі йому дали попити води з відкритого бутля, жодним чином не спростовує його перебування під час огляду у стані наркотичного сп`яніння, оскільки як слідує з відеозапису, вода була запропонована ОСОБА_1 , оскільки той повідомив, що не може здати аналіз біологочного середовища (мочі). Жодні дії працівники поліції чи лікар нарколог, щодо зобов`язання ОСОБА_1 пити воду не вчиняли, а тому посилання апелянта в цій частині є безпідставними. Що ж до посилань ОСОБА_1 на те, що його огляд був проведений поза межами 2 годин після виявлення ознак сп`яніння, а тому вважається недійсним, то такі посилання апелянта в даному випадку є неспроможними. Так, положеннями ст. 266 КУпАП передбачається, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. В Інструкції зазначається, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Отже, метою доставки водіїв транспортних засобів, які виявили намір проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, не пізніше ніж протягом двох годин є забезпечення достовірності результатів такого огляду. З відеозапису події вбачається, що після виявлення працівниками поліції у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, здійснювався поверхневий огляд автомобіля та речей ОСОБА_1 , а також, з огляду на те, що дані події відбувались на контрольно-пропускному пункті був викликаний інший екіпаж поліції, який і доставив останнього до медичного закладу. Під час проведення огляду лікарем відповідно до Інструкції та Порядку перевірялась поведінка ОСОБА_1 , стан свідомості, орієнтування на місці, у часі та власній особистості, мовна здатність, вегетативно-судинні реакції, зіниці, рухова сфера (в тому числі в позі Ромберга), виміряно тиск і пульс. За результатами огляду лікарем був зроблений висновок щодо перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння і для уточнення речовини впливу, що давала такий стан у ОСОБА_1 було відібрано зразки біологічного середовища (моча), результат лабораторного дослідження виявив стимулятори - амфітамін. З огляду на наведене, підстав ставити під сумнів достовірність результатів огляду ОСОБА_1 проведеного поза межами двох годин, у суду апеляційної інстанції не має. Таким чином посилання ОСОБА_1 про недійсність результатів проведеного огляду, в даному випадку, на переконання суду апеляційної інстанції є неспроможними. Будь-яких порушень з боку працівників поліції чи процедури огляду лікарем-наркологом відеозапис не містить. Відповідає вимогам статті 256 КУпАП і протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 366580 від 01.01.2023, складений щодо ОСОБА_1 , в якому повно та правильно викладено суть правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння. Протокол підписаний особою, яка його склала, а саме інспектором роти 1 полку 4 УПП у м. Києві ДПП ст. сержантом поліції Петросюк М.А. та безпосередньо ОСОБА_1 без будь-яких зауважень на цей протокол та дії працівників поліції. Крім того, з протоколу слідує, що ОСОБА_1 були роз`яснені його права, передбачені ст.268 КУпАП, ст. 63 Конституції України, про що він також засвідчив своїм підписом. Отже, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Відтак, висновок судді місцевого суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є обґрунтованим та базується на комплексі доказів, досліджених судом першої інстанції і перевірених в ході апеляційного перегляду справи. При цьому, всупереч тверджень апелянта, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що прізвище ОСОБА_1 в ній зазначено вірно, а невірне зазначення у однієї букви прізвища у змісті протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема, не в графі щодо сооби, на яку складено протокол, а при зазначенні суті адміністративного правопорушення), не може свідчити про його невідповідність вимогам ст. 256 КУпАП. Будь - якого неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено. З урахуванням вищезазначеного, вважаю, що постанова судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.06.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є законною та обґрунтованою і апеляційних підстав для її скасування не вбачаю. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,- п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.06.2023, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, - без змін. Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Л.І. Кепкал