Постанова 4814 № 537/6361/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 537/6361/21 Номер провадження 22-ц/814/3912/23Головуючий у 1-й інстанції Зоріна Д.О. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2023 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Чумак О.В. суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І. розглянула у письмовому провадженні за наявними матеріалами цивільну справуза апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 травня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", ОСОБА_2 про захист прав споживачів, стягнення страхового відшкодування, збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, - встановила: У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до ТОВ "Міжнародна страхова компанія", ОСОБА_2 про захист прав споживачів, стягнення страхового відшкодування, збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позову вказував, що 7.01.2021 о 23.40 год. в місці Кременчуці Полтавської області по вулиці Миколаївській при виїзді на нерегульоване перехрестя з вулицею Шевченко, відповідач ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом FORD FOCUS державний номерний знак НОМЕР_1 , не надав переваги в русі автомобілю ДЕО Ланос, державний номерний знак НОМЕР_2 , та скоїв зіткнення з останнім. Зазначав, що внаслідок дорожньо транспортної пригоди, його автомобіль отримав механічні пошкодження, у зв`язку чим він поніс матеріальні збитки. Постановою Крюківського районного суду міста Кременчук Полтавської області від 05.02.2021 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності із застосуванням відповідного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Вказував, що згідно висновку експерта № 22 від 01.02.2021 за результатами проведення автотоварознавчого дослідження, матеріальна шкода пов`язана із пошкодженням автомобілю позивача склала 38519,52 грн., тоді як вартість відновлювального ремонту автомобілю ДЕО Ланос, державний номерний знак НОМЕР_2 склала 54 492,75 грн. Враховуючи викладене просив стягнути з ТОВ «Міжнародна страхова компанія» на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 38519,52 грн. та 54492,75 грн. із відповідача ОСОБА_2 . Окрім того, у зв`язку із вимушеними змінами у житті, що відбулися внаслідок дорожньо- транспортної пригоди, таких як отримання грошової позики в банку, порушення сну та апетиту, витрачання часу на збирання документів пов`язаних із страховим відшкодуванням, просив стягнути з ОСОБА_2 20000 грн. компенсації за заподіяну дорожньо-транспортною пригодою моральну шкоду, а також вирішити питання судових витрат. Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 травня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Міжнародна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 38519,52 грн. Стягнуто з ТОВ «Міжнародна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 511,20 грн. витрат на оплату висновку експерта за проведення експертного автотоварознавчого дослідження. Стягнуто з ТОВ «Міжнародна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 626,43 грн. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо транспортної пригоди відмовлено. З рішенням суду першої інстанції від 10 травня 2023 року не погодився позивач ОСОБА_1 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення районного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог суду і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що обов`язком ТОВ «Міджнарподна транспорта компанія» є відшкодування витрат, пов`язних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу у розмірі вартості матеріального збитку, а саме 38519,52 грн., в той час якщо розміру страхового відшкодування не вистачає для покриття збитків, в такому разі невідшкодована майнова шкода повинна бути сплачена особою, яка завдала цю шкоду. Зазначав, що надав належні докази на підтвердження понесених витрат на ремонт автомобіля, а тому що районний суд дійшов передчасного висновку про те, що відсутні підстави для стягнення завданих збитків у розмірі 54492,75 грн. з ОСОБА_2 . Окрім того, судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у відшкодуванні моральної шкоди, оскільки внаслідок дорожньо- транспортної пригоди, у нього відбулося погіршення здоров`я, він витрачав час для отримання грошової позики в банку на відновлення пошкодженого автомобіля та не міг тривалий час ним користуватися. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ «Міжнародна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 38519,52 грн. не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині, відповідно до ст. 367 ЦПК України не переглядається. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення районного суду без змін. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частини четверта, шоста статті 19, стаття 274 ЦПК України). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України). Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК України). Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. За змістом ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що 17.01.2021 о 23.40 год. в місці Кременчуці Полтавської області по вулиці Миколаївській при виїзді на нерегульоване перехрестя з вулицею Шевченко, відповідач ОСОБА_4 керуючи транспортним засобом FORD FOCUS державний номерний знак НОМЕР_1 , не надав переваги в русі автомобілю ДЕО Ланос, державний номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є позивач ОСОБА_1 та скоїв зіткнення з останнім. Внаслідок зазначеної дорожньо транспортної пригоди, автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, а його власнику ОСОБА_1 спричинено матеріальну шкоду. Постановою Крюківського районного суду міста Кременчук Полтавської області від 05.02.2021 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності із застосуванням відповідного стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 340 грн.(а.с.32) Відповідно до висновку експерта № 22 від 01.02.2021 за результатами проведення автотоварознавчого дослідження, матеріальна шкода пов`язана із пошкодженням автомобілю позивача склала 38519,52 грн., тоді як вартість відновлювального ремонту автомобілю ДЕО Ланос, державний номерний знак НОМЕР_2 склала 54 492,75 (а.с. 17-31) Станом на 17.01.2021 цивільна відповідальність водія транспортного засобу FORD FOCUS державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована ТОВ «Міжнародна страхова компанія» із лімітом страхового відшкодування в розмірі 130000 грн., що підтверджується полісом № 201925100. Районним сдом також встановлено, що 10.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до Голови правління ТОВ «Міжнародна страхова компанія» із заявою про виплату страхового відшкодування, що підтверджується копією заяви від 10.02.2021(а.с.10) 31.05.2021 позивач звернувся на адресу ТОВ «Міжнародна страхова компанія» та відповідача ОСОБА_2 із вимогою про відшкодування завданої шкоди, що підтверджується заявами ОСОБА_1 та письмовими доказами на підтвердження факту відправлення та отримання адресатами відповідної кореспонденції (а.с. 11-16) На час розгляду справи в суді, сума страхового відшкодування не сплачена. Відмовляючи задоволенні позовних вимог в частині відшкодування шкоди у розмірі 54492,75 грн та моральної шкоди районний суд виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження понесених витрат на ремонт автомобіля, а також недоведена моральна шкода. Колегія суддів не може погодитись з таким висновком районного суду з огляду на наступне. За загальними правилами статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом. Положеннями частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV). Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (пункт 9.1 статті 9 Закону № 1961-IV). Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) сформульовано висновок, про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Укладаючи договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, особа розраховує на те, що у разі настання страхового випадку її майнові інтереси будуть захищені шляхом здійснення страховою організацією виплати на користь потерпілої особи у межах страхових сум (ліміту відповідальності), визначених таким договором. Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком. Із матеріалів справи вбачається, що згідно постанови Крюківського районного суду міста Кременчук Полтавської області від 05.02.2021 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності із застосуванням відповідного стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 340 грн.(а.с.32) За ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Так, станом на 17.01.2021 цивільна відповідальність водія транспортного засобу FORD FOCUS державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована ТОВ «Міжнародна страхова компанія» із лімітом страхового відшкодування в розмірі 130000 грн., що підтверджується полісом № 201925100. Із матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до ТОВ «Міжнародна страхова компанія» та ОСОБА_2 з вимогами про відшкодування завданих збитків, проте відповіді так і не отримав. Факт здійснення позивачем відновлювального ремонту на загальну суму 64500 грн. підтверджується договором про надання послуг з технічного обслуговування ремонту транспортного засобу, актом виконаних робіт( а.с.231-234). Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 , в тому числі, просив стягнути з ОСОБА_2 54492,75 грн. матеріальних збитків спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Проте, оскільки розмір заподіяної внаслідок ДТП шкоди не перевищує ліміту відповідальності страховика, то підстав для покладення відповідальності за заподіяну шкоду на страхувальника - заподіювача шкоди, немає, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити. Такий висновок колегії суддів узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного суду від 14 квітня 2022 року у справі № 205/7747/18, провадження № 61-8812св21. Вказане не позбавляє права позивача звернутися до суду з позовом до ТОВ «Міжнародна страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика. Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди. Згідно з положеннямис татті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, якихфізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 (зізмінами та доповненнями) «Про судову практикув справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язкуз ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. У пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення». Зважаючти на те, що внаслідок ДТП ОСОБА_1 тривалий час не міг користуватися своїм транспортним засобом, витрачав зусилля на відновлення пошкодженого транспортного засобу, внаслідок постійних переживань у нього погіршився стан здоров`я, апеляційний суд вважає, що 5000 грн. моральної шкоди є розумним співмірним та справедливим відшкодуванням. За вказаних обставин, рішення районного суду в оскаржуваній частині слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування збитків з інших підстав та часткове задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Із матеріалів справи вбачається, що при подачі позову сплачено судовий збір у розмірі 1838,12 грн., а при подачі апеляційної скарги 2757,18 грн. Оскільки позов задоволено на 38,5%, апеляційну скаргу задоволено на 6,71%, слід змінити порядок розподілу судових витрат, стягнувши з ТОВ «Міжнародна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу позову в розмірі 707,68 грн. та витрат на оплату висновку експерта за проведення експертного автотоварознавчого дослідженняу розмірі 577,50 грн., а також за подачу апеляційної скарги стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 185 грн. Керуючись статтями 367, 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. п. 3, 4; 382-384 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Крюківського районного суду Полтавської області від 10 травня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо транспортної пригоди, а також в частині судових витрат скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків відмовити. Позовну вимогу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 577,50 грн. витрат на оплату висновку експерта за проведення експертного автотоварознавчого дослідження. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу позову у розмірі 707,68 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 185 грн. В іншій частині рішення районного суду не оскаржується та судом апеляційної інстанції не переглядається. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 24.10.2023 р. Головуючий суддя О.В.Чумак Судді: Ю.В. Дряниця Л.І.Пилипчук