Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/19854/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/19854/23 Перша інстанція: суддя Бездрабко О.І., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Федусика А.Г., суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Холод-Сервис" на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Холод-Сервис" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И В: В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Холод-Сервис" (далі ТОВ) до Головного управління ДПС в Одеській області (далі ГУДПС), в якій ТОВ просило: - визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень - ГУДПС щодо проведення фактичної перевірки ТОВ на підставі наказу ГУДПС від 08.09.2021 р. №6597-п та направлень від 15.09.2021 р. №12406 та №12407 з питань дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, порядком здійснення готівкових розрахунків, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУДПС від 29.10.2021 р. №26681/15-32-09-30/19056598, яким за порушення вимог ч.1 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" №481/95-ВР від 19.12.1995 р., на підставі ч.2 ст.17 цього Закону, пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України застосовано відносно ТОВ штрафні санкції у розмірі 500000 грн. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2023 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме: надати до суду мотивовану заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою в частині визнання протиправними дій ГУДПС щодо проведення фактичної перевірки та належним чином засвідчені документи на підтвердження вказаних у заяві обставин; докази отримання рішення ДПС України про результати розгляду скарги (дати отримання). Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року даний адміністративний позов було повернуто позивачу. Не погоджуючись з даною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що ухвалу судом першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив її скасувати та прийняти нове судове рішення, яким поновити строк звернення до суду з позовом. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке. Так, приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції зазначав, що як на підставу поважності пропуску строку звернення до суду позивач посилається лише на неотримання відповіді від контролюючого органу про результати розгляду скарги (на ППР). В той же час, на думку суду першої інстанції, вказані доводи є безпідставними, оскільки як зазначив позивач у заяві про поновлення строку звернення до суду, рішення про результати розгляду скарги отримано бухгалтером 02.05.2023 року. Отже, вказані причини пропуску строку звернення до суду не є тими об`єктивно непереборними обставинами, які перешкоджали позивачу звернутися до суду з цим позовом у встановлений законом строк. Окремо суддя зауважив, що позивач також оскаржує дії ГУДПС щодо проведення фактичної перевірки. Фактична перевірка ТОВ проводилася в період з 20.09.2021 р. по 24.09.2021 р., за результатами якої складено акт від 27.09.2021 р. № 20990/15-32-09-01-25/19056598. Позивачем було подано заперечення на акт фактичної перевірки, за результатами розгляду яких відповідач прийняв рішення (лист ГУДПС від 23.10.2021 р. №14288/КПР/15-32-09-01-13), яким залишив висновок, викладений в акті перевірки, без змін. З викладеного слідує, що про порушення своїх прав в частині, на думку позивача, незаконності проведення фактичної перевірки ТОВ дізналося мінімум у листопаді 2021 року, а з позовними вимогами в цій частині звернулося до суду 31.07.2023 р., тобто з порушенням встановленого ч.2 ст.122 КАС України шестимісячного строку. Колегія суддів вважає такі висновки правильними з огляду на наступне. Положеннями статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Для звернення до адміністративного суду з позовами у спорах за участю суб`єктів владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства та позовами у спорах, що виникають у зв`язку з проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу, встановлюється тримісячний строк з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Зі змісту статті 123 КАС України вбачається, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. На думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно звернув увагу, що КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу (оскільки вони власне і є спеціальними) в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним ч.2 ст.122 КАС України, а також скороченими строками, визначеними ч.4 ст.122 КАС України. Колегія суддів зазначає, що звертаючись з даним позовом, ТОВ просило визнати протиправними дії відповідача щодо проведення фактичної перевірки ТОВ та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУДПС від 29.10.2021 р. №26681/15-32-09-30/19056598. Слід зазначити, що відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України. Так, порядок оскарження рішень контролюючих органів регламентовано ст.56 ПК України. Положеннями вказаної статті (п.18-19) ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. У разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. З наведеного вбачається наявність правової можливості у платника податків звернутись до суду з позовом про оскарження винесеного стосовно нього податкового повідомлення-рішення у випадку проведення процедури адміністративного оскарження протягом одного місяця з наступного дня після закінчення процедури такого оскарження, і таким днем, в контексті даної справи, міг бути день отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (ст.56.17.3 ПК України). З матеріалів справи вбачається та ТОВ підтверджено, що позивачем оскаржено в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення від 29.10.2021 р. №26681/15-32-09-01030/190565998 до ДПС України. Рішенням вказаного органу від 27.07.2022 р. № 8042/6/99-00-06-03-01-06 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 29.10.2021 р. № 2668/15-32-09-01-30/19056598 без змін. Позивачем в заяві про поновлення строку (а.с.24) було зазначено, що копію вказаного рішення ДПС України від 27.07.2022 р. №8042/6/99-00-06-03-01-06 бухгалтер ТОВ отримала в Б.Дністровській ДПІ 02 травня 2023 року, водночас, з позовом до суду, зокрема, про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2021 р. №26681/15-32-09-01030/190565998 ТОВ звернулось 31 липня 2023 року (штемпель на конверті містить вказану дату), тобто з пропуском строку звернення до суду для оскарження податкового повідомлення-рішення після застосування процедури адміністративного оскарження. Доводи позивача з приводу того, що копію вказаного рішення ДПС України від 27.07.2022 р. №8042/6/99-00-06-03-01-06 бухгалтером ТОВ було отримано в Б.Дністровській ДПІ 02 травня 2023 року «неофіційно», колегія суддів не приймає до уваги з огляду на їх беззмістовність, а також оскільки ПК України передбачає закінчення процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення саме отриманням платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що ТОВ заявляло в позові вимоги про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень - ГУДПС, щодо проведення фактичної перевірки ТОВ на підставі наказу ГУДПС від 08.09.2021 р. №6597-п та направлень від 15.09.2021 р. №12406 та №12407 з питань дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, порядком здійснення готівкових розрахунків, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв. Залишаючи позов без руху, суд першої інстанції зазначав, що фактична перевірка ТОВ проводилася в період з 20.09.2021 р. по 24.09.2021 р., за результатами якої складено акт від 27.09.2021 р. №20990/15-32-09-01-25/19056598. Позивачем було подано заперечення на акт фактичної перевірки, за результатами розгляду яких відповідач прийняв рішення (лист ГУДПС від 23.10.2021 р. №14288/КПР/15-32-09-01-13), яким залишив висновок, викладений в акті перевірки, без змін. З викладеного слідує, що про порушення своїх прав в частині, на думку позивача, незаконності проведення фактичної перевірки ТОВ дізналося мінімум у листопаді 2021 року, а з позовними вимогами в цій частині звернулося до суду 31.07.2023 р., тобто з порушенням встановленого ч.2 ст.122 КАС України шестимісячного строку. Позивачем не подано до суду заяви про поновлення пропущеного строку в цій частині позовних вимог з наведенням обставин на підтвердження поважності причин пропуску такого строку та не надано відповідних доказів. З наведеного вбачаються, що суд першої інстанції зазначав про наявність обставин пропуску строку при оскарженні дій відповідача в частині проведення перевірки ТОВ в ухвалі про без руху. Разом з тим, ні суду першої інстанції, ні під час апеляційного провадження ТОВ не було зазначено належних та поважних підстав пропуску вказаного строку (6 місяців), наявність якого (пропуску) вбачається з матеріалів справи, оскільки позов подано 31 липня 2023 року, а фактична перевірка ТОВ проводилася в період з 20.09.2021 р. по 24.09.2021 р.. Колегія суддів зазначає, що частиною першою статті 45 КАС України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Згідно з пунктом шостим частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Суд наголошує, що тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження постанови у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку з поважних причин. Суд звертає увагу, що поважними причинами пропущення строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує відповідний акт, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02). Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» («Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»), заява №28090/95). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року «Osman v. the United Kingdom» («Осман проти Сполученого Королівства»), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року «Kreuz v. Poland» («Круз проти Польщі»), заява №28249/95). У рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (пункт 47, заява №3236/03) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Водночас, з матеріалів справи не вбачається, а позивачем не доведено наявність дійсно істотних обставин, перешкод чи труднощів, які б не передбачали можливість їх нівелювання, і які унеможливили своєчасне звернення до суду, що свідчить про наявність підстав для повернення позову. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Холод-Сервис" залишити без задоволення, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2022 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Федусик Судді А.В. Бойко О.А. Шевчук