Постанова Дніпровський апеляційний суд № 215/2084/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6038/23 Справа № 215/2084/23 Суддя у 1-й інстанції - Коноваленко М.І. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 жовтня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Агєєва О.В., Кішкіної І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 215/2084/23 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Толстих Олександр Юрійович, та Акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 травня 2023 року, встановив: У квітні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Толстих О.Ю., звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Пінічний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі за текстом АТ «ПівнГЗК») про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання. Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачем в період роботи у шкідливих умовах праці тривалий час на посаді електрослюсаря чергового та з ремонту устаткування ЦВО №1 на ПрАТ отримано хронічне професійне захворювання хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група «В». Легенева недостатність першого-другого ступеня, відповідно до акту розслідування від 22 листопада 2021 року, виникли з вини роботодавця. Згідно висновку МСЕК від 28 лютого 2023 року вперше позивачу було встановлено 20% втрата професійної працездатності безстроково. Вважає, що йому не було забезпечено безпечних умов праці, він втратив працездатність, виконуючи тривалий час роботи в напружених та шкідливих умовах праці. Виходячи з характеру захворювань позивач неодноразово знаходився на лікуванні, відчуває фізичні страждання, фізичний біль, обумовлений важкістю самопочуття та особливостями лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, скаржиться на задуху навіть при незначних фізичних навантаженнях, загальну слабкість, приступоподібний кашель з виділенням слизового в`язкого харкотиння, рідше сухий, біль у грудній клітці при кашлі, підвищену пітливість, швидку втому, набряки кінцівок. Все це постійно і негативно позначається на душевному та фізичному стані позивача. У зв`язку із захворюванням порушено нормальні життєві зв`язки, позивач позбавлений можливості реалізувати свої звички та бажання, постійно виникають складнощі, у зв`язку із загальною слабкістю, втомою, болями потребує сторонньої допомоги. Через хворобу порушилися його життєві зв`язки, що також спричиняє додаткові душевні страждання. Розуміння того, що повна реабілітація неможлива, і перспектива в майбутньому переносити ще сильніший біль, постійно лікуватись спричиняє позивачу моральні страждання. Вважає, що з відповідач має відшкодувати йому спричинену моральну шкоду, розмір якої оцінив у 134 000 гривень та просив стягнути на його користь з відповідача. Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 травня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «ПівнГЗК» на користь ОСОБА_1 50 000 гривень моральної шкоди без стягнення податків та обов`язкових платежів. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Толстих О.Ю., ставить питання про зміну рішення суду в частині визначення розміру моральної шкоди, стягнутої на його користь, та просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. В апеляційній скарзі АТ «ПівнГЗК», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Також зазначає, що якщо суд апеляційної інстанції прийде до іншого висновку, просить зменшити суму відшкодування моральної шкоди до 10 000 гривень. Звертає увагу, що праця, яку виконував позивач відповідала його функціональним можливостям організму та віку. В період роботи він щорічно проходив медичні огляди за результатами яких його було визнано придатним для роботи за професією. Про погіршення стану здоров`я позивач роботодавця не повідомляв. Вважає, що стан здоров`я позивача обумовлений його власними діями. Висновок МСЕК про відсоток втрати професійної працездатності не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди. Позивачем не вчинено будь-яких протиправних дій, які б знаходилися у причинно-наслідковому зв`язку з втратою працездатності позивач та виникненням у нього моральних страждань. Крім того, суд дійшов помилкових висновків що характеру моральних страждань позивача, які не підкріплені жодними доказами. На думку відповідача, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції не обґрунтовано, він завищений, не відповідає засадам розумності, виваженості, справедливості та судовій практиці у аналогічних справах. Також вказує, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі Закон № 466), який набрав чинності 23 травня 2020 року внесено зміни до п.п.164.2.14а) статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди. Зазначеною нормою закону передбачено, що у разі якщо сума моральної шкоди, визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг та відзиву на апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Толстих О.Ю., підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга АТ «ПівнГЗК» підлягає залишенню без задоволення за наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає вказаним вимогам закону. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 26.09.1972 року позивач прийнятий в кар`єр Ганнівського рудоуправління (ОРДЕНА ЛЕНІНА ПІВНІЧНИЙ ГЗК ім. Комсомолу України) слюсарем з ремонту гірничого обладнання в кар`єрі 6 розряду; 27.08.1974 - переведений електрослюсарем з ремонту обладнання 6 розряду ф-ки металізованих обкотишів; 01.06.1975 у зв`язку із введенням нових умов оплати праці, переведений на фабрику металізованих обкотишів електрослюсарем черговим та з ремонту обладнання по 4 розряду; 01.02.1976 переведений на фабрику металізованих обкотишів електрослюсарем черговим та з ремонту обладнання по 5 розряду; Наказом №199 від 02.03.1976 у зв`язку із вдосконаленням структури виробництва фабрика металізованих обкотишів перейменована у цех огрудкування та випалу металізовних обкотишів; 01.06.1979 - переведений в цех випалу та огрудкування №3 електрослюсарем черговим та з ремонту обладнання 5 розряду; 01.01.1986 звільнений за власним бажанням; з 02.01.1986 по 09.07.1996 позивач працював на інших підприємствах; 10.07.1996 позивач прийнятий по переводу в цех виробництва обкотишів №1 Управління цехів по виробництву обкотишів І черги електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування 5 розряду з правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком №1; Наказом від 31.10.1996 Північний державний гірничо-збагачувальний комбінат змінив назву на ВАТ «Північний ГЗК»; Наказом №173 від 01.04.1999 цех по виробництву обкотишів №1 перетворено у цех по виробництву обкотишів №1 управління цехів по виробництву обкотишів; 01.02.2000 позивач переведений, у зв`язку зі зміною структури управління виробництвом, слюсарем черговим з ремонту устаткування 6 розряду цеху по виробництву обкотишів №1, дільниці згрудкування та випалу; 11.01.2000 та 30.05.2001 за підсумками атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1; 03.10.2002 переведено в цеху по виробництву обкотишів №1 електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування 6 розряду виробничої дільниці огрудкувагння та випалювання обкгтишів; 30.05.2006 за підсумками атестації робочих місць підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1; 04.02.2010 - переведено в цеху по виробництву обкотишів №1 електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування 6 розряду виробничої дільниці з оперативного обслуговування та ремонту електричного устаткування №1дільниць подрібнення сировини, шихтування, огрудкування та випалювання обкотишів; 23.07.2010 - за підсумками чергової атестації робочих місць за умовами праці по даній професії підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1; 04.04.2011 ВАТ «Північний ГЗК» перейменовано на ПАТ «Північний ГЗК»; 30.06.2015 звільнений за власним бажанням, у зв`язку із виходом на пенсію, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.17-20). Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 21 листопада 2022 року (а.с.7-11) ОСОБА_1 встановлено хронічне професійне захворювання хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. Легенева недостатність першого-другого ступеня. Позивачу вперше встановлено з 20 лютого 2023 року 20% втрати професійної працездатності безстроково, з яких: 20% - ХОЗЛ, згідно висновку МСЕК від 28 лютого 2023 року, де також зазначено, що позивач потребує медикаментозне лікування, забезпечення виробами медичного призначення (а.с.12). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами статей 153, 237-1 КЗпП України та виходив з обов`язку відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманим ним на виробництві професійним захворюванням. Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 50 000 гривень, суд першої інстанції виходив з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали у здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною 1 статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. З Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 21 листопада 2022 року вбачається, що причиною професійного захворювання позивача є робота в важких та шкідливих умовах праці в параметрах, що перевищували гранично допустимі. Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло, з вини АТ «ПівнГЗК», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював наслідки продовжуючи працювати тривалий час, не знімають з відповідача обов`язку відповідати за шкоду, завдану позивачу у зв`язку з перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу у період його роботи на АТ «ПівнГЗК». При цьому, доводи апеляційної скарги відповідача про обов`язок працівника дбати про своє здоров`я, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання. Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв`язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курси лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя. Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Лікарями виявлений відсутній стабілізаційний процес у його здоров`ї, що підтверджується медичним висновком лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я Державної установи Український науково-дослідний інститут промислової медицини про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) від 27 жовтня 2022 року. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування. Таким чином, судом вірно встановлено порушення АТ «ПівнГЗК» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійного захворювання, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди. Доводи апеляційної скарги відповідача АТ «ПівнГЗК» про те, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі Закон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року), колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне. Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода під час його роботи на підприємстві відповідача, у шкідливих умовах, що стало причиною його професійного захворювання, яке потягло за собою втрату працездатності та необхідності подальшого тривалого лікування у медичних закладах. Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами апеляційної скарги позивача щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача та вважає, що він визначений без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Встановлено, що у зв`язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 20% у зв`язку з чим у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, незважаючи на курси лікування покращення в стані здоров`я не спостерігається. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманого професійного захворювання, тривалості праці позивача в шкідливих умовах, що перевищували нормативи, на АТ «ПівнГЗК», що потягло втрату працездатності, розмір втрати професійної працездатності, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 50 000 гривень до 80 000 гривень. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру судового збору, стягнутого з АТ «ПівнЗК» на користь держави, та зменшує цей розмірі з 1073 гривень до 640,58 гривень пропорційно розміру задоволених позовних вимог. (1073 х 59,7%) В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору відповідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Тому з відповідача АТ «ПівнГЗК» на користь держави, підлягає стягненню судовий збір в сумі 360,37 гривень за подання позивачем апеляційної скарги пропорційно задоволеним вимогам ((1073 х 150%) х 22,39%). Оскільки апеляційна скарга АТ «ПівнГЗК» залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції немає. Керуючись ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Толстих Олександр Юрійович, задовольнити частково. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення. Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 10 травня 2023 року в частині визначення розміру моральної шкоди, стягнутої з Акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 , змінити, збільшивши цей розмір з 50 000 гривень до 80 000 гривень. Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 травня 2023 року в частині визначення розміру судових витрат, стягнутих з Акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави, змінити, зменшивши цей розмір з 1 073 гривень до 640, 58 гривень. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги позивачем 360, 37 гривень. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Повний текст постанови складено 23 жовтня 2023 року. Головуючий О.І. Корчиста