Постанова Харківський апеляційний суд № 642/4944/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 642/4944/23 Головуючий І інстанції Пашнєв В.Г. Провадження № 33/818/1059/23 Суддя доповідач Гєрцик Р.В. Категорія: ч.5 ст.213-3 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 жовтня 2023 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Гєрцика Р.В. секретаря судового засідання Соболєвої Є.Є. за участю захисника Куксова В.В. представника апелянта Неженець Т.І. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу адвоката Васильєва Є.О. на постанову судді Ленінського районного суду м.Харкова від 14 вересня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.212-3 КУпАП, щодо ОСОБА_1 УСТАНОВИВ: Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини Згідно протоколу серії ХВ № 3 від 21 серпня 2023 року, складеного уповноваженою Ради адвокатів Харківської області Сіренко О.О., 24.07.2023 року виконуючий обов`язки директора Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» ОСОБА_1 , неправомірно відмовив в наданні інформації вих. № 3535/23/1770-23-23-1.6/23 від 24.07.2023 року на адвокатський запит адвоката Васильєва Є.О. № 2023/7/2 від 18.07.2023 року, чим порушив вимоги статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме право адвоката на повне отримання інформації, необхідної для надання правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги № 2023/7/2 від 11.07.2023 року та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.212-3 КУпАП. Постановою судді Ленінського районного суду м.Харкова від 14 вересня 2023 року провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 212-3 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала В апеляційній скарзі за її змістом адвокат Васильєв Є.О. просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212-3 КУпАП, та накласти стягнення. В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що посилання суду першої інстанції на необхідність складання протоколу про адміністративне правопорушення не пізніше 24-х годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення є помилковим, оскільки виявлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення передбачає, по-перше, встановлення самого факту адміністративного правопорушення і, по-друге, особи яка вчинила адміністративне правопорушення. Відтак виявлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, стало можливим виключно в процесі розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення уповноваженою особою Ради адвокатів Харківської області, членом Раді: адвокатів Харківської області Сіренко О.О. Крім того, діючи відповідно до п. 2 розділу II Порядку оформлення головою ради адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя або уповноваженим радою членом ради адвокатів матеріалів про адміністративні правопорушення рішення про складання протоколу про адміністративне правопорушення приймається після проведення перевірки, а тому матеріали справи свідчать, що складанню протоколу у справи про адміністративне правопорушення ХВ№5 від 21.08.2023 року передувало роз`яснення прав ОСОБА_1 , а тому станом на момент направлення ОСОБА_1 листа вих №262 від 09.08.2023 факт адміністративного правопорушення та особа, що його вчинила, ще не були встановлені, а ОСОБА_1 роз`яснені його права у зв`язку з розглядом уповноваженою особою Ради адвокатів Харківської області матеріалів за заявою адвоката Васильєва Є.О. Вказує, що текст постанови також містить висновки суду першої інстанції щодо невідповідності змісту протоколу у справі про адміністративне правопорушення вимогам ст.256 КУпАП, однак на переконання апелянта, такі висновки суду першої інстанції є помилковими та спростовуються матеріалами справи: особа, що притягається до адміністративної відповідальності була своєчасно сповіщена про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, описом вкладення у цінний лист, а також листом уповноваженої особи Ради адвокатів Харківської області, члена Ради адвокатів Харківської області Сіренко О.О. де ОСОБА_1 було роз`яснено, що ненадання особистих пояснень та/або його неявка будуть визнані як відмова у підписанні протоколу про адміністративне правопорушення і не перешкоджатимуть складанню протоколу про адміністративне правопорушення; Зазначає, що відповідно до п. 14 розділу III Порядку оформлення головою ради адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя або уповноваженим радою членом ради адвокатів матеріалів про адміністративні правопорушення Протокол підписується уповноваженою особою та особою, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, а при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. Відтак підпис потерпілого у протоколі про адміністративне правопорушення не є його обов`язковим реквізитом . ОСОБА_1 наданою можливістю надати особисті пояснення не скористався, у визначений час розгляду матеріалів за заявою адвоката Васильєва Є.О. до приміщення Ради адвокатів Харківської області не прибув, а тому не був присутнім під час складання протоколу про адміністративне правопорушення . Також, стверджує, що судом першої інстанції проявлено упередженість у дослідженні доказів, оскільки суддя опирався лише на пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та взагалі не досліджував докази, надані разом з протоколом про адміністративне правопорушення. Захисник Куксов В.В. до початку судового розгляду подав письмові пояснення щодо апеляційної скарги, в яких просив апеляційну скаргу залишити без задоволення та посилався на те, що запитувана інформація та копії документів, які були предметом запиту адвоката Васильєва Є.Н., відносяться до службової інформації, яка відноситься до інформації з обмеженим доступом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» Мотиви суду Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи представника апелянта адвоката Неженець Т.І. на підтримання вимог апеляційної скарги, пояснення захисника Куксова В.В., який заперечував щодо задоволення вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КпАП України. Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. У рішенні Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року відображено послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами. Положеннями ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Склад правопорушення - сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб`єкта правопорушення до адміністративної відповідальності. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП). При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. (ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації») У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу. А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості. Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання. У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції. Як на докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 212-3 КУпАП, апелянт посилається на протокол про адміністративне правопорушення від 21.08.2023 року та долучені докази щодо направлення адвокатського запиту та результатів перевірки його невиконання. Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззаперечну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.212-3 КУпАП, виходячи із наступного. Так, за змістом статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Апеляційний суд зазначає, що протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП щодо його змісту. Так, у протоколі повинно бути зазначено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. Частиною 5 статті 212-3 КУпАП передбачена відповідальність за неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, об`єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у неправомірній відмові в наданні інформації, несвоєчасному або неповному наданні інформації, наданні інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до названого Закону. За положеннями ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.07.2012, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб); представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом. За змістом положень частин 1 та 2 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. Таким чином склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.212-3 КУпАП, буде наявним не по факту ненадання інформації, а у разі невиконання вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в межах, встановлених у ньому строків. Відповідно до ч.2,3 ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту. Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом. Отже, відповідальність у такому разі настає на 6-й день після отримання адвокатського запиту, якщо строк не було продовжено. Тому такі обставини події (місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення) підлягають обов`язковому зазначенню у протоколі. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 24.07.2023 року виконуючий обов`язки директора Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» ОСОБА_1 , неправомірно відмовив в наданні інформації вих. № 3535/23/1770-23-23-1.6/23 від 24.07.2023 року на адвокатський запит адвоката Васильєва Є.О. № 2023/7/2 від 18.07.2023 року, чим порушив вимоги статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме право адвоката на повне отримання інформації, необхідної для надання правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги № 2023/7/2 від 11.07.2023 року. Зазначені у протоколі дати 24.07.2023 року та 18.07.2023 року, є датами звернення з адвокатським запитом до в.о. директора Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» ОСОБА_1 та наданням відповіді, відповідно, що не є датою (часом) вчинення адміністративного правопорушення. Отже, протокол не містить необхідної інформації, а саме: часу отримання адвокатського запиту та дати закінчення п`ятиденного строку на надання відповіді, тобто зміст протоколу не дозволяє зробити висновок про те, коли саме було вчинено адміністративне правопорушення (не зазначений час вчинення адміністративного правопорушення), передбачене ч.5 ст.212-3 КУпАП. Зазначення даних обставин, за змістом ч.5 ст.212-3 КУпАП у взаємозв`язку зі ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є обов`язковим для утворення складу адміністративного правопорушення. Крім того, зі місту протоколу вбачається, що в ньому взагалі не міститься відомостей про те, яка саме інформація була запитувана адвокатом, чи пов`язана така інформація із предметом правової допомоги та яким саме, чи було надано на такий запит відповідь, та з урахуванням наявної відповіді в.о. директора Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Тюлєнєва С.А. від 24.07.2023 року, чому її слід вважати саме як необґрунтовану відмову в наданні інформації. Протокол про адміністративне правопорушення, який з огляду на наявний кримінальний аспект та підхід до цієї категорії справ практикою ЄСПЛ, є по суті обвинуваченням, взагалі не містить жодної інформації про вчинене правопорушення, аналіз певних дій (бездіяльності) посадової особи з огляду на характер запитуваної інформації, можливості її надати тощо, в ньому констатується лише сам факт неправомірної відмови в наданні інформації, а тому слід визнати, що фабула правопорушення взагалі не викладена, таке обвинувачення є неконкретизованим, що в свою чергу ускладнює та фактично порушує право ОСОБА_1 на захист від такого обвинувачення. Такий спрощений та формальний підхід у складанні протоколу про адміністративне правопорушення є недопустимим. Ускладнює, а фактично робить неможливим перевірити доведеність такого обвинувачення судом, який, діючи відповідно до засад змагальності та диспозитивності, позбавлений можливості змінювати обвинувачення в сторону збільшення, так як така функція притаманна лише органу обвинувачення (органу, який склав протокол про адміністративне правопорушення), що не сприяє додержанню вимог ст.1,7 КУпАП. А тому висновки суду першої інстанції про це є цілком обгрунтованими. Також, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено перелік матеріалів, що додаються до протоколу. Твердження апелянта про те, що відповідно до п. 14 розділу III Порядку оформлення головою ради адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя або уповноваженим радою членом ради адвокатів матеріалів про адміністративні правопорушення протокол підписується уповноваженою особою та особою, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, а при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами, а тому підпис потерпілого у протоколі про адміністративне правопорушення не є його обов`язковим реквізитом є суб`єктивним сприйняттям останнього законодавства України. Так, ст.265 КУпАП передбачено, що протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. Тобто, у разі наявності потерпілого у справі, його підпис є обов`язковим відповідно до вимог КУпАП України, який має вищу юридичну силу щодо підзаконних нормативно-правових актів. Разом з цим, апеляційний суд звертає увагу на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що потерпілим у справі є ОСОБА_2 . Водночас, відповідно до ч.1 ст.269 КУпАП, потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Правопорушення, передбачене ч.5 ст.212-3 КУпАП, відноситься до глави 15 КУпАП, яка передбачає відповідальність за вчинення адміністративних правопорушень, що посягають на встановлений порядок управління. Родовим об`єктом адміністративних правопорушень, що містяться у главі 15 КУпАП, є суспільні відносини щодо дотримання норм і правил у сфері встановленого порядку управління. Шкідливі наслідки протиправного діяння, передбачені лише в декількох складах правопорушень, що містяться у главі 15 КУпАП, зокрема, передбачених ч.2 ст.189-2, ст.ст.198, 212-5 КУпАП. Склад адміністративного правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 , є формальним, що свідчить про те, що в даній категорії справ відсутній потерпілий. В контексті даної конкретної справи, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не було обґрунтовано якої саме шкоди моральної, фізичної або майнової було заподіяно саме адвокату Васильєву Є.О. для визнання його потерпілим. Крім того, апеляційний суд погоджується з висновком судді першої інстанції про те, що протокол ХВ № 3 від 21 серпня 2023 року стосовно подій 24.07.2023 року, складений з порушенням вимог ст.254 КУпАП. Доводи апелянта про те, що складанню протоколу передувало збирання доказів, зокрема, направлення повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи та роз`яснення йому прав, не спростовують висновків суду про порушення вимог ст.254 КУпАП, оскільки як убачається з матеріалів справи, заява адвоката Васильєва Є.О. про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.212-3 КУпАП надійшла до Ради адвокатів Харківської області 02.08.2023 року, а роз`яснення прав ОСОБА_3 та повідомлення про розгляд матеріалів за заявою адвоката було направлено лише 09.08.2023 року, тобто з порушенням вимог ст.254 КУпАП. Відповідно до змісту складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення серії ХВ № 3 від 21 серпня 2023 року, він був складений за відсутності останнього, та з протоколу вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від підпису у протоколі. Проте, ОСОБА_1 не був присутній при складанні протоколу, та не міг відмовитися від підписання протоколу. Оскільки суд позбавлений можливості самостійно змінювати обставини події, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, то протокол від 21.08.2023 року не може бути визнаний належним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.212-3 КУпАП, що в свою чергу унеможливлює зробити аналіз належності наданих на його підтвердження доказів в призмі висунутого обвинувачення. Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. В п. 39 Рішення ЄСПЛ «Лучанінова проти України» Суд зробив висновок, що з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушив заявник у зазначеній справі, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням, Суд вважає, що провадження, про яке йдеться (справа про адміністративне правопорушення), є кримінальним для цілей застосування Конвенції. Згідно зі статтею 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що уповноваженою Радою адвокатів Харківської області при складенні протоколу про адміністративне правопорушення були порушенні вимоги КУпАП, за яких цей протокол не можна визнати належним та допустимим доказом, на що слушно звернуто увагу судом першої інстанції при розгляді справи. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 212-3 КУпАП, з вказаних вище підстав. Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП є законним та обґрунтованим. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. На підставі викладеного, керуючись ст.294КУпАП,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Васильєва Є.О. залишити без задоволення. Постанову судді Ленінського районного суду м.Харкова від 14 вересня 2023 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Р.В. Гєрцик