Постанова 4814 № 526/1943/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 526/1943/22 Номер провадження 22-ц/814/2769/23Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л.В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 жовтня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Чумак О.В., суддів Пилипчук Л.І., Дорош А.І. розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 29 листопада 2022 року, ухвалене суддею Максименко Л.В., по справі за позовом ОСОБА_1 до Краснолуцької сільської ради Миргородського району, третя особа: приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Ніна Миколаївна про визнання права власності на спадкове майно. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, в с т а н о в и л а: 30 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Краснолуцької сільської ради Миргородського району, третя особа: приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Ніна Миколаївна про визнання права власності на земельну ділянку (пай) площею 3,0141 га, розташовану на території Краснолуцької (Сватківської) сільської ради, як за спадкоємцем за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . В обґрунтування позову вказувала, що вона здійснювала догляд за ОСОБА_2 , яка була одинокою особою похилого віку, з вадами зору, потребувала сторонньої допомоги, не мала близьких родичів. 15.09.2021 ОСОБА_2 на випадок смерті зробила розпорядження, яким все своє майно, де б воно не було та з чого не складалося заповіла ОСОБА_1 . Заповіт був посвідчений старостою Сватівського старостинського округу Краснолуцької сільської ради та зареєстровано в реєстрі. У зв`язку з фізичною вадою зору ОСОБА_2 , за її усним дорученням у її присутності та в присутності старости Сватівського старостинського округу Краснолуцької сільської ради Усика О.М., текст заповіту був підписаний ОСОБА_3 та за участю свідка ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Прізвище іншого свідка ОСОБА_5 з невідомих причин не зазначено у заповіті. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, позивачка здійснила її поховання. 23.11.2021 приватним нотаріусом Заєць Н.М. відкрито спадкову справу № 332/2021 до майна померлої ОСОБА_2 , до складу якої увійшла земельна ділянка площею 3,010 га, розташована на території Краснолуцької (Сватівської) сільської ради, призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Їй присвоєно кадастровий номер згідно витягу з Державного кадастру на земельну ділянку - 5320487200:00:013:0161. На вказану земельну ділянку втрачено Державний акт на право приватної власності на землю серія РЗ №653155 від 20.12.2001. Нотаріус відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_2 , пославшись на те, що заповіт ОСОБА_2 , посвідчений 15 вересня 2021 року від її імені старостою Сватівського старостинського округу Краснолуцької сільської ради, не відповідає вимогам законодавства, оскільки підписаний рукоприкладчиком та при одному свідкові. Вказує, що внаслідок некомпетентності посадової особи органу місцевого самоврядування при посвідченні заповіту вона не може реалізувати свої права на спадщину. Вважає, що заповіт відповідає вимогам закону, оскільки посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, за участю двох свідків, які підтвердили свою участь під час складання заповіту, тому відсутні істотні порушення його форми та посвідчення, а волевиявлення заповідача було вільним та відповідало її волі. Просила визнати за нею право власності на земельну ділянку (пай) площею 3,0141 га, розташовану на території Краснолуцької (Сватківської) сільської ради, як за спадкоємцем за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 29 листопада 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Краснолуцької сільської ради Миргородського району, третя особа: приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Ніна Миколаївна про визнання права власності на спадкове майно залишено без задоволення. З рішенням суду не погодилась позивач ОСОБА_1 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення, постановити нове про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на неповне та неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів. Вказує, що внаслідок некомпетентності посадової особи органу місцевого самоврядування при посвідченні заповіту вона не може реалізувати свої права на спадщину. Вважає, що заповіт відповідає вимогам закону, оскільки посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, за участю двох свідків, які підтвердили свою участь під час складання заповіту, тому відсутні істотні порушення його форми та посвідчення, а волевиявлення заповідача було вільним та відповідало її волі. Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив. У судове засідання сторони не з`явилися. Про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, в тому числі на електронні адреси, що є належним повідомленням згідно ч.5,6, 8 п. 2 ст. 128 ЦПК України. Від позивачки надійшло клопотання про розгляд справи без її участі. Від приватного нотаріуса Заєць Н.М. надійшли письмові пояснення щодо апеляційної скарги, яке містить прохання розглядати справу у її відсутність, а також інформаційна довідка зі спадкового реєстру щодо спадкоємців після померлої ОСОБА_2 .. Неявка осіб, належним чином повідомлених про день, час і місце розгляду справи не перешкоджає її розгляду, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції встановив, і це підтверджується матеріалами справи, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку ОСОБА_2 передана у приватну власність земельна ділянка площею 3.010 г, яка розташована на території Сватківської сільської ради (а.с. 10-14). 15 вересня 2021 року у с. Сватки Гадяцького р-ну ОСОБА_2 на випадок смерті зробила розпорядження, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті та на що за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повністю. Вказаний заповіт посвідчено ОСОБА_6 , старостою Сватківського старостинського округу виконавчого комітету Краснолуцької сільської ради. Згідно тексту заповіту він записаний зі слів ОСОБА_2 , яка у зв`язку з фізичною вадою зору не могла самостійно підписати заповіт, тому за її усним дорученням заповіт підписано ОСОБА_3 за участю свідка ОСОБА_4 (а.с. 9). ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Бірки Миргородського району ОСОБА_2 померла (а.с. 15). Згідно довідок виконавчого комітету Краснолуцької сільської ради вбачається, що ОСОБА_2 була зареєстрована станом на 11.10.2021 за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала одна та інших зареєстрованих станом на 11.10.2021 не значилося. ОСОБА_1 за власні кошти здійснила поховання ОСОБА_2 (а.с. 16,17). Після смерті ОСОБА_2 заяву про прийняття спадщини подала ОСОБА_1 та приватним нотаріусом Заєць Н.М. заведена спадкова справа № 332/2021. Постановою приватного нотаріуса Заєць Н.М. від 12.09.2022 ОСОБА_7 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину по заповіту після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , в зв`язку з тим, що заповіт є нікчемним, оскільки складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (а.с. 18). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що заповіт, на підставі якого позивач просить визнати право власності на спадкове майно, є нікчемним, оскільки при його складанні та посвідченні не дотримано вимог закону. Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, з огляду на таке. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України). Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України). Згідно частини першої статті 1257 ЦК Українизаповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. Заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Згідно з частиною другою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то він є нікчемним і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. На дату складення оспорюваного заповіту вимоги до його форми та порядку посвідчення були визначені главою 85 книги шостої ЦК України, Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (далі - Порядок). Відповідно до частин першої - третьої та четвертої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє (частина четверта статті 207 ЦК України) Згідно з частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 1253 ЦК України, на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У тексті заповіту заносяться відомості про особу свідків. За змістом статті 37 Закону України «Про нотаріат», пункту 1.2. розділу І Порядку, зараз і надалі у редакції чинній на час складання спірного заповіту, право посвідчувати заповіти у сільських населених пунктах надано уповноваженим посадовим особам органів місцевого самоврядування. Статтею 1251 ЦК України також передбачено, що у разі відсутності у населеному пункті нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування. Пунктом 2.1. розділу ІІ Порядку передбачено, що нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування. Посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти. При посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 ЦК України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням точного місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому (пункти 1.1., 1.4. розділу ІІІ Порядку). Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними у пункті 2.3 розділу II зазначеного Порядку, відповідно до якого у разі, якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт чи заяву, підписується інша фізична особа, посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього. Копія документа, за яким встановлюється особа, долучається до примірника документа, який залишається у справах органу місцевого самоврядування. При посвідченні заповітів та засвідченні справжності підпису на документах перевіряється справжність підписів осіб, які звернулись за вчиненням нотаріальної дії (пункт 2.4. розділу ІІ Порядку). Відповідно до частини першої статті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно частини другої статті 215 ЦК Українинедійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно абзацу першого частини першої статті 216 ЦК Українинедійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» наведено, що заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із частиною першою статті 1257 ЦК ( 435-15 ) є нікчемним, тому на підставі статті 215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається. Як роз`яснено у пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», не допускається визнання дійсним заповіту, який є нікчемним у зв`язку з порушенням вимог щодо його форми та порядку посвідчення, оскільки норми глави 85 ЦК України не передбачають можливості визнання заповіту дійсним. Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч.1ст. 83 ЦПК). Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи й підлягають установленню при ухваленні судового рішення (чч.1, 2 ст.77 ЦПК України ). Згідно зі ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Оскільки ОСОБА_2 власноручно не могла підписати заповіт через вади зору, цей правочин на її прохання за її усним дорученням був підписаний ОСОБА_3 , проте в присутності одного свідка ОСОБА_4 , а не двох, як передбачено частиною другою статті 1253 ЦК України. Отже заповіт за змістом і формою не відповідає вимогам статті 1247, частини четвертої статті 207 ЦК України та Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, та на підставі частини першої статті 1257 ЦК України вказаний заповіт є нікчемним, про що обґрунтовано вказано у постанові нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Згідно п. 23 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно у вигляді земельної ділянки, ОСОБА_1 надала докази, які стосуються процедури складення та посвідчення заповіту і не відносяться безпосереднього предмету спору. Вимоги про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_1 у цій справі не заявляла. В ході розгляду справи судом першої інстанції вірно встановлено, що заповіт відповідає волевиявленню ОСОБА_2 , проте для оформлення та посвідчення заповіту недостатньо лише одного волевиявлення заповідача. Заповіт, як документ, має містити й інші необхідні реквізити, а в цьому випадку і додаткові відомості як про рукоприкладчика, так і про свідків, які були присутні при його посвідченні та їх підписи. Посвідчувальний напис на заповіті від імені особи, яка не може сама прочитати текст заповіту уголос, не складався. Хоча заповіт безпосередньо і засвідчує волевиявлення особи, проте при цьому має існувати сукупність інших факторів, які супроводжують таке волевиявлення і без яких заповіт не може вважатися дійсним правочином. Недостатньо і встановлення самого факту волевиявлення померлої особи для визнання права власності на її спадкове майно. Як випливає зі змісту ч. 1 ст. 1257 ЦК України, нікчемним є заповіт складений особою, яка не мала на це права; заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. У Постанові Верховного Суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16 зроблено висновок, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Враховуючи, що при складанні оспорюваного заповіту та його посвідченні не було дотримано процедури, регламентованої ЦК України, Законом України «Про нотаріат», то такий заповіт є нікчемним. Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно на підставі нікчемного заповіту. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , які дублюють обґрунтування позову, не спростовують правильних висновків місцевого суду про відмову у задоволенні позовних вимог, тому не заслуговують на увагу колегії суддів. Рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів не встановлено. Отже апеляційна скарга залишається апеляційним судом без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 29 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 23.10.2023. Головуюча суддя О.В.Чумак Судді А.І.Дорош Л.І.Пилипчук