Постанова Полтавський апеляційний суд № 541/2129/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 541/2129/22 Номер провадження 22-ц/814/3352/23Головуючий у 1-й інстанції Дністрян О.М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 жовтня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Чумак О.В., суддів Бутенко С.Б., Обідіної О.І., розглянула в письмовому провадженні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06.03.2023 р., ухвалене суддею Дністрян О.М., повний текст рішення складено 14.03.2023, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, в с т а н о в и л а : У вересні 2022 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулось до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 в якому просило стягнути з відповідача суму заборгованості за договором позики та кредитним договором у розмірі 68883,21 грн., а також вирішити питання судових витрат. В обґрунтування позову вказувало, що 29.08.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2851215, за умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 15 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності строком на 30 днів, знижена процента ставка 0,95% в день, стандартна процента ставка в день становить 1,90 %, орієнтовна реальна річна ставка складає: за зниженою ставкою 347,70% річних, за стандартною ставкою 695, 40 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту за зниженою ставкою за весь строк користування кредитом 19275,00 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 23550,00 грн. Вказувало, що 28.07.2021р. між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №26082021, у відповідності до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» Права Вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 28.07.2021 до Договору факторингу №28072021 від 28.07.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 49200,00 грн. 22.12.2020 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 уклали Договір позики №3946651 в розмірі 11500 грн. строком на 64 дні. В подальшому, 14.06.2021р ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача на суму 17683,21 грн., з яких 9121,84 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8561,37 грн. сума заборгованості за відсотками. У зв`язку із невиконанням своїх зобов`язань наявна заборгованість за кредитним договором №2851215 в розмірі 49200,00 грн., з яких: 15000,00 сума заборгованості за основною сумою боргу, 34200,00 грн. сума заборгованості за відсотками; за договором позики №3946651 в розмірі 17683,21 грн., з яких 9121,84 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 8561,37 грн. сума заборгованості за відсотками; а всього на загальну суму 66883 грн. 21 коп., яка підлягає стягненню з відповідача. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06 березня 2023 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості: за кредитним договором №2851215 в розмірі 49200,00 грн., з яких: 15000,00 сума заборгованості за основною сумою боргу, 34200,00 грн. сума заборгованості за відсотками; за договором позики №3946651 в розмірі 17683,21 грн., з яких 9121,84 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 8561,37 грн. сума заборгованості за відсотками; а всього на загальну суму 66883 грн. 21 коп. Вирішено питання судових витрат. З вказаним рішенням суду не погодилась відповідач ОСОБА_1 подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення районного суду, яке ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, та просила ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з`ясування усіх фактичних обставин справи та не дослідження і не надання належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що надана копія кредитного договору не містить її підпису, а також позивачем не надано доказів перерахування кредитних коштів на її рахунок. Окрім того зазначає, що заявлені позивачем суми відсотків не ґрунтуються на умовах договору, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Також вказує, що розмір нарахованих відсотків значно перевищує заборгованість за кредитом. Посилається на те, що банком не вживалися заходи, щодо досудового врегулювання спору, а тому звернення з даним позов до суду є передчасним. У відзиві, який надійшов від позивача, представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Мельник І.С. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду залишити без змін, оскільки воно відповідає нормам матеріального і процесуального права. Розгляд цієї справи проводиться в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Районним судом встановлено, що 29.08.2020 року між ТОВ «АВЕНТУС Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2851215, який був підписаний електронним підписом позичальника та відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений в п. 10 кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін. Відповідно до умов договору відповідач отримав у позикодавця фінансовий кредит в розмірі 15000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності строком на 30 днів, знижена процента ставка 0,95% в день, стандартна процента ставка в день становить 1,90 %, орієнтовна реальна річна ставка складає: за зниженою ставкою 347,70% річних, за стандартною ставкою 695, 40 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту за зниженою ставкою за весь строк користування кредитом 19275,00 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 23550,00 грн. (а.с.7-18). 28.07.2021р. між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» з повернення боргів» укладено Договір факторингу №26082021, у відповідності до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» Права Вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 28.07.2021 до Договору факторингу №28072021 від 28.07.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 49200,00 грн. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором № 2851215 в розмірі 49200,00 грн., з яких: 15000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 34200,00 грн. сума заборгованості за відсотками. Крім того, судом встановлено, що 22.12.2020р. між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено Договір Позики №3946651, відповідно до умов договору відповідач отримала у позикодавця у власність грошові кошти (Позику) на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника в розмірі 11500,00 грн., зі сплатою процентів за користування позикою у розмірі 1,60% процентною ставкою в день, строком на 64 дня. Орієнтовна річна процентна ставка 193,44% (а.с.37). В подальшому, 14.06.2021р між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №14/06/21 у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 17683,21 грн., з яких 9121,84 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8561,37 грн. сума заборгованості за відсотками, що підтверджується актом прийому передачі Реєстру Боржників № 2 (а.с.46), витягом з реєстру боржників №2 від 14.06.2021 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 (а.с. 47). З моменту отримання права вимоги до Відповідача, а саме з 14.06.2021 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Згідно розрахунку заборгованості, боржник ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за Договором позики № 3946651 в розмірі 17683,21 грн., з яких 9121,84 грн.- сума заборгованості за основною сумою боргу; 8561,37 грн. сума заборгованості за відсотками. Вищевказані договори були укладені між сторонами у формі електронного документа з відповідними електронними підписами сторін. Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що ввжається доведеним той факт, що кредитор свої зобов`язання перед позичальником виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти, однак позичальник взяті на себе, за кредитним договором та договором позики не виконала, що призвело до утворення заборгованості. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 2851215 від 29.08.2020 р. в розмірі 49200,00 грн. та за договором позики № 3946651 від 22.12.2020 року в розмірі 17683,21 грн., оскільки висновки місцевого суду відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального і процесуального права, з огляду на наступне. За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). У статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Крім того, ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором. У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Також відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Також ст. 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно ст. 640 ЦК України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ст. 642 ЦК України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача ОСОБА_1 було направлено повідомлення про порядок погашення заборгованості по вище вказаним кредитному договору та договору позики та включення персональних даних відповідача до бази персональних даних разом з вимогою про погашення загальної суми боргу. Однак відповідач заборгованість за кредитним договором та договором позики не погасила. Суд першої інстанції, встановивши, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» у встановленому закономпорядку набуло право грошової вимоги по кредитним договорам, ОСОБА_1 прийняла умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання їх електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, однак остання в порушення умов вказаних договорів не виконала своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, дійшов до вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не підписувала спірних договорів не заслуговують на увагу, оскільки без отримання смс-повідомлення, без введення одноразових ідентифікаторів у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання спірних договорів, кредитний договір та договір позики між первісними кредиторами та відповідачкою не були б укладені. Крім цього, ОСОБА_1 жодних доказів на підтвердження власної позиції та спростування доводів позивача не надала. Таким чином, встановлено, що договори між первісними кредиторами та відповідачкою ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачкою спірні договори не були б укладеними сторонами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ці правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21). Доводи апеляційної скарги про те, що нарахування процентів за спірними договорами не грунтуються на умовах договорів не заслуговують на увагу, оскільки відсотки за користування кредитними коштами нараховувалися відповідно до умов спірних договорів, що підтверджується матеріалами справи. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності відомостей досудового врегулювання спору не беруться до уваги, оскільки боржнику було направлені повідомлення про порядок погашення заборгованості по спірним договорам разом з вимогами про погашення загальної суми боргу, що підтверджується матеріалами справи( а.с.23, 48). Доводи апеляційної скарги, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права, висновків суду не спростовують та на правильність постановленого рішення не впливають, оскільки спростовуються встановленими обставинами справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить. Оскільки рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06 березня .2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 23.10.2023 р. Головуюча суддя О.В.Чумак Судді С.Б. Бутенко О.І. Обідіна