Постанова Тернопільський апеляційний суд № 606/1659/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 606/1659/22Головуючий у 1-й інстанції Ромазан Л.С. Провадження № 22-ц/817/710/23 Доповідач - Храпак Н.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 жовтня 2023 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Храпак Н.М. суддів - Дикун С. І., Костів О. З., за участі секретаря Дідух М.Є. та представника АТ Таскомбанк - Бойко О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу № 606/1659/22 за апеляційною скаргою представника акціонерного товариства Таскомбанк адвоката Бондаренко Марини Григорівни на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 10 травня 2023 року, ухваленого суддею Ромазан Л.С., у справі за позовом акціонерного товариства Таскомбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства Таскомбанк про визнання умов кредитного договору недійсними, В С Т А Н О В И В: у вересні 2022 року АТ Таскомбанк звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 297 557,84 грн, з яких 210 881,01 грн заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена), 21,31 грн заборгованість по щорічних процентах (в т. ч. прострочена), 86 655,52 грн заборгованість по щомісячній комісії за обслуговування кредиту (в т. ч. прострочена). В обґрунтування позову посилається на те, що укладаючи із АТ «Таскомбанк» заяву-договір № 1094779-510 про надання кредиту від 03 грудня 2020 року в розмірі 297557.84 грн., ОСОБА_1 був ознайомлений із умовами договору та графіком погашення, що включає в себе детальний розпис складових загальної вартості кредиту та чітку інформацію про види та обсяги послуг, що йому будуть надаватись. Однак своїх зобов`язань перед банком не виконав в результаті чого утворилась заборгованість у сумі 297 557,84 грн. У листопаді 2022 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до АТ «Таскобанк» про визнання умов кредитного договору, зокрема, встановлення комісії за обслуговування кредиту у розмірі 2.5 % щомісячно, недійсними та зобов`язання здійснити перерахунок кредитної заборгованості. В обґрунтування зустрічного позову посилається на те, що банк неправомірно зарахував сплачені позивачем кошти у розмірі 43327,26 грн на щомісячні проценти, оскільки із розрахунком суми заборгованості розмір несплачених позичальником процентів складає 21,31 грн, а решту суми сплачених коштів, тобто 43305,95 грн, банк повинен був зарахувати на погашення основного боргу. Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 10 травня 2023 року позов АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 в користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за заявою-договором № 1094779-510 від 03.12.2020 року в розмірі 167 574,56 грн. Зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ «Таскомбанк» задоволено повністю. Визнано недійсними умови п. 1.4 щодо визначення в заяві-договорі № 1094779-510 від 03.12.2020 року обов`язку ОСОБА_1 сплачувати комісію за обслуговування кредиту в розмірі 2.5 % щомісячно з моменту укладення між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 заяви-договору № 1094779-510 від 03.12.2020 року. Зобов`язано АТ «Таскомбанк» здійснити перерахунок кредитної заборгованості ОСОБА_1 за заявою-договором № 1094779-510 від 03.12.2020 року, зарахувавши сплачену ним суму 43327.76 грн комісії за обслуговування кредиту на сплату тіла кредиту та відсотків за користування кредитом. Стягнуто із ОСОБА_1 в користь АТ «Таскомбанк» 2513,32 грн судового збору Стягнуто із АТ «Таскомбанк» в користь держави 992,40 грн судового збору. В апеляційній скарзі представник АТ Таскомбанк адвокат Бондаренко Марина Григорівна просить скасувати рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 10 травня 2023 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги АТ Таскомбанк до ОСОБА_1 в повному обсязі та відмовити у задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ Таскомбанк. В обґрунтування апеляційної скарги представник апелянта зазначила, що матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не заперечується та не спростовується отримання та користування кредитними коштами з 2020 року. Оскільки між сторонами при укладенні договору досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, а волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі та не було допущено порушень вимог ст. 203 ЦК України, вважають, що і в суду немає підстав вважати умови Кредитного договору недійсними. Умовами Кредитного договору встановлено, що підписанням цього Договору позичальник підтверджує своє приєднання до Публічної пропозиції АТ Таскомбанк на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб розміщеної на офіційному веб-сайті АТ Таскомбанк, з якою він ознайомився та погодився. При цьому, у Кредитному договорі зазначено, що публічна пропозиція АТ Таскомбанк на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб доступна для ознайомлення на сайті (https://tascombank.ua). При цьому, умовами кредитного договору сторони встановили, що у рамках цього договору позичальнику надаються банківські та супутні послуги, які сплачуються позичальником відповідно до детального розпису, який міститься в графіку. Щомісячна комісія за обслуговування кредиту передбачена кредитним договором, який підписано сторонами. Зазначають, що боржник протягом певного періоду часу (кредитний договір укладений 03.12.2020 року) сплачував банку платежі, передбачені кредитним договором, у тому числі комісію за обслуговування кредиту, підтверджуючи тим самим наявність між сторонами договірних правовідносин, які продовжуються у відповідності до цього договору. Очевидно, що дії Боржника, який певний час виконував свої зобов`язання та користувався правилами, передбаченими кредитним договором, пред`явивши позов про визнання недійсним кредитного договору, суперечить його попередній поведінці і є недобросовісними. Також, позичальником було обрано неналежний спосіб захисту, такий як подання зустрічного позову про визнання п. 1.4 Кредитного договору недійсним, а тому у вказаному позові має бути відмовлено у повному обсязі. Представник ОСОБА_1 адвокат Братівник І.В. подав відзив на апеляційну скаргу представника АТ Таскомбак адвоката Бондаренко М.Г. у якому зазначив, що законодавець передбачає право кредитора на включення в загальний розмір кредиту сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості, враховуючи норми статей ЦК України, статей Закону України Про споживче кредитування та ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів, однак кредитор не вправі ставити позичальника у невигідне становище та недобросовісно встановлювати розмір інших, відмінних від процентної ставки платежів, що в 3000 разів перевищує розмір процентної ставки (згідно п.п. 1.3 кредитного договору розмір процентної ставки становить 0,01% річних, а п.п. 1.4 встановлено розмір щомісячної комісії 2,5%, що становить 30% річних (2.5 х 12 місяців = 30). Під час пропонування укладення кредитного договору банк не надав детальної та чіткої інформації про види та обсяг послуг, що надаватимуться позичальнику під час обслуговування кредитної заборгованості. Умови договору не містять чіткий порядок та розмір щомісячних нарахувань у вигляді комісії за обслуговування кредиту та порядок її нарахування та сплати. Відтак позичальник не отримав інформації щодо обґрунтованості розміру комісійної винагороди банку, а також не міг усвідомити розмір кредитного навантаження, наслідком якого є включення даної умови до змісту правочину. Варто зазначити, що в Додатку № 1 до кредитного договору міститься неоднозначна інформація стосовно витрат позичальника на обслуговування кредиту, оскільки в графі Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (рядок 10) зазначено її розмір 0 %, що є підставою стверджувати стосовно неоднозначного інформування клієнта щодо умов договору, що розцінюється стороною позивача за зустрічним позовом як введення клієнта в оману щодо умов договору. Враховуючи наведене, а також норми чинного, станом на 03.12.2020 року законодавства вбачається, що умова кредитного договору, визначена в п.п. 1.4 Заяви договору № 1094779-510 є несправедливою умовою договору, що ставить споживача кредитних послуг у нерівне становище, порівняно із кредитором, що є підставою для визначення такої частини правочину недійсною. У судовому засіданні представник АТ Таскомбак Бойко Олена Сергійвна апеляційну скаргу підтримала з мотивів, викладених в ній. У судове засідання ОСОБА_1 та його представник адвокат Братівник І.В. не з`явилися і не повідомили причин неявки, однак ОСОБА_2 був належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи, про що свідчить розписка, яка знаходиться в матеріалах справи. Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи. Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Судом встановлено, що 03 грудня 2020 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 підписано заяву-договір № 1094779-510, відповідно до п.1.1,1.2,1.3,1.4 якої останньому надано кредит у розмірі 247587 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0.01 % річних, комісії за обслуговування кредиту в розмірі 2.5% щомісячно із терміном користування кредитом на 48 місяців на рефінансування заборгованості в інших фінансових установах. Підписання ОСОБА_1 цієї заяви та приєднання до публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб свідчить про укладення між ними кредитного договору і виникнення у ОСОБА_1 кредитних зобов`язань. Відповідно до п. 3 заяви-договору № 1094779-510 ОСОБА_1 взяв на себе обов`язки повертати кредит щомісячно згідно із графіком платежів, зазначених у додатку № 1 до цієї заяви-договору, що є її невід`ємною частиною. Згідно із п. 5 вказаної заяви ОСОБА_1 підтвердив своє ознайомлення із її змістом, договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб зі всіма додатками до нього та повністю із ними погодився, вказавши що умови заяви-договору до договору є зрозумілими для нього, обов`язковими для виконання та заперечення щодо них у нього відсутні. Відповідно до детального розпису складових загальної вартості кредиту та графіку платежів, який є додатком № 1 до заяви-договору № 1094779-510 від 03.12.2020 року та невід`ємною її частиною, позичальнику встановлено основні умови користування кредитом та порядок повернення заборгованості за кредитом у вигляді щомісячного ануїтетного (рівномірного) платежу у національній валюті. Так, у вказаному розписі у рядку 10 зазначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 0 % від суми кредиту, та нараховується щомісячно в перший банківський день розрахункового періоду. У розділі цього розпису «Основні умови користування кредитом» зазначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості (від суми кредиту) становить 2.5 % щомісячно. Саме такий розмір комісії за обслуговування кредиту зазначено також і в заяві-договорі № 1094779-510 від 03.12.2020 року. АТ «Таскомбанк» свої зобов`язання за кредитним договором виконало повністю, кредитні кошти ОСОБА_1 було надано у розмірі та у спосіб, визначений у договорі. З метою дострокового повернення заборгованості за кредитним договором АТ «Таскомбанк» ОСОБА_1 14 липня 2022 року за № 11010/70.2.2 було надіслано письмове повідомлення-вимогу про дострокове повернення ним кредитної заборгованості станом на 13 липня 2022 року. Вказану вимогу надіслано позикодавцем на адресу позичальника, яку він зазначив у заяві -договорі № 1094779-510 від 03.12.2020 року, цінним листом, однак цінний лист із письмовим повідомленням-вимогою повернуто у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Про наявність іншої адреси позичальник АТ «ТАСКОМБАНК» не повідомляв, хоча був зобов`язаний це виконати на підставі п.10 заяви договору № 1094779-510 про надання кредиту. На день звернення позивача до суду заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 297 557.84 грн., з яких 210 881.01 заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена), 21.31 грн. заборгованість по щорічних процентах (в т.ч. Прострочена), 86 655.52 грн. - заборгованість по щомісячній комісії за обслуговування кредиту (в т.ч. прострочена). Вказане підтверджується розрахунком заборгованості по кредитному договору № 1094779-510 від 03.12.2020 року, складеним позикодавцем станом на 18 серпня 2022 року та який долучено до позовної заяви. Задовольняючи частково первісний позов та повністю задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у терміни, встановлені договором, отримані відповідачем кредитні кошти, нараховані відсотки за користування кредитом не повернуто, а тому позивач має право на стягнення основного боргу, сплати належних йому відсотків. Встановивши у кредитному договорі № 1094779-510 від 03 грудня 2020 року сплату комісійної винагороди за обслуговування кредиту в розмірі 2,5 % від суми кредиту, що складає 6189.68 грн щомісячно, банк не повідомив, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику, а розмір такої комісійної винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема, розмір кредиту та процентів), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що оспорювані умови кредитного договору є несправедливими. З такими висновками суд першої інстанції погоджується колегія суддів, з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Так, за загальним правилом, передбаченим ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за зустрічним позовом за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач зобов`язаний довести правову та фактичну підставу його недійсності. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 1-5 ст. 203 ЦК України). Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Згідно із частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом, які включають в себе комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. Згідно із ч. ч. 1, 2, 4, 5, 7, 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є не справедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у зв`язку із набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними. Разом із тим до загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з пункту 1.4 кредитного договору № 1094779-510 від 03 грудня 2020, що щомісячна комісія за обслуговування кредиту визначена в розмірі 2,5 % щомісячно від суми кредиту. Необхідність внесення плати за обслуговування кредиту передбачена в розділі «Основні умови користування кредитом» детального розпису складових загальної вартості кредиту та графік платежів, де передбачено, що щомісячний розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 6189.68 грн, а її загальний розмір (за весь період користування кредитом) 297104.64 грн. Однак, в умовах угоди про надання кредиту № 1094779-510 не зазначено, що саме входить в структуру плати за обслуговування кредиту, чи включає в себе обслуговування кредиту плату за послуги банку, безоплатність яких передбачена Законом України «Про споживче кредитування». У суді апеляційної інстанції представник АТ Таскомбанк - Бойко О.С. також не змогла суду пояснити, що саме входить в структуру плати за обслуговування кредиту. Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що щомісячна комісія у розмірі 2,5% це комісійна винагорода за управління кредитом, а саме здійснення розрахунково-касового обслуговування, яке є платним і тому в цій частині договір є оспорюваним, а не нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України Про споживче кредитування. З огляду на наведене, не заслуговують на увагу доводи заявник, що позивач обрав не ефективний спосіб захисту. Як видно з детального розпису складових загальної вартості кредиту та графік платежів, що щомісячний розмір комісії 6189,68 грн., а її загальний розмір (за весь період користування кредитом) складає 297104,64 грн., що на 49517,64 грн. перевищує розмір тіла кредиту, отриманого ОСОБА_1 для власних потреб - 247587 грн., а також в 3000 разів перевищує розмір процентної ставки (згідно з п.п.1.3 кредитного договору розмір процентної ставки становить 0,01 % річних, а пунктом 1.4 встановлено розмір щомісячної комісії 2,5%, що становить 30% річних). Тому, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що розмір такої комісійної винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема, розмір кредиту та процентів), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що вказану умову не можна визнати справедливою та розумною. АТ Таскомбанк не було позбавлене можливості надати докази на підтвердження справедливості умов договору щодо встановленої комісії, тому сам факт, що позичальник підписав договір, не заслуговує на увагу. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу представника АТ Таскомбанк адвоката Бондаренко М.Г. слід залишити без задоволення, а рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 10 травня 2023 року залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на сторони в межах ними понесеними. Оскільки ухвалою суду апеляційної інстанції від 26 червня 2023 року було зупинено дію оскаржуваного рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в апеляційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для скасування судового рішення, яке переглядалось, тому дію рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 10 травня 2023 року слід поновити. Зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, що стосується відшкодування шкоди, ціна позову у якій не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства Таскомбанк адвоката Бондаренко Марини Григорівни залишити без задоволення. Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 10 травня 2023 року залишити без змін. Поновити дію рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 10 травня 2023 року. Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесеними. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення виготовлений 18 жовтня 2023 року. Головуюча Н.М. Храпак Судді: С.І. Дикун О.З. Костів