Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/6731/21

Справа № 308/6731/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 11 жовтня 2023 року м. Ужгород Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі: головуючого-судді: Собослой Г.Г., суддів: Кожух О.А., Кондор Р.Ю., з участю секретаря: Гусонька З.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 30 листопада 2022 року у справі № 308/6731/21 (Головуючий: Дегтяренко К.С.), - В С Т А Н О В И Л А : У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу, у подальшому позивачем не змінюючи підстав і мотивів позову було змінено предмет позову та позивач просив визнати договорів купівлі-продажу удаваними та визнати його покупцем. Позовні вимоги мотивовано тим, що 03 жовтня 2012 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Митровцій Ю.Ю., за реєстровим № 2492 була посвідчена довіреність, якою ОСОБА_2 на 3 (три) роки уповноважила ОСОБА_1 бути її представником «з питань укладення та виконання договорів купівлі-продажу (у тому числі попередніх) з метою придбання на її ім`я нерухомого майна будь-де на території України, здійснити державну реєстрацію її права власності на таке майно, а також укладати та виконувати договори оренди (найму), позички, іпотеки (з метою забезпечення як її зобов`язань, так і зобов`язань інших осіб визначених на розсуд Представника) такого нерухомого майна, а також договори про його відчуження (визначаючи всі істотні та неістотні умови всіх зазначених договорів на власний розсуд, з правом одержання належних їй за такими договорами грошових коштів).». На підставі вказаної вище довіреності 04 жовтня 2012 року позивачем були придбані нежитлові приміщення (колишня квартира АДРЕСА_1 . 06 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Митровцій Ю.Ю., за реєстровим № 2366 була посвідчена довіреність, якою ОСОБА_2 на 3 (три) роки уповноважила ОСОБА_1 бути її представником «з питань укладення та виконання договорів купівлі-продажу (в тому числі попередніх) з метою придбання на її ім`я нерухомого майна будь-де на території України, здійснити державну реєстрацію її права власності на таке майно, а також укладати та виконувати договори оренди (найму), позички, іпотеки (з метою забезпечення як її зобов`язань, так і зобов`язань інших осіб визначених на розсуд Представника) такого нерухомого майна, а також договори про його відчуження (визначаючи всі істотні та неістотні умови всіх зазначених договорів на власний розсуд, з правом одержання належних їй за такими договорами грошових коштів)». На підставі вищезазначеної довіреності від 23 грудня 2016 року позивачем було придбано нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Договори за реєстровим № 2229 від 23.12.2016 р. від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності № 2366 від 06.10.2015 та № 3139 від 04.10.2012 р. від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності № 2492 від 03.10.2012 були укладені позивачем ОСОБА_1 . Грошових коштів на придбання вказаних вищезазначених нежитлових приміщень ОСОБА_2 а ні позивачу, а ні продавцю не передавала, її рівень доходів безробітної пенсіонерки не дозволяє їй здійснювати придбання нерухомого майна. Вищевказане майно було придбано за грошові кошти позивача. Жодних переговорів із продавцем вказаних вище нежитлових приміщень ОСОБА_2 не вела. Вищезазначене майно було придбано у гр.. ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , жодних перемовин з приводу придбання у них майна ОСОБА_2 , ніколи не вела (ні особисто ні по телефону), останні з ОСОБА_2 не знайомі та ніколи не зустрічались. Жодних витрат на утримання майна (оплаті послуг водо-, газо-, електро-, теплопостачання, послуг телекомунікаційного зв`язку, квартплаті, вивезення побутових відходів тощо) формальний власник ОСОБА_2 жодного разу не понесла. Ніколи не навідувалася до них, станом приміщень, їх вартістю ОСОБА_2 ніколи не цікавилася. Приміщенням по АДРЕСА_2 , вже понад як 4 (чотири) роки у своїй професійній діяльності користується виключно він, позивач ОСОБА_1 , який несе весь тягар по його утриманню. Зазначена ситуація виникла, через те, що перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з третьою особою ОСОБА_5 , між ними була досягнута домовленість та прийнято рішення, подальші придбанні у спільну сумісну власність подружжя рухомого та нерухомого майна оформляти на матір ОСОБА_5 безробітну пенсіонерку ОСОБА_2 і вказане майно було придбано за спільні кошти подружжя. Позивачу стало відомо про те, що ОСОБА_2 , почала цікавитися, вищезазначеними приміщеннями, зокрема щодо правомірності його користування ним, особливостей здійснення його охорони і т.і., вважає, що такі дії відповідача, спрямовані на позбавлення його права на таке приміщення, як фактичного покупця. Також позивач вважає, що вказаний правочин є удаваним у частині сторони договору, а саме він ОСОБА_1 має бути визнаний покупцем за договором, оскільки він є особою за чий рахунок, і для якого фактично укладались спірні договори і придбавалось нерухоме майно. Посилаючись на вказані обставини позивач просив суд визнати Договір купівлі продажу нежитлових приміщень (колишня квартира АДРЕСА_1 (державну реєстрацію прав на які 24.10.2012 проведено Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода» Ужгородської міської ради Закарпатської області, номер запису: 12995 в книзі: 62, реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 12217478), укладений 04.10.2012 між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що був посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Селехманом О.А. за реєстровим № 3139 удаваним в частині покупця та зазначення покупцем ОСОБА_2 ; визнати ОСОБА_1 покупцем за договором купівлі продажу нежитлових приміщень (колишня квартира АДРЕСА_1 (державну реєстрацію прав на які 24.10.2012 проведено Комунальним підприємством «Бюро технічної Інвентаризації м. Ужгорода» Ужгородської міської ради Закарпатської області, номер запису: 12995 в книзі: 62, реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 12217478), посвідченого 04.10.2012 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Селехманом О.А. за реєстровим № 3139; визнати Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (поз. 1,2,3,4) розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (державну реєстрацію прав на яке 23.12.2016 проведено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Митровцій Ю.Ю., номер запису про право власності 18255919. номер реєстраційної справи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1129280621101), укладений 23.12.2016 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що був посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Митровцій Ю.Ю. за реєстровим № 2229 удаваним у частині покупця та зазначення покупцем ОСОБА_2 ; визнати ОСОБА_1 покупцем за Договором купівлі продажу нежитлового приміщення (поз. 1,2,3,4) розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (державну реєстрацію прав на яке 23.12.2016 проведено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Митровцій Ю.Ю., номер запису про право власності 18255919, номер реєстраційної справи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1129280621101) посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Митровцій Ю.Ю. за реєстровим № 2229. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 30 листопада 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для відмови у позові відсутні, так як за умовами довіреності, що зав договором купівлі-продажу майно насправді було куплено не зазначеним у договоріф покупцем, а ним, як особа за рахунок коштів якої і для якої фактично укладався цей договір придбавалося нерухоме майно, і позивач має право у судовому порядку вимагати переведення прав та обов`язків покупця на своє ім`я. Жодних грошових коштів на придбання вищезазначених нежитлових приміщень ОСОБА_2 а ні позивачу, а ні продавцю не передавались і рівень доходів безробітної пенсіонерки не дозволяє їй здійснювати придбання нерухомого майна. Заслухавши пояснення представника ОСОБА_2 адвоката Дрюченко О.С., який просить рішення суду залишити без змін і заявив клопотання про скасування заходів забезпечення позову вжиті постановою Закарпатського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року у даній справі, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав. ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_5 у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися, про дату час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені про що свідчать довідки про доставку електронного листа (т.2 а.с. 132, 133), а інші учасники справи повідомлені у додатку «Viber» що стверджується довідками (а.с. 128, 129 т.2) і їх неявка не перешкоджає розгляду справи у відсутності цих осіб у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Встановлено, що 03 жовтня 2012 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Митровцій Ю.Ю., за реєстровим № 2492 була посвідчена довіреність, якою ОСОБА_2 на 3 (три) роки уповноважила ОСОБА_1 бути її представником «з питань укладення та виконання договорів купівлі-продажу (в тому числі попередніх) з метою придбання на її ім`я нерухомого майна будь-де на території України, здійснити державну реєстрацію її права власності на таке майно, а також укладати та виконувати договори оренди (найму), позички, іпотеки (з метою забезпечення як її зобов`язань, так і зобов`язань інших осіб визначених на розсуд Представника) такого нерухомого майна, а також договори про його відчуження визначаючи всі істотні та неістотні умови всіх зазначених договорів на власний розсуд, з правом одержання належних їй за такими договорами грошових коштів. На підставі вказаної довіреності 04 жовтня 2012 року позивачем від імені відповідача ОСОБА_2 було укладено договір реєстровим номером 3139 купівлі продажу нерухомого майна (колишня квартира АДРЕСА_1 . 06 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Митровцій Ю.Ю., за реєстровим № 2366 була посвідчена довіреність, якою ОСОБА_2 на 3 (три) роки уповноважила ОСОБА_1 бути її представником «з питань укладення та виконання договорів купівлі-продажу (в тому числі попередніх) з метою придбання на її ім`я нерухомого майна будь-де на території України, здійснити державну реєстрацію її права власності на таке майно, а також укладати та виконувати договори оренди (найму), позички, іпотеки (з метою забезпечення як її зобов`язань, так і зобов`язань інших осіб визначених на розсуд Представника) такого нерухомого майна, а також договори про його відчуження (визначаючи всі істотні та неістотні умови всіх зазначених договорів на власний розсуд, з правом одержання належних їй за такими договорами грошових коштів)». На підставі вказаної довіреності 23 грудня 2016 року позивачем від імені відповідача ОСОБА_2 було укладено договір за реєстровим номером 2229 купівлі-продажу нерухомого майна, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта станом на 17.12.2020 року власником приміщень за адресою: АДРЕСА_2 та за адресою: АДРЕСА_3 є ОСОБА_2 . Згідно договору оренди нежитлового приміщення від 18 жовтня 2017 року ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 в оренду нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_4 у строкове платне володіння та користування, а саме до 31.08.2021 року. Приміщення надається в оренду для розміщення робочого місця нотаріуса. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК україни підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до ст. 203 ЦК україни Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України). Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до положень ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, позивач має довести факт укладення правочину, що на його думку є удаваним, спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин та настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 742/1913/15-ц (провадження № 61-13992св18), від 30 березня 2020 року у справі № 303/292/17 (провадження № 61-12404св18). При постановленні рішення суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що посилання позивача на те, що оспорювані договори купівлі-продажу нерухомого майна у частині покупця є удаваними, оскільки придбані ОСОБА_2 за кошти та для фактичних потреб позивача, без створення правових наслідків для себе, є безпідставними, так як нормами ЦК України не допускається такої правової конструкції, як позов про визнання недійсним договору в частині сторони договору. Такий спосіб захисту своїх прав суперечить положенням ст. 235 ЦК України, на яку позивач посилається як на підставу своїх вимог. За таких обставин, суд першої інстанції встановивши правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин із посиланням на докази, які судом відхилені та мотиви їх відхилення зазначені у рішенні суду обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування не має. Доводи апеляційної скарги судова колегія до уваги не приймає, так як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи і не спростовують висновки суду першої інстанції. Разом з тим, постановою Закарпатського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року до вирішення цієї справи по суті вжито заходи забезпечення позову, а саме, заборонено вчинення будь-яких реєстраційних дій (в тому числі поділ, виділ,частки з об`єкта не рухомого майна або об`єднання об`єктів нерухомого майна), накладено арешт, заборонено відчуження, передачу в користування третім особам нежитлових приміщень (колишня квартира АДРЕСА_1 та нежитлового приміщення (поз. 1,2,3,4) за адресою: АДРЕСА_5 , власник ОСОБА_2 і такі підлягають скасуванню, оскільки спір по суті заявлених позовних вимог вирішено і жодних зобов`язань між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 відсутні, і остання є власником майна та створюються їй перешкоди у користуванні, володінні та розпорядженні цим майном. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, судова колегія,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 30 листопада 2022 року залишити без змін. Скасувати заходи забезпечення позову встановлені постановою Закарпатсбького апеляційного суду від 07 жовтня 2023 року. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 20 жовтня 2023 року. Головуючий: (підпис) Судді: (підписи) Згідно з оригіналом: Суддя Закарпатського апеляційного суду Г.Г. Собослой