Постанова 4856 № 240/19492/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/19492/21 Головуючий у 1-й інстанції: Черняхович Ірина Едуардівна Суддя-доповідач: Боровицький О. А. 19 жовтня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Курка О. П. Шидловського В.Б. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області в якому просила: - визнати протиправними дії Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області щодо відмови в розгляді її заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,01 га для будівництва індивідуального гаражу за адресою: АДРЕСА_1 , оформленої листом від 13.05.2021 вих. №527/0211; - зобов`язати Ушомирську сільську ради Коростенського району Житомирської області повторно розглянути її заяву "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,01 га для будівництва індивідуального гаражу за адресою: АДРЕСА_1 ". Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно інформації, вказаної у витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом№4711 від 20.10.2017, виданого приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Івчуком С.С., ОСОБА_1 набула права приватної власності на об`єкт нерухомого майна - гараж загальною площею 89,5 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , про що в Реєстрі був здійснений відповідний запис від 20.10.2017 №22921964 . 08 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області із заявою, в якій просила надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність в межах норми безоплатної приватизації земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу орієнтовною площею 0,01 га за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташований належний їй на праві приватної власності гараж. Розглянувши вказану заяву, Ушомирська сільська рада надіслала ОСОБА_1 лист від 13.05.2021 №527/02-11, в якому повідомила, що відповідно до пункту "а" до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, а також передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб. З дня набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (з 01.01.2013) землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються земельні ділянки на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій та всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів та всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок державної власності. Оскільки земельна ділянка, на якій розташований гараж, знаходиться поза межами населених пунктів територіальної громади, то вона відноситься до земель державної власності. Відтак, з огляду на те, що сільські, селищні, міські ради передають у власність для всіх потреб земельні ділянки із земель комунальної власності відповідних територіальних громад, Ушомирська сільська рада порекомендувала ОСОБА_1 звернутися із заявою до Житомирської обласної державної адміністрації. Вважаючи, що вказаним листом від 13.05.2021 №527/02-11 Ушомирська сільська рада протиправно відмовила їй у розгляді заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам. Як визначено ч.ч. 1, 2 ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Пунктом "д" ч. 1 ст. 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара. За приписами ч.6, ч.7, ч.9 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для в тому числі - будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтею 122 ЗК України. В силу вимог ч.1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 за № 280/97-ВР (надалі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Вказані норми кореспондують зі ст. 12 ЗК України згідно з якою до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу. Пунктом 34 ч.1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч. 1 ст. 59 Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Колегія суддів наголошує, що відповідно до статті 118 Земельного кодексу України відповідач зобов`язаний або надати погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або відмовити у наданні такого погодження, але на законних підставах. Вказаний висновок відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 28.05.2020 року у справі № 819/654/17, від 18.06.2020 року у справі № 802/1827/17-а. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України. Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вмотивованого рішення про надання погодження або відмову у його погодженні із наведенням усіх підстав такої відмови. Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення сільської ради. Суд апеляційної інстанції врахувавши приписи ЗК України та ЗУ "Про місцеве самоврядування" зазначає, що виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин. Тобто, способом волевиявлення ради, яка від імені відповідної територіальної громади вирішує питання щодо права власності та питання регулювання земельних відносин, є прийняття рішення на сесії цієї ради. Виходячи з наведених правових норм рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки належить до виключних повноважень відповідача Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області, які мають бути реалізовані шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні сесії ради. Однак, в даному випадку, як встановлено судом апеляційної інстанції, заяву позивача від 08.05.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,01 га для будівництва індивідуального гаражу за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач на сесії селищної ради не розглядав, що відповідачем не спростовано. Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в межах даного адміністративного спору позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа. Відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі рішення, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом. Отже, наданий відповідачем лист від 13.05.2021 не може сприйматися судом як належна відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки, оскільки селищна рада відповідного рішення не приймала. Також, суд апеляційної інстанції не приймає доводи відповідача щодо відсутності у нього повноважень щодо передачі бажаної позивачем земельної ділянки яка є державною власністю, зауваживши, що з моменту набрання чинності Закону України №1423 від 28.04.2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», пунктом 24 розділу Х "Перехідних положень" Земельного Кодексу України саме на відповідача покладені повноваження щодо розпорядження землями державної власності та наданні дозволу на земельну ділянку за адресою: Житомирська область, місто Коростень, вул. Б.Шосе,

31. Враховуючи вищезазначене колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені ЗК України та іншими нормами законодавства, без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданого позивачем клопотання, що узгоджується з правовими висновками викладеними у постанові ВС від 23.12.2021 по справі № 480/4737/19. Крім того, суд апеляційної інстанції також зазначає, що згідно з частиною 1 статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (стаття 25 Закону України Про місцеве самоврядування). Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 ЗУ «Про місцеве самоврядування», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради відбувається вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Отже, прийняття як рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, так і рішення про відмову у наданні такого дозволу із визначенням конкретних підстав для прийняття таких рішень є компетенцією відповідного органу місцевого самоврядування, а в даному випадку відповідача. Таким чином, суд не наділений повноваженнями підміняти собою суб`єкт владних повноважень при прийнятті певного рішення та не може втручатись у дискреційні повноваження такого суб`єкта на користь позивача, окрім випадків, коли для прийняття такого рішення виконані всі умови, визначені законом. Судова колегія враховує, що дійсно пп. 5 пункту 27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України визначено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, як безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. У зв`язку з розпочатою військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ. У подальшому, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, відповідними Указами Президента України, затвердженими відповідними законами України, строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, та триває й станом на тепер. Між тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі №509/1350/17 оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву) зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Разом з тим наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак суди не досліджували у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу. Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою (п.36-39). Крім цього, відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом четвертим частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, заява №38722/02). Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату. Висновки аналогічного змісту викладені у постановах Верховного Суду від 28.05.2020 у справі 819/654/17, від 11.11.2020 у справі №822/89/18. Враховуючи викладене, оскільки, як було зазначено вище, в порушення вимог ЗК України відповідач не прийняв жодного владного управлінського рішення у відповідності до порядку та способу встановленого законом щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.05.2021 року, та фактично не розглянув по суті заяву позивача на предмет її відповідності вимогам ст. 118 Земельного кодексу України та наявності підстав для надання або відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, - належним способом захисту порушеного права позивача в спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.05.2021 та прийняти відповідне рішення по суті порушеного у заяві питання у відповідності з вимогами статті 118 Земельного кодексу України. Приведені вище приписи діючого земельного законодавства, а саме пп.5 п. пункту 27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, на переконання колегії суддів, не впливають на питання повноважень під час розгляду справи в суді на обрання належного способу захисту порушеного права, у разі встановлення такого, визначених ч.2 ст.11, ст.162, 245 КАС України. Також, зазначеними вище приписами ЗК України не вносилось змін до існуючого, законодавчо встановленого порядку розгляду та вирішення поставлених перед міською радою питань в межах її компетенції, як і не обмежено повноваження міської ради в регулюванні земельних відносин, а іншого відповідачем у справі не доводилось ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи. Більше того, апеляційний суд констатує, що відповідач не посилався на неможливість повторного розгляду заяви позивача від 08.05.2021 року відповідно до заявлених позовних вимог з посиланням на пп.5 п. пункту 27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України. За вказаного, апеляційний суд за наслідками апеляційного перегляду справи прийшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача повторного розглянути заяву позивача у відповідності з вимогами статті 118 Земельного кодексу України, відповідно до чого відповідач зобов`язаний або надати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою, або відмовити у наданні такого дозволу, але на законних підставах. Фактично внесені зміни до Земельного кодексу України мають вплив на виконання відповідачем рішення суду в частині повторного розгляду заяви позивача про передачу земельної ділянки у власність та прийняття за результатами такого розгляду відповідного рішення, що виходить за межі обставин, які підлягали дослідженню судом під час розгляду цієї справи. Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розглянувши доводи апелянтів викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що судове рішення в оскаржуваній частині постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року скасувати. Визнати протиправними дії Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області щодо відмови в розгляді заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,01 га для будівництва індивідуального гаражу за адресою: АДРЕСА_1 , оформленої листом від 13.05.2021 вих. №527/0211; Зобов`язати Ушомирську сільську ради Коростенського району Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,01 га для будівництва індивідуального гаражу за адресою: АДРЕСА_1 ". Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Боровицький О. А. Судді Курко О. П. Шидловський В.Б.