Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/5668/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 28 вересня 2023 року м. Дніпросправа № 160/5668/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 ( суддя першої інстанції Златін С.В.) в адміністративній справі №160/5668/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), третя особа: Державна казначейська служба України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), за участю третьої особи Державна казначейська служба України, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Державної служби України з безпеки на транспорті щодо не здійснення на підставі заяви ОСОБА_1 подання (висновку, повідомлення) до Державної казначейської служби України про повернення помилково або надміру сплаченого платіжним дорученням № 6381 від 10.05.2022 року за кодом класифікації доходів бюджету 21081800, Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОРИЗОНТ-2007», штрафу в сумі 102 000 грн., відповідно до постанови Державної служби України з безпеки на транспорті від 30 грудня 2021 року серії ВМ № 00005573. зобов`язати Державну службу України з безпеки на транспорті здійснити відповідно до «Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787, подання (висновок, повідомлення) до Державного казначейської служби України про повернення ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРИЗОНТ-2007»: (UА473052990000026006050275321), помилково або надміру сплаченого до бюджет) платіжним дорученням № 6381 від 10.05.2022 року за кодом класифікації доходів бюджету 21081800, штрафу в сумі 102 000 грн., на підставі постанови Державної служби України з безпеки на транспорті від 30 грудня 2021 року серії ВМ № 00005573. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 26.01.2023р. звернувся до відповідача із заявою про повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету, однак станом на момент розгляду справи відповідач жодних дій не вчинив, тому наявна бездіяльність відповідача у здійсненні подання про повернення сплаченого до бюджету штрафу. Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 позов задоволено. Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В доводах апеляційної скарги вказує, що позивач зазначає, що звертався до Укртрансбезпеки із заявою від 05.12.2022 про повернення коштів, однак, станом на момент звернення із позовом, жодної відповіді не було отримано, що в свою чергу, стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Однак, таке твердження позивача є безпідставним та спростовується фактичними обставинами справи, з огляду на наступне. Вказує, що для того, щоб орган, що контролює справляння надходжень до бюджету, видав подання на повернення коштів, заявник має скласти дану заяву в строгій послідовності, визначеній приписами Порядку № 787, та долучити, у тому числі, належний документ, що підтверджує сплату заявником коштів до бюджету. Так, Позивач звернувся до суду із позовною заявою про скасування постанов у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії ВМ № 00005573. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26.07.2022 у справі № 175/1153/22 задоволено позовні вимоги позивача, постанову ВМ №00005573 визнано протиправною та скасовано. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.11.2022 у справі № 175/1153/22 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргою Укртрансбезпеки. Позивач заявою від 14.12.2022 звернувся до Укртрансбезпеки із заявою щодо повернення коштів за сплачений штраф. Однак, заява позивача від 14.12.2022 не відповідає обов`язковій послідовності зазначення інформації, та в ній в неповному обсязі зазначені необхідні реквізити, а саме місцезнаходження банку, в якому відкрито рахунок заявника. Крім того, до заяви не надано оригінал/копію документа на переказ, або паперову копію електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. Укртрансбезпека листом від 29.12.2022 № 8276/13/15-22 проінформувала позивача про невідповідність заяви вимогам Порядку №

787. Позивач повторно, 24.01.2023, звернувся до Укртрансбезпеки із заявою про видачу подання щодо повернення коштів. Укртрансбезпека листом від 06.02.2023 № 1000/13/15-22 проінформувала позивача про те, що заява складена з недотриманням вимог Порядку № 787 та до неї не додані засвідчені належним чином оригінали або копії документів на переказ, або паперові копії електронних розрахункових документів, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. Отже, з урахуванням розгляду заяв позивача від 14.12.2022 та від 24.01.2023, Укртрансбезпекою не було допущено протиправної бездіяльності по відношенню до позивача, у зв`язку з чим твердження позивача про протиправну бездіяльність Укртрансбезпеки у спірних правовідносинах є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи. У відзиві позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги. Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду, що 30.12.2021 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) прийнято постанову ВМ №00005573, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 000 грн. Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та наказу №1 від 03.11.2015 позивач є керівником ТОВ «Горизонт-2007». На підстави вищенаведеної постанови, головним державним виконавцем Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпропровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Статьєвою А.В. було відкрито 09.02.2022 ВП № 68576727 про стягнення штрафу у розмірі 102000,00 грн. Згідно платіжної інструкції № 6381 від 10.05.2022 позивачем сплачено на рахунок Державної казначейської служби України в м. Києві штраф в розмірі 112517,77 грн. згідно Постанови від 09.02.2022 ВП № 68576727. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26.07.2022 в справі 175/1153/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження по справі - задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії ВМ №00005573 від 30.12.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 51 000 грн., справу про адміністративне правопорушення закрито Рішення суду набрало законної сили 17.11.2022 року. З метою повернення сплаченої суми штрафу за постановою від 30.12.2021 ВМ №00005573, позивач 14.12.2022 звернувся до Державної казначейської служби України, Державної служби України з безпеки на транспорті із заявою про повернення коштів сплаченого штрафу. Листом від 21.12.2022 № 11-11- 11/18543 Державна казначейська служба України повідомила позивача про необхідність звернутися позивачу із заявою про повернення коштів до Укртрансбезпеки, як органу, що виніс постанову про адміністративне правопорушення. Листом Державної служби України з безпеки па транспорті від 29.12.2022 № 8276/13/15-22 позивачу було відмовлено у складанні відповідного подання на повернення сплаченого штрафу, через те, що у заяві порядок зазначення необхідної інформації та реквізити не відповідають вимогам Порядку, а також не надана копія документа на переказ. 24.01.2023 позивачем направлена Державній службі України з безпеки на транспорті заява на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету, складена у відповідності до встановленої Порядком форми та додана копія платіжної інструкції № 6381 від 10.05.2022. Проте, відповідь на подану заяву 24.01.2023 на адресу позивача про надання чи відмову у наданні відповідного подання не надходило. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог. Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Вирішуючи питання щодо можливості розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства, суд апеляційної інстанції враховує наступне. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» у рішенні від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції. У рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04, пункт 24) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) закріпив поняття «суд, встановлений законом», яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність. Фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Предметна юрисдикція це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв`язку з прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень, вчиненням дій чи бездіяльністю порушуються права позивача. Відповідно до пункту 1 частини 1статті 4 КАС України, адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Відповідно до п. 2 цієї ж статті, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Згідно з пунктом 8 частини 1статті 4 КАС України, позивач особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 4 КАС України, відповідач суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Як визначено у пункті 7 частини 1 статті 4 КАС України, вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. До адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно ті рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку із здійсненням ним владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. У свою чергу, згідно з частинами 2-3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26.07.2022р. в справі 175/1153/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження по справі - задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії ВМ №00005573 від 30.12.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 51 000 грн., справу про адміністративне правопорушення - закрито. Рішення суду набрало законної сили 17.11.2022 року. Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та гомадських формувань, Гезь Ігор Григорович є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт-2007». Відповідно до постанови ВП 68576727 від 09.02.022 Слобожанським віділом державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального правління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відкрито виконавче провадження про стягнення штрафу у розмірі 102000,00 грн на підставі постанови серії ВМ №00005573 від 30.12.2021. Згідно платіжної інструкції № 6381 від 10 травня 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Горизонт-2007» сплачено штраф згідно постанови від 09.02.2022 ПВ №68576727. Після того, як адміністративний суд скасував постанову про застосування штрафу до позивача, останній звернувся з позовом до Укртрансбезпеки про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми адміністративно-господарського штрафу, сплаченого до Державного бюджету України на виконання зазначеної постанови у виконавчому провадженні. Саме її скасування стало підставою для звернення позивача до суду. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України). За змістом абзацу першого частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках. Перелік категорій таких справ не є вичерпним. Ознаками господарського спору, який належить до юрисдикції господарського суду, можуть бути: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами спору відносин, урегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами законодавства; наявність спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала би вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, як би прямо передбачала вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)). Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України). Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України). Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір. Стосовно терміну «публічно-владні управлінські функції», то зміст поняття «публічно-владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта. З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17. Тому помилковим є застосування приписів статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких нібито є суб`єкт владних повноважень. Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові, зокрема господарські, відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу. Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті (пункт 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, далі - Положення). Одним із основних завдань Укртрансбезпеки є, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті (підпункт 3 пункту 4 Положення). За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів (абзац другий пункту 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567 з подальшими змінами у редакції, чинній на час винесення такої постанови щодо позивача). Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є актом індивідуальної дії (правозастосовним актом), який стосується прав, обов`язків та інтересів визначеного у постанові суб`єкта (за обставинами справи - позивача), є обов`язковою для нього, а її дія вичерпується виконанням. Правовідносини сторін спору щодо накладення та сплати цього штрафу є публічно-правовими. Оскарження такої постанови як акта суб`єкта владних повноважень належить до юрисдикції адміністративного суду. У випадку, коли держава вступає в цивільні, у тому числі господарські, правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у конкретних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Інакше кажучи, органи державної влади, насправді, не діють як юридичні особи, навіть якщо вони формально наділені таким статусом, а діють від імені держави, що відповідає за своїми зобов`язаннями державним майном, яким наділяє, зокрема, її органи. Отже, те, що позивач вказав відповідачем у справі щодо стягнення з Державного бюджету України коштів, які утримуються там без достатньої правової підстави, певний орган державної влади - Укртрансбезпеку - не означає, що у спірних правовідносинах відповідальним суб`єктом є не держава, а саме цей орган. Інакше кажучи, у кондикційних спірних правовідносинах орган держави є представником її інтересів, а не суб`єктом владних повноважень, який здійснює щодо позивача публічно-владні управлінські функції. Останні він реалізував тоді, коли виніс постанову про застосування штрафу та забезпечив стягнення останнього до бюджету. Подальше намагання позивача повернути з Державного бюджету України відповідну суму, заявивши вимогу про її стягнення, не пов`язане з виконанням органами державної влади, зокрема Укртрансбезпекою, публічно-владних управлінських функцій щодо позивача. Публічно-правові відносини сторін цього спору припинилися 17 листопада 2022 року, оскільки рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 175/1153/22, якою суд визнав протиправною та скасував постанову про застосування штрафу, набрало законної сили. Кошти, які позивач сплатив на виконання цієї постанови до бюджету як адміністративно-господарський штраф, стали такими, що знаходяться у бюджеті без достатньої правової підстави. Спірні правовідносини з приводу повернення відповідної суми стосуються захисту майнових прав позивача як суб`єкта господарювання. З огляду на вказане суд вважає, що вимога, яку заявив позивач, належить до юрисдикції господарського суду. З огляду на чинне правове регулювання правовідносини щодо повернення з бюджету коштів, які були сплачені як адміністративно-господарський штраф, але після скасування постанови про застосування штрафу знаходяться у бюджеті без достатньої правової підстави, не є публічно-правовими. Аналогічні висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі №910/5880/21. Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не погодитися із визначеним підходом. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що між позивачем та відповідачем (суб`єктом владних повноважень) немає публічно-правових відносин, спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Відтак, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами господарського судочинства. Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати суду правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. З огляду на вищевказане, зважаючи на суб`єктний склад та характер правовідносин у цій справі колегія суддів приходить до висновку, що спір у цій справі не є публічно-правовим, не належить до юрисдикції адміністративних судів, а повинен розглядатись за правилами господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини з приводу повернення відповідної суми стосуються захисту майнових прав позивача як суб`єкта господарювання. Щодо порядку повернення коштів, колегія суддів зазначає. Листом від 21.12.2022 № 11-11- 11/18543 Державна казначейська служба України повідомила позивача, що пунктом 5 Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182, із змінами та доповненнями (далі - Порядок № 787), передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Відповідне подання формується контролюючим органом після отримання від платника заяви про повернення коштів з бюджету (складеної із зазначенням усіх необхідних реквізитів, визначених абзацом восьмим пункту 5 Порядку № 787) та подається в електронній формі до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету. Враховуючи вищезазначене, для повернення помилково зарахованих коштів необхідно звернутись до Укртрансбезпеки, як органу, що виніс постанову про адміністративне правопорушення, із заявою про повернення коштів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 серпня 2023 року у справі №910/5880/21 зазначила проте, що на момент сплати позивачем адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу та відкрите виконавче провадження. Тому не можна вважати, що позивач сплатив кошти помилково. Так само з огляду на обставини справи немає підстав вважати, що він сплатив штраф надміру, тобто у розмірі більшому, ніж визначений у зазначеній постанові. Надалі з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправною та скасування такої постанови відповідна юридична підстава відпала. Порядок № 787 застосовний до випадків помилково чи надміру зарахованих до бюджету. Оскільки сума адміністративно-господарського штрафу, яку вніс до бюджету позивач, не є помилково чи надміру зарахованою, Порядок № 787 на спірні правовідносини не поширюється. Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскаржене рішення суду необхідно скасувати і провадження у справі закрити, на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України (справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства). При цьому, колегія суддів зазначає, що закриття провадження в адміністративній справі не є обмеженням права на доступ до суду, оскільки судом роз`яснено позивачу, що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Одночасно, відповідно до статей 239, 319 КАС України, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки провадження в даній адміністративній справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України (справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства), тому позивачу роз`яснюється, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду, і такий розгляд справи повинен здійснюватися в порядку господарського судочинства. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про закриття провадження у справі з наведених вище підстав. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 319, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 в адміністративній справі №160/5668/23 скасувати та закрити провадження у справі. Роз`яснити позивачу право на звернення з цим позовом в порядку господарського судочинства. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Повне судове рішення складено 28 вересня 2023 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя Л.А. Божко суддя А.В. Суховаров