Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/7926/22

Головуючий І інстанції: С.В. Воловик ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2023 р. Справа № 480/7926/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.02.2023, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 по справі № 480/7926/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини ( далі ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не винесення наказів про нарахування та виплату позивачу починаючи з 24.02.2022 по час дії постанови додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022. - визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 в сумі 100 000, 00 грн. щомісячно, починаючи з 24.02.2022 по 30.06.2022; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 в розмірі 100 000, 00 грн. щомісячно починаючи з 24.02.2022 по 30.06.2022; - визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 в сумі 100 000, 00 грн. щомісячно, починаючи з 01.07.2022 по день прийняття рішення судом; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 в розмірі 100 000, 00 грн. щомісячно починаючи з 01.07.2022 по день прийняття рішення судом. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.02.2023 у справі № 480/7926/22 в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції, скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.02.2023 у справі № 480/7926/22 та прийняти нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що відповідач на власний розсуд здійснює нарахування та виплату додаткової винагороди позивачу відповідно до Постанови № 168, та жодним чином не обґрунтовує чим зумовлений саме той розмір спірної виплати, який було нараховано позивачу у спірний період. Вважає, що невиконання ВЧ НОМЕР_1 положень Постанови №168 підтверджується тим фактом, що у березні 2022 року розмір додаткової винагороди позивача склав 100000,00 грн, а у квітні 2022 року лише 46333,33 грн, однак вказану обставину судом першої інстанції було залишено поза увагою. Також вказав, що відсутність у відповідача бойових наказів та розпоряджень, журналів бойових дій, журналів ведення оперативної обстановки у ВЧ НОМЕР_1 свідчить про невиконання ВЧ НОМЕР_1 доручень, що містить телеграма Міністра оборони України № 248 від 07.03.2022, якою, серед іншого, наказано командиру військової частини затвердити окремий порядок документального підтвердження (в умовах воєнного стану) безпосередньої участі військовослужбовців підпорядкованих військових частин у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також підтвердження перебування військовослужбовців в районах проведення зазначених заходів. На думку апелянта, відсутність у відповідача обліку участі кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань є порушенням наказу Міністерства оборони України від 06.10.2020 року № 363, яким затверджено Інструкцію з ведення Історичного формуляру, Історичної довідки та Журналу бойових дій, зі змісту якої слідує, що у ВЧ НОМЕР_1 журнал бойових дій повинен був вестись з 24.02.2022 і по сьогоднішній день, враховуючи оголошення Президентом України військового стану. Разом з цим, суд першої інстанції, незважаючи на порушення відповідачем вказаного наказу, взяв до уваги відсутність задокументованого обліку бойових завдань, не як обставину яка свідчить про наявність порушень саме з боку відповідача, а як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог. Звернув увагу, що надання вказаних вище документів є обов`язком відповідача відповідно до вимог ст. 97 КАС України, однак суд першої інстанції проігнорував вказану норму та фактично переклав на позивача обов`язок доказування. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне. Судовим розглядом встановлено, що згідно з копіями записів у військовому квитку ОСОБА_1 є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 . Згідно з карткою особового складу військовослужбовця ВЧ НОМЕР_2 , затвердженого додатком 14 до Порядку фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280, позивачем за 2022 рік у лютому отримано додаткову винагороду в розмірі 5357,14 грн, у березні - 100000 грн, у квітні - 46333,33 грн, у травні - 30000 грн, у червні - 30000 грн, у липні - 30000 грн, у серпні - 30000 грн, у вересні 39333,35 грн. Не погодившись з розміром отриманих вказаних вище виплат, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за спірний період, суд першої інстанції виходив з відсутності у позивача права на спірну винагороду в іншому розмірі ніж отримано, оскільки інформації щодо його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та доказів на підтвердження таких обставин до суду надано не було. Судом також враховано, що за час виконання позивачем бойових розпоряджень вищого командування йому було нараховано та виплачено частину додаткової винагороди від 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. За приписами ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ). Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. За правилом ч. 4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Надалі, Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, а Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 18 квітня 2022 року № 259, затвердженого Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, тобто до 25 травня 2022 року. В подальшому, Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. На виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (в первісній редакції визначено, що на період дії воєнного стану (далі по тексту постанова КМ України № 168). Положеннями абз.1 пункту 1 постанови КМ України № 168 9 в редакції на дату її прийняття) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (абз. 4 пункту 1 Постанови № 168). Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року. Згідно із пункту 2-1 Постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 до зазначеної вище Постанови № 168 були внесені зміни, згідно з якими абзац перший пункту 1 після слів та поліцейським доповнено словами а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка. У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 754 до постанови Кабінету Міністрів України № 168 були внесені зміни, відповідно до яких в абз. 1 п. 1 слова які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка замінено словами які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Аналіз наведених норм права дозволяє колегії суддів дійти висновку, що на період дії воєнного стану (який було запроваджено Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та в подальшому строк дії якого в Україні було продовжено), військовослужбовці мають право на виплату додаткової винагороди та додаткової винагороди у збільшеному розмірі. При цьому, у разі безпосередньої участі військовослужбовців Збройних Сил у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, вони набувають права на отримання збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. За інші періоди несення служби військовослужбовці Збройних Сил отримують додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 гривень. З наведеного слідує, що сам факт виконання позивачем у спірному періоді обов`язків військової служби (несення військової служби), без виконання умов визначених Постановою №168, не покладає на відповідача обов`язок видавати наказ про нарахування та виплату позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн. Відповідно до п. 3 телеграми Міністра оборони України від 07.03.2022 №248 райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець. Положеннями пунктів 5 та 6 телеграми Міністра оборони України від 07.03.2022 №248 визначено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військові частини) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку № 2 до цієї телеграми). Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів. З наведеного слідує, що підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини за формою, наведеною у телеграмі МОУ від 07.03.2022 №248. Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно картки особового рахунку військовослужбовця № НОМЕР_3 ОСОБА_1 , останній у період з лютого по вересень 2022 року отримував додаткову грошову винагороду у наступних розмірах: лютий 2022 5357,14 грн; березень 2022 100000 грн; квітень 2022 46333,33 грн; травень 2022 30000 грн; червень 2022 30000 грн; липень 2022 30000 грн; серпень 2022 30000 грн; вересень 2022 39333,33 грн. (а.с.41). Разом з тим, відповідачем надано суду першої інстанції копію рапорту командира мінометної батареї в/ч НОМЕР_1 , складеного на адресу командира Військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якого старший солдат ОСОБА_1 - старший навідник 1 обслуги 2 мінометного взводу мінометної батареї був зарахований в список ВЧ НОМЕР_1 наказом № 20 від 24.02.2022 та з 24.02.2022 по 15.04.2022 приймав безпосередню участь у обороні м. Суми згідно бойового наказу № 1 від 24.02.2022. (а.с.36). Так, позивач як військовослужбовець Збройних Сил, набуває право на отримання збільшеної до 100000,00 грн додаткової винагороди у разі безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. За інші періоди несення служби позивач отримує додаткову винагороду в розмірі 30000,00 грн. Враховуючи викладене вище, колегія суддів зазначає, що позивач набув право на отримання спірної додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 та з 01.04.2022 по 15.04.2022 з розрахунку 100000 грн, визначеного Постановою №168, на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Втім, відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця № НОМЕР_3 позивачу у лютому нараховано та виплачено додаткова винагороду у сумі 5357,14 грн., а у квітні - 46333,33 грн., що не відповідає розміру додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 та з 01.04.2022 по 15.04.2022 відповідно у розрахунку 100000 грн., визначеного Постановою № 168, що не відповідає сумам додаткових винагород за такі періоди з розрахунку 100000 грн додаткової винагороди пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, а саме Отже, колегія суддів вважає, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено ОСОБА_1 додаткову винагороду з розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 року №168, за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 та з 01.04.2022 по 15.04.2022. Стосовно іншого спірного періоду колегія суддів зазначає про відсутність підстав для нарахування додаткової грошової допомоги у розмірі 100000 грн, оскільки інформації щодо безпосередньої участі позивача у цей період у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та доказів на її підтвердження не надано. Таким чином, з метою відновлення порушеного права позивача на отримання належного розміру додаткової винагороди наявні підстави для визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивача спірної винагороди з розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за вказані періоди та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату додаткової винагороди визначеної Постановою № 168 за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 та з 01.04.2022 по 15.04.2022 з розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невинесення наказів про нарахування та виплату позивачу у період починаючи з 24.02.2022 та по час дії такої постанови додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168 колегія суддів зазначає наступне. Так, із матеріалів справи встановлено, що за періоди: лютий 2022, березень 2022, квітень 2022, травень 2022, червень 2022, липень 2022, серпень 2022, вересень 2022 виплати додаткової винагороди позивачу здійснювались на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_1 про виплати додаткових винагород за відповідні місяці. Разом з тим, будь-яких доказів та документального підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дії в інші періоди, окрім зазначених вище, не надано, з огляду на що колегія суддів не знаходить підстав для задоволення позовних вимог у цій частині. Колегія суддів зазначає, що позивач у своїх вимогах просив захистити порушене право у період з 24.02.2022 по день ухвалення судового рішення, однак, враховуючи, що позовна заява була подана у листопаді 2022 року, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги, які стосуються періоду з грудня 2022 року по день ухвалення рішення, є такими, що заявлені на майбутнє, а тому не можуть бути розглянуть судом. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Положеннями частини 1 статті 317 КАС України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Слід зазначити, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що додаткова винагорода в сумі 100 000, 00 грн, виплачувалась позивачу в розрахунку на місяць саме пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, як то передбачено постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 у лютому та квітні 2022 року. Враховуючи, що суд першої інстанції внаслідок неповного дослідження доказів, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду 02.02.2023 у справі № 480/7926/22 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст.243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.02.2023 по справі № 480/7926/22 - скасувати. Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 та з 01.04.2022 по 15.04.2022. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 та з 01.04.2022 по 15.04.2022 з розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно безпосередній участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, та з урахуванням попередньо виплачених сум додаткової винагороди за цей період. У задоволенні інших вимог - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко І.С. Чалий