Постанова 4851 № 520/9000/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2023 р. Справа № 520/9000/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Бартош Н.С. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2023, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., м. Харків, повний текст складено 08.06.23 по справі № 520/9000/23 за позовом ОСОБА_1 до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень, спонукання до виплати додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 підвищеної до 100.000,00грн, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому просить суд про: визнання протиправною бездіяльності Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць у період за березень, квітень, травень, червень, серпень, вересень, листопад 2022 та за січень 2023 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районі ведення активних бойових дій у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язання Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць у період за березень, квітень, травень, червень, серпень, вересень, листопад 2022 та за січень 2023 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районі ведення активних бойових дій у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням раніше виплачених сум. Аргументуючи ці вимоги зазначає, що суб`єктом владних повноважень протиправно не проведено повної оплати часу служби за період березень 2020 року - листопад 2022 року, січень 2023 року у порядку п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що при прийнятті рішення суд першої інстанції використав норми, які застосовуються Міністерством оборони України під час нарахування додаткових виплат військовослужбовцям, які проходять службу у Збройних Силах України. Вказує, що Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення з відмінними від Міністерства оборони функціями, завданнями та не керується у своїй діяльності нормативними актами та методичними рекомендаціями, які видані Міністерством оборони. Стверджує, що відповідач входить до структури Державної прикордонної служби України, а тому починаючи з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року здійснює передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Зауважує, що оскільки пунктом 2-1 Постанови №168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 року №793 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168», яка застосовувалася у період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року) уповноважено Адміністрацію Державної прикордонної служби України визначити виключно порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої цією постановою, визначені в пункті 2 наказу №628-АГ додаткові підстави для виплати збільшеної до 100000,00 грн. щомісячної додаткової винагороди - за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником, виходять за межі наданих Адміністрації Державної прикордонної служби України повноважень. Звертає увагу, що заступником начальника Східного регіонального управління - начальником оперативно-військового управління (бригадним генералом) Юрієм Петрівим до відповідача подавались рапорти про встановлення позивачці та іншим співробітникам ДПСУ додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримані збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, рапорти та додатки до нього є належними документами, які мають прийматися командуванням до уваги при призначенні додаткової винагороди на підставі Постанови КМУ №168 (які наявні в матеріалах справи), зокрема рапорти: з 01.08.2022 по 31.08.2022 (довідка від 28.09.2022); з 01.09.2022 по 30.09.2022 (довідка від 01.10.2022); з 01.10.2022 по 31.10.2022 (довідка від 02.11.2022); з 01.11.2022 по 30.11.2022 (довідка від 02.12.2022); з 01.12.2022 по 31.12.2022 - 6 діб (відповідно до рапорту заступника начальника Східного регіонального управління №521/566/23-Вн від 05.02.2023); з 01.01.2023 по 31.01.2023 - 10 діб (відповідно до рапорту заступника начальника Східного регіонального управління №251/565/23-Вн від 05.02.2023). Наголошує, що невидання начальником (командиром) органу Держприкордонслужби наказу про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям не може позбавляти військовослужбовця, який залучався до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії додаткової винагороди. Вважає, що позивачка має право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100000,00 грн. пропорційно кількості діб проходження служби та виконання завдань, що підтверджується відповідними довідками та витягами з Журналу бойових дій. Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України подало до суду відзив на апеляційну скаргу позивачки, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2023 року без змін. Зазначає, що сам факт виконання обов`язків військової служби, перебуваючи в м.Краматорськ, не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100000,00 грн., яка передбачена пунктом 1 Постанови №168. Вказує, що у період з 01.08.2022 по 31.01.2023 позивачці нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн, на період дії воєнного стану. Стверджує, що Адміністрація Державної прикордонної служби України, як центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та є вищим органом по відношенню до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, на виконання вимог Постанови КМУ №168 видала накази від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» та визначила умови, за виконання яких наявні підстави для виплати збільшеної до 100000 грн. додаткової винагороди. Наголошує, що заступник начальника Східного регіонального управління - начальник оперативно-військового управління (з місцем дислокації м.Краматорськ), яким подано рапорт, є керівником структурного підрозділу, однак облік особового складу, який безпосередньо бере участь у бойових діях здійснюється іншим підрозділом - штабом органу Державної прикордонної служби України, що власне і надає можливість здійснення перевірки наявності підстав для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі. Зазначає, що за результатами проведених перевірок цих рапортів, а також фактичних завдань, що виконували військовослужбовці, підрозділ повідомлено про відсутність підстав для нарахування винагороди в збільшеному до 100 000 грн. розмірі. Вказує, що в період з 01.08.2022 по 31.01.2023 позивачка не виконувала заходів, визначених пунктом 2 Наказу №392 та пунктом 2 Наказу №628, не виконувала бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення, під вогневим ураженням, тому відсутні підстави для підготовки наказу про нарахування винагороди позивачці у збільшеному розмірі (до 100000 грн.) за період з серпня 2022 року по січень 2023 року. Відповідно до п.п. 1, 3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи і сторонами не заявлялись клопотання про розгляд справи за їх участі, колегія суддів вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 наказом начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 07.06.2021 №279-ос призначена на посаду старшого спеціаліста групи криптографічного захисту інформації відділення зв`язку та інформаційних систем (для оперативно-військового управління з місцем дислокації населений пункт Краматорськ) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України ДПС України від 02.02.2022р. №60-ос позивачка з 02.03.2022р. зарахована у підпорядкування начальника НОМЕР_1 прикордонного загону. Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України ДПС України від 20.06.2022р. №324-ос позивачку з 20.06.2022р. виключено з оперативного підпорядкування начальника НОМЕР_1 прикордонного загону. Згідно з наказом начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 29.08.2022р. №245-ВВ позивачці надана відпустка загальної тривалістю 7 календарних днів та 3 доби для проїзду з 06.09.2022р. Відповідно до наказу начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 25.11.2022р. №352-ВВ позивачці надана відпустка загальної тривалістю 8 календарних днів та 2 доби для проїзду з 04.12.2022р. Згідно зі складеною відповідачем відносно позивачки довідкою про грошове забезпечення від 18.02.2023р. №11/41, за період лютий 2022р.-січень 2023р. позивачка отримувала додаткову винагороду у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у фіксованому розмірі 30.000,00 грн. у: березні 2022р. 29.550,69 грн., у квітні 2022р. 5.806,45 грн., у травні-вересні 2022р. по 30.000,00 грн. щомісячно, у листопаді 20.000,00 грн., у грудні 2022р. 50.322,58 грн., у січні 2023р. 0,00 грн., у лютому 2023р. 30.000,00 грн. Відповідно до складеної відповідачем відносно позивачки довідкою про грошове забезпечення від 18.02.2023р. №11/41 за період лютий 2022р.-січень 2023р. позивачка отримувала додаткову винагороду у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у підвищеному до 100.000,00 грн. розмірі у: травні 2022р. 5.000,00 грн., у липні 2022р. 21.000,00, у серпні 2022р. 70.000,00грн. Стверджуючи про протиправність дій відповідача щодо оплати часу військової служби з 01.03.2022р. по 31.01.2023р. не у повному обсязі за рахунок непроведення платежів з додаткової винагороди у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 у підвищеному до 100000,00 грн. розмірі, позивачка ініціювала даний спір. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що у ході розгляду справи не були підтверджені обставини порушення прав та інтересів позивачки за рахунок неповної оплати часу служби у публічно-правових відносинах в частині призначення, обчислення і виплати додаткової винагороди у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану". Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Згідно з ч.1 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч.4 ст.9 цього Закону). Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022 та №58/2023 від 06.02.2023, строк дії воєнного часу продовжувався. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту Постанова №168), якою було запроваджено виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн. та до 100 000,00 грн. Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування, застосовується з 24.02.2022. Відповідно до п.1 Постанови №168 (в первісній редакції), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Постановами Кабінету Міністрів України №350 від 22.03.2022 року, №754 від 01.07.2022 року, №793 19.07.2022 року, №1066 від 27.09.2022 року, №1146 від 08.10.2022 року, №43 від 20.01.2023 року до Постанови №168 від 28.02.2022 року внесені відповідні зміни та доповнення. За п.1 Постанови №168 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 року №793) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Згідно п.2-1 Постанови №168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. З метою виконання вимог Постанови №168 та з метою врегулювання виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано наказ від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі по тексту - Наказ №392-АГ). Згідно з пунктом 1 Наказу № 392-АГ військовослужбовцям, крім випадків, передбачених цим наказом, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони (у тому числі строкову), навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення (далі - органи Держприкордонслужби) з дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби (у зв`язку із звільненням з військової служби) на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов`язків військової служби. Додаткова винагорода збільшується до 100 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів. Згідно з пунктом 2 Наказу №392-/0/81-22-АГ заходами, передбаченими абзацом другим пункту 1 цього наказу, визначається виконання у відповідні дні військовослужбовцем: 1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України; 2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно- розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами; 3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей; 4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; 5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником; 6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження; 7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; 8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником. Відповідно до пункту 4 Наказу №392-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах: 1) бойового наказу (бойового розпорядження); 2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); 3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах. Пунктом 5 Наказу № 392-АГ передбачено, шо для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та, до якого для виконання і завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі. Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця. У довідках, передбачених цим пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу. Згідно з пунктом 10 Наказу №392-/0/81-22-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу та підготовку проекту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладений на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій. Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу. Згідно з пунктом 11 Наказу №392-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України. Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу. Виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів). До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов`язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу (пункт 12 Наказу № 392-АГ). З 01 грудня 2022 року був уведений в дію та застосовується наказ Адміністрації Держприкордонслужби №628/0/81-22-АГ від 09 грудня 2022 року Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 (далі по тексту - Наказ №628/0/81-22-АГ). Згідно з пунктом 1 Наказу №628/0/81-22-АГ військовослужбовцям, крім випадків, передбачених цим наказом, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони (у тому числі строкову), навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення, органах забезпечення (далі - органи Держприкордонслужби) з дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби (у зв`язку із звільненням з військової служби) на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30000,00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов`язків військової служби. Додаткова винагорода збільшується до 100000,00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів. Відповідно до пункту 2 Наказу №628/0/81-22-АГ до безпосередньої участі у бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення бойових дій: 1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом Держприкордонслужби (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі штабу відповідного органу військового управління Збройних Сил України, у групування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил), та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником; 2) бойових (спеціальних) завдань із усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які згідно з бойовим розпорядженням виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угрупувань військ, інших складових сил оборони, та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником; 3) бойових завдань з відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються, нанесення вогневого ураження на об`єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього вогневого контакту з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час збройного нападу (вогневого ураження); 4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником; 5) бойових завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей; 6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями; 7) бойових (спеціальних) завдань екіпажами кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також при виконанні бойових завдань щодо пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів. Згідно з пунктом 3 Наказу №628/0/81-22-АГ документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є: 1) бойовий наказ (бойове розпорядження); 2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них; 3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах. Пунктом 4 Наказу №628/0/81-22-АГ встановлено, що облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, та підготовка проекту наказу про виплату додаткової винагороди здійснюється штабами органів Держприкордонслужби, а у випадку відсутності штабу - підрозділом (посадовою особою), який веде облік бойових дій. Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу. За приписами пунктів 5-8 Наказу №628/0/81-22-АГ виплата додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів Голови Держприкордонслужби, начальників (командирів) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Держприкордонслужби за місцем проходження військової служби, а їх начальникам (командирам) - на підставі наказів начальників (командирів) вищого рівня. Підготовка проектів наказів про виплату додаткової винагороди в органі Держприкордонслужби здійснюється до 08 числа кожного місяця підрозділом, визначеним начальником (командиром) органу Держприкордонслужби. Для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 3 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та, до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі. У довідках, передбачених цим пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 3 цього наказу. Склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України. Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу. Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що для отримання військовослужбовцем додаткової винагороди в розмірі до 100000 гривень, визначеним переліком документів має бути підтверджена його безпосередня участь у бойових діях, або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів. Крім того, порядок та умови виплати додаткової винагороди, встановленої постановою КМУ №168 визначені Окремим дорученням Міністра оборони України №912/з/29 від23.06.2022р., яке є чинним та не визнано протиправним і не скасовано у встановленому законодавством порядку, а відповідно, підлягає обов`язковому виконанню посадовими особами, зокрема, командирами (начальниками) військових частин. Пунктом 3 наведеного Окремого доручення встановлено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойоведонесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець. У підставах про видання таких довідок (додаток №1 або додаток №2) обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення. Згідно п.5 Окремого доручення встановлено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. або 30000 грн. здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини. В зазначених наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 грн. за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку №3 до цього доручення). Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів п.6 Окремого доручення. Таким чином, зі змісту аналізу наведених положень вбачається, що підставами для виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях у певний період є бойовий наказ, журнал бойових дій, рапорт командира підрозділу та довідка командира військової частини за формою, додатку №1 до цього Окремого доручення. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 наказом начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 07.06.2021 №279-ос призначена на посаду старшого спеціаліста групи криптографічного захисту інформації відділення зв`язку та інформаційних систем (для оперативно-військового управління з місцем дислокації населений пункт Краматорськ) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України ДПС України від 02.02.2022р. №60-ос позивачка з 02.03.2022р. зарахована у підпорядкування начальника НОМЕР_1 прикордонного загону. Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України ДПС України від 20.06.2022р. №324-ос позивачку з 20.06.2022р. виключено з оперативного підпорядкування начальника НОМЕР_1 прикордонного загону. Згідно з наказом начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 29.08.2022р. №245-ВВ позивачці надана відпустка загальної тривалістю 7 календарних днів та 3 доби для проїзду з 06.09.2022р. Відповідно до наказу начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 25.11.2022р. №352-ВВ позивачці надана відпустка загальної тривалістю 8 календарних днів та 2 доби для проїзду з 04.12.2022р. Отже, протягом періоду часу 01.03.2022р.-31.01.2023р. позивачка обіймала посаду старшого спеціаліста групи криптографічного захисту інформації відділення зв`язку та інформаційних систем (для оперативно-військового управління з місцем дислокації населений пункт Краматорськ) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Доказів знаходження у цей період часу на грошовому забезпеченні (утриманні) іншого територіального органу ДПС України, ніж Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України, матеріали справи не містять. Доказів знаходження позивачки у цей період часу на лікуванні або у відрядженні учасниками спору до матеріалів справи не подано. Витребуваного судом документу про зміст та обсяг функціональних обов`язків позивачки за означеною вище військовою посадою відповідачем до суду не подано. Згідно зі складеною відповідачем відносно позивачки довідкою про грошове забезпечення від 18.02.2023р. №11/41, за період лютий 2022р.-січень 2023р. позивачка отримувала додаткову винагороду у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у фіксованому розмірі 30.000,00 грн. у: березні 2022р. 29.550,69 грн., у квітні 2022р. 5.806,45 грн., у травні-вересні 2022р. по 30.000,00 грн. щомісячно, у листопаді 20.000,00 грн., у грудні 2022р. 50.322,58 грн., у січні 2023р. 0,00 грн., у лютому 2023р. 30.000,00 грн. Відповідно до складеної відповідачем відносно позивачки довідкою про грошове забезпечення від 18.02.2023р. №11/41 за період лютий 2022р.-січень 2023р. позивачка отримувала додаткову винагороду у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у підвищеному до 100.000,00 грн. розмірі у: травні 2022р. 5.000,00 грн., у липні 2022р. 21.000,00, у серпні 2022р. 70.000,00грн. З наданих відповідачем на вимогу суду копій документів вбачається, що заступником начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України начальником оперативно військового управління (з місцем дислокації у місті Краматорську) за серпень 2022р. двічі подавались рапорти про призначення низці військовослужбовців ДПС України (до кола яких входила і позивачка) додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022 №168 у підвищеному до 100000,00 грн. розмірі. За цими рапортами начальником Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України були вчинені відмови, оформлені листом від 10.09.2022р. №25/3093-22-вих та листом від 01.10.2022р. №25/3583-22-вих, умотивовані відсутністю об`єктивних даних про щоденну особисту участь кожного військовослужбовця в бойових зіткненнях або знаходження підрозділів під вогневим ураженням ворога. З наданих відповідачем на вимогу суду копій документів вбачається, що заступником начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України начальником оперативно військового управління (з місцем дислокації у місті Краматорську) за вересень 2022р.-січень 2023р. подавались рапорти про призначення низці військовослужбовців ДПС України (до кола яких входив і заявник) додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у підвищеному до 100000,00 грн. розмірі. За цими рапортами начальником Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України були вчинена відмови, оформлені листом від 09.12.2022р. №25/4930-22-вих та розпорядженням від 05.02.2023р. №гриф/25-298 від 15.02.2023р., умотивовані відсутністю об`єктивних даних про щоденну особисту участь кожного військовослужбовця в бойових зіткненнях або знаходження підрозділів під вогневим ураженням ворога, а також невключенням населеного пункту Краматорськ до переліку районів ведення воєнних (бойових) дій. За викладеним у позові та відповіді на відзив твердженням представника позивачки, протягом періоду часу 01.03.2022р.-31.01.2023р. позивачка кожного дня (тобто щоденно) брала участь у бойових діях або заходах з національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії. Втім, у відповіді на відзив вже викладено твердження заявника про участь у бойових діях або заходах у період 01.08.2022р.-31.08.2022р., 01.09.2022р.-30.09.2022р., 01.10.2022р.-31.10.2022р., 01.11.2022р. 30.11.2022р., 6 діб у період 01.12.2022р.-31.12.2022р., 10 діб у період 01.01.2023р.-31.01.2023р. У наданій на вимогу суду складеній відносно позивачки довідці Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 09.05.2023р. №43/3041/23-вих указано, що позивачка: у період часу 01.08.2022р.-23.08.2022р., 25.08.2022р., 27.08.2022р., 29.08.2022р., 31.08.2022р., 02.09.2022р., 04.09.2022р., 16.09.2022р., 18.09.2022р., 20.09.2022р., 22.09.2022р., 25.09.2022р., 27.09.2022р., 29.09.2022р., 01.10.2022р., 03.10.2022р., 05.10.2022р., 07.10.2022р., 09.10.2022р., 11.10.2022р., 13.10.2022р., 15.10.2022р., 17.10.2022р., 19.10.2022р., 21.10.2022р., 23.10.2022р., 25.10.2022р., 27.10.2022р., 29.10.2022р., 31.10.2022р., 02.11.2022р., 04.11.2022р., 06.11.2022р., 08.11.2022р., 10.11.2022р., 12.11.2022р., 14.11.2022р., 16.11.2022р., 18.11.2022р., 20.11.2022р., 22.11.2022р., 24.11.2022р., 26.11.2022р., 28.11.2022р., 30.11.2022р., 02.12.2022р., 11.12.2022р., 16.12.2022р., 18.12.2022р., 20.12.2022р., 22.12.2022р., 24.12.2022р., 26.12.2022р.-28.12.2022р., 30.12.2022р., 01.01.2023р., 03.01.2023р., 07.01.2023р., 09.01.2023р., 11.01.2023р., 13.01.2023р., 15.01.2023р., 17.01.2023р., 19.01.2023р., 21.01.2023р., 23.01.2023р., 25.01.2023р., 27.01.2023р., 29.01.2023р., 31.01.2023р. - залучалась до виконання завдань з чергової служби зв`язку; у період часу 24.08.2023р., 26.08.2022р., 28.08.2022р., 30.08.2022р., 01.09.2022р., - залучалась до виконання завдань у складі аварійно-відновлювальної групи зв`язку; у період часу 03.09.2022р., 05.09.2022р., 17.09.2022р., 19.09.2022р., 21.09.2022р., 23.09.2022р.-24.09.2022р., 26.09.2022р., 28.09.2022р., 30.09.2022р., 02.10.2022р., 04.10.2022р., 06.10.2022р., 08.10.2022р., 10.10.2022р., 12.10.2022р., 14.10.2022р., 16.10.2022р., 18.10.2022р., 20.10.2022р., 22.10.2022р., 24.10.2022р., 26.10.2022р., 28.10.2022р., 30.10.2022р., 01.11.2022р., 03.11.2022р., 05.11.2022р., 07.11.2022р., 09.11.2022р., 11.11.2022р., 13.11.2022р., 15.11.2022р., 17.11.2022р., 19.11.2022р., 21.11.2022р., 23.11.2022р., 25.11.2022р., 27.11.2022р., 29.11.2022р., 01.12.2022р., 03.12.2022р., 17.12.2022р., 19.12.2022р., 21.12.2022р., 23.12.2022р., 25.12.2022р., 29.12.2022р., 31.12.2022р., 02.01.2023р., 04.01.2023р., 08.01.2023р., 10.01.2023р., 12.01.2023р., 14.01.2023р., 16.01.2023р., 18.01.2023р., 20.01.2023р., 22.01.2023р., 24.01.2023р., 26.01.2023р., 28.01.2023р., 30.01.2023р. - входив до складу бойової групи; у періоди часу 06.09.2022р.-15.09.2022р., 04.12.2022р.-10.12.2022р., 12.12.2022р., 15.12.2022р. позивачка знаходилась у відпустках; у період часу 05.01.2023р.-06.01.2023р. позивачка перебувала у стані тимчасової непрацездатності. Разом із тим, у згаданій довідці Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України також указано, що позивачка у період часу 01.08.2022р.-31.01.2023р. безпосередньої участі у бойових діях не брала, безпосередньої участі у забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії не брала, бойових виходів не здійснювала, участі у бойових зіткненнях не приймала. Щодо доводів апеляційної скарги позивачки, що заступником начальника Східного регіонального управління - начальником оперативно-військового управління (бригадним генералом) Юрієм Петрівим до відповідача подавались рапорти про встановлення позивачці та іншим співробітникам ДПСУ додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримані збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (рапорти з 01.08.2022 по 31.08.2022 (довідка від 28.09.2022); з 01.09.2022 по 30.09.2022 (довідка від 01.10.2022); з 01.10.2022 по 31.10.2022 (довідка від 02.11.2022); з 01.11.2022 по 30.11.2022 (довідка від 02.12.2022); з 01.12.2022 по 31.12.2022 - 6 діб (відповідно до рапорту заступника начальника Східного регіонального управління №521/566/23-Вн від 05.02.2023); з 01.01.2023 по 31.01.2023 - 10 діб (відповідно до рапорту заступника начальника Східного регіонального управління №251/565/23-Вн від 05.02.2023), колегія суддів зазначає, що за результатами проведених перевірок цих рапортів, а також фактичних завдань, що виконували військовослужбовці, підрозділ повідомлено про відсутність підстав для нарахування винагороди в збільшеному до 100 000 грн. розмірі. Колегія суддів враховує, що в рапорті повинні бути відображені конкретні обставини участі кожного окремого військовослужбовця у бойовому зіткненні чи перебуванні під вогнем ворога, чи виконання інших завдань з поміж перелічених у п.2 наказу Голови ДПС України від 30.07.2022р. №392/0/81-22-АГ та у п.2 наказу Голови ДПС України від 09.12.2022р. №628/0/81-22-АГ. Разом з тим, для набуття у період часу 01.03.2022р-31.01.2023р. права на отримання додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у підвищеному до 100000,00грн. розмірі, позивачка з огляду на характер обов`язків за військовою посадою та призначення військової посади повинна була не лише здійснювати виконання завдань за посадою старшого спеціаліста групи криптографічного захисту інформації відділення зв`язку та інформаційних систем (для оперативно-військового управління з місцем дислокації населений пункт Краматорськ) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, а й брати особисту та безпосередню участь у бойових зіткненнях або перебувати в умовах вогневого ураження ворога. Колегія суддів враховує посилання відповідача, що військовослужбовці виконували обов`язки військової служби, що їм були визначені, однак, безпосередньої участі у бойових діях вони не приймали, в зіткненнях з противником не були, зброю не використовували. Ракетні обстріли, які завдавались по окремим районам міста, фактично були віддаленими від місць несення служби військовослужбовцями оперативно-військового управління Східного регіонального управління та зокрема позивачки. У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.01.2020 року у справі №814/1460/16, адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності). Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи. При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання). Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності. І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі. Даний висновок суду повністю корелюється із правовим висновком постанови Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі №520/2261/19, де вказано, що визначений ст.77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оціненими в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90 і 211 КАС України, суд констатує, що у ході розгляду справи відповідачем доведено дотримання у спірних відносинах вимог ч.2 ст.19 Конституції України та положень ч.2 ст.2 КАС України, оплата часу військової служби позивачки у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 проведена згідно з даними обліку, стосовно якого відсутні об`єктивні дані про неправдивість, недостовірність, спотворення, перекручення чи невідповідність справжнім обставинам фактичної дійсності. Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення. Оскільки у ході розгляду справи не були підтверджені обставини, котрі б підтверджували проходження позивачкою у період 01.03.2022р.-31.12.2023р. щоденної військової служби в умовах, які зумовлюють набуття права на отримання додаткової винагороди у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 у підвищеному до 100000,00грн. розмірі (за виключенням здійснених платежів), то вимоги позову належить залишити без задоволення. Доводи апеляційної скарги позивачки не спростовують висновки суду про дотримання прав та інтересів позивачки за рахунок повної оплати часу служби у публічно-правових відносинах в частині призначення, обчислення і виплати додаткової винагороди у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги, у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2023 по справі № 520/9000/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош О.В. Присяжнюк