Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/973/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 жовтня 2023 року справа №200/973/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В. , Компанієць І.Д. , секретаря судового засідання Азарової К.В., за участю позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Резнікової І.В., розглянувши в відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційну скаргу Бюро економічної безпеки України на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 р. у справі № 200/973/23 (головуючий І інстанції Шинкарьова І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання бездіяльності протиправною, визнання наказу про звільнення протиправним та його скасування, поновлення на посаді та надання відпустки, стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Бюро економічної безпеки України (далі відповідач, БЕБ), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у ненаданні позивачу за зверненням додаткової відпустки із збереженням заробітної плати, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993; визнати Наказ БЕБ від 09.02.2023 № 42-к/ДСК-ДП Про звільнення ОСОБА_1 протиправним та скасувати його; поновити позивача на посаді старшого інспектора з особливих доручень відділу оперативного реагування Управління оперативної підтримки Бюро економічної безпеки з дня звільнення та зобов`язати Бюро економічної безпеки України надати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу з 14.02.2023 по день поновлення судом на посаді старшого інспектора з особливих доручень відділу оперативного реагування Управління оперативної підтримки Бюро економічної безпеки; стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 158 474, 44 грн.; допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача, на посаді старшого інспектора з особливих доручень відділу оперативного реагування Управління оперативної підтримки Бюро економічної безпеки України та стягнення суми середнього заробітку (грошового забезпечення) за один місяць вимушеного прогулу. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року позов задоволено частково, а саме суд: визнав бездіяльність Бюро економічної безпеки України, що полягає у ненаданні ОСОБА_1 за зверненням додаткової відпустки із збереженням заробітної плати, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993, протиправною; визнав протиправним та скасував Наказ Бюро економічної безпеки України від 09.02.2023 № 42-к/ДСК-ДП Про звільнення ОСОБА_1 ; поновив ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора з особливих доручень Бюро економічної безпеки України з дня звільнення; стягнув з Бюро економічної безпеки України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.02.2023 по день постановлення рішення у справі в розмірі 208 502,34 грн. з відповідним утриманням податків та інших обов`язкових платежів. Допустив до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора з особливих доручень Бюро економічної безпеки України та стягнення суми заробітку (грошового забезпечення) у межах суми стягнення за один місяць. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. 28.06.2023 представником відповідача - Бюро економічної безпеки України, подана заява про роз`яснення рішення суду, а саме: в якій саме сумі рішення суду допущено до негайного виконання щодо стягнення суми заробітку (грошового забезпечення) за один місяць та за який конкретно місяць; на якій посаді поновити ОСОБА_1 , якщо діюча структура не передбачає самостійну посаду старшого інспектора з особливих доручень Бюро економічної безпеки України. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви Бюро економічної безпеки України про роз`яснення рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.06.2023. Відповідач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви БЕБ про роз`яснення рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.06.2023. В обґрунтування скарги зазначено, що судом не враховано, що виплата середнього заробітку здійснюється за робочі дні (постанова КМУ від 08.02.1995 р. № 100), при цьому 14 лютого 2023 року було відкрито провадження в даній справі і до дати ухвалення основного рішення у справі минуло 4 місяці, які, в свою чергу, мали різну кількість днів (лютий - 28 днів, березень - 31 днів, квітень 30 день, травень - 31 день). Отже, незрозумілим за який саме місяць судом першої інстанції вирішено стягнути суми заробітку за один місяць. Також, відповідач зазначав, що структура БЕБ, висвітлена на офіційному веб-сайті органу, зокрема, у розділі «Про Бюро». Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 №179 «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій» перелік та штатна чисельність структурних підрозділів, які можуть утворюватися у складі апарату центрального органу виконавчої влади, встановлюється керівником відповідного органу з урахуванням граничної чисельності працівників апарату, складності та обсягу покладених на орган завдань. Діюча структура БЕБ, затверджена наказом БЕБ від 09.03.2023 № 67, не передбачає самостійну посаду старшого інспектора з особливих доручень БЕБ, у зв`язку з чим, таке формулювання резолютивної частини постанови унеможливлювало в законний спосіб БЕБ виконати рішення суду першої інстанції в тій частині, яка допущена до негайного виконання. Отже, резолютивна частина рішення містить умовності, є не чіткою та не зрозумілою, вбачається можливості її неоднозначного тлумачення, повне недотримання вимог ясності, визначеності судового рішення. Таким чином, рішення суду породжує неясність та невизначеність щодо виплати середнього заробітку за один місяць, оскільки судом не визначено у судовому рішенні конкретної суми та за який місяць має бути така виплата, при цьому посада, на яку поновив суд позивача відсутня в структурі Бюро економічної безпеки України. Від позивача надійшов відзив на скаргу в якому він просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду без змін. Також від відповідача надійшли заперечення на відзив позивача на апеляційну скаргу, в яких зазначає, зокрема, що БЕБ реалізуючи свої процесуальні права, намагається в межах і спосіб визначений законом, вживати заходів по виконанню рішення суду від 23.06.2023, при цьому, позивач, заперечуючи проти уточнення посади, на якій він працював і намагається поновитися, створює уявлення небажання працювати в БЕБ. Відповідач у повній мірі сприяв виконанню законним завданням адміністративного судочинства та законно користувалося процесуальними правами, жодним чином не створював несприятливих умов для неможливості встановлення істини у справі, всіляко сприяв суду у здійсненні правосуддя відповідно до вимог чинного законодавства. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини). Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40). Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 року, «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року). Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно п. п. 1-3 ч. 5 ст. 246 Кодексу адміністративного судочинства України, однією із складових частин постанови суду є резолютивна частина, в якій зазначається висновок суду про задоволення адміністративного позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; розподіл судових витрат; строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження. Відповідно до частини 1 та 2 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подано для примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. Виходячи із системного тлумачення положень вказаної статті, роз`яснено може бути судове рішення у разі, якщо без такого роз`яснення його тяжко виконати, оскільки має місце значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Роз`яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні його неясності й викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі. Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення. Суд зазначає, що роз`яснено може бути виключно рішення, яке підлягає виконанню та без такого роз`яснення його важко виконати, або існує значна ймовірність неправильного його виконання. З наведеного вбачається, що необхідність роз`яснення судового рішення зумовлена нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим, як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. При цьому, механізм зазначеної статті не може використовуватися, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє мотивації судового рішення. Таким чином, з огляду на зміст зазначеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, роз`ясненню підлягає судове рішення, яким суд вирішив спір по суті, яке підлягає виконанню, тобто, якщо воно впливає на права, обов`язки та інтереси учасників спірних правовідносин. При цьому, конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визнання рішення незрозумілим процесуальний закон не визначає, але із його змісту слідує, що обґрунтування щодо незрозумілості має навести особа, яка звертається із заявою про роз`яснення судового рішення. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 803/3805/15, від 25 квітня 2018 року у справі № 484/538/16-а, від 25 червня 2018 року у справі № 826/24294/15. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року позов задоволено частково, зокрема, поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора з особливих доручень Бюро економічної безпеки України з дня звільнення; стягнуто з Бюро економічної безпеки України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.02.2023 по день постановлення рішення у справі в розмірі 208 502,34 грн. з відповідним утриманням податків та інших обов`язкових платежів. Також суд у рішенні допустив до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора з особливих доручень Бюро економічної безпеки України та стягнення суми заробітку (грошового забезпечення) у межах суми стягнення за один місяць. Суд зазначає, що в резолютивній частині рішення суду достатньо зрозуміло та чітко зазначено про зобов`язання відповідача поновити позивача на посаді з якої позивача було звільнено згідно з ч.1 ст. 235 КЗпП України, а саме на посаді старшого інспектора з особливих доручень Бюро економічної безпеки України. Суд звертає увагу , що вказана посада позивача була зазначена у витязі з наказу Про звільнення ОСОБА_2 , наданого відповідачем суду першої інстанції, в якому зазначено саме таке формулювання посади позивача з якої його було звільнено. Крім того як вбачається з мотивувальній частині рішення, суд першої інстанції зазначив, що з огляду на те, що позивача було протиправно звільнено з посади, позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений. Тому посилання відповідача про незрозумілість судового рішення в цій частині є надмірним формалізмом та не створює перешкод у виконанні рішення. Також, суд у рішенні допустив до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суми заробітку (грошового забезпечення) у межах суми стягнення за один місяць у відповідності до положень КАС України. Відповідно до положень Постанови КМУ від 06.10.2021 № 1068, особи, що мають спеціальні звання БЕБ отримують фіксований розмір місячного грошового забезпечення, що складається з посадового окладу та надбавок до нього. Постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 передбачено урегульованість розрахунку середньої місячної заробітної плати. У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" Суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу". Таким чином, суд дійшов до висновку, що в даному випадку відсутній предмет роз`яснення судового рішення, оскільки рішення прийнято на підставі досліджених судом доказів наданих сторонами, є зрозумілим та не створює перешкод в його виконанні. Крім того, заява та наведені пояснення свідчать, що мова йде про незгоду з прийнятим судовим рішенням, а саме незгода та незрозумілість мотивації рішення в частині посади та органу в якому підлягає поновленню позивач, та сумами які необхідно виплатити. Разом з цим,

мотивувальна частина рішення суду, яке заявник просить роз`яснити, містить чітке посилання з цього питання. Таким чином, заявник фактично просить змінити зміст рішення суду. Також суд зазначає, що у разі встановлення сторонами помилки у визначені посади з якої звільнявся позивач та відповідно посади на якій його необхідно поновити, сторони у праві звернутись до суду з питанням про виправлення описки або зміни способу його виконання. З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що судом першої інстанції дотримано норми процесуального права та суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін. Керуючись ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Бюро економічної безпеки України - залишити без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 р. у справі № 200/973/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено та підписано 18 жовтня 2023 року Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв Судді А.В. Гайдар І.Д. Компанієць