Постанова 4821 № 705/4035/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 жовтня 2023 року м. Черкаси Справа № 705/4035/22 Провадження № 22-ц/821/1496/23 Категорія: 310030000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В., суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І. за участю секретаря: Мунтян К.С. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 представник відповідача: адвокат Буценко Антон Ігорович розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Буценка Антона Ігоровича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22 грудня 2022 року (ухваленого під головуванням судді Годік Л.С. в приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області, повний текст рішення складено 22 грудня 2022 року) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,- в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог 17 жовтня 2022 року через систему Елекстронний суд ОСОБА_1 звернулася до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. В обґрунтування своїх позовних вимог вказувала, що з 22.06.2013 року сторони зареєстрували шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м. Умані міськрайонного управління юстиції Черкаської області, актовий запис №

257. За період перебування у шлюбі у них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка зазначає, що рішення суду про розірвання шлюбу між сторонами винесено 20.07.2015. ОСОБА_1 вказує, що відповідач працездатний, отримує дохід, має нерухоме майно, задовільний стан здоров`я, а тому спроможний виконувати обов`язки по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої дитини. На підставі викладеного, позивачка просила постановити судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на її користь, аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22 грудня 2022 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів доходу (заробітку) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.10.2022 і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 992 грн. 40 коп за позовну вимогу про стягнення аліментів на утримання дитини. Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць - допущено до негайного виконання. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що оскільки дитина ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю, знаходиться на її утриманні, батько дитини матеріальну допомогу на утримання дитини надає в недостатньому розмірі для забезпечення потреб дитини, тому, враховуючи матеріальний стан сторін, суд вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини у визначеному ОСОБА_1 розмірі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій 08 серпня 2023 року через засоби поштового зв`язку представник ОСОБА_2 адвокат Буценко А.І., вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, постановленим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для правильного вирішення позову, просив скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22 грудня 2022 року та ухвалити нове, яким стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/5 частини з усіх видів доходу (заробітку) платника аліментів щомісячно, але не менше 100 % прожиткового мінімум для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга представника ОСОБА_2 адвоката Буценка А.І., зокрема, мотивована тим, що відповідач проживає разом із дружиною та донькою за адресою: АДРЕСА_1 та не міг отримати ухвалу про відкриття провадження та не мав можливості подати відзив на позовну заяву з відповідними доказами. Вказує, що після розірвання шлюбу з позивачем, виходячи з інтересів доньки, він не відмовляється від свого батьківського обов`язку із утримання доньки та за домовленістю сторін перераховував грошові кошти на банківську карту позивача. Скаржник зазначає, що у нього є донька від іншого шлюбу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по відношенню якої у нього також є обов`язок по її утриманню. Звертає увагу, що 17.11.2020 ним було укладено кредитний договір із АТ «Альфа Банк», згідно якого станом на 16.07.2023 заборгованість становить 76 112,73 грн. Окремо звертає увагу суду , що згідно оскаржуваного рішення з нього стягуються аліменти, сума яких занадто велика і відповідно є несправедливою по відношенню до іншої дитини. Також ОСОБА_2 звертає увагу , що рішення суду є суперечливим, оскільки в мотивувальній частині суд зазначив, що відповідач, як батько дитини не надає матеріальну допомогу на її утримання, при цьому в абзаці тринадцятому зазначає, що дитина ОСОБА_3 проживає з матір`ю, знаходиться на її повному утриманні, а батько дитини ОСОБА_2 матеріальну допомогу надає в недостатньому розмірі для забезпечення потреб дитини, що , на думку апелянта, також вказує на неповне з`ясування судом фактичних обставин даної справи. Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив Фактичні обставини справи Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, з 22.06.2013 по 20.07.2015 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20.07.2015 року. За період перебування у шлюбі у сторін народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в свідоцтві про народження дитини батьком записаний відповідач по справі ОСОБА_2 . Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання № 71/10-08 від 19.10.2018 за відомостями Полянецької сільської ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно витягу з реєстру територіальної громади від 15.09.2022, ОСОБА_1 зареєстрована з 28.01.2011 за адресою: АДРЕСА_2 . Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі з 27.01.2023 у військовій частині НОМЕР_1 . Згідно копії свідоцтва про народження від 02.01.2018 року вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дитина - ОСОБА_5 , батьком якої є відповідач ОСОБА_2 . Відповідно до довідки про доходи №1106/ФЕС від 02.08.2023, у період березень-червень 2023 року, нараховано заробітну плату у розмірі 95 552,40 грн, та інші нарахування у розмірі 91 339,71 грн, та сплачено за цей період аліменти у розмірі 57 826,30 грн. На підтвердження надання матеріальної допомоги доньці, відповідач ОСОБА_2 надав копії квитанцій про перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 . Позиція Апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_2 адвоката Буценка А.І. підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю, знаходиться на її утриманні, батько дитини матеріальну допомогу на утримання дитини надає в недостатньому розмірі для забезпечення потреб дитини, тому, враховуючи матеріальний стан сторін, суд дійшов висновку про стягнення аліментів з відповідача у розмірі, визначеному позивачкою ОСОБА_1 . Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Положеннями ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно з ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно вимог ст. 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Статтею 183 СК України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Таким чином, законом встановлено мінімальний розмір частки заробітку (доходу) платника аліментів, яка стягується у безспірному порядку - 1/4 частина на одну дитину. Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, відповідач вказував, що суд при визначенні розміру аліментів не врахував , що він надає матеріальну допомогу на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та має на утриманні ще одну дитину від іншого шлюбу. На підтвердження вказаних обставин скаржником було долучено до апеляційної скарги копію свідоцтва про народження дитини та копії квитанцій про направлення коштів на ім`я позивачки ОСОБА_1 . Також в апеляційній скарзі скаржником зазначено, що він не отримував копію ухвали про відкриття провадження у справі та не мав змоги надати належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову; вказує, що його місце проживання знаходиться за іншою адресою; він є військовослужбовцем і проходить службу в ЗСУ не за місцем своєї реєстрації, тому просив врахувати викладені ним в апеляційній скарзі доводи та долучені до скарги докази. Згідно із частинами 1, 3, 4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 369/7772/15-ц (провадження № 61-12848св21) зазначено, що тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні. Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V.v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року). Перевіривши доводи скаржника та враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за можливе долучити додаткові докази до справи. Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач зобов`язаний утримувати свою неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак, стягуючи кошти на утримання дитини в розмірі 1/3 частини від заробітку/доходу/ відповідача, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконує належним чином свого обов`язку по утриманню дитини, періодично надає допомогу не в достатньому розмірі, проте, суд не з`ясував і не врахував, що відповідач має ще одну дитину від іншого шлюбу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яку відповідач також зобов`язаний утримувати. Крім того, як вбачається із наявних матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 взагалі не обґрунтувала необхідності стягнення на дитину аліментів у заявленому нею розмірі - 1/3 частину від усіх видів заробітку /доходу/ відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; також матеріали справи не містять детального опису та розрахунку витрат, які несе позивачка на утримання неповнолітньої доньки. Крім того, відсутні будь-які докази матеріального стану самої позивачки, на яку згідно до вимог закону також покладається рівний обов`язок із відповідачем щодо утримання дитини. Проте, матеріали справи містять належні докази на підтвердження надання відповідачем коштів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , хоча дані платежі і носять періодичний характер. Таким чином, враховуючи майновий стан відповідача, беручи до уваги , що на його утриманні перебуває ще одна дитина від іншого шлюбу, а також виходячи з обов`язку кожного із батьків утримувати дитину, апеляційний суд приходить до висновку, що із відповідача на користь позивачки слід стягнути аліменти щомісячно в розмірі частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Колегія суддів звертає увагу, що сторони не позбавлені можливості згодом, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України, звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів (частина 1 статті 192 СК України). Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції постановлене із порушенням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_2 адвоката Буценка А.І. та зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Буценка Антона Ігоровича задовольнити частково. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів -змінити. Зменшити розмір стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/3 частини з усіх видів заробітку/ доходу/ відповідача до 1/4 частини заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 17.10.2022 року і до досягнення дитиною повноліття. В решті рішення суду - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді Л.І. Василенко В.Г. Бородійчук