Постанова 4817 № 607/18746/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/18746/22Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М Провадження № 22-ц/817/882/23 Доповідач - Гірський Б.О. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 жовтня 2023 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд у складі: Головуючого - Гірський Б.О. Суддів - Хома М. В., Храпак Н. М., за участю секретаря - Сович Н.А. представників учасників справи розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/18746/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2023 року, ухвалене суддею Позняком В.М., в справі за позовом ОСОБА_2 до Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача приватний нотаріус Фіголь Наталія Богданівна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, - ВСТАНОВИВ: В грудні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина, яка складається із 1/3 частини будинковолодіння АДРЕСА_1 . 03 грудня 2022 року вона звернулася до приватного нотаріуса для оформлення заяви про прийняття спадщини, однак їй було відмовлено у зв`язку з пропуском строку для звернення. Вказала, що вона є спадкоємцем першої черги за законом, інших спадкоємців немає. Як на поважність підстав пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини посилалась на те, що перебувала закордоном та розпочалась військова агресія проти України. Зазначила, що прийом громадян в Посольстві України в Ізраїлі не проводився через запровадження карантинних заходів щодо COVID-19, що позбавило її можливості звернутись із вказаною заявою до Посольства. У зв`язку з наведеним просила суд визначити їй додатковий строк тривалістю три місяці для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини за законом, а саме на 1/3 частину будинковолодіння АДРЕСА_1 , що відкрилася після смерті її батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2023 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_2 додатковий строк в три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 , яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу на вказане судове рішення, посилаючись на те, що суд вирішив питання про її права та обов`язки, оскільки вона є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , однак до участі в справі залучена не була. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що судом не надано належну оцінку доказам, не встановлено фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, неправильне застосування судом норм матеріального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що після смерті ОСОБА_3 вона звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та 13.12 2021 р. приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ломаківською Т.І. було заведено спадкову справу №25/2021. Зазначає, що вона отримала свідоцтва про право власності та 30.09.2022 р. зареєструвала право власності на 1/3 частки у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 та право власності на 1/12 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно. Вважає, що на час звернення до суду позивачка не могла не знати про те, що ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем за заповітом та прийняла спадщину, оскільки нотаріус перевіряє наявність заповітів в спадковому реєстрі. Звертає увагу на те, що позов ОСОБА_2 подано до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог (постанова ВП ВС від 17.04.2018 р. у справі №523/9076/16-ц). Зверненню позивача до суду з вказаним позовом мало передувати звернення позивачки із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину до нотаріуса та у випадку відмови у його видачі вказувало б на наявність підстав для вирішення питання про порушення або невизнання її права у судовому порядку. За відсутності відмови нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину вирішення даного спору в судовому порядку, вважає, неможливим. Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, не перевірив матеріали спадкової справи на предмет наявності вмотивованої постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину та дійшов передчасного висновку про можливість вирішення даного спору. Крім того, суд зазначив, що позивачка пропустила строк для прийняття спадщини, проте не встановив обставин, які б створювали об`єктивні та непереборні труднощі для подання такої заяви. Вважає, що ОСОБА_2 , перебуваючи за кордоном, не була позбавлена можливості звернутися із заявою про прийняття спадщини до Посольства України через засоби поштового зв`язку. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що на відміну оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку із сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. З цих підстав вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, оскільки судовим рішенням не вирішувалось питання про права та свободи чи інтереси ОСОБА_1 . Не допустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання апеляційного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у іншому провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим. Такі скарги не підлягають судовому розгляду (постанова ВП ВС від 30.06.2020 р. у справі №333/6816/17, постанова ВС від 21.07.2020 р. у справі №905/1609/19, від 20.07.2021 р. у справі №921/39/20 та ін.). Вказує, що визначення судом їй додаткового строку для прийняття спадщини за законом після смерті батька жодним чином не вирішує спадкові права, інтереси та обов`язки ОСОБА_1 як спадкоємця за заповітом, яка здійснила своє право на спадкування та оформила за собою всі спадкові права. Фактично підставою оскарження ОСОБА_1 зазначає не те, що судовим рішенням вирішено питання про її права, свободи, інтереси та обов`язки, а те, що ОСОБА_2 використовує це рішення у судовому спорі із нею про визнання заповіту недійсним. Тобто ОСОБА_1 використовує оскарження даного рішення не з метою відновлення своїх прав, які ним не вирішено, а для вирішення спору в іншій справі, щоб перешкодити позивачці захистити свої права та інтереси. Вважає, що незалежно від подання позивачкою заяви про прийняття спадщини за законом ОСОБА_1 все одно мала пріоритет в прийнятті спадщини за заповітом. Звертає увагу на те, що ОСОБА_2 зазначила відповідачем Тернопільську міську раду, оскільки в силу ст.8 ЗУ Про нотаріат інформація про заведення спадкової справи, прийняття та оформлення спадщини за заповітом становить нотаріальну таємницю і на момент вирішення даної справи не могла бути відомою. Просить суд закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 . У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Білик Л.С. підтримала апеляційну скаргу в її межах, посилаючись на доводи, викладені в ній. Представники ОСОБА_2 адвокати Александров В.В. та Кіцан А.Л. апеляційну скаргу не визнали, вважають її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників цивільного процесу, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. За змістом зазначених норм процесуального законодавства право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках. Суд апеляційної інстанції може захистити право особи, яка не брала участі у справі, лише у разі, якщо суд першої інстанції вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Відсутність хоча б однієї з умов надання судового захисту суб`єктивного права виключає можливість задоволення матеріально-правових вимог особи. Інше б суперечило основному завданню цивільного судочинства, - захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) 24 листопада 2021 року. Після його смерті відкрилася спадщина, до якої входить 1/3 частина будинковолодіння АДРЕСА_1 . Оев ОСОБА_4 (до зміни прізвища ОСОБА_5 ) є дочкою померлого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 13 грудня 2022 року Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), згідно якого її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . З копії витягу з реєстру населення, засвідченого 21 листопада 2022 року ОСОБА_7 у відділі консульської роботи Міністерства закордонних справ держави Ізраїль, з проставленим апостилем, та засвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матвієнко О.О., вбачається, що ОСОБА_5 , батьками якої є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , 28 червня 2011 року при репарації змінила прізвище на « ОСОБА_10 », а ім`я на « ОСОБА_11 », а 19 червня 2016 року внаслідок вступу в шлюб змінила прізвище на « ОСОБА_12 ». ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянкою Держави Ізраїлю, що стверджується копією паспорта № НОМЕР_3 від 28 грудня 2021 року. На день смерті ОСОБА_3 батьки позивачки не перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , виданим 18 травня 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області. 07 грудня 2022 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Фіголь Н.Б. на усне звернення позивачки повідомлено, що остання пропустила строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог ОСОБА_2 до Тернопільської міської ради, того що вона пропустила строк звернення із заявою про прийняття спадщини з поважних причин і відповідно визначив їй додатковий строк в три місяці для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини. Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Заявляючи позовні вимоги про надання додаткового строку на прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 позивачка зазначила відповідачем Тернопільську міську раду. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України). За змістом частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Частиною першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України). Наслідки пропуску строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України). Таким чином, позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 200/9984/16-ц, від 25 березня 2020 року у справі № 140/871/16-ц, від 20 грудня 2021 року у справі № 502/1603/18, від 10 лютого 2021 року у справі № 619/2796/19, від 24 травня 2023 року у справі № 291/559/21. Крім того, у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судом роз`яснено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які б могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. У постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі №175/891/19 зроблено висновок, що «належним відповідачем за вимогою про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття - територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини». З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 та 29.09.2022 р. отримала два свідоцтва про право на спадщину за заповітом, які видано приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ломаківською Т.І. (а.с.71, 74). Спадкове майно складається із 1/3 частки у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 . 30.09.2022 р. за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказане майно, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.73, 76). Постановою Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягується до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Виходячи з наведеного, якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанови Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15-ц, від 26 січня 2022 року у справі № 457/726/17, від 11 липня 2023 року у справі № 129/1337/20 та інші). З урахуванням вказаного визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню. З матеріалів справи вбачається, що позивач не заявляв клопотань про заміну відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що у даній справі належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування. Враховуючи, що після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_1 прийняла спадщину, то Тернопільська міська рада не є належним відповідачем у даній справі. За загальним процесуальним правилом суд має сприяти залученню до розгляду справи всіх осіб, прав та інтересів яких стосується виниклий спір. Захист своїх прав та інтересів ці особи реалізують за допомогою широких процесуальних прав і гарантій. Натомість незалучення кого-небудь з них до розгляду справи як і залучення в неналежному статусі позбавляє їх цієї можливості. Враховуючи викладене, апеляційний суд на підставі доказів, поданих сторонами, встановивши фактичні обставини справи, від яких залежить правильність вирішення спору, дійшов висновку про те, що судове рішення безпосередньо стосується прав та інтересів ОСОБА_1 , яка не була залучена до участі у справі в якості відповідача, що є порушенням норм процесуального права та обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції (пункт 4 частини третьої статті 376 ЦПК України). Питання про склад осіб, які беруть участь у справі, судом першої інстанції вирішено не було, а суд апеляційної інстанції позбавлений такої процесуальної можливості, внаслідок чого у задоволенні позову ОСОБА_2 слід відмовити. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені ОСОБА_1 у розмірі 1488 грн. 60 коп. за розгляд апеляційної скарги слід стягнути з позивача. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2023 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача приватний нотаріус Фіголь Наталія Богданівна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ) в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 ) 1488 грн. 60 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 19 жовтня 2023 року. Головуючий Гірський Б.О. Судді: Хома М.В. Храпак Н.М.