Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/1021/23

19.10.23 33/812/453/23 Справа №490/1021/23 Провадження № 33/812/453/23 П О С Т А Н О В А Іменем України 19 жовтня 2023 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді Базовкіної Т.М., із секретарем судового засідання Стрілець К.О., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , та його захисника адвоката Балабан О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Балабан Оксани Іванівни на постанову, яку ухвалив Центральний районний суд м. Миколаєва під головуванням судді Лященка В.В. у приміщенні цього ж суду 13 вересня 2023 року, якою ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, у с т а н о в и в : Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ№327140 від 30 січня 2023 року водій ОСОБА_1 29 січня 2023 року о 23 год. 53 хв. керував транспортним засобом «Fiat Ducato», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в м. Миколаєві по вул. Пушкінська, 14 з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини роту, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки тз за допомогою газоаналізатора алкотеста Драгер або проїхати до медичного закладу відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівником поліції за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 вересня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Не погоджуючись із постановою суду, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвокат Балабан О.І. подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, його не зупиняли працівники поліції, жодного порушення дорожнього руху ОСОБА_1 допущено не було, що підтверджується відсутністю жодного протоколу про порушення ПДР. ОСОБА_1 перебував на вулиці в момент дії комендантської години, забирав свої речі (документи та грошові кошти) із автомобіля для того, щоб їх не вкрали. У зв`язку із цим він, усвідомлюючи що порушує режим комендантської години, не став суперечити представникам влади поліцейським та виконував всі їх розпорядження. Це підтверджується відеозаписом події, в якому на початку запису (час 00:13) ОСОБА_1 не перебуває на місці водія, не керує транспортним засобом, зупинка автомобіля під його керуванням не здійснюється, а він шукає під переднім пасажирським сидінням речі, в той час до нього підходять працівники поліції з вимогою показати Дію, для встановлення особи, яка перебуває на вулиці в комендатську годину. Правових підстав пропонувати особі, яка не зупинялася поліцейськими та не керує транспортним засобом пройти огляд на стан сп`яніння в поліцейських не було. Працівники поліції на камеру вказують про невідоме порушення правил дорожнього руху, слова «газовий» «додому їдете» та інше лише для того, щоб штучно на камеру створити умови для подальшого притягнення до відповідальності. Крім того, ОСОБА_2 вказує, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про відсутність тиску працівниками поліції на ОСОБА_1 для зміни його думки. В цьому проявляється упередженість суду. Суд не звертає уваги, що ОСОБА_1 в процесі розмови із поліціянткою просто повторює за нею вислів «так, ні», розмірковуючи уголос, а навпаки суд перекручує його зміст та розцінює це як відмову. Суд не вказує в своїй постанові факт того, що відмова від огляду на стан сп`яніння стала наслідком бесіди з поліцейським тет-а-тет, без камер, зазначаючи при цьому, що тиску на ОСОБА_1 не було. Твердження суду про відсутність тиску на ОСОБА_1 та умовляння поліцейських відмовитися від огляду в лікарні спростовується тим, що на відеозаписі (час 00:02:46 - 00:05:51) після того, як ОСОБА_1 виявив бажання проїхати до медичного закладу працівники поліції його туди не супроводжують, а інший поліцейський відводить його, проводить із ним бесіду невідомого змісту, після якої він на повторне питання щодо огляду на стан сп`яніння твердо відмовляється від такого. Всі ці обставини залишились не спростованими. Працівники поліції в цьому діяли активно, з метою складення протоколу за ст. 130 КУпАП умовили ОСОБА_1 на відмову від проведення огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, чим спровокували вчинення адміністративного правопорушення. При тому, що об`єктивно не зафіксовано і не доведено факту керування ОСОБА_1 автомобілем та зупинки такого транспортного засобу під його керуванням. Тоді як перебування в стані алкогольного сп`яніння не за кремом та у транспортному засобі, який не перебуває в стані руху, а знаходиться в нерухомому стані, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП. Відеозапис, що долучений працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення, не містить даних щодо керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом «Fiat Ducato», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також зупинки працівниками поліції вказаного транспортного засобу. Вказані обставини, на думку захисника Толмачова О.Є., свідчать про те, що працівники поліції не зупиняли транспортний засіб під керуванням останнього і підстави пропонувати йому пройти огляд на стан сп`яніння не мали. Заслухавши захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Балабан О.І., Толмачова О.Є., які підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, вивчивши та дослідивши матеріали адміністративної справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав. Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що він ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин адміністративної справи, а також вимогах закону. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі Правила)). Згідно із частиною 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, відповідно до частини 1 статті 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є, зокрема, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 статті 7 КУпАП). Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до частин 1, 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджена: Протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ№327140, що складений 00 год. 07 хвил. 30 січня 2023 року, в якому зазначено, що водій ОСОБА_1 29 січня 2023 року о 23 год. 53 хв. керував транспортним засобом «Fiat Ducato», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в м. Миколаєві по вул. Пушкінська, 14 з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини роту, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою газоаналізатора алкотеста Драгер або проїхати до медичного закладу відмовився. Протокол підписаний ОСОБА_1 без зауважень та заперечень. В графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_1 зазначив «надам в суді». Також достовірність викладених у протоколі відомостей, зокрема, факт відмови ОСОБА_1 як особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку - як поліцейськими на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я, підтверджено іншими доказами: відеозаписом правопорушення з нагрудного реєстратору працівника поліції, який досліджувався у судових засіданнях першої та апеляційної інстанцій, і в якому зафіксовані усі викладені в протоколі серії ААБ№327140 від 30 січня 2023 року обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. А саме, що ОСОБА_1 як особа, яка керувала транспортним засобом, відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння як працівниками поліції за допомогою алкотестеру, так і у медичному закладі. Фіксація правопорушення була здійснена працівниками поліції технічними засобами відеофіксації відповідно до вимог частини 2 статті 266 КУпАП. Враховуючи, що ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку від огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і у закладі охорони здоров`я, що підтверджено фіксацією технічними засобами відеозапису, суд, оцінивши та проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності, обґрунтовано вважав доведеним факт вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України. Апеляційний суд відхиляє аргументи апеляційної скарги як безпідставні. Щодо заперечення ОСОБА_1 факту керування транспортним засобом, апеляційний суд вважає їх безпідставними. Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з наступними змінами, керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. До протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ№327140 від 30 січня 2023 року долучено диск з відеозаписом подій 29-30 січня 2023 року. Так, з початку відеозапису вбачається, що транспортний засіб знаходиться на парковці біля магазину, а ОСОБА_1 шукає у кабіні транспортного засобу документи та телефон, для того щоб надати для перевірки поліцейським на їх вимогу. На питання поліцейської «до дому їдете?» ОСОБА_1 відповів - «так» (час запису 29.01.23, 23:59:22). Також працівниця поліції роз`яснює, що ОСОБА_1 було зупинено за порушення правил дорожнього руху, а також у нього відсутнє посвідчення водія, після чого на запитання поліцейського, чи вживав він спиртні напої, ОСОБА_1 відповів «так» (час запису 30.01.23, 00:01:02-00:02:28). Будь-яких заперечень факту керування автомобілем, та зупинки його працівниками поліції ОСОБА_1 поліцейським не висловлював, у протоколі про адміністративне правопорушення про таке не зазначив. Після складання протоколу про адміністративне правопорушення та відсторонення від керування автомобілем, ОСОБА_1 продовжує поводитись як водій, визначається, яким чином буде діставатися до додому та як залишить автомобіль. Крім того, згідно відеозапису (час запису 30.01.23, 00:02:28), працівником поліції окрім протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ№327140 була складена постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 126 КУпАП та накладання на нього шьтрафу, у зв`язку із відсутністю у нього посвідчення водія. Так, відповідно до частини 1 статті 126 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством. Тобто суб`єктом правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП, є особа, яка безпосередньо керує транспортним засобом. ОСОБА_1 підписав постанову щодо притягнення його до відповідальності за ч. 1 статті 126 КУпАП та не заперечував при цьому, що є водієм транспортного засобу. Зазначені обставини щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП підтверджені стороною захисту в суді апеляційної інстанції. Отже, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність наявними у справі доказами в їх сукупності та взаємозв`язку факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Fiat Ducato», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 29 січня 2023 року за обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ№327140 від 30 січня 2023 року. За такого посилання скаржника на те, що автомобілем ОСОБА_1 не керував, спростовується вищеназваними доказами, а тому є непереконливим, а посилання у скарзі на те, що відеозйомка не містить доказів керування ОСОБА_1 автомобілем, не спростовують висновки суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування постанови суду, оскільки відеофіксація керування транспортним засобом особою безпосередньо перед зупинкою працівниками поліції не є обов`язковою, а доведеність цих обставин встановлюється на підставі аналізу всіх доказів у їх сукупності. Щодо аргументу апелянта про те, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння спровокована діями поліцейських, апеляційний суд його відхиляє як безпідставний. Так, згідно доданого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису на вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатору «Драгер» ОСОБА_1 відмовився (час запису 30.01.2023 року 00:02:48). На пропозицію проїхати до медичного закладу для проходження огляду він відповідає: «сейчас; да; ні; не знаю, що робити, ну, да» (час запису 30.01.23, 00:03:32). В подальшому на повторну вимогу працівників поліції стосовно проходження огляду ОСОБА_1 відмовився як пройти такий огляд на місці зупинки за допомогою газоаналізатору, так і в медичному закладі (час запису 30.01.23 00:04:49-00:05:51), він категорично відмовився. Отже ОСОБА_1 однозначно відмовився від проходження на вимогу поліцейських огляду на стан алкогольного сп`яніння. При цьому доводи апелянта про те, що така поведінка ОСОБА_1 була спровокована працівниками поліції не підтверджена жодним доказом. Зокрема, з відеозапису події 30 січня 2023 року видно, що поліцейський роз`яснює ОСОБА_1 до складання протоколу про адміністративне правопорушення порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, який проводиться поліцейським та в медичному закладі, що не можна розцінити як тиск на особу. Крім того, доказів оскарження ОСОБА_1 правомірності дій поліцейських суду у встановленому законом порядку не надано. Тому посилання захисника Толмачова О.Є. на неправомірну поведінку працівників поліції, тиск з їх боку, спонукання ОСОБА_1 відмовитись проходити огляд на стан сп`яніння не заслуговують на увагу. Тобто з відеозапису вбачається, що працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки або у відповідному медичному закладі. Проте ОСОБА_1 відмовився від проходження зазначеного огляду і такі обставини ним не заперечувались при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Щодо аргументів апелянта про недоведеність матеріалами справи причин зупинки транспортного засобу, то ці обставини не входять безпосередньо до предмету доказування у цьому провадженні. Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Апеляційний суд наголошує, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Отже, дані протоколу про адміністративне правопорушення та зафіксовані відеозйомкою обставини узгоджуються з фактичними обставинами, встановленими судом, а саме відмовою ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Апеляційний суд вважає, що у справі, яка переглядається, дотримано судом стандарт доведення висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у скоєнні передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП правопорушення поза розумним сумнівом. В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення. У справі, яка переглядається, належними та допустимими доказами доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на вимогу працівника поліції, який підтверджений, а доказів протилежного матеріали справи не містять. Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді. Отже, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з`ясував обставини, що підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалив законну, обґрунтовану постанову. Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено. З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов до законного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підстав для скасування постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не знаходить, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому, апеляційний суд також враховує, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху. Керуючись статтею 294 КУпАП, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Балабан Оксани Іванівни залишити без задоволення, а постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 вересня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.М. Базовкіна