Постанова Вінницький апеляційний суд № 144/322/23

Справа № 144/322/23 Провадження № 22-ц/801/1850/2023 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Герман О. С. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 жовтня 2023 рокуСправа № 144/322/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя доповідач), Суддів Денишенко Т. О., Рибчинського В. П., розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на дитину, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 05.07.2023 року, - в с т а н о в и в : 10.03.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (вх. № 965) до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на дитину, а саме просив змінити розмір аліментів, що стягуються з нього на підставі заочного рішення Гайсинського районного суду від 26.06.2019 року на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/6 частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно. Підставами для зменшення розміру аліментів зазначає стягнення з нього аліментів на дитину від другого шлюбу та дружину ОСОБА_4 , а також перевищення загального розміру стягуваних з нього аліментів 50% його заробітної плати. Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 05.07.2023 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу (вх. № 6832 від 15.08.2023 року), в якій, посилаючись на неповноту з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову. Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що на його утриманні перебуває малолітня дитина та дружина, погіршився стан здоров`я позивача. Також з апеляційною скаргою позивачем подано клопотання про дослідження доказів, а саме постанови про відкриття виконавчого провадження № 71906300 та № 71987545. Суд апеляційної інстанції ознайомившись із поданим клопотанням дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки копії постанов про відкриття виконавчих проваджень № 71906300 та № 71987545 містяться у матеріалах справи. 21.09.203 року до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (вх. № 7894), який подано засобами поштового зв`язку 18.09.2023 року, ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків. Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. У справі встановлено наступні обставини. Відповідно до копії свідоцтва про народження, виданого Теплицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 24.01.2017 року серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 /а. с. 7/. Заочним рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 26.06.2019 року у справі № 144/456/18 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_7 у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 17.04.2018 року і до повноліття дитини /а. с. 8/. Відповідно до копії свідоцтва про народження, виданого Теплицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 22.07.2020 року серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_8 , його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_9 /а. с. 9/. Згідно з копією рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 28.12.2022 року у справі № 144/1277/20 задоволено позов ОСОБА_9 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини, на утримання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до його повноліття, починаючи з 30.11.2022 року та на утримання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з 30.11.2022 року, щомісячно і до досягнення їх сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , трьох років тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 . /а. с. 20 /. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 19.05.2023 року, ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 0520655300:03:003:0392, площею 0,1 га на підставі рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 1224, виданого 13.10.2021 року Вороновецькою селищною радою, відомості з ДЗК, серія та номер: 54793732, виданий 14.02.2022 року; спільна часткова власність 9/100 у спільному майні 55,5 кв. м. на підставі свідоцтва про право власності серія та номер НОМЕР_3 , виданого 14.07.2020 року Теплицькою селищною радою Теплицького району Вінницької області /а. с. 40-41/. Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про нараховане грошове забезпечення в розрізі всіх складових та додаткової винагороди за період з 01.10.2022 року по 31.05.2023 року № 1371/29/01-2023, ОСОБА_1 нараховано 311011,66 грн та виплачено за вказаний період 241746,78 грн. /а. с. 52/. На аркуші справи 54 міститься довідка Теплицької селищної ради Вінницької області від 01.06.2023 року № 667, згідно якої ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . Також за цією адресою зареєстровані ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Відповідно до копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 71906300 від 26.05.2023 року, старшим державним виконавцем Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Даніленком Є. К., відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 144/1277/22, виданого 10.03.2023 року Теплицьким районним судом Вінницької області про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до його повноліття, починаючи з 30.11.2022 року /а. с. 59, 71/. Відповідно до копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 71987545 від 08.06.2023 року, старшим державним виконавцем Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Даніленком Є. К., відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 144/1277/22, виданого 10.03.2023 року Теплицьким районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_9 аліменти в розмірі 1/6 частини з усіх видів доходу, на утримання ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи з 30.11.2022 року, щомісячно і до досягнення трьох річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 /а. с. 72/. На аркуші справи 74 міститься копія довідка КНП Теплицької селищної ради «Теплицька міська лікарня» від 04.07.2023 року № 2071 та копія виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 1926 від 26.06.2023 року, згідно яких ОСОБА_1 знаходиться на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні міської лікарні з 03.07.2023 року по даний час з діагнозом рецидивна флегмона правої ступні. 03.07.2023 року виконана операція /а. с. 74/. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено позовні вимоги, а тому відсутні правові підстави для їх задоволення. Зазначений висновок суду першої інстанції зроблено за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне. Згідно із частинами восьмою, дев`ятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно із статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 192 СК України). У пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. У даній справі, підставами для зміни (зменшення) розміру аліментів позивач зазначає дві обставини: -стягнення з нього аліментів на дружину ОСОБА_4 та на їх спільного сина ОСОБА_12 , від другого шлюбу; -розмір аліментів, який стягується державним виконавцем перевищує 50 % його заробітної плати, що суперечить ч. 1 ст. 128 КЗпП України. Відхиляючи доводи апелянта, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи наступне. Згідно п.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20) суд виснував, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Судом першої інстанції правомірно зазначено про те, що позивачем не надано суду доказів, що його матеріальний стан погіршився у порівняні з 2019-2022 роками та він не має можливості сплачувати аліменти на виконання заочного рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 26.06.2019 року у справі № 144/456/18, у зв`язку з сплатою ним аліментів на дружину та дитину від другого шлюбу. У свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що при розгляді заяви про стягнення аліментів на ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , платник аліментів ОСОБА_1 погодився із заявленим розміром аліментів та визнав позов, що свідчить про те, що особа розраховувала на свою фінансову можливість сплачувати аліменти трьом особам у визначених судами розмірах, оскільки на час ухвалення рішення Теплицьким районним судом від 28.12.2022 року вже набуло законної сили заочне рішення Гайсинського районного суду від 26.06.2019 року, яким з ОСОБА_1 були стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_7 . Наявна в матеріалах довідка Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про нараховане грошове забезпечення в розрізі всіх складових та додаткової винагороди за період з 01.10.2022 року по 31.05.2023 року № 1371/29/01-2023, ОСОБА_1 нараховано 311011,66 грн та виплачено за вказаний період 241746,78 грн., не є належним доказом на підтвердження факту погіршення матеріального становища платника аліментів, оскільки не містить такої інформації, а також не містить інформації про розмір доходів ОСОБА_1 , який брався до уваги судом при постановленні заочного рішення. /а. с. 52/. Довідку № 667 від 01.06.23 року та Акт огляду адмінбудівлі від 02.06.2023 року, колегія суддів вважає недопустимими доказами, оскільки інформація, яка міститься у них є суперечливою в частині статусу будинку (у довідці буд. АДРЕСА_1 зазначений, як житлове приміщення, у Акті дана будівля визначена як адмінбудівля комплексу будівель) / а.с.54, 56/ Також суд апеляційної інстанції враховує те, що рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 28.12.2022 року у справі № 144/1277/20 стягнуто з позивача на дружину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з 30.11.2022 року, щомісячно і до досягнення їх сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , трьох років тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 . /а. с. 20 /. З огляду на зазначене, позивачем не доведено тієї обставини, що його майновий стан погіршився у зв`язку із сплатою ним аліментів на дружину та дитину від другого шлюбу. Аргументи апеляційної скарги про те, що на час звернення в суд з позовом з позивача стягуються за судовими рішеннями по справі 144/456/18 та № 144/1277/20 аліменти у розмірі, що перевищує 50 % його заробітної плати, суд апеляційної інстанції не вважає такими, що дають правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Статтею 128 КЗпП передбачено, що при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п`ятдесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п`ятдесят процентів заробітку. Разом з тим, обмеження, встановлені частинами першою і другою цієї статті, не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків. Відповідно до частини третьої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. Оскільки в даному випадку мова йде про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, то загальний розмір аліментів, які стягуються за різними виконавчими документами, можуть перевищувати 50 відсотків заробітної плати позивача. Окрім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 71906300 від 26.05.2023 року та копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 71987545 від 08.06.2023 року старшим державним виконавцем Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Даніленком Є. К., відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчих листів № 144/1277/22 після звернення позивача до суду з даним позовом (10.03.2023 року), тоді як суд при вирішенні позовних вимог повинен встановити чи доведено позивачем погіршення майнового стану саме на час звернення в суд з позовом. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що погіршився також стан здоров`я позивача, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки зазначена обставина не була підставою позовних вимог. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (частина шоста статті 367 ЦПК України). Позивач при зверненні в суд з позовом не посилався на зазначену обставину, як підставу для зменшення розміру аліментів. Колегія суддів зазначає, що син сторін ОСОБА_7 має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, а позивач має достатній рівень доходу та не довів належними доказами факт зміни свого матеріального стану, а тому спроможний сплачувати розмір аліментів, визначений заочним рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 26.06.2019 року у справі № 144/456/18. Колегією суддів також враховано, що виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають докладати обоє батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку матір. Відповідно до статті 155 СК України здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини. За таких обставин, доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Щодо розподілу судових витрат. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає. Щодо поновлення дії рішення суду першої інстанції. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07.09.2023 року зупинити дію рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 05.07.2023 року у даній справі до закінчення розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, дію рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 05.07.2023 року слід поновити. Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 05.07.2023 року у даній справі залишити без змін. Поновити дію рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 05.07.2023 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: Т. О. Денишенко В. П. Рибчинський