Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/1628/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" жовтня 2023 р. Справа№ 910/1628/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Пономаренка Є.Ю. суддів: Кропивної Л.В. Руденко М.А. при секретарі судового засідання Гуменюк І.О., за участю представників: від позивача - ОСОБА_1., від відповідача - представник не з`явився, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2021 у справі №910/1628/21 (суддя - Бойко Р.В., повний текст складено 06.09.2021) за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мега-Сіті 19-А" про визнання рішень загальних зборів необґрунтованими, визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії. ВСТАНОВИВ наступне. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мега-Сіті 19-А" (з урахуванням уточнень, прийнятих судом), в якому просив суд: 1) визнати недійсним рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мега-Сіті 19-А", оформлене протоколом №2 від 09.10.2017, по питанню №4 про розмір щомісячного внеску співвласників на утримання будинку та його прибудинкової територію із розрахунку 6,11 грн./кв.м. площі житлового/нежитлового приміщення; 2) визнати недійсними рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мега-Сіті 19-А", оформлені протоколом №4 від 19.12.2019: - по питанню №5 про затвердження розміру цільового внеску на придбання та встановлення засобів обліку електричної енергії в трансформаторних підстанціях в розмірі 6,40 грн./кв.м. загальної площі квартири/приміщення; - по питанню №6 про затвердження розміру цільового внеску на придбання та встановлення приладів обліку води в розмірі 4,10 грн./кв.м.; - по питанню №7 про затвердження розміру цільового внеску на придбання та встановлення систем пожежної безпеки будинку в розмірі 2,05 грн./кв.м.; 3) визнати неправомірними наступні дії Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мега-Сіті 19-А": - щодо встановлення тарифу з електропостачання в розмірі 1,68 грн./кВт.год., без урахування тарифу 0,90 грн./кВт.год. при споживанні до 100 кВт/міс; - щодо вимагання коштів за теплопостачання за недоведеними розрахунками та за недоведеним фактом споживання ОСОБА_1 таких послуг; - щодо відключення квартири позивача від електромережі за борги; 4) зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мега-Сіті 19-А" відновити електропостачання до квартири ОСОБА_1 , як було до правопорушення; 5) визнати необґрунтованим розрахунок боргу, який нараховувався з грудня 2017 року та зазначений в колонці "Разом" "До сплати" згідно "Рахунку на сплату внесків та інших платежів за Лютий 2021р" та становить: 36 068,59 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він не згоден із встановленими рішеннями зборів тарифами, оскільки вони не враховують інтереси самотніх громадян і громадян з низьким рівнем доходу; нарахування тарифів має проводиться на кількість проживаючих у квартирі, а не на загальну площу власника; цільові внески є додатковими, а тому повинні враховувати інтереси всіх співвласників, та їх матеріальний стан. Крім того, позивач вважає, що нараховані йому розміри внеску за теплопостачання за опалювальний період 2017-2020 років та борг за електропостачання є необґрунтованими. Також позивач вказує, що відповідачем неправомірно, в черговий раз, без рішення суду, відключено належну позивачу квартиру від електромережі, щоб примусити його виконати цивільно-правові відносини по сумнівному (на думку позивача) боргу за комунальні послуги, що загрожує його життю та здоров`ю, порушує законні права та інтереси. Таким чином, на думку позивача, рішення загальних зборів співвласників з оскаржуваних питань є сумнівними, так як ОСББ не надало доказів наявності кворуму для проведення голосування; дії ОСББ вочевидь протиправні, перевищують межі здійснення своїх господарських прав та порушують права позивача, законні інтереси, завдають матеріальну шкоду позивачу, тому підлягають судовому захисту. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.08.2021 у справі №910/1628/21 у позові відмовлено частково. Провадження в частині вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мега-Сіті 19-А" та визнання необґрунтованим розрахунку боргу закрито. Провадження в частині вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мега-Сіті 19-А" відновити електропостачання до квартири ОСОБА_1 закрито. Роз`яснено ОСОБА_1 , що вимога до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мега-Сіті 19-А" про зобов`язання відновити електропостачання до квартири ОСОБА_1 підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мега-Сіті 19-А" відмовлено. Закриваючи провадження в частині вимог про визнання неправомірними дій Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мега-Сіті 19-А" та визнання необґрунтованим розрахунку боргу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем вимоги про визнання неправомірними дій Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мега-Сіті 19-А" щодо встановлення тарифу з електропостачання в розмірі 1,68 грн./кВт.год., без урахування тарифу 0,90 грн./кВт.год. при споживанні до 100 кВт/міс; щодо вимагання коштів за теплопостачання за недоведеними розрахунками та за недоведеним фактом споживання позивачем таких послуг; щодо відключення квартири позивача від електромережі за борги, а також про визнання необґрунтованим розрахунку боргу, який нараховувався позивачу з грудня 2017 року, не відповідають способам захисту прав, встановленим законодавством, адже пред`явлені за відсутності визначення на захист яких прав та інтересів вони заявлені, тобто, не стосуються захисту порушених прав чи інтересів (відсутній спір про право), а тому можливість розгляду такої вимоги у господарському суді відсутня. Закриття провадження у справі (на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України ) в частині вимоги про зобов`язання відновити електропостачання мотивовано місцевим господарським судом тим, що спір між сторонами у вказаній частині виник із прав і обов`язків позивача як споживача послуг та відповідача як надавача послуг, а відтак не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Відмова у задоволенні вимог про визання недійсними рішень Загальних Зборів мотивована судом відсутністю порушень при їх прийнятті. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить (з урахуванням додаткових пояснень) скасувати рішення місцевого господарського суду та повернути справу до суду першої інстанції для нового розгляду або скасувати рішення в частині закриття провадження щодо вимоги про зобов`язання відновити електропостачання, прийнявши нове в цій частині - про її задоволення, в решті - залишити без змін. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевий господарський суд, закриваючи провадження у справі в частині вимоги про зобов`язання відновити електропостачання з огляду на непідвідомчість її госпосподарським судам, не врахував ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 29.01.2021 про відмову у відкритті провадження у справі №755/1503/21 за аналогічними вимогами позивача. Так, скаржник, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02.02.2021 у справі №906/1308/19, вказує, що з огляду на існування юрисдикційного конфлікту дана справа має бути розглянута господарським судом. Апелянт - позивач у справі в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати рішення місцевого господарського суду в частині закриття провадження щодо вимоги про зобов`язання відновити електропостачання, прийнявши нове в цій частині - про її задоволення, в решті - залишити без змін. Відповідач правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; так, ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні на 16.10.2023 було направлено на адресу його офіційного місцезнаходження, що підтверджується копією реєстру поштових відправлень суду. Згідно п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв`язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від відповідача до суду не надійшло. Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував. Враховуючи належне повідомлення відповідача, а також з урахуванням того, що неявка його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови. Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV. Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню в межах вимог апеляційної скарги, з наступних підстав. 09.10.2017 відбулись загальні збори Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мега-Сіті 19-А", розташованого за адресою: 02090, м. Київ, вул. Харківське шосе, 19-А, оформлені протоколом №2 від 09.10.2017. На вказаних зборах, зокрема, було прийнято рішення про затвердження розміру щомісячного внеску співвласників на утримання будинку та його прибудинкової території із розрахунку 6,11 грн./кв.м. площі житлового-нежитлового приміщення та затвердження кошторису Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мега-Сіті 19-А" у редакції, затвердженій Ініціативною групою. 19.12.2019 відбулись загальні збори співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мега-Сіті 19-А", оформлені протоколом №4 від 19.12.2019. На вказаних зборах, зокрема, було прийнято рішення про затвердження розміру цільового внеску на придбання та встановлення засобів обліку електричної енергії в трансформаторних підстанціях в розмірі 6,40 грн./кв.м. загальної площі квартири/приміщення; про затвердження розміру цільового внеску на придбання та встановлення приладів обліку води в розмірі 4,10 грн./кв.м.; про затвердження розміру цільового внеску на придбання та встановлення систем пожежної безпеки будинку в розмірі 2,05 грн./кв.м. Позивач стверджує, що для прийняття таких рішень на загальних зборах був відсутній кворум. Крім того, позивач стверджує, що встановлені тарифи є надмірними, необґрунтованими, безпідставними та несправедливими. Зокрема, позивач стверджує, що тарифи, в тому числі щомісячний внесок співвласників на утримання будинку та його прибудинкової території, мають розраховуватись не з огляду на площу приміщення (квартири), а з огляду на кількість проживаючих у квартирі осіб. Також позивач вказує, що не проживає у квартирі з 2018 року, а відтак і не споживав послуги, які нараховані йому Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Мега-Сіті 19-А". При цьому, позивач вказує, що змушений був з`їхати з квартири, оскільки відповідач неправомірно відключив його від світла. Наведені вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. Як вже вказувалося, рішенням Господарського суду міста Києва від 26.08.2021 у справі №910/1628/21, зокрема, закрито провадження в частині вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мега-Сіті 19-А" відновити електропостачання до квартири ОСОБА_1 . Апелянтом (позивачем у справі) вказане рішення місцевого господарського суду оскаржується в частині закриття провадження за вимогою про відновлення електропостачання, а тому враховуючи положення ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування. Отже, ознаками господарського спору, який належить до юрисдикції господарського суду, є, зокрема, участь у спорі суб`єкта господарювання, наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним та Господарським кодексами України (далі - ЦК України та ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, а також спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за пунктами 1, 3 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів. Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Отже загальні суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 591/5242/18 (провадження № 14-168цс20) вказано, що «критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов`язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20), від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18(провадження № 12-136гс19); від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17 (провадження № 12-286гс18); від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (провадження № 12-143гс19)». Частиною першою статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (далі - Закон України № 2866-ІІІ) визначено правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку. Відповідно до визначень, наведених у статті 1 Закону № 2866-III, ОСББ - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку. Управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором зі співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб. За статтею 4 Закону № 2866-III об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. ОСББ відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном ОСББ, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем та відповідачем у суді. Тож законодавець визначає ОСББ як юридичну особу приватного права (створену в добровільному порядку шляхом її заснування власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку на підставі домовленості між собою), створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна. Також відповідно до статті 12 Закону № 2866-III ОСББ через свої органи управління здійснює управління багатоквартирним будинком. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання. Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносин, пов`язаних з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (далі Закон № 417-VІІІ, предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку (частина перша статті 2 вказаного Закону). За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 417-VIII, управління багатоквартирним будинком - це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку. Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - ОСББ (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку) (частина перша статті 9 Закону № 417-VIII). За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Водночас відносини, що виникають у процесі надання послуг з управління багатоквартирним будинком, регулюються Законом України від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон № 2189-VIII), згідно зі статтею 13 якого залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 2189-VIII послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору, а управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб. Споживачами такої послуги може бути індивідуальний споживач (фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги), або колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги. За статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; відповідно до положень частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) . Враховуючи предмет, характер спору про зобов`язання відповідача відновити електропостачання в квартиру позивача та суб`єктний склад його сторін, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що даний спір виник у правовідносинах щодо надання послуг (в тому числі комунальних), тому має вирішуватися в порядку цивільного судочинства. Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.02.2021 у справі №906/1308/19. Так, предмет та підстави вимоги позивача про зобов`язання відповідача відновити постачання електричної енергії до квартири, не стосуються захисту його корпоративних прав, оскільки не пов`язані з вирішенням питань участі в управлінні ОСББ чи щодо створення, діяльності та припинення Об`єднання, як юридичної особи. Отже, спірні правовідносини мають цивільно-правовий характер, а тому вказана вимога не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Стосовно доводів скаржника про існування конфлікту юрисдикцій з огляду на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 29.01.2021 про відмову у відкритті провадження у справі №755/1503/21 за аналогічними вимогами позивача, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 29.01.2021 про відмову у відкритті провадження у справі №755/1503/21 22 січня 2021 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мега-Сіті 19-А". Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд: визнати рішення загальних зборів з питань: "Про розмір внесків на утримання будинку = 6,11 грн/кв.м.", "Про цільові щомісячні внески = 2,51 грн/кв.м. " необґрунтованими, а пов`язані з ним та інші дії з нарахування ОСББ "Мега-Сіті 19-А" розміру внесків за: утримання будинку, цільових щомісячних внесків, централізованого теплопостачання, електропостачання за період з 01.12.2017 по сьогодні, та відключення квартири позивача від електромережі - неправомірними. У зазначеній ухвалі суд відмовляючи у відкритті провадження, вказав про те, що оскільки позивач є власником квартири у багатоквартирному будинку, а спір стосується захисту його прав як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушених, на його думку, діяльністю юридичної особи, тому цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, відтак повинен розглядатися за правилами господарського судочинства. Вказана ухвала не була оскаржена та набрала законної сили. Отже, як вбачається із вказаної ухвали, ОСОБА_1 в межах справи №755/1503/21 не пред`являлося вимоги про зобов`язання ОСББ "Мега-Сіті 19-А" відновити електропостачання до квартири позивача. З наведеного слідує, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29.01.2021 у справі №755/1503/21 не було відмовлено у відкритті провадження в частині наведеної позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відновлення електропостачання до його квартири, пред`явленої до Господарського суду міста Києва. Таким чином, конфлікт юрисдикцій у даному випадку відсутній, а тому відповідно посилання скаржника на неврахування місцевим господарським судом висновків, наведених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.02.2021 у справі №906/1308/19, є необґрунтованими та не можуть бути підставою для оскасування рішення в оскаржуваній частині. Окрім цього, колегією суддів враховується наступне. У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просив суд визнати дії ОСББ "Мега-Сіті 19-А" з відключення його квартири від електроенергії та в нарахуванні плати за комунальні послуги з дня відключення від 23.02.2020 року протиправними; відновити за рахунок відповідача електропостачання; стягнути моральну та матеріальну шкоду в загальній сумі 43 424 грн. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 10.03.2021 у справі №755/19009/20, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22.09.2021, відмовлено у задоволенні вказаних вимог. Ухвалою Верховного Суду від 23.10.2021 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року у справі №755/19009/20. Отже, вимога позивача про зобов`язання відповідача відновити до його квартири електропостачання була розглянута по суті з відмовою в її задоволенні в порядку цивільного судочинства. Наведене додатково підтверджує правомірність висновку місцевого господарського суду про те, що вимога позивача про зобов`язання відповідача відновити постачання електричної енергії до квартири не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що в оскаржуваній частині рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Також, виходячи з наведеного та норм Разділу ІV Глави 1 "Апеляційне провадження" Господарського процесуального кодексу України (ч. 3 ст. 271, ст. 280) відсутні підстави для направлення даної справи для нового розгляду до суду першої інстанції. Враховуючи те, що скаржника ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 у справі №910/1628/21 було звільнено від сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги, він відповідно не підлягає розподілу за результатми розгляду цієї скарги. Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2021 у справі №910/1628/21 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складено: 19.10.2023 року. Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко Судді Л.В. Кропивна М.А. Руденко