Постанова 4873 № 910/6927/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "03" жовтня 2023 р. Справа № 910/6927/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Шапрана В.В. суддів: Буравльова С.І. Андрієнка В.В. секретар Місюк О.П. за участю представників: позивача - Чічота О.В.; відповідача - Захарченко М.О.; третьої особи - не з`явилися розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 (повний текст складено 05.07.2023) у справі №910/6927/23 (суддя - Трофименко Т.Ю.) за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Подільська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів, скасування запису про державну реєстрацію змін до установчих документів. ВСТАНОВИВ: У травні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7" про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів відповідача від 23.09.2016, оформлених протоколом №1, та скасування запису про державну реєстрацію змін до установчих документів №10711050002030334 від 26.10.2016. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням порядку скликання та проведення загальних зборів Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7" від 23.09.2016, що призвело до порушення прав позивача як члена кооперативу, на участь в управлінні. Крім того, як наслідок, підлягає скасуванню запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №10711050002030334 від 26.10.2016 про державну реєстрацію змін до установчих документів Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7". Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 відкрито провадження у справі №910/6927/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Подільську районну в місті Києві державну адміністрацію. 14.06.2023 до суду першої інстанції представником відповідача подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з тим, що даний спір не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. Оскаржуваною ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 (повний текст складено 05.07.2023) закрито провадження у справі №910/6927/23 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції зазначив, що з огляду на наявні в матеріалах справи докази позивач не був членом кооперативу станом на момент прийняття рішень загальних зборів Житлово-будівельного кооперативу «Мотозаводець 7» від 23.09.2016, а став ним лише у 2021 році. Отже, між сторонами відсутній спір, що виник з корпоративних правовідносин. Відтак, оскільки позов заявлений фізичною особою до житлово-будівельного кооперативу, членом якого позивач станом на момент прийняття оскаржуваного рішення загальних зборів не був, відповідно до приписів процесуального закону відсутнє порушення корпоративних прав ОСОБА_1 , що робить неможливим розгляд даної справи в порядку господарського судочинства. При цьому, судом роз`яснено, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали неправильно застосовано норми матеріального права та порушено приписи процесуального закону. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 зазначає, що місцевий господарський суд не дослідив та не перевірив надані позивачем докази на підтвердження факту наявності корпоративних прав станом на день прийняття відповідачем оспорюваних рішень. Окрім цього позивачем до апеляційної скарги додано нові докази. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2023 апеляційну скаргу у справі №910/6927/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 відкладено вирішення питання про відкриття/відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення апеляційної скарги без руху у справі №910/6927/23 до надходження її матеріалів до Північного апеляційного господарського суду. 02.08.2023 Господарський суд міста Києва скерував матеріали справи №910/6927/23 до Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/6927/23, призначено її до розгляду на 03.10.2023, а також встановлено іншим учасникам строк на подання відзивів. 22.08.2023 від Житлово-будівельного кооперативу «Мотозаводець 7» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. На переконання відповідача, оскільки позивач не був членом кооперативу станом на момент прийняття рішень загальних зборів, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Також до відзиву додано клопотання про долучення до матеріалів справи нового доказу - копії протоколу підрахунку бюлетенів від 26.07.2021. Третя особа, у свою чергу, у встановлений процесуальний строк не скористалася правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції. Також, 02.10.2023 позивачем подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу. У призначене судове засідання 03.10.2023 з`явилися позивач та представник відповідача. Натомість, представники третьої особи у призначене засідання суду не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа до електронного кабінету від 03.08.2023. Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. Відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Разом з цим, як було зазначено вище, Подільська районна в місті Києві державна адміністрація належним чином повідомлена про розгляд апеляційної скарги та, у свою чергу, не повідомила суд про причини неявки у судове засідання уповноважених представників. Отже, неявка у судове засідання представників третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті. Судом поставлено на обговорення питання щодо долучення до матеріалів справи нових доказів, заявлених позивачем в апеляційній скарзі та відповідачем у відзиві. Позивач не заперечував щодо долучення відповідачем до матеріалів справи копії протоколу підрахунку бюлетенів від 26.07.2021. Натомість, представник відповідача заперечила щодо долучення до матеріалів справи доказів, поданих ОСОБА_1 разом з апеляційною скаргою. Апеляційний суд, проаналізувавши приписи чинного процесуального законодавства, приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотань про долучення до матеріалів справи нових доказів з огляду на наступне. Колегія суддів вказує на те, що ст. 80 ГПК України чітко врегульовано порядок і строки подання доказів учасниками справи. Так, згідно з ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. ч. 4 та 5 ст. 80 ГПК України). У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована. У свою чергу, ст. 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Частиною 8 ст. 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Водночас, апеляційний суд вказує на те, що предметом апеляційного розгляду є ухвала суду про закриття провадження у справі, тобто судове рішення з процесуальних питань. Поряд з цим, надані сторонами докази стосуються розгляду спору по суті, а отже їх подання повинно бути здійснено в суді першої інстанції на стадії підготовчого провадження та з урахуванням положень ст. 80 ГПК України. За наведених підстав апеляційний суд не приймає до розгляду надані позивачем та відповідачем нові докази, які не стосуються предмету апеляційного розгляду. Після розгляду судом вказаних клопотань позивачем та представником відповідача надано пояснення по суті апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального законодавства, колегія суддів встановила наступне. Як вже було зазначено вище, суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, в оскаржуваній ухвалі зазначив, що позивач не був членом кооперативу станом на момент прийняття оспорюваних рішень загальних зборів, а став ним лише у 2021 році. Тому, між сторонами відсутній спір, що виник з корпоративних правовідносин. Відтак, оскільки позов заявлений фізичною особою до житлово-будівельного кооперативу, членом якого позивач станом на момент прийняття оспорюваних рішень загальних зборів не був, відповідно до приписів процесуального закону відсутній факт порушення корпоративних прав ОСОБА_1 , що робить неможливим розгляд справи в порядку господарського судочинства. Судом також роз`яснено позивачеві, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне. Згідно зі ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів. За змістом ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст. 4 цього кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями ст. 20 ГПК України (наприклад, пунктами 5, 10, 14 ч. 1 ст. 20 ГПК України). Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Аналогічна правова позиці викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18. З огляду на положення ч. 1 ст. 20, ст. ст. 4 та 45 ГПК України для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правовідносин та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Наведена норма підлягає застосуванню, якщо предмет спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес взагалі не підлягають судовому захисту в суді будь-якої юрисдикції. Так, звертаючись до суду з позовом, позивач просив визнати недійсними та скасувати рішення загальних зборів Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7" від 23.09.2016, оформлені протоколом №1, та скасувати запис про державну реєстрацію змін до установчих документів. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що станом на день звернення позивача з даним позовом до суду він був членом Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7", а отже і володів корпоративними правами в кооперативі. За вказаних обставин, аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник з корпоративних відносин між членом юридичної особи та самою юридичною особою, пов`язаний з діяльністю такої юридичної особи. Судом першої інстанції вірно враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 17.12.2019 у справі №904/4887/18, відповідно до якої корпоративні права характеризуються, зокрема, тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами. Відповідно, члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними. Зазначена правова позицію є усталеною та послідовно застосовується судами під час розгляду спорів між кооперативами будь-яких видів і форм та членами таких кооперативів. Отже, спір у даній справі відноситься до категорії спорів, пов`язаних з корпоративними правовідносинами. Однак, місцевий господарський суд вказав на те, що станом на день ухвалення оспорюваних рішень ОСОБА_1 не був членом Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7", а тому його корпоративні права не порушені, що, у свою чергу, робить неможливим розгляд даної справи в порядку господарського судочинства. Проте, такі висновки є помилковими. Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, а встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Статтями 13 та 14 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17, під захистом права розуміється діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Апеляційний суд зазначає, що захисту підлягає лише наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи така особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем. При цьому, відсутність порушеного права є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд визначає в межах, встановлених цим кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (ст. 15 ГПК України). Колегія суддів зазначає, що правом на звернення до суду за захистом своїх прав наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову у їх задоволенні. Таким чином, у випадку встановлення судом першої інстанції відсутності факту порушення прав ОСОБА_1 з боку відповідача, тобто, що він не є тією особою, яка має право оспорювати рішення загальних зборів від 23.09.2016, це матиме наслідком відмову у задоволенні позову. Отже, підсумовуючи викладене, колегія суддів вказує на те, що суд першої інстанції в порушення вимог процесуального закону помилково встановив відсутність порушеного права позивача в ухвалі про закриття провадження у справі, оскільки встановлення вказаних обставин можливе лише під час ухвалення рішення за результатами розгляду спору по суті. Як було встановлено вище, спір у даній справі відноситься до категорії спорів, пов`язаних з корпоративними правовідносинами. Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін. За вказаних обставин, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача в частині порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку стосовно того, що оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі №910/6927/23 є необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а відтак підлягає скасуванню. За змістом ч. 3 ст. 271 ГПК України у випадку скасування судом апеляційної інстанції ухвали про закриття провадження у справі справа передається на розгляд суду першої інстанції. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст. 280 ГПК України). З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі №910/6927/23 - скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. При цьому, розподіл сум судового збору, пов`язаного з поданням апеляційної скарги, повинен здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду справи по суті згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України. Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі №910/6927/23 скасувати.

3. Справу №910/6927/23 передати до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту. Повний текст постанови складено 18.10.2023. Головуючий суддя В.В. Шапран Судді С.І. Буравльов В.В. Андрієнко