Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/4102/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6608/23 Справа № 185/4102/23 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У.М. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 жовтня 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: судді-доповідача Космачевської Т.В., суддів: Канурної О.Д., Халаджи О.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2023 року в цивільній справі номер 185/4102/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, В С Т А Н О В И В: У березні 2023 року до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він працював у шкідливих умовах на виробничих структурних підрозділах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», за час роботи захворів на професійні захворювання. Довідкою МСЕК серії 12ААА № 047261 від 06 вересня 2017 року йому встановлено первинно 65 відсотків втрати професійної працездатності за професійними захворюваннями. В наслідок професійного захворювання позивачу була завдано моральної шкоди. В нього було порушено нормальні життєві зв`язки. Він вимушений лікуватися, постійно відчуває фізичні страждання та біль, має погане самопочуття. Відчуває психологічний дискомфорт. Не має можливості займатись чоловічими справами, спортом, виконувати важку працю по дому. Позивач вважає, що за таких обставин відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду, оскільки він втратив здоров`я саме з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці. Позивач просив суд стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, 241000,00 грн без урахування утримань з цієї суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2023 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я - задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, 130000,00 грн без відрахування податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. Відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про розстрочення виконання рішення суду. Із вказаним рішенням не погодився відповідач ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», подав апеляційну скаргу, в якій просив апеляційний суд змінити рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2023 року, зменшивши розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача до 65000,00 грн з утриманням податків та інших обов`язкових платежів, судового збору на користь держави до 1073,60 грн, розстрочивши виконання судового рішення на чотири місяці рівними частинами з граничною щомісячною виплатою в останній робочій день місяця. Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду є необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права. В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Позивач зобов`язаний подати до суду належні та допустимі докази в обґрунтування своїх позовних вимог. Самого згадування про фізичні та моральні страждання в позовній заяві недостатньо. З наданих позивачем доказів можна зробити висновок, що його обмеження полягають лише в протипоказанні до шкідливих та важких умов праці. В іншому позивач має можливість бути повноцінним членом суспільства та забезпечується соціальними пільгами на достатньому рівні. Позивач, укладаючи з відповідачем трудовий договір, був повідомлений під підпис, в порядку передбаченому ст. 29 КЗпП України про важкі, шкідливі та небезпечні умови праці, можливі негативні наслідки цих умов праці на стан його здоров`я та пов`язані з цими умовами праці пільги та компенсації. Він добровільно прийняв рішення працювати на підприємстві. Протягом всього строку трудової діяльності від нього не надходило ніяких скарг або зауважень щодо умов праці. Рішення суду побудоване на припущеннях того, що позивач зазнає певних обмежень, адже в матеріалах справи відсутні докази, наприклад, індивідуальна програма реабілітації, того, що МСЕК встановлені певні обмеження життєдіяльності, а позивач до суду не з`являвся та пояснень не надавав. Також відсутні й докази зусиль, які позивач докладає для організації свого життя. Суд першої інстанції не дослідив всі обставини справи, залишив без уваги аргументи та доводи відповідача, необґрунтовано завищив розмір моральної шкоди, та як наслідок ухвалив незаконне рішення, яке не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України та підлягає скасуванню. Від позивача ОСОБА_1 відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі статтями 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у шкідливих умовах з повним робочим днем у шахті, звільнений 29 березня 2017 року у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я (а.с. 13-15). До матеріалів справи долучено інформаційну довідку Державної служби з питань праці про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання, яка складена щодо ОСОБА_1 від 31 травня 2017 року (а.с. 22-24). Українським НДІ промислової медицини м. Кривого Рогу надано медичний висновок лікарсько-експертної комісії № 891 від 25 липня 2017 року, згідно з яким у ОСОБА_1 наявні професійні захворювання: - вібраційна хвороба другої стадії від дії комбінованої вібрації з синдромом церебрально-периферичної ангіодистонії, ускладненим дисциркуляторною енцефалопатією, з помірним акінетико-ригідним синдромом, двобічною пірамідною недостатністю, легкими когнітивними порушеннями, з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, у поєднанні з вираженою полірадикулонейропатією справа зі стійким больовим синдромом, двобічним плечолопатковим періартрозом, остеоартрозом ліктьових і колінних суглобів, - хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), легенева недостатність першого-другого ступеня, - нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху) (а.с. 45-46). 10 серпня 2017 року затверджено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 , згідно з яким професійні захворювання виникли в результаті тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища на організм працівника, недосконалості технології, механізмів, робочого інструменту (а.с. 47-48зв). Відповідно до довідок міжрайонної профпатологічної МСЕК серії 12ААА №651884 від 06.09.2017 року та серії 12ААА №047261 від 06.09.2017 року позивач первинно оглядався комісією, йому встановлено втрату працездатності у 65% та встановлено третю групу інвалідності з 04.09.2017 року по 01.10.2018 року, дата переогляду 15.09.2018 року (а.с. 29-29зв). Довідками МСЕК від 24.09.2020 року серії 12 ААА №058979 та серії 12ААБ №230959 позивачу повторно встановлено втрату працездатності у 65%, та третю групу інвалідності безстроково (а.с. 51-51зв). Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, а також з того, що саме такий розмір відшкодування моральної шкоди буде розумним та справедливим. Проте, з таким висновком суду першої інстанції в повній мірі погодитися не можна. У відповідності до статті 4 Закону України Про охорону праці державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України передбачено, що потерпілий має право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. При визначені розміру моральної шкоди суд оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, а також конкретні обставини по справі і розмір втрати професійної працездатності, призначення позивачу групи інвалідності, характер професійних захворювань та їх наслідки для здоров`я позивача, керується принципом розумності, виваженості та справедливості. Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Вказаний висновок суду відповідає положенням ст. 23 ЦК України та рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-9рп./2004, згідно з яким ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні і фізичні страждання. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідок міжрайонної профпатологічної МСЕК серії 12ААА №651884 від 06.09.2017 року та серії 12ААА №047261від 60.09.2017 року позивач первинно оглядався комісією, йому встановлено втрату працездатності у 65%, та встановлено третю групу інвалідності з 04.09.2017 року по 01.10.2018 року, дата переогляду 15.09.2018 року. Довідками МСЕК від 24.09.2020 року серії 12 ААА №058979 та серії 12ААБ №230959 позивачу повторно встановлено втрату працездатності у 65% та третю групу інвалідності безстроково. За таких обставин, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустимими доказами факту спричинення працівникові ушкодження його здоров`я, що виражається у стійкій втраті ним працездатності, встановленні групи інвалідності, з яким погоджується апеляційний суд. Разом з тим, перевіряючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд встановив, що позивач, обґрунтовуючи свої вимоги щодо розміру моральної шкоди, вказував, зокрема на те, що через погане самопочуття він вимушений лікуватися. Проте, відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин, фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, медичну реабілітацію, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації інваліда (у разі її складення). Фонд організовує цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров`я застрахованого. На це суд першої інстанції уваги не звернув, та помилково визначив розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 130000,00 грн. За таких обставин, виходячи з наведеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції не повному обсязі встановив обставини справи, не перевірив доводи і заперечення сторін, не дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке не в повній мірі відповідає вимогам закону. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України вказані обставини є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача. Рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру відшкодування моральної шкоди до 70000,00 грн. Крім того, оскільки, апеляційний суд дійшов висновку про зміну судового рішення, тому з відповідача на користь держави має бути стягнутий судовий збір, виходячи зі стягнутої суми відшкодування моральної шкоди з врахуванням абз. 2 пп 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме, 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто, в розмірі 1073,60 грн. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - задовольнити частково. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2023 року в частині розміру відшкодування моральної шкоди та розподілу судових витрат змінити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 70000,00 (сімдесят тисяч) грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь Держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: