Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 201/4266/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 жовтня 2023 року м. Дніпросправа № 201/4266/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Головко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2023 року (суддя Батманова В.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, треті особи без самостійних вимог на предмет спору - Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, Інспектор 3 батальйону, 2 роти УПП в Дніпропетровській області лейтенант поліції Головешко Ірина Миколаївна про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, треті особи: Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, Інспектор 3 батальйону, 2 роти УПП в Дніпропетровській області лейтенант поліції Головешко Ірина Миколаївна , в якому просив: скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС №6757175 від 30.03.2023. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.05.2023 задоволено позовні вимоги. Скасовано постанову серії ЕАС №6757175 від 30.03.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, винесену інспектором 2 роти 3 батальйону УПП в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Головешко Іриною Миколаївною, закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП відносно ОСОБА_1 . Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, матеріали справи не містять достатніх доказів порушення позивачем правил дорожнього руху України, про які йдеться в спірній постанові. Суд першої інстанції надав критичну оцінку доводам відповідача, що постанова та наданий відеозапис з нагрудної камери поліцейського є безспірним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки на підтвердження порушення позивачем ПДР України в частині встановлення номерного знаку не відповідно до ДСТУ4278, а відповідно, й наявності у позивача складу адміністративного правопорушення, інспектором не надано належних та достатніх доказів. Суд зазначив, що представник відповідача посилається на вимоги п. 2.1 ДСТУ 4278:2019, яким визначені розміри номерного знаку підтипу 1-1-1 до якого відповідач відніс номерний знак позивача, проте в супереч цьому жодних замірів розміру переднього номерного знаку позивача інспектором під час розгляду справи про адміністративне правопорушення здійснено не було, що підтверджується наданим відеозаписом з нагрудної камери інспектора. Також висновки суду ґрунтуються на тому, що оскаржувана постанова не містить посилань на інший пункт Правил дорожнього руху, який порушив позивач, оскільки йому інкриміновано два адміністративних правопорушення. При цьому, окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що постановою не підтверджується факт порушення позивачем Правил дорожнього руху. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, не повне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що 30.03.2023 поліцейським Управління винесено постанову по справі про і адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки останній керуючи транспортним засобом в . м. Дніпро, по просп. Дмитра Яворницького, в районі будинку 115, не ввімкнув відповідний покажчик повороту при зміні напрямку руху, а також передній державний номерний знак встановлений не відповідно до ДСТУ 4278, чим порушив п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху України. Зазначено, що згідно п. 2.1 ДСТУ 4278:2019 «Знаки номерні транспортних засобів», знаки призначеністю поділено на 15 типів, які зазначено в таблиці

1. Передній номерний знак на транспортному засобі яким керував позивач, відноситься до підтипу 1-1-1. Згідно додатку 2 Наказу № 166 від 02.03.2021 Міністерства внутрішніх справ Украї «Про деякі питання державних номерних знаків транспортних засобів», номерні знаки підтипу 1-1-1 повинні бути наступних габаритів: висота - 112 мм, довжина - 520 мм. Скаржник зазначає, що до суду першої інстанції представником ДДП надавався відеозапис з нагрудного відеореєстратора поліцейського. Диск містить у собі той самий відеозапис, що був покладений в основу прийнятого відповідачем рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та складення оскаржуваної постанови. Також надавався відеозапис з відеореєстратора, який знаходився в службовому автомобілі, на якому зафіксовано правопорушення, а саме не ввімкнення відповідного покажчику повороту при зміні напрямку руху. У порушення принципу повноти судового розгляду, суд не взяв до уваги відеозапис наданий представником ДПП, не з`ясував об`єктивно та достеменно усі обставини справи. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Судом встановлено, що постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС №6757175 від 30.03.2023 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн. за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Зі змісту постанови вбачається, що 30.03.2023 о 22 год. 28 хв., позивач, керуючи транспортним засобом «Chevrolet Camaro» по пр. Яворницького, 119 у м. Дніпро не ввімкнув відповідний покажчик повороту при зміні напрямку руху, а також передній номерний знак встановлений не відповідно до ДСТУ4278, чим порушив п.2.9 ПДР Керування водієм ТЗ з номерним знаком, що не відповідає вимогам стандартів. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч.1 ст. 121-3 КУпАП, керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з ч. 2 ст. 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України "Про екстрену медичну допомогу", надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод. Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Відповідно до п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно з пунктом 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пунктом 2.3 ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; в) на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів; г) під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів; ґ) не забруднювати проїзну частину та смугу відведення автомобільних доріг; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; е) повідомляти дорожньо-експлуатаційним організаціям або уповноваженим підрозділам Національної поліції про виявлені факти створення перешкод для дорожнього руху; є) не вчиняти дій, внаслідок яких може бути пошкоджено автомобільні дороги та їх складові, а також завдано шкоди користувачам. Відповідно до пп. «в» п. 2.9 Правил, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий. Відповідно до пункту 9.2. ПДР України, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 77 КАС України, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121-3, КУпАП, відповідачем було надано відеозапис, рапорт та фото знімки. Відповідно до ст.283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (ПІБ, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (ПІБ (за наявності) дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова відповідача є актом індивідуальної дії. Правовий акт індивідуальної дії виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства. Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» від 01.07.2003 вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Суд зазначає, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення. Як зазначалося, відповідно з змісту спірної постанови позивачу інкриміновано два адміністративних правопорушення та притягнуто до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121-3 КУпАП, водночас, як правильно вказано судом першої інстанції, оскаржувана постанова не містить посилань на інший пункт Правил дорожнього руху, який порушив позивач. Також не вказано норму КУпАП, якою передбачено відповідальність за відповідне правопорушення. Водночас положеннями статті 283 КУпАП імперативно встановлено обов`язок суб`єкта владних повноважень зазначати в постанові про адміністративне правопорушення опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Суд зазначає, що суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у відповідній статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій. До повноважень суду при розгляді справи, належить, зокрема перевіряти правильності кваліфікації правопорушення, що визначена суб`єктом владних повноважень при прийнятті рішення про притягнення особи до відповідальності. При цьому законодавством не передбачено повноважень суду визначати кваліфікацію дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, замість суб`єкта владних повноважень чи її змінювати. Щодо наявності складу адміністративного порушення визначеного ч.1 ст. 121-3, суд зазначає наступне. У спірній постанові відповідач зазначив про порушення ПДР України в частині керування водієм ТЗ з номерним знаком, що не відповідає вимогам стандартів, а саме передній номерний знак встановлений не відповідно до ДСТУ4278. Проте, у порушенням ст.283 КУпАП, з вказаної постанови не можливо встановити які саме вимоги ДСТУ 4278 порушує номерний знак, а саме правову норму стандарту ДСТУ. Як зазначалось, відповідно до пп. «в» п. 2.9 Правил, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий. Тобто, зазначеною нормою передбачено заборона водіям керувати транспортним засобом з номерним знаком, що не відповідає вимогам стандартів. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 11 Закону України «Про стандартизацію», до повноважень національного органу стандартизації належить прийняття, скасування та відновлення дії національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них відповідно до цього Закону. Відповідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 1163 «Про визначення державного підприємства, яке виконує функції національного органу стандартизації», на виконання абзацу другого пункту 6 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про стандартизацію» визначити, що державне підприємство «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» виконує функції національного органу стандартизації. Наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 16.11.2021 №435 «Про скасування національних стандартів», скасовано з 01 грудня 2021 року чинність стандарту ДСТУ 4278:2019 «Дорожній транспорт. Знаки номерні транспортних засобів. Загальні вимоги. Правила застосування». Отже, на час спірних правовідносин, скасована чинність національного стандарту щодо якого, за позицією відповідача, не відповідав номерний знак позивача. З урахуванням встановлено колегія суддів дійшла висновку, що інспектором, не маючи на те належних та допустимих доказів, притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за те, що номерний знак транспортного засобу не відповідає вимогам ДСТУ 4278:2019, використавши стандарт ДСТУ, чинність якого скасовано. На підставі встановлених у справі фактичних обставин судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження обставин порушення позивачем законодавства про дорожній рух, зокрема, про вчинення порушень ПДР України, визначених п.9.2 «в» ПДР, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.121-3 КУпАП. Суд не приймає посилання відповідача на рапорт інспекторів, оскільки рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень. Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 28 травня 2020 року справа №524/4668/17, від 20 травня 2020 року справа №524/5741/16-а. Суд зазначає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує його фіксування, що є доказом вчинення правопорушення. При цьому, сама постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки викладення обставин правопорушення, без його фіксації або без належного підтвердження, не може бути належним доказом вчинення порушення. Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245). Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено скоєння позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121-3 КУпАП, що обумовлює скасування спірної постанови та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення. На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.308, ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.05.2023 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров суддя О.В. Головко