Ухвала КАС ВС № 200/1455/23

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 16 жовтня 2023 року м. Київ справа №200/1455/23 адміністративне провадження № К/990/33658/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Коваленко Н.В., суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.05.2023 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2023 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у перерахуванні та виплаті недоплачених сум пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із врахуванням сум грошового забезпечення згідно довідок Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил №14-7вих-23, №14-8вих-23, №14-9вих-23 від 05.01.2023 без обмеження максимального розміру; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із 19.09.2020 із врахуванням сум грошового забезпечення згідно довідок Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил №14-7вих-23, №14- 8вих-23, №14-9вих-23 від 05.01.2023 без обмеження максимального розміру та стягнути недоплачену частину пенсії одним платежем із врахуванням вже виплачених коштів; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 пенсію згідно довідок Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил №14-7вих-23, №14-8вих-23, №14-9вих-23 від 05.01.2023, починаючи з 01.04.2023 без обмеження максимального розміру; - встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19.05.2023, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2023, у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, адвокат Шульженко Євген Олександрович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого. Розгляд справи в суді першої інстанції здійснено в порядку спрощеного позовного провадження. Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв`язку передбачає, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої та підпункти «а», «в», «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій прийняли оскаржені судові рушення всупереч абзацу 9 пункту 3 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (далі - Порядок №45), а також всупереч правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 420/450/19. На думку скаржника, касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа має виняткове значення для скаржника, а суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Однак Верховний Суд відхиляє зазначені доводи касаційної скарги з огляду на те, що правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 17.01.2023 у справі № 420/450/19, не є релевантними до правовідносин у справі, що розглядається. У справі № 420/450/19 Верховний Суд застосував абзац 9 пункту 3 Порядку № 45 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого особам, що відряджалися для виконання службових обов`язків до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств та були звільнені із служби у зв`язку з виходом на пенсію безпосередньо з посад, на яких вони перебували, перерахунок пенсій проводиться на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, виданих зазначеними органами, установами, організаціями і підприємствами. Тому Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 дійшов висновку щодо наявності підстав здійснити позивачу перерахунок на підставі .довідки Генеральної прокуратури України з урахуванням посади, на яку позивача було відряджено. У справі 200/1455/23 під час розгляду і вирішення спору належить керуватися пунктом 3 Порядку № 45 у редакції, що була чинною у період з 05.01.2023 (дата видачі довідки Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 ) по 27.02.2023 (дата повідомлення відповідачем про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 ). На час виникнення спірних правовідносин абзац 9 пункту 3 Порядку № 45 діє у редакції, згідно з якою особам, що відряджалися для виконання службових обов`язків до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств та були звільнені із служби у зв`язку з виходом на пенсію безпосередньо з посад, на яких вони перебували, перерахунок пенсій провадиться на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, виданих державними органами, згідно з наказами яких особи відряджалися для виконання службових обов`язків. Таку ж редакцію пункту 3 Порядку № 45 суди попередніх інстанцій застосували при вирішенні спору в справі, що розглядається, та дійшли висновку про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивача відповідно до довідок про розмір грошового забезпечення від 05.01.2023 № 14-7вих-23, № 14-8вих-23, № 14-9вих-23, оскільки в зазначених довідках вказані оклади за посадою, яку ОСОБА_1 обіймав в Спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, до якої позивач був відряджений, а не оклад, встановлений за аналогічною або відповідною посадою в органі, з якого позивач був відряджений. Таким чином, правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 17.01.2023 у справі № 420/450/19, не можуть бути застосовані при розгляді справи № 200/1455/23 з підстав різного нормативно-правового регулювання. Разом з тим, обґрунтування касаційної скарги не дають підстав вважати, що ця справа має фундаментальне значення на формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. За відсутності належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, посилання скаржника на винятковість справи не може бути визнана Судом прийнятною. Також Верховний Суд вважає безпідставним посилання скаржника на те, що суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково з огляду на таке. За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Предметом позову в справі № 200/1455/23 є визнання протиправними дій пенсійного органу щодо відмови у перерахуванні та виплаті недоплачених сум пенсії та зобов`язання вчинити відповідні дії. Отже, справа № 200/1455/23 є справою незначної складності в силу пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України. Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів". Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладені вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. Керуючись статтями 248, 328, 333, 347, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.05.2023 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2023 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується. Суддя-доповідач Н.В. Коваленко Суддя А.Ю. Бучик Суддя А.І. Рибачук