Ухвала КАС ВС № 160/11068/20

УХВАЛА 17 жовтня 2023 року м. Київ справа № 160/11068/20 провадження № К/990/33796/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Смоковича М. І., перевіривши касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Стрижака Євгенія Юрійовича на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи - Інспекція з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Міськавтопарк», про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : 09 жовтня 2023 року зазначена касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про застосування судами попередніх інстанцій положень статей 9, 13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» без урахування висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 26 вересня 2019 року у справі №712/8834/17 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 травня 2018 року у справі №461/8220/13-а. Водночас, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов. Так, Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» визначено правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності. Статтею 9 зазначеного Закону встановлено порядок оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій, а його стаття 13 - способи оприлюднення документів, підготовлених у процесі здійснення регуляторної діяльності. Водночас, як виснував суд апеляційної інстанції, що рішення Дніпровської міської ради від 25.07.2018 року №55/34 «Про затвердження Положення про Інспекцію з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради» не є регуляторним актом у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а тому Дніпровська міська рада не мала обов`язку при прийнятті вказаного рішення додержуватися процедури прийняття рішення, визначеної Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а керувалася своїми повноваженнями, визначеними Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Крім того судом апеляційної інстанції констатовано прийняття Дніпровською міською радою рішення від 21 грудня 2016 року №38/17 «Про затвердження Правил паркування транспортних засобів на території міста Дніпра» із додержанням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», встановлено розміщення на офіційному сайті Дніпровської міської ради повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акту - проекту рішення міської ради «Про затвердження Правил паркування транспортних засобів на території міста Дніпропетровська» від 11 серпня 2016 року, проекту регуляторного акту - проекту рішення міської ради «Про затвердження Правил паркування транспортних засобів на території міста Дніпропетровська» від 16 серпня 2016 року; проекту регуляторного акту - проекту рішення міської ради «Про затвердження Правил паркування транспортних засобів на території міста Дніпропетровська» та оновлений аналіз регуляторного впливу від 21.09.2016 року; оновленого проекту регуляторного акту - проекту рішення міської ради «Про затвердження Правил паркування транспортних засобів на території міста Дніпропетровська» та проекту свідоцтва на облік майданчика для паркування транспортних засобів та базове відстеження та оновлений аналіз регуляторного впливу від 01 грудня 2016 року. Незважаючи на подібність норм правового регулювання у справах, які наводить скаржник у касаційній скарзі, та у справі, яка розглядається, обставини у кожній з них є відмінними, а тому відсутні підстави стверджувати про релевантність викладених у них Верховним Судом висновків до обставин, установлених саме в цій справі. З огляду на зазначене, Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника стосовно наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Таким чином, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції. З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, у х в а л и в :

1. Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Стрижака Євгенія Юрійовича на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2023 року у справі №160/11068/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи - Інспекція з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Міськавтопарк», про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується. Суддя М. І. Смокович