Постанова 4857 № 140/1636/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/1636/23 пров. № А/857/13193/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко І.В, суддя Запотічний І.І. секретар судового засідання Гранат В.В. за участю представників сторін: від відповідача Гаврилова Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року про розстрочення виконання судового рішення (головуючий суддя Димарчук Т.М., м.Луцьк) у справі № 140/1636/23 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, В С Т А Н О В И В: 07.02.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 368196,26 грн. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 у цій справі позов задоволено повністю: стягнуто з ОСОБА_1 в дохід місцевого бюджету (Ковельська ОТГ) податковий борг в сумі 368196,26 грн (триста шістдесят вісім тисяч сто дев`яносто шість гривень 26 копійок). 03.07.2023 відповідач- ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції із заявою про розстрочення виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 у справі №140/1636/23 терміном на 12 місяців. Заяву обгрунтовує тим, що сума податкового боргу 368196,26 грн є суттєво великою, а оплатити наявний борг одночасно ОСОБА_1 не має можливості. Дохід, який отримує заявник від підприємницької діяльності як під час карантину так і внаслідок прямої збройної агресії російської федерації є нестабільним та поступово зменшується. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення задоволено. Розстрочено виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 в адміністративній справі №140/1636/23 за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 368196,26 грн (триста шістдесят вісім тисяч сто дев`яносто шість гривень 26 копійок) строком на 12 (дванадцять місяців) з дня постановлення цієї ухвали шляхом сплати коштів рівними частинами в сумі 30683,02 грн (тридцять тисяч шістсот вісімдесят три гривні 02 копійки) щомісяця зі сплатою першого платежу в сумі 30683,02 грн до 31 липня 2023 року. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню. Вказує, що з метою погашення податкового боргу відповідачу була сформована, надіслана податкова вимога від 17.12.2019 №280523-52, проте була проігноровано платником податку. Факт правомірності винесення контролюючим органом даної податкової вимоги підтверджено рішенням Волинського окружного адміністративного суду у справі № 140/15137/20 ( рішення суду набрало законної сили 04.03.2021). Крім того, звертає увагу, що згідно з декларації платника єдиного податку обсяг доходу за звітний (податковий) період 2022 рік задекларовано відповідачем в загальній сумі 2 560 350,00 гривень, тобто ОСОБА_1 мав можливість погасити податковий борг. Апелянт вважає, що розстрочення виконання судового рішення має на меті захист інтересів боржника за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, однак не може бути направлене на уникнення останнього від належного виконання рішення. Просить скасувати оскаржувану ухвалу. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Представник Головного управління ДПС у Волинській області підтримує вимоги апеляційної скарги. Позивач подав клопотання про розгляд скарги за його відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що заяву відповідача слід задовольнити та розстрочити виконання судового рішення строком на 12 місяців з дня постановлення цієї ухвали шляхом сплати коштів в сумі 30683,02 грн щомісяця. Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно з ч.1 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. За змістом ч.3 цієї статті підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Частина 4 ст.378 КАС України передбачає, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Відповідно до ч.5 ст.378 КАС України відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови. З наведеного вище можна дійти висновку про те, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке. До обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для відстрочки/розстрочки його виконання, належать скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи - боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 819/150/17. Відповідно до Переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин підставою для відстрочення сплати грошових зобов`язань або податкового боргу заявника є форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зазначені у ч.2 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативно-правовими актами. Згідно з ч.2 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" №671/97-ВР форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Загальновідомим є факт, що Указом Президента від 24 лютого 2022 року №64/2022, який затверджено Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, строком на 30 діб та у подальшому, строк дії воєнного стану в Україні продовжено. Таким чином, вищевказані обставини є причиною настання непереборних обставин, які стали причиною важкого матеріального становища відповідача, які підтверджують, що відповідач з об`єктивних причин не має можливості здійснити погашення заборгованості у повному обсязі, а тому застосування режиму відстрочення виконання судового рішення забезпечить виконання судового рішення відповідачем. Апеляційний суд звертає увагу, що сума у загальному розмірі 368196,26 грн, яка підлягає стягненню на виконання рішення суду, у даний час є значною та може призвести до тяжких фінансових наслідків для заявника. Розстрочення виконання не призводить до невиконання рішення суду, а навпаки створює умови для його добровільного виконання боржником з урахуванням його реального майнового стану. Крім того, колегія суддів зазначає, що податковий борг ОСОБА_1 за рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі №140/10360/20 не був сплачений ним добровільно та стягнутий відділом державної виконавчої служби в примусовому порядку, що свідчить про складність виконання рішення суду заявником шляхом сплати всієї суми податкового боргу одночасно і в повному обсязі. Відтак, з наведеного слідує, що ОСОБА_1 через об`єктивні обставини, які на даний час склалися, не в змозі одночасно і в повному обсязі виконати судове рішення у даній справі без настання негативних для нього наслідків. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 у справі №140/1636/23 терміном на 12 місяців. Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду не вбачається. Керуючись ст.195, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 370, 378 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року у справі № 140/1636/23 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 16 жовтня 2023 року.