Постанова 4874 № 902/845/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 жовтня 2023 року Справа № 902/845/22 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Крейбух О.Г. , суддя Тимошенко О.М. при секретарі судового засідання Комшелюку А.А. розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу Фермерського господарства "Дуби" на рішення господарського суду Вінницької області від 24.05.2023 (повний текст - 05.06.2023) у справі №902/845/22 (суддя Міліціанов Р.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон", пр.Слобожанський, 31 Д, м.Дніпро, Дніпропетровська область, 49083, код - 35396734 до: 1) Фермерського господарства "Дуби", с.Спичинці, Погребищенський район, Вінницька область, 22250, код - 41131541 2) ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 про стягнення 1633165,56 грн (згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог) за участю представників: позивача - Гладка В.О. (поза межами приміщення суду); відповідача-1 (скаржника) - Маліцький М.В. (в залі суду); відповідача-2 - не з`явився; ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Вінницької області від 24.05.2023 у справі №902/845/22 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Фермерського господарства "Дуби" та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" 1374521,22 грн основного боргу за Договором фінансового лізингу №23АН-21 від 06.10.2021 та 180758,54 грн 70% річних, нарахованих за період з 21.12.2021 по 27.12.2022рр. Відмовлено у задоволенні позову в частині вимог про солідарне стягнення 32495,47 грн основного боргу та 45390,33 грн 70% річних. Не погоджуючись з прийнятим рішенням Фермерське господарство "Дуби" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою. В апеляційній скарзі, зокрема, зазначає, що оскаржуваним рішенням суду вирішено стягнути 180758,54 грн - 70% річних, нарахованих за період з 21.12.2021 по 27.12.2022 рр. Проте судом першої інстанції не було належним чином враховано наявність форс-мажорних обставин. Стверджує, що у зв`язку з збройною агресією росії та введенням воєнного стану фермерське господарство досить довгий час не отримувало грошових коштів від інших контрагентів за договорами купівлі-продажу та поставки сільськогосподарської продукції (зерна). В подальшому в період весняно-польових робіт господарство усі наявні ресурси в тому числі грошові витрачало на весняну посівну кампанію 2022 року, закупівлю палива яке було у великому дефіциті весною 2022 року (що є загальновідомим фактом) та збереження озимих посівів, внесення добрив та засобів захисту рослин для забезпечення продовольчої безпеки країни. Останні за наявних обставин значно виросли в ціні аніж господарство розраховувало при звичайних умовах. Після збору урожаю у зв`язку з триваючою війною досить тривалий час реалізація сільськогосподарської продукції була неможлива оскільки її закупівля не відбувалась через неможливість експорту продукції морським шляхом до моменту укладення так званої «зернової угоди» 2022 року. Ціни на реалізацію сільськогосподарської продукції у 2022 році були значно нижчі ніж минулого 2021 року. Звертає увагу, що Фермерське господарство «Дуби» є 100% сільськогосподарським товаровиробником. Тому інших джерел надходжень грошових коштів не має окрім вирощування та реалізації сільськогосподарської продукції. Разом з тим, несприятливі погодні умови влітку, а саме постійні зливи протягом липня-вересня 2022 року призвели низької врожайності ранніх зернових та низької їх якості, та як наслідок заниженої вартості. Внаслідок зазначених вище обставин непереборної сили фермерське господарство не отримало прибутку на який розраховувало у 2021 році під час укладання Договору фінансового лізингу №23АН-21 від 06 жовтня 2021 року. Судом першої інстанції не враховано лист від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 ТПП України як підтвердження форс-мажорних обставин. Також апелянт зазначає, що 22.05.2023 близько 8:00 год власники ФГ «Дуби» на полі поблизу с.Булаї виявили відсутність сівалки Kvernеland Optima TF profi II е-drive II, Cep.WK6PD2VB1LD600339, 2020р.в., Вказана сівалка була викрадена невідомими особами. Даний факт підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 03.06.2023, відповідно до якого зафіксовано вчинення кримінального правопорушення - крадіжка ст.185 ч.4 КК України. Отже, відбулося викрадення предмету спору, даний предмет спору вибув із володіння відповідача у відсутність його волі. Апелянт вважає, що суд невірно визначив предмет існування грошового зобов`язання із якого витікає дане зобов`язання, відповідач не отримував від позивача жодного грошового кредитування по Договору кредиту чи Позики. Дане грошове зобов`язання є гривневим еквівалентом сівалки, яку викрадено у відповідача. З огляду на відсутність предмету сівалки, автоматично, і зникає її грошовий еквівалент - немає предмету спору, зник її грошовий еквівалент. Тому апелянт вважає, що наявні підстави для закриття провадження у даній справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України - відсутній предмет спору. На підставі викладеного апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 24.05.2023 у справі №902/845/22 повністю і закрити провадження у справі. Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №902/845/22 у складі: головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. Листом суду апеляційної інстанції від 26.09.2023 матеріали справи витребовувано з господарського суду Вінницької області. 11.07.2023 матеріали справи №902/845/22 надійшли до суду апеляційної інстанції. Розпорядженням керівника апарату суду від 17.07.2023 у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі №902/845/22 - Юрчука М.І. у період з 10 липня 2023 по 11 серпня 2023р. включно, призначена заміна судді-члена колегії у судовій справі №902/845/22. Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №902/845/22 у складі: головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Тимошенко О.М., суддя Крейбух О.Г. Розпорядженням керівника апарату суду від 25.07.2023 у зв`язку із закінченням повноважень головуючого судді (судді-доповідача) Савченка Г.І. - рішення ВРП від 20 липня 2023р. №731/0/15-23, призначено повторний автоматизований розподіл справи №902/845/22. Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №902/845/22 у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Тимошенко О.М., суддя Крейбух О.Г. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Дуби" на рішення господарського суду Вінницької області від 24.05.2023 у справі №902/845/22 залишено без руху. 27.07.2023 до суду від скаржника надійшов лист на виконання вимог ухвали до якого долучено платіжну інструкцію №118 від 27.07.2023 про сплату судового збору у розмірі 18740,00 грн. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.08.2023, зокрема, поновлено Фермерському господарству "Дуби" строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Вінницької області від 24.05.2023 у справі №902/845/22, відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 11.09.2023 об 10:30год.; зупинено дію рішення; запропоновано учасникам провадження у строк до 17.08.2023 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. 16.08.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу. У відзиві, зокрема, завертає увагу, що за приписами ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. При цьому, відповідачем-1 у своєму відзиві на позов та апеляційній скарзі не надано жодних належних та достовірних доказів, які б доводили настання форс-мажорних обставин саме для даною конкретного випадку виконання господарського зобов`язання, а саме - повного та своєчасного здійснення лізингових платежів по договору фінансового лізингу від 06.10.2021 №23АН-21 та не надано саме сертифікату ТПП (не листа) про форс-мажорні обставини. Зазначає, що за Графіком внесення лізингових платежів, погодженого Сторонами у Додатку №2 до Договору, відповідач-1 виконував власні зобов`язання з порушенням строків їх виконання, починаючи з 2021 року. Звертає увагу на висновки Північного апеляційного господарського суду у аналогічній справі, викладені у постанові від 15.05.2023 у справі №911/926/22. Позивач стверджує, що предметом позову є саме стягнення заборгованості за лізинговими платежами за користування предметом фінансового лізингу та нарахування процентів річних за порушення виконання грошового зобов`язання зі сплати платежів за договором нарахованих за період з 21.12.2021 по 27.12.2022. При цьому, останній платіж за графіком відповідач-1 зобов`язаний був здійснити в строк до 20.12.2022. Звертає увагу, що у відповідності до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань зазначено, шо відомості про вчинення кримінального правопорушення внесено до ЄРДР 03.06.2023, тобто вже після оголошення судового рішення у справі №902/845/22. На підставі викладеного позивач просить суд апеляційної інстанції залишити рішення господарського суду Вінницької області від 24.05.2023 у справі №902/845/22 без змін, а скаргу Фермерського господарства "Дуби" без задоволення. Ухвалою суду від 11.09.2023 розгляд справи відкладено на 09.10.2023 об 11:00 год. 06.10.2023 від представника ФГ "Дуби" адвоката Теперика О.В. надійшло клопотання, в якому останній просить відкласти розгляд справи з посиланням на зайнятість у іншому судовому засіданні у Рівненському апеляційному суді у кримінальному провадженні, а також зазначає, що сторони ведуть переговори щодо вирішення спору у цій справі шляхом укладання мирової угоди, на узгодження істотних умов якої потрібен певний час. У судове засідання суду апеляційної інстанції 09.10.2023 з`явився представник ФГ "Дуби" Маліцький М.В. та зазначив про можливість розгляду апеляційної скарги, а представник позивача заперечив факт перемовин щодо укладення мирової угоди. З огляду на викладене, колегія суддів залишає вказане клопотання без задоволення. Представник відповідача-1 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, надав пояснення по справі. Просив суд апеляційної інстанції рішення скасувати та закрити провадження у справі. Представник позивача заперечила проти доводів та вимог апеляційної скарги, надала пояснення по справі. Просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення залишити без змін. Відповідач-2 не забезпечив явку свого представника у судове засідання, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Оскільки явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.269 ГПК України. Розглядом матеріалів справи встановлено наступне. 06.10.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" (Лізингодавець) та Фермерським господарством "Дуби" (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №23АН-21 (т.1, арк.справи 13, 14). Згідно п.1.1 Договору Лізингодавець передає на умовах фінансового лізингу у володіння та користування об`єкт лізингу (предмет лізингу або майно), а Лізингоодержувач приймає предмет лізингу та зобов`язується сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Найменування, марка, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість майна на момент укладення договору наведені в Додатку №1 "Специфікація" (Специфікація). Рік випуску та серійний номер майна вказуються в Акті приймання-передачі майна. Строк володіння та користування Лізингоодержувачем предметом лізингу починається з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі предмета лізингу та не може бути менше одного року (п.1.2 Договору). За змістом п.2.1 Договору вартість майна становить гривневий еквівалент 57000,00 Євро, що розраховується за курсом продажу Євро, встановленим у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг" (http://www.udinform.com/index.php?option=com_dealingquotation&task=closeukhttp), сформованим на 16:00 за Київським часом (Міжбанківський курс) на дату, що передує даті укладання цього договору, збільшеного на розмір зборів (податків), пов`язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (Міжбанківський курс Договору), та на дату укладання цього Договору становить 1746559,80 грн, у тому числі ПДВ 291093,30 грн (вартість майна). Вартість майна у гривні підлягає перерахунку за Міжбанківським курсом на дату, що передує даті підписання Акту приймання-передачі майна, збільшеного на розмір зборів (податків), пов`язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (Міжбанківський курс акту приймання-передачі), відповідно до умов п.2.1.1 Договору. Сторони погодили використовувати банківські дні для визначення Міжбанківського курсу. Сторони погодили, що Лізингодавець залишає за собою право використовувати у якості Міжбанківського курсу середньозважений курс Євро, встановлений на інтернет-сайті http://coursedealing.com.ua на власний розсуд. Якщо міжбанківський курс Акту приймання-передачі буде відрізнятися від Міжбанківського курсу договору, вартість майна (в гривнях) автоматично змінюється та підлягає перерахунку виходячи з Міжбанківського курсу Акту приймання-передачі. При цьому перерахунок вартості майна здійснюється за наступною формулою: ВМ = А*Ка + Ф*Кп, де ВМ - вартість майна (в гривнях); А - сума авансового платежу в Євро, зазначена в п.3.2; Ка - міжбанківській курс на дату, що передує даті сплати авансового платежу, збільшеного на розмір зборів (податків), пов`язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (міжбанківський курс авансового платежу) відповідно до п.3.2 Договору; Ф - сума фінансування (в), що становить різницю між вартістю майна (в Євро - п.2.1 Договору) та сумою авансового платежу (в Євро - п.3.2 Договору); Кп - міжбанківський курс Акту приймання-передачі. Вартість майна (в гривнях), перерахована відповідно до умов цього пункту Договору, зазначається в гривневому еквіваленті в Акті приймання-передачі майна. В разі зміни курсу, згідно п.3.7 Договору вартість майна (в гривнях) коригується шляхом підписання Додаткової угоди до Акту приймання-передачі майна. Усі платежі за договором Лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до умов цього договору та Додатку №2 "Графік внесення лізингових платежів" до Договору (Графік) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця, вказаний у цьому договорі (п. 3.1 Договору). Відповідно п.3.2 Договору авансовий платіж є першим лізинговим платежем, що складає 40,00% від вартості майна. Сума авансового платежу у гривнях обчислюється виходячи з міжбанківського курсу на дату, що передує даті фактичної оплати, збільшеного на розмір зборів (податків), пов`язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (надалі - Міжбанківський курс фактичної оплати). За надання предмету лізингу у фінансовий лізинг, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю одноразову комісію розмірі 712,50 Євро у строк до 22.10.2021. Комісія сплачується Лізингоодержувачем на поточний рахунок Лізингодавця в національній валюті за Міжбанківським курсом фактичної оплати (п.3.3 Договору). Розмір, склад, терміни сплати Лізингових платежів встановлюються в графіку. Сума кожного Лізингового платежу є гривневим еквівалентом відповідної суми (в Євро), зазначеної в графіку, виходячи з міжбанківського курсу на дату, що передує даті сплати Лізингоодержувачем чергового лізингового платежу, зазначеного в графіку, збільшеного на розмір зборів (податків), пов`язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (міжбанківський курс графіку). Такий порядок застосовується до усіх Лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті згідно з Договором. Сторони домовились, що при зміні Міжбанківського курсу фактичної оплати, Міжбанківського курсу Графіку, Міжбанківського курсу Акту приймання-передачі по відношенню до Міжбанківського курсу Договору, пропорційно автоматично змінюється і Ціна Договору в гривні, і, в даному випадку, не має потреби в підписанні додаткової угоди про зміну Ціни Договору в гривні (п.3.4 Договору). Згідно п.3.5 Договору лізингові платежі складаються з: - суми, яка відшкодовує частину вартості майна, яка є гривневим еквівалентом суми, визначеної в графіку, помноженої на фіксований міжбанківський курс Акту приймання-передачі (п.3.5.1 Договору); - винагороди Лізингодавцю за отримане у фінансовий лізинг майно яка не може бути/меншою за 1 гривню, та розраховується в гривнях як різниця між сумою лізингового платежу та сумою, яка відшкодовує частину вартості майна. Лізингові платежі включають плату за страхування Майна відповідно до умов цього Договору (п.3.5.2 Договору); - одноразової комісії за надання предмету лізингу у фінансовий лізинг (п.3.5.3 Договору). Датою сплати лізингового платежу є дата зарахування коштів на поточний рахунок Лізингодавця. Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то Лізингоодсржувач зобов`язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує останньому робочому дню, за яким настає такий неробочий (вихідний, святковий або ін.) день (п.3.6 Договору). Згідно п.4.1 Договору предмет лізингу передається Лізингодавцем та приймається в лізинг Лізингоодержувачем впродовж 60 календарних днів з моменту сплати Лізингоодержувачем Лізингодавцю авансового платежу, а також комісії, зазначеної в п.3.3 Договору. Передача Лізингодавцем і прийом Лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється на підставі Акту приймання-передачі майна за адресою: Дніпропетровська обл., м.Новомосковськ, вул.Сучкова, буд.117. Майно вважається переданим Лізингоодержувачу з дати підписання Акта приймання-передачі майна (п.4.2 Договору). Предмет лізингу повинен знаходитися в місці експлуатації за адресою: 22250, Вінницька обл., Погребищснський район, село Спичинці (п.4.3 Договору). Майно переходить у власність Лізингоодержувача за умови сплати Лізингодавцю всієї суми лізингових платежів в розмірах та у терміни, передбачені графіком, в тому числі сплати Лізингодавцю всієї суми вартості майна, що у гривневому еквіваленті не менше вартості майна, зазначеної у Акті приймання-передачі майна, сплати штрафних санкцій відповідно до умов договору. Підтвердженням переходу права власності від Лізингодавця до Лізингоодсржувача є підписаний між сторонами відповідний договір купівлі-продажу (викупу) предмета лізингу (п. 5.1 Договору). Відповідно до п.8.1 Договору у випадку, якщо Лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого Лізингового платежу, який встановлений в Графіку, Лізингоодержувач несе відповідальність перед Лізингодавцем у вигляді сплати сімдесяти процентів річних від суми простроченого Лізингового платежу (відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України). Відповідно п.12.1 Договору строк дії договору з "06" жовтня 2021р. по "20" грудня 2022р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх зобов`язань за цим договором. Зазначений строк може бути змінений відповідно до умов даного договору. До Договору фінансового лізингу №23АН-21 від 06.10.2021 між сторонами підписано ряд додатків, зокрема: - Додаток №1 "Специфікація майна", за змістом якого сторонами погоджено найменування майна, а саме: сівалка Kverneland Optima TF profi II е-drive, Cep.WK6PD2VB1LD600339, 2020 р.в. вартістю 57000,00 Євро (т.1, арк.справи 15); - Додаток №2 "Графік внесення лізингових платежів", за змістом якого сторонами погоджено період сплати лізингових платежів (т.1, арк.справи 16); - Додаток №3 "Акт приймання-передачі" від 29.11.2021, за умовами якого Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач отримав майно (предмет лізингу) сівалку Kverneland Optima TF profi II е-drive, Cep.WK6PD2VB1LD600339, 2020 р.в. вартістю 57000,00 Євро, що еквівалентно 1772646,19 грн (т.1, арк.справи 17). 07.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" (Лізингодавець) та Фермерським господарством "Дуби" (Лізингоодержувач) та ОСОБА_1 (Поручитель) укладено договір поруки №1П/23АН-21 (т.1, арк.справи 20). Предметом Договору є зобов`язання Поручителя перед Лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання Лізингоодержувачем, своїх зобов`язань перед Лізингодавцем, які випливають з умов Договору №23АІІ-21 від 06.10.2021, а також усіх додаткових угод до нього, які вже укладені та можуть бути укладені до закінчення строку дії Договору №23АІІ-2І від 06.10.2021 (Основний договір) (п.1.1 Договору). За змістом п.1.2 Договору сторони встановлюють, що зобов`язання Поручителя перед Лізингодавцем є безумовними і ніяких інших умов, крім передбачених цим Договором та Основним договором, не потребують. Згідно п.1.3 Договору Поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом Основного договору та обсягом зобов`язань Лізингоодержувача за Основним договором, повністю з ними згоден, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його положень не має. Відповідно п.2.1 Договору у випадках неможливості виконання Лізингоодержувачем своїх зобов`язань за Основним договором: - Лізингодавець має право на свій розсуд пред`явити свої вимоги безпосередньо до Поручителя чи Лізингоодержувача або обом сторонам одночасно. - Лізингоодержувач не пізніше ніж за 3 (три) банківських дня до моменту настання строку виконання зобов`язань за Основним договором повідомляє Лізингодавця та Поручителя про неможливість виконання зобов`язань за Основним договором. У відповідності до графіку внесення лізингових платежів, погодженого сторонами у Додатку №2 до договору, Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити Лізингодавцю у період з 20.12.2021 до 20.08.2022 загальну суму лізингових платежів 16059,00 Євро. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-1 були здійснені лише часткові платежі в рахунок оплати лізингових платежів в сумі 88832,70 грн за отримане у лізинг майно, що у відповідності до зазначених умов договору становить еквівалент 2747,91 Євро, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою (вих.№2608зд-22 від 26.08.2022) (т.1, арк.справи 18). Заборгованість відповідача-1 перед позивачем по сплаті чергових лізингових платежів складає 13311,09 Євро (16059,00 Євро - 2747,91 Євро). 24.08.2022 відповідачем-1 сплачено грошові кошти у сумі 3044,27 грн із призначенням платежу "штрафні санкції за березень, згідно договору фінансового лізингу №23АН-21 від 06.10.2021 без ПДВ". Враховуючи заяву (вих.№2712/22 від 27.12.2022) про збільшення розміру позовних вимог, позивач просив стягнути солідарно з Фермерського господарства "Дуби" та ОСОБА_1 1407016,69 грн основного боргу та 226148,87 грн 70% річних. Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне: Щодо твердження апелянта про відсутність предмету спору та наявність підстав для закриття провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне. Апелянт стверджує, що 22.05.2023 сівалку Kvernеland Оptima TF profi II е-drive, Cep.WK6PD2VB1LD600339, 2020 р.в. викрадено невідомими особами, на підставі чого до ВП №4 (м.Липовець) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області подано заяву про вчинення кримінального правопорушення від 22.05.2023. При цьому, позивач має право на стягнення страхової виплати на підставі договору страхування, який мав бути укладений з огляду на положення п.7.1 Договору фінансового лізингу. У зв`язку з відсутністю сівалки провадження у справі слід закрити за відсутністю предмету спору. Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Колегія суддів відмічає, що предметом спору у справі №902/845/22 вимога про стягнення 520178,12 грн заборгованості за Договором фінансового лізингу №23АН-21 від 06.10.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" та Фермерським господарством "Дуби". Згідно зі ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу. Тобто, саме вимога про стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів відсотків річних за договором фінансового лізингу №23АН-21 від 06.10.2021 є предметом спору у справі №902/845/22. Водночас, сівалка Kvernеland Optima TF profi II е-drive, Cep.WK6PD2VB1LD600339, 2020 р.в. є об`єктом лізингу за Договором фінансового лізингу №23АН-21 від 06.10.2021. Колегія суддів відмічає, що предмет спору не містить вимог про повернення, витребування або інших вимог стосовно об`єкту лізингу - сівалки Kvernеland Optima TF profi II е-drive, Cep.WK6PD2VB1LD600339, 2020 р.в. Отже, вибуття відповідного рухомого майна з володіння відповідача не свідчить про припинення існування предмету спору у даній справі - грошових зобов`язань, прострочення за якими мало місце. Крім цього, зникнення сівалки Kvernеland Оptima TF profi II е-drive, Cep.WK6PD2VB1LD600339, 2020 р.в. відбулося після спливу термінів проведення розрахунків за Договором фінансового лізингу №23АН-21 від 06.10.2021 та відкриття провадження у справі господарським судом Вінницької області, а згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення внесено 03.06.2023, тобто вже після оголошення судового рішення у справі. Посилання апелянта на отримання позивачем страхового відшкодування за сіялку не приймаються до уваги, оскільки відповідачем-1 не було подано жодного доказу на підтвердження даного доводу, зокрема і самого договору страхування. З огляду на викладене, обставини на які посилається апелянт не можуть бути підставою для закриття провадження у справі. По суті позовних вимог колегія суддів зазначає наступне. Як встановлено статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір. Згідно із п.3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. З моменту укладення сторонами договору між ними виникли зобов`язання, які мають правову природу договору фінансового лізингу. Як встановлено ст.806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом. Частиною 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) Як передбачено ч.1 ст.2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, які виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. Відповідно до ч.2 ст.806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних із лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом (ч.3). Згідно підпунктів 3, 4 частини 1 статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право: відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору. Відповідно до п.п.3, 4 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов`язаний: відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов`язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані; своєчасно сплачувати лізингові платежі. Як передбачено ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу. Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України). Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Позивачем на виконання умов Договору фінансового лізингу №23АН-21 від 06.10.2021 було передано відповідачу-1 сівалку Kvernеland Оptima TF profi II е-drive, Cep.WK6PD2VB1LD600339, 2020 р.в. Фермерським господарством "Дуби" у визначений договором строк не сплачено повністю лізингові платежі, тобто прострочено виконання грошових зобов`язань. З урахуванням встановлених обставин суд суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність факту порушення відповідачем-1 прав позивача, за захистом яких ТОВ "Компанія "Альбіон" подано даний позов, оскільки матеріалами справи підтверджено факт надання ТОВ "Компанія "Альбіон" у платне користування сівалки Kvernland Jptima TF profi II c-drive, Cep.WK6PD2VB1LD600339, 2020 р.в. на підставі акту приймання-передачі від 29.11.2021. Фермерським господарством "Дуби" було здійснено часткові платежі в сумі 120545,82 грн, що становить еквівалент 3605,18 Євро, отже заборгованість з прострочення лізингових платежів становить 35844,18 Євро (39449,36-3605,18). При цьому, позивачем заявлено позов також до ОСОБА_1 - поручителя за Договором поруки №1П/23АН-21 від 07.10.2021. Як передбачено ч.1 ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Згідно положень ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Пунктом 1.2 Договору поруки сторони погодили, що зобов`язання Поручителя перед Лізингодавцем є безумовними і ніяких інших умов, крім передбачених цим Договором та Основним договором, не потребують. Відповідно п.2.1 Договору поруки у випадках неможливості виконання Лізингоодержувачем своїх зобов`язань за Основним договором, зокрема, Лізингодавець має право на свій розсуд пред`явити свої вимоги безпосередньо до Поручителя чи Лізингоодержувача або обом сторонам одночасно. Поручителем також не надано доказів на підтвердження обставин погашення заборгованості зі сплати лізингових платежів. Апелянт у скарзі посилався на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 із засвідченням форс-мажорних обставин, що пов`язані з військовою агресією росії проти України. Колегія суддів зазначає, що ч.1 ст.14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Водночас, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21, від 19.08.2022 у справі №908/2287/17). Наявність військової агресії росії проти України, в даному випадку за відсутності інших доказів, окрім листа Торгово-промислової палати від 28.02.2022, в розумінні ст.ст.74, 76-80, 86, 269 ГПК України не доводить, що військові дії безпосередньо вплинули на фінансовий стан відповідача або, що в результаті такої агресії він зазнав матеріальних втрат. Суд апеляційної інстанції зазначає, що договір фінансового лізингу був укладений ще 06.10.2021, всі його умови (зокрема і п.8.1. з визначенням річних у розмірі 70%) було погоджено сторонами, що не заперечується, зокрема, відповідачем-2 та частково виконувалось останнім. Часткове невиконання договору відповідачем-1 розпочалось ще до військової агресії росії проти України. Як вбачається з розрахунку ціни позову, прострочення почалося ще до повномасштабного вторгнення. Доводи скаржника про особливість аграрного бізнесу, що передбачає сезонність в проведенні посівних робіт та отримання прибутку - не є підставою для відмови в позові, оскільки такі обставини були відомі та мали враховуватись відповідачем на стадії укладення договору фінансового лізингу. Отже, відповідачами не надано доказів існування прямого причинно-наслідкового зв`язку між обставинами введення воєнного стану та неможливістю своєчасного проведення розрахунків. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором фінансового лізингу №23АН-21 від 06.10.2021. Відповідно до п.11.3 Договору фінансового лізингу №23АН-21 від 06.10.2021, у випадку якщо Лізингоодержувач не здійснить оплату Лізингового платежу у строки, вказані в Графіку, то при зверненні Лізингодавця до суду для розрахунку суми несплачених лізингових платежів Лізингодавець має право використовувати Міжбанківський курс на дату, що передує даті складання ним позовної заяви. Оскільки, лізингові платежі Лізингоодержувачем не були сплачені у повному обсязі, то на момент подачі позову розрахунок проведено відповідно останнього відомого курсу продажу Євро, встановленому у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг", станом на 25.08.2022, який становить 36,8124 грн за 1 Євро. Таким чином, позивачем самостійно обрано спосіб захисту порушених прав шляхом подачі позову про стягнення заборгованості у гривні. Тобто, подавши позов із первісною вимогою в сумі 490013,16 грн (еквівалент 13311,09 Євро), позивач скористався визначеним п. 11.3. Договору правом на обчислення суми вимог за міжбанківським курсом, що передує дню звернення до суду. При цьому, згідно заяви (вих.№2712/22 від 27.12.2022) про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить суд стягнути солідарно з Фермерського господарства "ДУБИ" та ОСОБА_1 1407016,69 грн основного боргу за Договором фінансового лізингу №23АН-21 від 06.10.2021. При розрахунку використано курсу продажу Євро, встановленому у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг", станом на 26.12.2022, який становить 39,25374 грн за 1 Євро. Однак, позивачем було наведено розрахунок зі збільшеним курсом євро також із урахуванням суми 13311,09 Євро, котра становить зміст первісних позовних вимог. При цьому, положення п.11.3. Договору дозволяють обчислювати розмір вимог лише одного разу, залежно від вчинення процесуальної дії - дати складання позовної заяви. Тому, як вірно зазначив місцевий господарський суд, повторне нарахування суми вимог по курсу станом на 26.12.2022 по відношенню до вимог, які включено 26.08.2022 до позовної заяви є протиправним. Тобто, позивач був управнений розрахувати позовні вимоги по курсу станом на 26.12.2022, який становить 39,25374 грн за 1 Євро, виключно до збільшеного розміру позовних вимог, що становить 22533,09 Євро (35844,18 - 13311,09). З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком, що обґрунтована сума основного боргу становить 490013,16 грн (сума основного боргу згідно позовної заяви) + 22533,09 Євро х 39,25374 грн (розмір збільшених вимог згідно заяви від 27.12.2022 року) = 1374521,22 грн. Отже, позов у частині стягнення основної суми боргу за Договором фінансового лізингу №23АН-21 від 06.10.2021 підлягає частковому задоволенню в сумі 1374521,22 грн, з одночасною відмовою у стягненні з відповідачів 32 495,47 грн. Також, у зв`язку з неналежним виконання зобов`язань, позивачем у позовній заяві було заявлено до стягнення 226148,87 грн 70% річних. За клопотанням (вих.№1203/25 від 12.05.2023) позивачем долучено обґрунтований розрахунок 70% за період з 21.12.2021 по 27.12.2022 рр. який становить 225948,18 грн. Розрахунок враховує положення ст.253 ЦК України відносно початку перебігу строків нарахування відсотків річних, з урахування вихідних днів, а також позивачем враховано зміну курсу валют протягом усього спірного періоду та таке нарахування відповідає положенням п.11.3. Договору, чим спростовуються посилання апелянта на протилежне. Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом. У відповідно до п.8.1. Договору у випадку, якщо Лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого Лізингового платежу, який встановлений в Графіку, Лізингоодержувач несе відповідальність перед Лізингодавцем у вигляді сплати сімдесяти процентів річних від суми простроченого Лізингового платежу (відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України). Таким чином, позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення з відповідача процентів на підставі ч.2 ст.625 ЦК України. Щодо зменшення заявлених позивачем 70% річних, колегія суддів зазначає наступне. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності. За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, що стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання, тому, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Враховуючи термін прострочення виконання основного зобов`язання, який перевищує один рік, захищеність інтересів позивача можливістю нарахування відсотків річних до повного погашення основної суми боргу, сплату відповідачем-1 авансового платежу в розмірі 40% вартості майна та часткове погашення лізингових платежів, колегія суддів вважає обґрунтованим та правомірним висновок суду першої інстанції, що наведене вище у своїй сукупності є винятковими обставинами, які є підставою для застосування положення ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України та зменшення заявлених позивачем відсотків річних на 20%. Колегія суддів погоджується, що стягнення на користь позивача 180758,54 грн 70% річних, нарахованих за період з 21.12.2021 по 27.12.2022рр., у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача. З огляду на що, правомірно відмовлено у позові в частині стягнення 45390,33 грн 70% річних, а саме: 45189,64 грн (20% від правомірно нарахованих відсотків у розмірі 225948,18 грн) та 200,69 грн (нарахованих помилково при зверненні до суду із заявою про збільшення позовних вимог). Позивач при цьому, не оскаржує таке зменшення. Відповідно до ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ст.78 Господарського процесуального кодексу України,) Згідно з ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення 1374521,22 грн основного боргу за Договором фінансового лізингу №23АН-21 від 06.10.2021 та 180758,54 грн 70% річних, нарахованих за період з 21.12.2021 по 27.12.2022 рр. Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі. При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії"). В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду. Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст.129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Дуби" на рішення господарського суду Вінницької області від 24.05.2023 у справі №902/845/22 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складений 12.10.2023. Головуючий суддя Саврій В.А. Суддя Крейбух О.Г. Суддя Тимошенко О.М.