Ухвала ККС ВС № 754/16930/19

Ухвала іменем України 11 жовтня 2023 року м. Київ Справа № 754/16930/19 Провадження № 51-6079 ск 23 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого - ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року щодо засудженого ОСОБА_5 , в с т а н о в и в: Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, засуджено за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк дев`ять років. Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року вирок місцевого суду щодо засудженого ОСОБА_5 залишено без змін. Згідно з копіями доданих до касаційної скарги судових рішень ОСОБА_5 , 15 серпня 2019 року приблизно о 09 годині 30 хвилин, між другим та третім під`їздом будинку АДРЕСА_1 , біля автомобіля «SkodaOctavia», д.н. НОМЕР_1 , на ґрунті ревнощів, вступив у словесну сварку зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_6 , у ході розвитку якої у нього виник злочинний умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті останній. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_5 у вказаний час та місці, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, по черзі предметом, схожим на інструмент з дерев`яною ручкою та залізною голкою, а також предметом, схожим на ніж, під час сварки з ОСОБА_6 наніс їй даними предметами множинні тілесні ушкодження, загальна кількість яких становить 23 колото-різані рани, серед яких на голові (3), шиї (2), тулубі (4), верхніх кінцівках (13), лівому стегні (1), які в своїй сукупності становлять комплекс ушкоджень, який відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя, оскільки кожна рана супроводжувалася зовнішньою кровотечею, при цьому найбільшим джерелом кровотечі - є ушкодження судини ділянки шиї, що потягло за собою крововтрату, що виразилося в порушенні показників гемодинаміки і показників крові та послідуючого розвитку загрозливих для життя явищ, які в своєму клінічному перебігу без надання своєчасної кваліфікованої медичної допомоги призводять до летального наслідку. Запобігання такому наслідку сприяв короткий період часу, що пройшов від моменту спричинення ОСОБА_6 множинних тілесних ушкоджень до часу надання їй кваліфікованої у повному обсязі медичної допомоги. Таким чином ОСОБА_5 вчинив всі дії, які вважав необхідними для доведення свого злочинного умислу до кінця, однак, кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки потерпілій ОСОБА_6 було вчасно надано медичну допомогу. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 просить змінити судові рішення щодо ОСОБА_5 в частині призначеного покарання та призначити йому більш м`яке покарання у виді семи років позбавлення волі. Свою скаргу захисник мотивує тим, що засуджений вчинив кримінальне правопорушення відносно колишньої дружини на ґрунті ревнощів, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину, хоче брати участь у її вихованні. Також захисник вказує на те, що засуджений визнав свою вину та розкаявся у вчиненому злочині, активно сприяв розкриттю злочину. Захисник вважає, що судом першої інстанції помилково встановлено відсутність обставин, що пом`якшують покарання засудженого. Так, ОСОБА_5 не заперечував фактичні обставини кримінального правопорушення, а оспорював кваліфікацію його дій, що, на думку захисника, не виключає наявності щирого каяття. Крім того, засуджений не оскаржує цивільний позов потерпілої, повністю погоджується з її позицією, проте, перебуваючи тривалий строк під вартою, він не має можливості відшкодувати шкоду потерпілій. Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії судових рішень, суд не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скарзі. Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі захисником не оспорюються та не заперечуються. Захисник порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, які стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями). Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо. Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість. Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК України, означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо. Під особою обвинуваченого у контексті ст. 414 КПК України розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, конкретизуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину та (або) характеристику особи винного, згідно з КК України виступають самостійним чинником, який має значення для індивідуалізації покарання. Водночас, призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України врахував тяжкість злочину за його видом (категорією), який згідно зі ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, конкретні обставини кримінального провадження, ставлення обвинуваченого до скоєного, дані про його особу, який на обліку у лікаря психіатра та у лікаря нарколога не перебуває, раніше не судимий, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. За таких обставин суд дійшов висновку, що виправлення засудженого можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства, при цьому підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України немає. Своєю чергою,апеляційний суд ретельно перевірив усі доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 та в своєму рішенні зазначив, що суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_5 покарання належним чином врахував вищенаведені обставини та призначив засудженому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі з його реальним відбуванням, і таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нового кримінального правопорушення. Крім того, суд апеляційної інстанції також звернув увагу захисника й на безпідставність його доводів про наявність обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, оскільки вони не підтверджувалися жодними доказами у справі. На переконання суду касаційної інстанції, призначене за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК УкраїниОСОБА_5 покарання у виді дев`яти років позбавлення волі, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості й індивідуалізації та з урахуванням конкретних обставин вчиненого ним кримінального правопорушення в їх сукупності, не може вважатися явно несправедливим внаслідок суворості. Колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій, не порушено передбачених КК України загальних засад призначення покарання. А тому доводи захисника щодо необхідності призначення ОСОБА_5 більш м`якого покарання є неспроможними. Ухвала суду апеляційної інстанції у кримінальному провадженні щодо засудженого ОСОБА_5 відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Підстав для сумніву в правильності висновків суду апеляційної інстанції немає. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень, у касаційній скарзі не наведено. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги з мотивів, наведених у ній, немає, а тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника слід відмовити. Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Верховний Суд п о с т а н о в и в: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року щодо засудженого ОСОБА_5 . Ухвала оскарженню не підлягає. С у д д і: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3