Постанова КАС ВС № 120/1809/19-а

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2023 року м. Київ справа № 120/1809/19-а адміністративне провадження № К/990/12556/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Головуючої судді - Желтобрюх І.Л., суддів: Білоуса О.В., Блажівська Н.Є., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року (суддя: Заброцька Л.О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року (судді: Граб Л.С., Смілянець Е.С.,Сторчак В. Ю.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - установив: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі- ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 лютого 2019 року №0002801305 та №0002821305. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року, позов задоволено. Постановою Верховного Суду від 15 листопада 2021 року рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року, скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. За результатами нового судового розгляду рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено в повному обсязі. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на застосування судами пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 по справі №813/3274/17, від 17.10.2018 по справі №П/811/533/17, від 05.11.2019 по справі №821/465/17, від 20.10.2020 по справі №640/4857/19, від 18.01.2021 по справі №120/935/19-а та від 28.07.2021 по справі №826/12872/17, який полягає в тому, що курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню. Застосування ж вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 04 грудня 2007 року укладено кредитний договір №CNL-B00/205/2007 року, згідно з умовами якого банк зобов`язується надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 90 000 доларів США. Водночас, ОСОБА_1 зобов`язується прийняти вказані кошти та повернути їх банку в порядку та на умовах, визначених в договорі, не пізніше 04 грудня 2012 року. 21 січня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір №CM-SMEB00/176/2008, згідно з умовами якого банк зобов`язується надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 375 000 доларів США. Водночас, ОСОБА_1 зобов`язується прийняти вказані кошти та повернути їх банку в порядку та на умовах, визначених в договорі, не пізніше 19 січня 2018 року. 06 березня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 укладено договір №CM-SMEBOO/199/2008, згідно з умовами якого банк зобов`язується надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 200 000 доларів США. Водночас, ОСОБА_1 зобов`язується прийняти вказані кошти та повернути їх банку в порядку та на умовах, визначених в договорі, не пізніше 05 березня 2018 року. У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 10 грудня 2010 року АТ "ОТП Банк" відступило ТОВ "ОТП Факторинг Україна" право вимоги боргових зобов`язань за вказаними вище кредитними договорами. 18 серпня 2015 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ОСОБА_1 укладено додатковий договір №6 до кредитного договору CNL-B00/205/2007 від 04 грудня 2007 року. Згідно з пунктом 2.1 додаткового договору сторони домовилися внести зміни та доповнення до кредитного договору наступного змісту: незважаючи на інші положення кредитного договору сторони домовились, що позичальник до 18 серпня 2015 року зобов`язується погасити боргові зобов`язання в розмірі 345 000 грн. Також сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів буде здійснюватися в національній валюті України - гривні, із застосуванням для розрахунку платежу офіційного курсу долара США до української гривні, встановленого Національним банком України на день сплати. Порядок виконання боргових зобов`язань - шляхом внесення готівки на поточний рахунок банку. Пунктом 2.1.3 додаткового договору визначено, що за умови належного виконання позичальником умов кредитного договору та цього додаткового договору сторони домовились, зокрема, що кредитор здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі еквівалентному 1 367 591,09 грн і позичальник буде вважатись таким, що погасив свої боргові зобов`язання перед кредитором в повному обсязі. Пунктом 3.4 додаткового договору також визначено, що підписанням цього додаткового договору позичальник підтверджує, що кредитор повідомив його про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації. Також 15 лютого 2017 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ОСОБА_1 укладено додатковий договір №7 до кредитного договору №CM-SMEB00/176/2008 від 21 січня 2008 року. Згідно з пунктом 2.1 додаткового договору сторони його домовилися внести зміни та доповнення до кредитного договору наступного змісту: незважаючи на інші положення кредитного договору сторони домовились, що позичальник до 15 лютого 2017 року зобов`язується погасити боргові зобов`язання в розмірі 2000000 грн та витрати на ведення претензійно-позовної роботи. Також сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів буде здійснюватися в національній валюті України - гривні, із застосуванням для розрахунку платежу офіційного курсу долара США до української гривні, встановленого Національним банком України на день сплати. Порядок виконання боргових зобов`язань - шляхом внесення готівки на поточний рахунок банку. Пунктом 2.1.3 додаткового договору визначено, що за умови належного виконання позичальником умов кредитного договору та цього додаткового договору сторони домовились, зокрема, що кредитор здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі, еквівалентному 10001156,16 грн і позичальник буде вважатись таким, що погасив свої боргові зобов`язання перед кредитором в повному обсязі. Пунктом 2.1.4 додаткового договору також визначено, що при прощенні боргу у позичальника відповідно до вимог підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України виникає оподатковуваний дохід та позичальник зобов`язаний подати до податкового органу декларацію, сплатити податки та збори з такого доходу в порядку та у розмірах, встановлених чинним законодавством України. Шляхом підписання позичальником додаткового договору позичальник стверджує, що кредитор поінформував його про необхідність сплати податків і зборів з суми прощеного боргу. Водночас, до пункту 2.1.4 додаткового договору вказано примітку, у якій наведено зміст підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент підписання додаткового договору). 15 лютого 2017 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ОСОБА_1 також укладено додатковий договір №6 до кредитного договору №CM-SMEBOO/199/2008 від 06 березня 2008 року. Згідно з пунктом 2.1 додаткового договору сторони його домовилися внести зміни та доповнення до кредитного договору наступного змісту: незважаючи на інші положення кредитного договору сторони домовились, що позичальник в період часу до 15 лютого 2017 року зобов`язується погасити боргові зобов`язання в розмірі 850000 грн. Також сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів буде здійснюватися в національній валюті України - гривні із застосуванням для розрахунку платежу офіційного курсу долара США до української гривні, встановленого Національним банком України на день сплати. Порядок виконання боргових зобов`язань - шляхом внесення готівки на поточний рахунок банку. Пунктом 2.1.3 додаткового договору визначено, що за умови належного виконання позичальником умов кредитного договору та цього додаткового договору сторони домовились, зокрема, що кредитор здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі еквівалентному 4 998 932 грн і позичальник буде вважатись таким, що погасив свої боргові зобов`язання перед кредитором в повному обсязі. Пунктом 2.1.4 додаткового договору передбачено, що при прощенні боргу у позичальника відповідно до вимог підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України виникає оподатковуваний дохід та позичальник зобов`язаний подати до податкового органу декларацію, сплатити податки та збори з такого доходу в порядку та у розмірах, встановлених чинним законодавством України. Шляхом підписання позичальником додаткового договору позичальник стверджує, що кредитор поінформував його про необхідність сплати податків і зборів з суми прощеного боргу. Водночас, до пункту 2.1.4 додаткового договору вказано примітку, у якій наведено зміст підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент підписання додаткового договору). У період з 10 по 14 грудня 2018 року ГУ ДФС у Вінницькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих як додаткове благо, у періоди з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року та з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року. За результатами проведеної перевірки складено Акт від 18 грудня 2018 року №6123/13/2017206395, у якому зафіксовано виявлені в ході перевірки порушення, що полягають у неподанні ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік та невідображенні доходу, отриманого платником як додаткове благо в сумі 1367591,09 грн, а також неподанні податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік та невідображенні доходу, отриманого платником як додаткове благо в сумі 15000088,16 грн, у зв`язку із чим не сплачено податку з відповідних сум. У висновках акту перевірки також йдеться про те, що в ході перевірки виявлено порушення ОСОБА_1 : підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2972925,09 гривень, в тому числі за 2015 рік - 272909,22 гривень, за 2017 рік - 2700015,87 гривень; підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з військового збору в розмірі 245515,19 грн, в тому числі за 2015 рік - 20513,87 грн, за 2017 рік - 225001,32 грн. 05 Лютого 2019 року на підставі вказаного акту перевірки ГУ ДФС у Вінницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення №0002801305, яким збільшено ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3716156,36 грн, а також №0002821305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір» в розмірі 306893,99 грн. Не погодившись із указаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права колегія суддів виходить з того, що основним питанням, яке потребує вирішення у даній справі, є правомірність віднесення контролюючим органом суми прощеної (анульованої) кредитором заборгованості до складу оподаткованого доходу позивача як додаткового блага на підставі підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Вимоги податкового органу щодо сплати позивачем військового збору, обрахованого з такої суми, як і застосування штрафних санкцій, є похідними за своєю суттю. Питання правозастосування абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України отримало оцінку у постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року у справі №826/12872/17, у якій касаційний суд дійшов наступних висновків: ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Згідно пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Підпунктами 14.1.47, 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю. Отже, за висновком Судової палати, аналіз наведених норм дає підстави резюмувати, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг. Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку. З викладеного слідує, що під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором. 7 травня 2015 набув чинності Закон України від 9 квітня 2015 року №321-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» (далі - Закон №321-VIII), згідно з яким підрозділ 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України доповнено пунктом 8 у наступній редакції: не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися, починаючи з 1 січня 2015 року. Із системного аналізу правових норм Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у згаданій вище постанові дійшов висновку, що у разі, якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. Отже ключовою умовою застосування зазначеної норми Судова палата визначила факт зміни сторонами кредитного договору валюти зобов`язання. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 29 березня 2021 року у справі №826/954/17, аналізуючи судову практику у спорах, які виникли в цьому сегменті правовідносин, із посиланням на постанову КАС ВС від 18 січня 2021 року (справа №120/935/19-а) наголосила, що «датою зміни валюти зобов`язання за кредитом, отриманим позивачем за кредитним договором, є дата підписання між кредитором та позивачем додаткового до кредитного договору, відповідно до якого сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів буде здійснюватися в національній валюті України - гривні, із застосуванням для розрахунку платежу офіційного курсу долара США до української гривні, встановленого НБУ на день сплати». Вперше вирішуючи питання обґрунтованості позовних вимог та, як наслідок, наявність підстав до їх задоволення, суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновок, що матеріали справи свідчать про те, що іпотечний кредит позивача не був погашений станом на 01.01.2014 року, операція з прощення (анулювання кредиту) здійснена після 01.01.2015 року, а, відтак, спірні правовідносини підпадають під дію пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Обґрунтовуючи висновок про передчасність таких тверджень Верховний Суд послався на те, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не з`ясували, чи укладалися між позивачем та банком угоди про зміну валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, а також суди не встановили, що чи було анульовано (прощено) основну суму боргу (кредиту), чи суму різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України. Таким чином, за результатами нового судового розгляду з`ясуванню підлягали три такі ключові обставини, як: факт укладення угоди між сторонами грошового зобов`язання щодо зміни валюти зобов`язання; склад анульованої (прощеної) суми боргу, як-от: тіло кредиту, відсотки чи курсова різниця; наявність підстав до поширення на спірні правовідносини преференцій, передбачених пунктом 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України. За результатами нового судового розгляду судами встановлено, що відповідно до умов Додаткового договору № 6 від 18.08.2015 до Кредитного договору № CNL-BOO/205/2007 від 04.12.2007, до умов Додаткового договору № 7 від 15.02.2017 до Кредитного договору № СМ-SМЕВ00/176/2008 від 21.01.2008 та до умов Додаткового договору № 6 від 15.02.2017 р. до Кредитного договору № СМ-SМЕВ00/199/2008 від 06.03.2008 р. вказані додаткові договори є угодами сторін про зміну валюти зобов`язання з іноземної валюти у гривню. Сторони вище зазначених Додаткових угод здійснили переведення іноземної валюти кредиту долара США в українську гривню, зазначивши у вище вказаних Додаткових договорах суму заборгованості по Кредитних договорах у гривні, визначивши суму і кошти, які необхідно сплатити позичальнику для виконання порядку і умов прощення валютного кредиту в гривні та зазначили суму до списання в гривні, змінивши валюту виконання кредитних зобов`язань. Крім того, як встановлено судом з наданої ТОВ «ОТП Факторинг Україна» інформації від 31.08.2022 року №11172 на вимогу ухвали суду, у відповідності до умов Додаткового договору № 6 від 18.08.2015 до Кредитного договору № CNL-BOO/205/2007 від 04.12.2007 ОСОБА_1 було анульовано (прощено) основну суму боргу у розмірі 1 367 591,09 грн.; у відповідності до умов Додаткового договору № 7 від 15.02.2017 до Кредитного договору № СМ-SМЕВ00/176/2008 від 21.01.2008 ОСОБА_1 було анульовано (прощено) основну суму боргу у розмірі 10 001 156,16 грн.; у відповідності до умов Додаткового договору № 6 від 15.02.2017 р. до Кредитного договору № СМ-SМЕВ00/199/2008 від 06.03.2008 р. ОСОБА_1 було анульовано (прощено) основну суму боргу у розмірі 4 998 932,00 грн. Відповідно до вищевикладеного, ОСОБА_1 у формі № 1-ДФ були зазначені суми анулювання (прощення) боргу за кредитними договорами № CNL-BOO/205/2007 від 04.12.2007 року, № СМ-SМЕВ00/176/2008 від 21.01.2008 року, № СМ-SМЕВ00/199/2008 від 06.03.2008 року без зазначення курсової різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень ПК України. Проте, навіть встановивши факт зміни валюти за відповідним кредитом з іноземної валюти у гривню, що передбачає автоматичне виникнення курсової різниці в сумах прощеного боргу, суди дійшли висновку, що такий борг набуває статусу додаткового блага у повному обсязі, та відповідно до вимог підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, жодним чином при цьому не проаналізувавши доводи позивача щодо поширення на спірні правовідносини преференцій, передбачених пунктом 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України, що, відповідно, свідчить про неповне виконання вимог Верховного Суду та передчасність висновків щодо відмови у задоволенні позовних вимог. З огляду на визначені процесуальним законом межі повноважень суду касаційної інстанції під час касаційного перегляду справ, КАС ВС позбавлений можливості самостійно перевірити наведені вище обставини й надати їм правову оцінку. За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази й не надав їм правової оцінки. Враховуючи викладене, судами першої та апеляційної інстанцій на порушення статей 9, 242 КАС України не повною мірою з`ясовано обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення, а тому судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду п о с т а н о в и в : Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх Судді О.В. Білоус Н.Є. Блажівська