Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/25075/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/25075/21 пров. № А/857/6541/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Курильця А.Р., Мікули О.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Краматорського прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, суддя (судді) в суді першої інстанції Желік О.М., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: 21 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність щодо нездійснення йому перерахунку та виплати грошової допомоги при звільненні з військової служби за 14 років з урахуванням усіх щомісячних додаткових грошових винагород та індексації грошового забезпечення; зобов`язати здійснити йому перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, яка передбачена ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення, тобто за 14 років служби з урахуванням усіх щомісячних додаткових грошових винагород (передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889) та індексації грошового забезпечення (за період з 01 січня 2016 року по 26 грудня 2017 року), з урахуванням раніше виплаченої суми та із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15 січня 2004 року. На обґрунтування позовних вимог зазначає, до 26 грудня 2017 року проходив службу у Краматорському прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_2 ). Вказує, що на момент звільнення з військової служби його календарна вислуга становила 10 років 04 місяці 28 дні, пільгова 03 роки 11 місяців 26 днів, загальна 14 років 04 місяці 24 дні. Зазначає, що при звільненні з військової служби йому було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні лише за 10 календарних років. Вважає, що одноразова грошова допомога при звільненні повинна обчислюватись за кожний повний календарний рік служби, право на отримання такої допомоги передбачене за умови наявності вислуги 10 років і більше. Вказує, що вислуга років у цьому випадку не обчислюється календарними роками служби, а може включати різні періоди, в тому числі і пільгове обчислення строку вислуги. Крім цього, зазначає, що перерахунок одноразової грошової винагороди при звільненні з військової служби за 14 років повинна здійснюватись з урахуванням індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 26 грудня 2017 року та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №

988. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_2 ) щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, виходячи із загальної вислуги військової служби ОСОБА_1 14 років. Зобов`язано Краматорський прикордонний загін (військової частини НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, виходячи із загальної вислуги військової служби ОСОБА_1 14 років, а також здійснити її виплату з урахуванням вже виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність «вислуги 10 років і більше». Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, вислуга років позивача на час його звільнення із військової служби становила: календарна: 10 років 04 місяця 28 днів; пільгова: 03 роки 11 місяців 26 днів; загальна: 14 років 04 місяця 24 дні. Відтак умова про наявність 10 і більше років вислуги дотримана. Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, виходячи із загальної вислуги військової служби позивача 14 років, а також здійснити її виплату з урахуванням вже виплачених сум. Суд першої інстанції зауважив, що на виконання цього рішення суду відповідачем ще не проведено перерахунок сум відповідної грошової допомоги, виходячи з 14 років служби, а відтак ще не здійснено її виплати, тому вимоги позивача в цій частині є передчасними та задоволенню не підлягають. Не погодившись з прийнятим рішенням, НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше. Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми законодавства, прийнявши рішення здійснити виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні за загальною вислугою років, проте законом чітко визначено здійснення виплати за кожний повний календарний рік служби. Зазначає, що виплачено позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у розмірі 38629,50 грн, що підтверджується розрахунковим листом за грудень 2017 року. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим в частині задоволення вимоги про здійснення перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, виходячи із його загальної вислуги військової служби 14 років, а також здійснення її виплати з урахуванням виплачених сум. Вказує, що вимога щодо врахування при перерахунку одноразової грошової допомоги за 14 років служби з урахуванням усіх щомісячних додаткових грошових винагород (передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889) та індексації грошового забезпечення (за період з 01 січня 2016 року по 26 грудня 2017 року) не є передчасною і підлягає задоволенню. Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 до 26 грудня 2017 року проходив службу у Краматорському прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України та на момент звільнення займав посаду начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІІ категорії (місце дислокації н.п. Гостре) оперативно-бойової прикордонної комендатури « ІНФОРМАЦІЯ_3 »). Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (І категорії) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 23 листопада 2017 року № 419-ОС ОСОБА_2 звільнено у запас за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) частини 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з урахуванням підпункту «ї». Згідно з витягом з наказу начальника Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (по строковій частині) від 26 грудня 2017 року №461-ОС, ОСОБА_2 з 26 грудня 2017 року виключено із списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Самбірського ОМВК Львівської області. Вислуга років станом на 26 грудня 2017 року становить: календарна: 10 років 04 місяця 28 днів; пільгова: 03 роки 11 місяців 26 днів; загальна: 14 років 04 місяця 24 дні. Згідно цього ж витягу з наказу від 26 грудня 2017 року № 461-ОС, позивачу необхідно виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 10 календарних років (а.с.16). Згідно із зворотнім боком особистої картки заробітної плати ф.10 № 13155 з січня 2017 року по грудень 2017 року, ОСОБА_1 була нарахована та виплачена одноразова грошова допомога при звільненні в сумі 38629,50 грн (а.с.19). 15 листопада 2021 року та 14 грудня 2021 року позивач звертався до відповідача із запитами щодо перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 14 календарних років з урахуванням індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №988, проте станом на момент звернення до суду відповіді не отримав. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не здійснення перерахунку та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, виходячи із загальної вислуги військової служби позивача 14 років, а також зобов`язання відповідача здійснити перерахунок позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, виходячи із загальної вислуги військової служби позивача 14 років, а також здійснити її виплату з урахуванням вже виплачених сум. Проте, колегія суддів не погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше. Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» установлено, що строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні. Згідно з пунктом 4.10.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року № 425, військовослужбовцям, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше. Проаналізуваши наведені правові норми, колегія суддів зазначає, що поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність «вислуги 10 років і більше». Таким чином, в частині другій статті 15 Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги. Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2104/17, від 24 листопада 2020 року у справі № 822/3008/17, від 26 липня 2023 року у справі № 200/17688/21. Суд апеляційної інстанції зауважує, що у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби за закінченням контракту, такі військовослужбовці мають право на отримання одноразової грошової допомоги за наявності вислуги 10 років і більше, незалежно від способу її обчислення (у календарному обчисленні чи на пільгових умовах). Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що розмір такої одноразової грошової допомоги для вказаної категорії військовослужбовців перебуває в прямій залежності від кількості повних календарних років їх служби. Матеріалами справи підтверджується, що вислуга років позивача на час його звільнення із військової служби становила: календарна: 10 років 04 місяці 28 днів; пільгова: 03 роки 11 місяців 26 днів; загальна: 14 років 04 місяці 24 дні. Враховуючи вищенаведене, оскільки позивач при звільненні з військової служби мав загальну вислугу років 14 років 04 місяці 24 дні (тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги у цьому випадку дотримана), то він набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (10 років). Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (10 років) у розмірі 38629,50 грн, що підтверджується розрахунковим листом за грудень 2017 року (а.с.60). Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, виходячи із загальної вислуги військової служби ОСОБА_1 - 14 років. З огляду на вказане, також відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині здійснення нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за 14 років служби з урахуванням усіх щомісячних додаткових грошових винагород та індексації грошового забезпечення. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) задовольнити повністю. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року у справі № 380/25075/21 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді А. Р. Курилець О. І. Мікула Повне судове рішення складено 12 жовтня 2023 року.