Постанова 4854 № 522/7941/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 522/7941/23 Головуючий І інстанції: Бондар В.Я. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 09 червня 2023 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення суду - 09.06.2023р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,- В С Т А Н О В И В: 21.04.2023р. ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до інспектора роти 7 батальйону 1 Управління ПП в Одеській області рядового поліції Волощука Є.В., в якому просив суд скасувати постанову інспектора від 13.04.2023р. серії ЕАС №6825255, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.04.2023р. інспектором Управління ПП в Одеській області Волощуком Є.В. було винесено постанову серії ЕАС №6825255 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП і накладено штраф в розмірі 1190 грн. Позивач не згоден із даною постановою, вважає її протиправною, незаконною, і такою, що підлягає скасуванню, адже відповідачем, при її винесенні, всупереч вимогам законодавства не з`ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, та чи наявна вина саме позивача у вчиненні цього правопорушення. Ухвалою суду 1-ї інстанції від 11.05.2023р. замінено неналежного відповідача - інспектора роти 7 батальйону 1 Управління ПП в Одеській області рядового поліції Волощука Є.В. на належного - Департамент ПП. Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги категорично не визнав та мотивовано просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 09 червня 2023 року (ухваленим у порядку спрощеного провадження) у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено в повному обсязі. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 20.06.2023р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Приморського районного суду м.Одеси від 09.06.2023р. та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2023р. дану апеляційну скаргу залишено без руху. 30.06.2023р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження. 29.08.2023р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач заперечував щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. Відповідно до ст.ст.268,286,311 КАС України, суд апеляційної інстанції, за відсутності клопотань належним чином повідомлених сторін про розгляд справи за їх участю, розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами (доказами). Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України). Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність будь-яких підстав для її задоволення. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи. 13.04.2023р. інспектор роти 7 батальйону 1 Управління ПП в Одеській області рядовий поліції Волощук Є.В. виніс постанову серії ЕАС №6825255 про притягнення позивача водія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі - 1190 грн. Як вбачається зі змісту цієї постанови, 13.04.2023р. о 08:45 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Lexus ES 350» з державним номерним знаком « НОМЕР_1 », що не належать цьому транспортному засобу, чим порушив приписи п.2.9 (в) ПДР України, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП та накладено штраф у розмірі - 1190 грн. Не погоджуючись із правомірністю винесеної постанови, позивач звернувся до суду із даним позовом. Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова була прийнята відповідачем із дотриманням приписів чинного законодавства, що свідчить про відсутність правових підстав для її скасування. Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, цілком погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими та заснованими на законі, з огляду на наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Даним конституційним положенням кореспондує ч.1 ст.8 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIII. У відповідності до п.8 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Як визначено ст.35 цього Закону, поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. №3353-ХІІ, встановлюють «Правила дорожнього руху» (затв. постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306 із змінами та доповненнями). У силу положень ч.5 ст.14 Закону №3353-ХІІ, учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. За змістом п.п.1.3,1.9 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. За визначенням ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Так, нормами ч.2 ст.122 КУпАП встановлена відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим, неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або ж застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - Порушення зазначеної вище норми, тягне за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить - 1190 грн. У відповідності до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч.2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. У той же час, ст.7 КУпАП передбачено те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами та посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів та зміцнення законності. Положеннями ст.280 КУпАП закріплено «обов`язок» посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Доказами ж в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП). Як вбачається зі змісту ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе виключно за наявності події адміністративного правопорушення та вини цієї особи у його вчиненні, яка, у свою чергу, підтверджена належними і достатніми доказами, на підставі своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи. При цьому, виходячи із закріпленого в ч.4 ст.129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги особи в суді покладається саме на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову. Згідно з ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Тобто, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Належними є докази, які містять інформацію відносно предмета доказування. Предметом же доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду певної справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Згідно зі ст.62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Так, як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваної постанови від 13.04.2023р. серії ЕАС №6825255 стало порушення позивачем вимог пп.2.1 (в) ПДР України (а саме керування транспортним засобом з державним номерним знаком, що йому не належить), що є вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП. Як свідчать матеріали справи, 03.04.2023р. до Департаменту ПП надійшла доповідна записка начальника Управління безпеки дорожнього руху, якою просять доручити працівникам територіальних підрозділів Департаменту вжити заходи з метою встановлення та затримання транспортних засобів, відповідно до переліку (транспортні засоби з номерними знаками, зареєстрованими за іншими транспортними засобами) і внести відомості про ці транспортні засоби до інформаційних систем «Гарпун» та «Єдиний облік» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал НПУ». Додаток до цього рапорту також містив інформацію про фіксування 26.02.2023р. о 20:32 год. руху по Старожуківській дорозі в м.Одесі автомобіля «Lexus» з номерним знаком « НОМЕР_1 », в той час як такий номерний знак належить іншому автомобілю - «ВАЗ 21063». Саме такий склад правопорушення і було зазначено у спірній постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та саме за це до нього застосовано штрафні санкції, передбачені ч.1 ст.121-3 КУпАП. Надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу, що у відповідності до п.2.3 (а) ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом перевірити та забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу. Також, водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу та не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, що передбачено п.2.3 (б) ПДР України. Пунктом 2.9 (в) ПДР України регламентовано, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або ж таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу. Так, як видно з матеріалів справи, основоположними доводами позивача фактично є те, що особисто він не здійснював заміну номерних знаків, а така заміна випадково відбулася ще у лютому на станції технічного обслуговування, на якій тоді знаходився автомобіль «Lexus» з метою фарбування та полірування при зборі переднього бамперу. Вказані позивачем обставини були підтверджені і свідком ОСОБА_2 , який у судовому засіданні суду 1-ї інстанції зазначив, що 20.02.2023р. дійсно випадково прикрутив на автомобіль «Lexus» номерний знак іншого транспортного засобу. Разом з тим, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, критично ставиться до цих пояснень свідка сторони позивача - ОСОБА_2 та до уваги їх не приймає, оскільки по-перше, позивач ні при зупинці 13.04.2023р. його автомобіля інспектором ПП, ні у своєму позові, про ці обставини не заявляв, а по-друге, пояснення даного свідка жодним чином не відноситься до предмету доказування, адже диспозиція ч.1 ст.121-3 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за керування транспортним засобом з номерними знаками, що йому не належать. При цьому, одночасно необхідно акцентувати увагу на тому, що як вбачається з матеріалів справи, позивач фактично визнав факт керування ним 13.04.2023р. автомобілем «Lexus» з неналежними номерними знаками. Так, в у силу вимог ст.31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких, зокрема, перевірка документів особи, опитування особи, зупинення транспортного засобу, а також застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 вказаного Закону встановлено те, що поліція для забезпечення публічної безпеки та порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/ розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- та відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання ПДР. Отже, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність (відсутність) адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні, а також інші обставини, встановлюються, серед іншого, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису або ж засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та іншими визначеними законодавством доказами. При цьому, нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умовами якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення. Згідно з п.4 розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (затв. наказом МВС України від 07.11.2015р. №1395), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції НПУ, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Згідно з п.2 розділу ІІІ цієї Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, визначене ч.1 ст.121-3 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до матеріалів адміністративної справи, протокол про вчинення адміністративного правопорушення, як один із можливих доказів по справі, не складався, однак відповідачем надані інші беззаперечні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП. Так, відповідач долучив до матеріалів цієї справи диск із відеозаписом, на якому чітко зафіксовано факт і обставини зупинення посадовими особами Управління ПП в Одеській області транспортного засобу «Lexus ES 350», яким керував позивач. Належність представленого відповідачем доказу слідує з приписів ст.251 КУпАП, відповідно до яких, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або ж відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Перевіряючи доводи апеляційної скарги позивача, а також наданий відповідачем відеозапис із місця події, суд апеляційної інстанції встановив факт керування позивачем транспортним засобом «Lexus ES 350» з номерним знаком « НОМЕР_1 ». При цьому, такий відеозапис є якісним та надає можливість чітко і однозначно констатувати даний факт. Зміст вказаного вище файлу (відеозапису) не викликає сумнівів у тому, що саме ним зафіксовані події, які мали місце 13.04.2023р. за участі сторін у цій справі. Відеоматеріал з місця події, що був наданий відповідачем до матеріалів справи, досліджений судом попередньої інстанції, без сумнівів є доказом в адміністративній справі та безпосередньо свідчить про наявність правопорушення. Суд апеляційної інстанції також враховує, що згідно з реєстраційною карткою транспортного засобу, номерний знак « НОМЕР_1 » належить транспортному засобу «ВАЗ 21063», а автомобілю позивача «Lexus ES 350» - номерний знак « НОМЕР_2 », що, з урахуванням встановлених судом обставин, дійсно є порушенням пп.2.1 (в) ПДР України і, у свою чергу, є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП. При цьому, ще раз слід вказати й про те, що суд першої інстанції цілком вірно не взяв до уваги показання свідка як такі, що не відносяться до предмету доказування у цій справі, адже диспозиція ч.1 ст.121-3 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом із номерними знаками, що йому не належать. Тобто, приступивши до керування автомобілем позивач, в даному випадку, тривалий час не перевіряв комплектність транспортного засобу, а саме наявність дійсних номерних знаків, які зареєстровані за даним автомобілем. В частині правильності висновків суду 1-ї інстанції, колегія суддів враховує й те, що у складеній відповідачем постанові чітко вказано і технічний засіб (нагрудні боді-камери №473744 і №473726), за допомогою якого посадовими особами Управління ПП в Одеській області було здійснено відеозапис, долучений до справи, і зафіксовано факт порушення позивачем п.2.1 (в) ПДР України. Таким чином, досліджений відеозапис, з точки зору процесуального законодавства, може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення (ч.1 ст.121-3 КУпАП), зазначеного у спірній постанові. Отже, з огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про те, що оскаржувана позивачем постанова винесена правомірно, т.б. на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені КУпАП, обґрунтовано, тобто із урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, а тому належні правові підстави для її скасування - відсутні. Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі позивача. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»). Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. З огляду на зазначене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.286,308,311,315,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м.Одеси від 09 червня 2023 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови виготовлено: 11.10.2023р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: І.П. Косцова В.О. Скрипченко