Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/7820/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/7820/23 Головуючий І інстанції: Бездрабко О.І. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення суду - 13.06.2023р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 11.04.2023р. ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Чорноморської селищної ради, в якому просив суд: - визнати протиправними дії Чорноморської селищної ради щодо відмови їй у наданні довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, форма якої затверджена постановою Правління ПФУ від 17.01.2017р. №1-3 (зі змінами); - зобов`язати Чорноморську селищну раду видати їй довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, форма якої затверджена постановою Правління ПФУ від 17.01.2017р. №1-3 (зі змінами). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в січні 2023р. ОСОБА_1 була звільнена з посади головного спеціаліста відділу освіти, культури, туризму та культурної спадщини, молоді та спорту Чорноморської селищної ради у зв`язку з виходом на пенсію, відповідно до ст.38 КЗпП України, та в лютому 2023р. звернулася до Чорноморської селищної ради із заявою стосовно видачі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, форма якої затверджена постановою Правління ПФУ від 17.01.2017р. №1-3. Однак, відповідач відмовив у видачі запитуваної довідки, оскільки на його думку, суб`єктами видачі довідок є державні органи (за останнім місцем роботи) позивача на посаді державного службовця. Позивач вважає, що викладені у відповіді доводи відповідача ґрунтуються на хибному тлумаченні положень чинного законодавства України, порушують права та її законні інтереси. Представник відповідача, у свою чергу, надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням суду першої інстанції, позивач 10.07.2023р. подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2023р. та прийняти нове - про задоволення її позовних вимог в повному обсязі. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження. 26.07.2023р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечував щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. 27.07.2023р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України). Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи. Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), відповідно до трудової книжки від 01.07.1980р. серії НОМЕР_1 та вкладишу від 25.04.2008р. серії НОМЕР_2 , 30.10.1995р. прийняла присягу державного службовця та вона надалі працювала на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Протягом періоду з 22.09.2015р. по 17.06.2016р. позивач отримувала допомогу по безробіттю (записи НОМЕР_3 ). У період з 19.03.2018р. по 15.07.2019р. позивач працювала на посаді головного спеціаліста відділу дошкільної роботи та загальної середньої освіти управління дошкільної загальної середньої та професійної освіти Департаменту освіти і науки Одеської ОДА та була звільнена за власним бажанням на підставі ч.1 ст.86 Закону України «Про державну службу», мала дев`ятий ранг державного службовця. Згодом, ОСОБА_1 працювала на різних посадах, в тому числі, в органах місцевого самоврядування. Останнім фактичним місцем роботи позивачки - є Чорноморська селищна рада. 25.01.2023р. розпорядженням селищного голови Чорноморської селищної ради №34/2023-КР, ОСОБА_1 31.01.2023р. звільнено з посади головного спеціаліста відділу освіти, культури, туризму та культурної спадщини, молоді та спорту, у зв`язку із виходом на пенсію відповідно до ст.38 КЗпП України. 17.02.2023р. ОСОБА_1 звернулась до Чорноморської селищної ради із письмовою заявою про видачу їй довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби (форма якої затверджена постановою правління ПФУ від 17.01.2017р. №1-3). Однак, листом від 15.03.2023р. №Т-110-8/070/03-23 відповідачем було відмовлено ОСОБА_1 у видачі вказаної довідки, посилаючись на відсутність правових підстав, встановлених постановою правління ПФУ від 17.01.2017р. №1-3, та рекомендовано звернутися за останнім місцем її роботи на державній службі. Не погоджуючись з таким рішенням і діями відповідача, позивач звернулася з даним позовом до суду. Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що остання фактична посада ОСОБА_1 - головний спеціаліст відділу освіти, культури, туризму та культурної спадщини, молоді та спорту Чорноморської селищної ради на момент її звільнення, у розумінні Законів України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та «Про державну службу», відноситься до служби в органах місцевого самоврядування, а не до державної служби, як помилково вважає позивач, а тому підстави для видачі запитуваної довідки - відсутні. Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, не може погодитися із наведеними висновками суду першої інстанції та вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з нормою ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються та не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або ж внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом. За змістом ч.1 ст.92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовуються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV. Частиною 1 ст.9 Закону №1058-IV передбачено, що згідно з цим Законом за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. За приписами ч.1 ст.10 вказаного Закону, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Як передбачено у ст.26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017р. При цьому, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, що передбачена цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум (ч.1 ст.28 Закону №1058-IV). Відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993р. №3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60% суми їх заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011р. - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011р. - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. 01.05.2016р. набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VIII, ч.2 «Прикінцевих та перехідних положень» якого визнано такими, що втратили чинність, серед іншого, Закон №3723-ХІІ, крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у п.п.10,12 цього розділу. Як уже зазначалося судом вище, за змістом ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, визначеного ст.26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Тобто, необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до цієї статті є досягнення такими особами певного віку і наявність страхового стажу, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону №1058-IV. Таким чином, до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які: - досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; - мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Після 01.05.2016р., відповідно до ст.90 Закону №889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV. При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІ. Так, за п.10 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723-ХІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Пунктом 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії у відповідності до ст.37 Закону №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Таким чином, «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016р. певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016р. на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Крім того, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст.37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж. Тобто, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016р. є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Законом №3723-ХІІ і «Прикінцевих та перехідних положень» Закону, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби. Отже, після 01.05.2016р. (набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.п.10 та 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII, та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж. Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі №822/524/18 та, зокрема, у постанові Верховного Суду від 02.04.2020р. у справі №687/545/17. Відповідно до п.8 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом, обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Пунктом 2, 3 «Порядку обчислення стажу державної служби» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016р. №229) закріплено, що обчислення стажу державної служби здійснює служба управління персоналом державного органу. Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка, копія послужного списку, військовий квиток та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи (довідки, виписки з наказів, дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру тощо). За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж державної служби обчислюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, а також архівними установами. За приписами п.4 Порядку №229, до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001р. №2493-III. При цьому, у відповідності до ст.14 Закону №2493-III, до шостої категорії посад в органах місцевого самоврядування віднесено посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у м.Києві та м.Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад і їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та м.Сімферополя) рад, старост. До сьомої категорії віднесено - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад. У ч.2 ст.46 Закону №889-VIII зазначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-III. Також, варто зазначити і про те, що службою в органах місцевого самоврядування вважається професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом (ст.1 Закону №2493-III). Посадовою особою місцевого самоврядування, в розумінні ст.2 Закону №2493-III, є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження стосовно здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. У відповідності до п.2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №2493-III, дія Закону №3723-ХІІ поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. №280/97-ВР, цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування. В підсумку, варто зазначити про те, що посада, котру обіймала позивач в органі місцевого самоврядування, відповідно до вказаних положень, входить до переліку посад, які зараховуються до стажу державної служби, що, на переконання судової колегії, має вирішальне значення для вирішення даного спору. Так, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14.09.2016р. №622 затверджено порядок призначення пенсій згідно з Законом №889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до ст.37 Закону №3723-XII. Пунктом 4 вказаного Порядку передбачено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60% суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому: - посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); - розмір виплат (окрім посадових окладів, надбавок за ранг, а також вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 01.05.2016р. Середньомісячна сума таких виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на

60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; - у разі коли в осіб, зазначених в п.2 вказаного Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 01.05.2016р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 01.05.2016р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому, для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 01.05.2016р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016р. як за повний місяць; - матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. Разом із тим, за бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абз.3-5 цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Пунктами 5 та 6 Порядку передбачено, що форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням ПФУ за погодженням із Мінсоцполітики. У разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а в разі його відсутності чи перейменування (відсутності) посад, у тому числі відсутності відповідних посад державної служби, довідка видається у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із Нацдержслужбою. Надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції у світлі доводів учасників справи та наявних в матеріалах даної справи доказів, колегія суддів звертає увагу на те, що вимоги до форми довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям встановлені постановою правління ПФУ «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям» від 17.01.2017р. за №1-3. Такими довідками є: - про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); - про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); - про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби. Зокрема, форма довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби йде додатком до цієї Постанови №1-3 та містить роз`яснення, що виплати (надбавки, місячні премії) зазначаються в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії. Згадана довідка видається для призначення згідно з п.п.10,12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ та містить інформацію про середні розміри надбавок, премій та інших виплат за певний період (не раніше травня 2016р.), що передує місяцю звернення за призначенням пенсії. Таким чином, Постановою №1-3 визначені лише такі обов`язкові умови для видачі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби: - наявність у особи не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби; - особа не має займати посади державної служби на момент виходу на пенсію. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими та безпідставними твердження Чорноморської селищної ради про те, що дія Закону №889-VIII не поширюється на посадових осіб органу місцевого самоврядування, адже зарахування державної служби до стажу роботи (це питання в контексті спірних правовідносин врегульоване положеннями, з-поміж іншого, п.п.10,12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII) не є тотожним поняттю та статусу державного службовця, а згідно зі ст.3 Закону №889-VIII такий регулює саме відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця. Тобто, будь-які правові підстави стверджувати про те, що Чорноморська селищна рада (орган місцевого самоврядування) не є уповноваженим органом на видачу ОСОБА_1 довідки про складові її заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби відповідно до Постанови №1-3 - відсутні. У спірному випадку, нарахування ОСОБА_1 пенсії державного службовця у відповідності до п.4 Порядку, на переконання колегії суддів, повинно здійснюватися з урахуванням даних, що зазначені у відповідній довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби (враховуючи виявлене бажання ОСОБА_1 ), уповноваженим органом на видачу якої і є відповідач. Однак, як встановлено з матеріалів справи, таких дій Чорноморська селищна рада не вчинила та відповідну довідку ОСОБА_1 не видала, що є свідченням протиправності оскаржуваних дій, а відтак, позовні вимоги стосовно зобов`язання сільради видати довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби (форма якої затверджена Постановою №1-3), є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. В обсязі встановлених обставин, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки викладеним вище обставинам справи та не застосував норми Закону і нормативно-правових актів, що врегульовують спірні правовідносини, які виникли між фізичною особою та суб`єктом владних повноважень. Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано відповідачем при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»). Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи позивача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. У силу вимог ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду 1-ї інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Отже, в обсязі встановлених обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також у зв`язку із тим, що деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, у відповідності до ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне частково скасувати рішення суду 1-ї інстанції та прийняти в цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст.308,311,315,317,321,322,325,329,371,382 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року - скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити повністю. Визнати протиправними дії Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, форма якої затверджена постановою правління Пенсійного фонду України «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям» від 17.01.2017р. за №1-3. Зобов`язати Чорноморську селищну раду Одеського району Одеської області видати ОСОБА_1 довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, форма якої затверджена постановою правління Пенсійного фонду України «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям» від 17.01.2017р. за №1-3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено: 11.10.2023р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: І.П. Косцова В.О. Скрипченко