Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/20407/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/20407/23 Головуючий І інстанції: Токмілова Л.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Одеського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року (м.Одеса дата складання повного тексту ухвали суду - 23.08.2023р.) про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 09.08.2023р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеського ОТЦК та СП та 3-ї особи - ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просив суд: - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку розміру його грошового забезпечення із урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481 грн.), встановленого законом на 01.01.2022р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, із обов`язковим зазначенням відомостей про всі щомісячні основні та додаткові види його грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби в розмірі: 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, надбавки за таємність в розмірі: 60% від посадового окладу, надбавки за шифрувальну роботу: 10% від посадового окладу, і премії в розмірі: 35% від посадового окладу) у відповідності до наказу Міністра оборони України від 07.06.2018р. за №260 та рішення Міністра оборони України від 14.01.2022р. за №248/269, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022р., виходячи з розмірів прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», відповідно, помноженого на тарифний коефіцієнт та не оформлення і не надання до ГУ ПФУ в Одеській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022р., для проведення з 01.02.2022р. перерахунку основного розміру його пенсії; - зобов`язати відповідача перерахувати розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022р. з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481 грн.), встановленого законом на 01.01.2022р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704 та підготувати і надати до ГУ ПФУ в Одеській області нову довідку про розмір його грошового забезпечення на 01.01.2022р. відповідно до вимог ст.ст.43,63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень вказаної Постанови із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481 грн.), встановленого законом на 01.01.2022р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби в розмірі: 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, надбавки за таємність в розмірі: 60% від посадового окладу, надбавки за шифрувальну роботу: 10% від посадового окладу, і премії в розмірі: 35% від посадового окладу) у відповідності до наказу Міністра оборони України від 07.06.2018р. №260 та рішення Міністра оборони України від 14.01.2022р. №248/269 для проведення з 01.02.2022р. перерахунку основного розміру його пенсії. Ухвалою суду першої інстанції від 14.08.2023р. позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без руху, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. 15.08.2023р. позивачем було подано до Одеського окружного адміністративного суду заяву про поновлення строку звернення до суду, мотивовану тим, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, а відтак шестимісячний строк може не застосовуватися для звернення до суду у справах з вимогами, пов`язаними із виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому, до якого належить пенсія. Встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права (права на перерахунок пенсії у визначеному законом порядку), легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави. Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без розгляду на підставі ч.2 ст.123 КАС України. Не погоджуючись із вказаним вище судовим рішенням, позивач 24.08.2023р. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу судді Одеського окружного адміністративного суду від 23.08.2023р. та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду по суті. Зокрема, позивач звернув увагу на те, що об`єктом захисту, у даному випадку, є його право на перерахунок пенсії, а строкове обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законом розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку із непроведенням перерахунку пенсії з вини суб`єкта владних повноважень, наразі відсутнє. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження. 19.09.2023р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, правом подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористався. У відповідності до ч.1 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України). Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить висновку про наявність достатніх підстав для її задоволення. Так, спірні правовідносини у даній адміністративній справі склалися з приводу протиправності дій відповідача стосовно відмови у проведенні перерахунку розміру грошового забезпечення позивача із урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, із обов`язковим зазначенням відомостей про всі щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення, що визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022р., виходячи з розмірів прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», відповідно, помноженого на тарифний коефіцієнт та не оформлення і не надання до ГУ ПФУ в Одеській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022р., для проведення з 01.02.2022р. перерахунку основного розміру його пенсії. На стадії ж апеляційного провадження спірним є питання дотримання ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом. Частиною 1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Щоб адміністративний позов був прийнятий до провадження судом першої інстанції, позивачу необхідно дотримуватись порядку подання позовної заяви в межах реалізації права на звернення до суду та кореспондуючого права на повноважний суд з урахуванням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.55 Конституції України, а також ст.5 КАС України. Так, реалізація захисту порушеного або оспорюваного права відбувається шляхом пред`явлення позову у формі позовної заяви до суду 1-ї інстанції, однак у межах часових рамок, визначених законом. У розумінні ч.1 ст.118 КАС України, процесуальними строками є встановлені законом або ж судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями та роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, що повинна неминуче настати. Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися й інші строки для звернення до суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або ж повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Наслідки пропуску строку звернення до суду регламентовані ст.123 КАС України. Як передбачено ч.ч.1,2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк чи вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Приймаючи оскаржуване судове рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції, із урахуванням висновків Верховного Суду, що викладені у постанові від 12.04.2023р. у справі №380/14933/22, виходив з того, що ОСОБА_1 був пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даним позовом, а будь-яких належних обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску такого строку, ним не наведено та не надано. Втім, судова колегія вважає такий висновок суду 1-ї інстанції необґрунтованим і передчасним, з огляду на те, що у цій справі існує спір між позивачем та Одеським ОТЦК та СП, який очевидно полягає у правомірності або ж протиправності дій суб`єкта владних повноважень, що виразилися у відмові у підготовці і наданні до пенсійного органу довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача. Такі правовідносини виникли в результаті відмови Одеського ОТЦК та СП, оформленої листом від 25.05.2023р. №943/10025, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Разом із тим, звернення позивача із даним позовом до суду мало місце вже - 09.08.2023р., тобто через два місяці і 16 днів після отримання згаданої відповіді. На переконання колегії суддів, оскільки довідка про розмір грошового забезпечення надається, у даному випадку, за заявою позивача, порушення відповідачем прав на отримання запитуваних довідок відбулось саме з моменту відмови у видачі такої довідки, внаслідок чого шестимісячний строк звернення до суду позивачем не пропущений. Тобто, спір у цій справі не стосується перерахунку пенсії позивача, який щомісяця є обізнаним щодо розміру пенсійних виплат, а стосується саме протиправності дій відповідача щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виготовлення і направлення нової довідки про розмір його грошового забезпечення. Більше того, чинним законодавством право позивача на звернення до уповноваженого органу із заявою про складання нової довідки та її направлення до відповідного територіального пенсійного органу не є обмеженим у часі. У контексті викладеного, колегія суддів звертає увагу на те, що жодним нормативно-правовим актом наразі не передбачено, що строк звернення до суду з вимогою щодо видачі нової довідки розпочинає перебіг саме з дати, станом на яку й визначається розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Що ж стосується послання посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 12.04.2023р. у справі №380/14933/22, де суд касаційної інстанції, за аналогічних обставин, дійшов висновку щодо необхідності відрахування шестимісячного строку звернення до адміністративного суду із 1 січня відповідного року, колегія суддів вказує на таке. Частиною 5 ст.242 КАС України регламентовано, що при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки стосовно застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Вказана правова норма кореспондується із ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Разом із тим, жодна із цих норм не містить для судів обов`язку, враховувати правові позиції Верховного Суду за виключенням судових рішень, ухвалених по зразкових справах (ч.3 ст.291 КАС України) та Великої Палати Верховного Суду, до повноважень якої, зокрема, і входить здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права (п.1 ч.2 ст.45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зважаючи на те, що у Верховному Суді, на даний час, існує різна практика в даній категорії спорів стосовно строку звернення до суду, колегія суддів застосовує останню, яка була викладена в постановах від 19.06.2023р. у справі №160/14974/21, від 22.06.2023р. у справі №420/26813/21 та від 24.07.2023р. у справі №460/6242/20. Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011р. №19-рп/2011 підкреслив значущість положень ст.55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій або ж бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді. Як уже зазначалося вище, у КАС України конституційне право особи на звернення до суду конкретизоване в ч.1 ст.5, за змістом якої, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті. Судова колегія зазначає про те, що за змістом ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950р., необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. Зокрема, Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з п.1 ст.6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, п.п.50-51 та 69, та «Walchli v. France», №35787/03, п.29). При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між «формалізмом» та «надмірним формалізмом». Так, «формалізм» є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Однак, «надмірний формалізм» заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, п.25). Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»). Проте, суворе трактування національним законодавством процесуального правила («надмірний формалізм») може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»). Підсумовуючи викладене, висновки судді Одеського окружного адміністративного суду, при поверненні позовної заяви ОСОБА_1 на підставі вимог ч.2 ст.123 КАС України, зумовлюють утворення перешкод особі у доступі до правосуддя та не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права. За правилами ст.320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи для продовження розгляду до суду 1-ї інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. У відповідності до ч.3 ст.312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала судді Одеського окружного адміністративного суду скасуванню, а справа - направленню до того ж суду для продовження розгляду по суті. Керуючись ст.ст.169,241,243,308,311,312,320,321,322,325,328 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу судді Одеського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року - скасувати та направити справу №420/20407/23 до суду першої інстанції - для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови виготовлено: 11.10.2023р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: І.П. Косцова В.О. Скрипченко