Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/8702/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2023 р. Справа № 520/8702/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Бартош Н.С. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2023, головуючий суддя І інстанції: Білова О.В., м. Харків, повний текст складено 15.06.23 по справі № 520/8702/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у невиплаті з 01.03.2022 ОСОБА_1 нарахованих йому згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» сум індексації пенсії, а також дії з обчислення йому сум індексації пенсії, виходячи з суми пенсії 19894,00 грн. (замість правильної суми пенсії 28570,66 грн); зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснювати нарахування та виплачувати ОСОБА_1 з 01.03.2022 правильно обчислену індексацію згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» в розмірі 3999,89 грн, разом з сумою індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» в розмірі 1500,00 грн, починаючи з 01.03.2023, без обмеження виплати загальної суми щомісячної пенсії максимальним розміром. В обґрунтування позову позивачем вказано, що дії відповідача, які полягають у відмові виплати пенсії з урахуванням нарахованих йому до виплати сум індексації пенсії згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 та від 01.03.2023 №168 без обмеження суми виплат пенсії максимальним розміром, є протиправними. Також відповідачем неправильно обчислено індексацію пенсії, виходячи з розміру пенсії 19894,00 грн, замість правильного розміру пенсії 28570,66 грн. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2023 року та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1073,60 грн. та вирішити питання необхідності повернення позивачу з державного бюджету зайво сплаченої ним суми судового збору в сумі 2147,20 грн. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що будь-яких підстав для перерахунку пенсії позивача після 13.11.2021 немає (не було), з огляду на обов`язковість для відповідача судового рішення від 12.10.2021 у справі №520/15820/21, грошове забезпечення для обчислення пенсії позивачу станом на 01.03.2022 року повинне було становити (як і раніше, станом на 01.02.2022) суму 37104,75 грн., а основний розмір пенсії позивача станом на 01.03.2022 повинен був становити (як і раніше, станом на 01.02.2022) суму 28570,66 грн. і саме ця сума пенсії 28570,66 грн. повинна була бути проіндексована відповідачем на + 14% з 01.03.2022 згідно з постановою КМУ від 16.02.2022 №118. Позивач вважає, що він має право на отримання з 01.03.2022 щомісячної пенсії без обмеження її розміру, оскільки відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VІ обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Зазначає, що у зв`язку з Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 року №7-р(ІІ)/2022 у наявних правовідносинах з 12.04.2023 виникли нові правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про здійснення виплати йому пенсії з урахуванням нарахованих сум індексації без обмеження щомісячних виплат максимальним розміром, починаючи з 12.04.2023. Вказує, що основним правовим обґрунтуванням заявлених позивачем позовних вимог є обставини того, що Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ (в редакції Закону від 24.12.2015 №911-VІІІ) було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Відповідно до п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 положення ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, з 20.12.2016 у Законі №2262-ХІІ взагалі відсутня частина 7 статті

43. Стверджує, що правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України Рішення по справі №7-рп/2016 від 20.12.2016 року є втрата чинності із 20.12.2016 року положення ч.7 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Тобто, з 20.12.2016 року ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ втратила чинність. Зауважує, що обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», є протиправним. Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України. Відповідно до п.п. 1, 3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи і сторонами не заявлялись клопотання про розгляд справи за їх участі, колегія суддів вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ, отримує пенсію за вислугу років в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 року у справі №520/15820/21, яке набрало законної сили 12.11.2021 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснювати нарахування і виплачувати з 01.01.2016 ОСОБА_1 суму щомісячної пенсії у розмірі 28570,66 грн. на місяць без її обмеження будь-якими розмірами, виходячи з 77% грошового забезпечення по відповідній посаді в поліції, яке складається з таких частин: посадовий оклад в сумі 3550,00 грн, оклад за звання в сумі 2400,00 грн, надбавка за вислугу років (50%) в сумі 2975,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%) в сумі 4462,50 грн, надбавка за таємність (10%) в сумі 355,00 грн, щомісячна премія (170%) в сумі 23362,25 грн (всього сума місячного грошового забезпечення становить 37104,75 грн.), а також здійснити виплату ОСОБА_1 суми всієї перерахованої пенсії за весь період з 01.01.2016 по дату перерахунку пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум. Зі змісту протоколу про перерахунок пенсії станом на 01.02.2022 року за пенсійною справою №2003012246 встановлено, що на підставі рішення суду основний розмір пенсії позивача склав 77% грошового забезпечення (вислуга років 29) у розмірі 26526,50 грн. Підсумок пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії 28570,66 грн. З матеріалів справи вбачається, що позивачу нараховано індексацію: - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» з 01.03.2022 в сумі 2785,16 грн. Підсумок пенсії (з надбавками): з урахуванням максимального розміру пенсії: 28570,66 грн.; - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» з 01.03.2023 в сумі 1500,00 грн. Загальний розмір пенсії щомісячно у сумі з 01.03.2023: 28570,66 грн. Позивач вважає, що вказані нарахування свідчать про обмеження розміру його пенсії, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що розмір пенсії позивача, встановлений рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі №520/15820/21, в сумі 28570,66 грн., перевищує максимальний, як станом на 01.03.2022, так і станом на 01.03.2023 (19340,00 грн. та 20930 грн. відповідно), тому позивач не мав права на отримання індексації, оскільки розмір його пенсії не відповідає умовам виплати такої індексації. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне. В силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (далі по тексту Закон №2262-XII). Відповідно до положень ст.63 Закону №2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції та податкової міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських. Відповідно до ст.2 Закону України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі по тексту - Закон №1282-XII) пенсії є одним із об`єктів індексації грошових доходів населення. У вказаній статті також зазначено, що індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Згідно з ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" за №118 від 16.02.2022 (далі по тексту - Постанова №118) установлено, що з 1 березня 2022 року: перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,14; у разі, коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, зазначеного в абзаці другому цього пункту, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії. Відповідно до п.2 Постанови №118 з 1 березня 2022 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі по тексту - Постанова №168) установлено, що з 1 березня 2023 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197. Пунктом 2 Постанови №168 установлено, що з 1 березня 2023 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Установлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1 - 7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень (п.10 Постанови №168). Системний аналіз вищевказаних законодавчих приписів свідчить про наявність у ОСОБА_1 права на нарахування індексації до розміру його пенсії з 01.03.2022 та з 01.03.2023. Матеріалами справи встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 року у справі №520/15820/21, яке набрало законної сили 12.11.2021 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснювати нарахування і виплачувати з 01.01.2016 ОСОБА_1 суму щомісячної пенсії у розмірі 28570,66 грн. на місяць без її обмеження будь-якими розмірами, виходячи з 77% грошового забезпечення по відповідній посаді в поліції, яке складається з таких частин: посадовий оклад в сумі 3550,00 грн, оклад за звання в сумі 2400,00 грн, надбавка за вислугу років (50%) в сумі 2975,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%) в сумі 4462,50 грн, надбавка за таємність (10%) в сумі 355,00 грн, щомісячна премія (170%) в сумі 23362,25 грн (всього сума місячного грошового забезпечення становить 37104,75 грн). Отже, судовим рішенням у справі №520/15820/21 встановлено право позивача на отримання щомісячної пенсії у розмірі 28570,66 грн., розрахованої з суми місячного грошового забезпечення, що становить 37104,75 грн. (77 %). Так, зі змісту протоколу про перерахунок пенсії станом на 01.02.2022 року за пенсійною справою №2003012246 встановлено, що на підставі рішення суду основний розмір пенсії позивача склав 77% грошового забезпечення (вислуга років 29). Підсумок пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії 28570,66 грн. Однак, у відповідності до довідки пенсійного органу про перерахунок пенсії станом на 01.03.2022, позивачу нараховано: основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення (вислуга років 29) у розмірі 19894 грн, з урахуванням індексації 22679,16 грн (Індексація базового ОСНП (19894,30 х 0,140) 2785,16 грн). Підсумок пенсії (з надбавками) з урахуванням максимального розміру пенсії становить 28570,66 грн. Також, як вбачається з довідки пенсійного органу про перерахунок пенсії станом на 01.03.2023, позивачу нараховано: основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення (вислуга років 29) у розмірі 19894 грн. з урахуванням індексації 24179,16 грн. Індексація базового ОСНП 2022 (19894 х 0,140): 2785,16 грн, індексація базового ОСНП 2023 (22679,16 х 0,197) - 1500,00 грн. Загальний розмір пенсії щомісячно у сумі з 01.03.2023 становить 28570,66 грн. При цьому, відповідачем до матеріалів справи не додано будь-яких належних доказів наявності у нього правових підстав для перерахунку з 01.03.2022 пенсії позивача зі зменшенням розміру грошового забезпечення з 77% до 70%, у тому числі з одночасним зменшенням з 01.03.2022 розміру грошового забезпечення для обчислення пенсії з суми 37104,75 грн. до суми 28420,00 грн., що у свою чергу призвело до зменшення з 01.03.2022 основного розміру пенсії позивача з суми 28570,66 грн. до суми 19894,00 грн. і нарахування індексації на суму 19894,00 грн., замість суми 28570,66 грн. Таким чином, з огляду на обов`язковість для відповідача судового рішення від 12.10.2021 у справі №520/15820/21, грошове забезпечення для обчислення пенсії позивачу станом на 01.03.2022 року повинне становити (як і раніше, станом на 01.02.2022) суму 37104,75 грн., а основний розмір пенсії позивача станом на 01.03.2022 повинен був становити (як і раніше, станом на 01.02.2022) суму 28570,66 грн. (77%) і саме ця сума пенсії 28570,66 грн. повинна бути проіндексована відповідачем на + 14% з 01.03.2022 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118. Отже, відповідачем безпідставно обчислено суми індексації при перерахунку пенсії позивача з 01.03.2022 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та з 01.03.2023 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», без врахування розміру пенсії, встановленого рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 року у справі №520/15820/21. Судом першої інстанції не враховано вищенаведених обставин та помилково зазначено, що Управління здійснювало свої повноваження в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а отже своїми діями права та законні інтереси позивача не порушило. Щодо твердження суду першої інстанції про те, що станом на дату виникнення спірних правовідносин існував законодавчо встановлений максимальний розмір пенсії (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність), який мав бути застосований, зокрема, для визначення наявності підстав для виплати індексації пенсії відповідно до Постанов №118 та № 168, колегія суддів зазначає наступне. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011. Відповідно до ст.2 Закону №3668-VI, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Водночас, Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч.7 ст.43 Закону №2262-XII. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016. Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI. Тобто, положення ч.7 ст.43 Закону №2262-XII та положення ч.1 ст.2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом. Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII. При цьому положення ст. 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст ч.7 ст.43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Отже, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців, оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення у частині обмеження пенсії максимальним розміром та явно суперечать один одному. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Водночас, положеннями ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи. У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. З урахуванням вказаного вище, в спірних правовідносинах застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI. Аналогічний правий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №400/2085/19 та від 11.07.2022 у справі №620/613/21. Таким чином, право на індексацію пенсії у позивача виникло на підставі Постанов №168 та №118 і не може бути обмежено розміром пенсії у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (у спірному випадку не може бути обмежено розміром раніше призначеної пенсії). Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. Відповідачем жодних належних доказів на підтвердження правомірності власних дій, які є предметом оскарження, надано не було. Колегія суддів враховує, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об`єднаного королівства» (заява №22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145). Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»). З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про те, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача буде визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають в обчисленні сум індексації при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та з 01.03.2023 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», без врахування розміру пенсії, встановленого рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 року у справі №520/15820/21, та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 з урахуванням індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та з 01.03.2023 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», обчисливши суми індексації з розміру пенсії, встановленого рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 року у справі №520/15820/21, та провести виплату перерахованої пенсії ОСОБА_1 без обмеження виплати загальної суми щомісячної пенсії максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум. Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу позивача слід задовольнити. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову. Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст. 132 КАС України). Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 6 ст.139 КАС України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову, то слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги у розмірі 2684,00 грн. Щодо вимог ОСОБА_1 про повернення надміру сплаченого судового збору, колегія суддів зазначає наступне. Частиною 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Пунктом 5 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання адміністративного позову, який подано фізичною особою, немайнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімуму для працездатних осіб: у місячному розмірі: з 1 січня - 2684,00 грн. Отже, розмір судового збору за подачу однієї позовної вимоги немайнового характеру складає 1073,60 грн. Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору за подання адміністративного позову, колегія суддів враховує, що вимога про визнання протиправними рішення, акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо), як способу усунення наслідків протиправності рішення, акта, дій чи бездіяльності, є однією вимогою. Тобто вимога про визнання протиправним рішення є передумовою для застосування іншого способу захисту порушеного права - зобов`язати вчинити дії, як способу усунення наслідків протиправності такого рішення та фактично є однією позовною вимогою. Вказані висновки викладені Верховним Судом в постанові від 22.02.2023 у справі №440/10617/21. Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 3220,80 грн., як за три позовні вимоги. Однак, зі змісту позовних вимог, з урахуванням уточнень, встановлено, що позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру, а саме: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у невиплаті з 01.03.2022 ОСОБА_1 нарахованих йому згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» сум індексації пенсії, а також дії з обчислення йому сум індексації пенсії, виходячи з суми пенсії 19894,00 грн. (замість правильної суми пенсії 28570,66 грн); зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснювати нарахування та виплачувати ОСОБА_1 з 01.03.2022 правильно обчислену індексацію згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» в розмірі 3999,89 грн, разом з сумою індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» в розмірі 1500,00 грн, починаючи з 01.03.2023, без обмеження виплати загальної суми щомісячної пенсії максимальним розміром. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги заявленого клопотання позивача про повернення надміру сплаченого судового збору підлягають задоволенню шляхом повернення позивачу з Державного бюджету України надміру сплаченого судового збору у розмірі 2147,20 грн. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2023 по справі № 520/8702/23 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають в обчисленні сум індексації при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та з 01.03.2023 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», без врахування розміру пенсії, встановленого рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 року у справі №520/15820/21. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 з урахуванням індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та з 01.03.2023 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», обчисливши суми індексації з розміру пенсії, встановленого рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 року у справі №520/15820/21, та провести виплату перерахованої пенсії ОСОБА_1 без обмеження виплати загальної суми щомісячної пенсії максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 2684,00 грн. Клопотання ОСОБА_1 про повернення надміру сплаченого судового збору - задовольнити. Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України надміру сплачений судовий збір у розмірі 2147,20 грн. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош О.В. Присяжнюк