Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/8788/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 жовтня 2023 р.Справа № 520/8788/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Мельнікової Л.В. , Рєзнікової С.С. , за участю секретаря судового засідання Реброва А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2023, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 21.06.23 року по справі № 520/8788/23 за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова до Харківської міської ради третя особа ОСОБА_1 про про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківська міська рада, третя особа ОСОБА_1 , в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати пункт 60 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 14.07.2021 за №155/21 "Про надання громадянам дозволу та відмову в наданні дозволу на розробку документації із землеустрою", яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова площею орієнтовно 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2023 закрито провадження у справі за адміністративним позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова до Харківської міської ради, третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення. Не погодившись з вказаною ухвалою, Керівником Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2023 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що рішення відповідного державного органу про надання особі дозволу на розроблення проекту землеустрою є лише одним з етапів та стадій процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує осорбі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом. Відтак правовідносини, повязані з прийняттям та реалізацією такого рішення цього органу, не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобовязань осіб. Таким чином, спір щодо такого рішення, так і оскарження дій субєкта владних повноважень є публічно -правовим. Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Згідно з вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Верховним Судом у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №815/6956/15 зазначено, що при визначенні підсудності спору слід орієнтуватися не на суб`єктний склад його учасників, а на суть спірних взаємовідносин. Відповідно до вказаної постанови "сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясувати у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Якщо з установлених судами фактичних обставин справи вбачається спір про цивільне право, це виключає можливість розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства. Вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі залежить від характеру спірних правовідносин. Разом з тим, приватноправні відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправних відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень. Аналогічні висновки містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 №438/610/14-ц. Процес набуття громадянами права власності на земельні ділянки із земель державної чи комунальної власності відбувається поетапно, починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність. Отже, правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення, не підпадають під визначення приватноправних, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб. При прийнятті рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орган місцевого самоврядування виконує дозвільну функцію, що притаманна органу державної влади у публічно-правових відносинах. Матеріалами справи встановлено, що пунктом 60 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 14.07.2021 за №155/21 "Про надання громадянам дозволу та відмову в наданні дозволу на розробку документації із землеустрою" ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова площею орієнтовно 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане рішення оскаржується в даній справі. При цьому доказів, що свідчать про набуття ОСОБА_1 права власності або користування на спірну земельну ділянку, матеріали справи не містять. Колегія суддів зазначає, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування. Аналогічні висновки містять постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 по справі № 826/5735/16 та від 18.12.2019 по справі №160/4211/19. З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів та необхідність його вирішення в порядку цивільного судочинства. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За змістом ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі, в зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова задовольнити. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2023 по справі № 520/8788/23 скасувати. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді Л.В. Мельнікова С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 12.10.2023 року