Ухвала КАС ВС № 380/8858/22

УХВАЛА 10 жовтня 2023 року м. Київ справа № 380/8858/22 адміністративне провадження № К/990/31973/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу Львівської обласної прокуратури на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2023 року у справі №380/8858/22 за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської обласної прокуратури, в якому (з врахування заяви про уточнення позовних вимог) просив: - визнати протиправним та скасувати наказ №2509 від 19 листопада 2021 року «Про затвердження висновків щодо оцінювання якості роботи прокурорів Львівської обласної прокуратури» в частині затвердження негативного результату оцінювання якості роботи прокурора Львівської обласної прокуратури Рубцова Володимира Васильовича; - зобов`язати Львівську обласну прокуратуру здійснити виплату ОСОБА_1 премію за 2021 рік, з урахуванням виникнення права на заробітну плату відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру». Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року в справі №380/8858/22, в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Львівської обласної прокуратури №2509 від 19 листопада 2021 року «Про затвердження висновків щодо оцінювання якості роботи прокурорів Львівської обласної прокуратури» щодо затвердження негативного результату оцінювання якості роботи прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_1 скасовано та прийнято в цій частині постанову, якою визнано протиправним та скасовано наказ Львівської обласної прокуратури №2509 від 19 листопада 2021 року «Про затвердження висновків щодо оцінювання якості роботи прокурорів Львівської обласної прокуратури» щодо затвердження негативного результату оцінювання якості роботи прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_1 . У іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року в справі № 380/8858/22 залишено без змін. Ухвалами Верховного Суду від 26 червня 2023 року, від 03 серпня 2023 року та від 31 серпня 2023 року касаційні скарги Львівської обласної прокуратури на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2023 року у справі №380/8858/22 повернуті скаржнику. 18 вересня 2023 року відповідач вчетверте засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2023 року. Скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судового рішення скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Зокрема, скаржник у касаційній скарзі вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: частини другої статті 81 Закону України «Про прокуратуру», якою регламентовано порядок преміювання прокурорів та склад заробітної плати. Верховний Суд звертає увагу, що норма права, на яку посилається скаржник в обґрунтуванні підстав касаційного оскарження є загальною нормою, натоміть касаційна скарга не містить аргументів її неправильного застосування щодо преміювання прокурорів в контексті спірних правовідносинах. Разом з цим, скаржник також вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 1.2 Розділу 1 «Загальні положення» Тимчасового положення про систему оцінювання якості роботи прокурорів та преміювання прокурорів, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30 жовтня 2020 року №505, у частині того, що преміювання прокурорів здійснюється виключно у разі позитивного або задовільного оцінювання їх роботи. Не зроблено Верховним Судом аналізу п. 2.4 Розділу 2 «Оцінювання якості роботи прокурорів» Тимчасового положення щодо безпосереднього оцінювання керівником якості роботи прокурора. Немає правової позиції застосування п. 2.7 Розділу 2 «Оцінювання якості роботи прокурорів» Тимчасового положення y частині затвердження висновків щодо оцінювання якості роботи прокурорів наказом. Верховний Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Суд зазначає, що формальне посилання на норми права, щодо застосування яких у подібних правовідносинах, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду, не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не зазначено який саме висновок за результатами розгляду касаційної скарги має бути сформований Верховним Судом з урахуванням зазначених ним норм матеріального права. Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження. З огляду на викладене, Суд уважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України скаржником не зазначено. Разом з тим, Верховний Суд вже надавав пояснення щодо вказаної підстави касаційного оскарження, однак скаржником так і не враховано зауваження, викладені Верховним Судом в ухвалах від 26 червня 2023 року та від 31 серпня 2023 року, що свідчить виключно про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом, зокрема і щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень). Зважаючи на те, що касаційну скаргу повернуто, суд не вирішує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, У Х В А Л И В : Касаційну скаргу Львівської обласної прокуратури на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2023 року у справі №380/8858/22 за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, у спосіб їх надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя О.В. Кашпур