Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/2311/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/2311/23 пров. № А/857/10418/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Обрізка І.М., Онишкевича Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Дорошенко Н.О.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в м.Рівне 16 травня 2023 року у справі №460/2311/23 за позовом ОСОБА_1 до Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В : 30.01.2023 ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, просила: визнати протиправними дії щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 28.02.2019 по 07.08.2019, виходячи з фіксованої величини 3330,88 грн, встановленої на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 у справі № 460/7610/21, відповідно до вимог абзацу 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; зобов`язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 28.02.2019 по 22.03.2021, виходячи з фіксованої величини 3330,88 грн, встановленої на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 у справі № 460/7610/21, відповідно до вимог абзацу 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16 травня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в межах спірного періоду в цій справі місяцем підвищення доходів позивача є березень 2018 року, а розрахунок індексації позивачу за попереднім місцем служби не є релевантним обставинам цієї справи. Суд першої інстанції вказав, що право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 28.02.2019 по 07.08.2019 не було порушене відповідачем, а тому підстави для задоволення відповідних позовних вимог відсутні. Суд першої інстанції зазначив, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 у справі №460/7610/21 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 27.02.2019, а тому таке судове рішення жодним чином не впливає на права та обов`язки ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі й при розгляді цієї судової справи. Суд першої інстанції зазначив, що ні означеним судовим рішенням, ні при його виконанні (довідка Військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2022 №2053) не встановлено фіксованої величини індексації грошового забезпечення позивача в сумі 3 330,88 грн, а тому позовні вимоги в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 28.02.2019 по 22.03.2021, виходячи з фіксованої величини 3 330,88 грн, встановленої на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 у справі №460/7610/21, відповідно до вимог абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078, жодним чином не обґрунтовані. Суд першої інстанції вказав, що Закон №1282-ХІІ та Порядок №1078 у період існування спірних правовідносин не містили в собі такого поняття як «фіксована сума індексації» та звернув увагу, що поняття «виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер», застосоване Верховним Судом у постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, не є тотожним «фіксована сума індексації», чи «фіксована величина індексації». Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 травня 2023 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації у жовтні 2018 року, був опублікований Держстатом у листопаді 2018 року і з грудня 2018 року у позивача з`явилося право на індексацію, яка надалі виплачувалася йому до звільнення з військової служби. Скаржник вказує, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Скаржник зазначає, що згідно абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078 виплата так званої «індексації різниці» здійснюється до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) згідно рішень Уряду, тобто повинна була зберегтись за новим місцем служби, до якого було переведено позивача в межах Міністерства оборони України, що також ігнорується судом. Скаржник вважає, що у справі № 460/7610/21 судом було поновлено право на отримання так званої «індексації-різниці», яка передбачена вимогами абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, що ігнорується судом першої інстанції. Скаржник вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі не дослідив факти, що підлягали встановленню і лежать в основі позовних вимог, в повному обсязі не дослідив докази які знаходяться в матеріалах справи. Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає. Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходила військову службу у військовій частини НОМЕР_1 у період з 04.08.2015 по 27.02.2019. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 27.02.2019 №50 ОСОБА_1 виключена зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення та направлена для подальшого проходження служби до Костопільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що знаходиться у підпорядкуванні та на фінансовому забезпеченні Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Наказом ТВО військового комісара Костопільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 22.03.2021 №24 ОСОБА_1 , звільнену наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 25.02.2021 №61, виключено зі списків особового складу Костопільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та з усіх видів забезпечення з 22.03.2021. У період лютого 2019 року по березень 2021 року Рівненським ОТЦК СП здійснено нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення на загальну суму 5 566,86 грн. Вважаючи протиправною дії відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення в період з 28.02.2019 по 22.03.2021, виходячи з фіксованої величини індексації 3 330,88 грн, встановленої на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 у справі № 460/7610/21, відповідно до вимог абзацу 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.92 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання праці військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх трудових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі. Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII). Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону №2011-XII). Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 у справі №460/7610/21 визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо врахування серпня 2015 року, січня 2016 року, січня 2018 року як базових місяців для обчислення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.08.2015 по 28.02.2018 та щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, при нарахуванні та виплаті індексації грошової забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 27.02.2019. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.08.2015 по 28.02.2018 із встановленням базового місяця січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 27.02.2019 із врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та з врахуванням виплачених сум. У вказаному судовому рішенні суд першої інстанції звернув увагу: «…відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення». Суд першої інстанції у справі №460/7610/21 вказав, що у межах спірних правовідносин відповідач безпідставно оминув норми абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року) та не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу. Відповідно до долученої до матеріалів справи копії Довідки про нарахування і виплату індексації ОСОБА_1 згідно з рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 №460/7610/21 за період з серпня 2015 року по лютий 2019 року позивачу з березня 2018 року по лютий 2019 року встановлено фіксований розмір індексації 33330,88 грн. Відповідно до розрахунку суми індексації на грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з лютого 2019 року по березень 2021 року, у вказаний період індексація розрахована з урахуванням березня 2018 року як місяця підвищення посадового окладу із застосуванням коефіцієнту індексації щомісячно. Спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиплатою відповідачем на користь позивача у період з 28.02.2019 по 22.03.2021 індексації, виходячи з фіксованої величини 3330,88 грн, відповідно до вимог абзацу 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Суд апеляційної інстанції зауважує, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, (далі Порядок №1078) передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078). Щодо «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядок №1078 такого поняття не містять. Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте постановою Кабінету Міністрів України №1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується. Відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, які застосовувались до 1 квітня 2021 року, сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Отже, по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4). Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Системний аналіз пункту 5 Порядку №1078, дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми позивачу не є дискреційними. З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704, якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення, а тому відповідачу належало вирішити питання за спірний період, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, оскільки у березні 2018 року мало місце підвищення доходів позивача. З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі №420/6982/21. Як вбачається з матеріалів справи, у період з 28.02.2019 по 22.03.2021 відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю. Для визначення розміру індексації-різниці відповідач повинен був застосувати абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та встановити: - розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); - суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); - чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в січні 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078). Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Таким чином, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А). Оскільки індексація-різниця нараховувалась позивачу з 01.03.2018 по 27.02.2019 Військовою частиною НОМЕР_1 , тобто в період, в якому відбулось підвищення доходу на підставі Постанови №704, якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, такі не змінювались у період з 28.02.2019 по 22.03.2021, а тому відповідач протиправно не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю у спірний період, на яку позивач має право. Разом з тим, позовна вимога здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 28.02.2019 по 22.03.2021, виходячи з фіксованої величини 3330,88 грн, встановленої на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 у справі №460/7610/21, задоволенню не підлягає, оскільки вказане судове рішення спірного періоду не стосувалось, а обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалась у місяці підвищення такого грошового доходу, з врахуванням формул, які наведені судом апеляційної інстанції, покладається безпосередньо на відповідача. Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що, оскільки березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким необхідно здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення, відповідач мав вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці за спірний період відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, що зроблено не було, а тому з метою ефективного захисту порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату на користь позивача індексації-різниці за період з 28.02.2019 по 22.03.2021 відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та часткове задоволення позовних вимог. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 травня 2023 року у справі №460/2311/23 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково. Визнати протиправними дії Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 28.02.2019 по 22.03.2021 з врахуванням пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Зобов`язати Рівненський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28.02.2019 по 22.03.2021, з врахуванням пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді І. М. Обрізко Т. В. Онишкевич