LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4856680/373/23

від 10.10.2023 ·

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 680/373/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яцина О.І. Суддя-доповідач - Сапальова Т.В. 10 жовтня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 20 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : в червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Новоушицького районного суду Хмельницької області з позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення. Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 20.06.2023 року позов задоволено: постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕАС №7093508 від 01 червня 2023 року, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень скасовано та провадження у справі закрито. З відповідача на користь позивача стягнуто судовий збір у сумі 536,80. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. З матеріалів справи встановлено, що 01.06.2023 року інспектор ВП №2 (м. Дунаївці) Кам`янець-Подільського РУП в Хмельницькій області Сліпко Д.В. виніс постанову серії ЕАС №7093508 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП, та застосував до позивача адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень. Зі змісту постанови встановлено, що 01.06.2023 року о 16:51 год. в м. Дунаївці по вул.Шевченка,111, позивач керував транспортним засобом MITSUBISHI LANCER 1.6, НОМЕР_1 та буксирував причіп МАЗ 8114, д.н.з. НОМЕР_2 в якого були відсутні бризговики (фартухи), які передбачені конструкцією автомобіля, чим порушив п.п.31.4 ПДР України керування водієм транспортним засобом, технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації (а.с.8, 26). Позивач не погодився із вказаним вище рішенням суб`єкта владних повноважень, тому звернувся до суду з адміністративним позовом. Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, суд враховує наступне. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями). Згідно із частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться в обов`язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Згідно із п.1.1. ПДР України Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Відповідно до п. 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. З аналізу наведеної норми слідує, що відповідальність за ч.1 ст.121 КУпАП настає у разі керування водієм транспортним засобом, що має технічні несправності, з якими, відповідно до встановлених правил, забороняється експлуатація його. На думку відповідача притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП відбулося через порушення, позивачем п.31.4 (п. 31.4.7 «е») ПДР України, оскільки позивач буксирував причіп, в якого були відсутні бризговики (фартухи), які передбачені конструкцією транспортного засобу. Відповідно до ПДР причіп - транспортний засіб, призначений для руху тільки в з`єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортних засобів належать також напівпричепи й причепи-розпуски. Пунктом 31 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306, встановлені вимоги до технічного стану транспортних засобів та їх обладнання. Приписами п.п. 31.4 п. 31 ПДР України передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності визначених цим пунктом технічних несправностей і невідповідності визначених цим пунктом вимогам. У наведеному пункті Правил дорожнього руху викладений перелік технічних несправностей транспортних засобів, за наявності яких забороняється експлуатація таких транспортних засобів, до яких, зокрема, п.п. 31.4.7 «е» ПДР України віднесено відсутність передбачених конструкцією бамперу або заднього захисного пристрою, брудозахисних фартухів і бризговиків. Перевіряючи обґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, колегія суддів зауважує на таке. На підтвердження факту вчиненого правопорушення до оскаржуваної постанови додано відеозапис з нагрудної камери, на якому зафіксовано факт перебування позивача за кермом автмобіля, позаду якого перебуває причіп. Частково зафіксовано спілкування поліцейського із позивачем. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.07.2019 року у справі №216/5226/16-а зазначено, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення постанови. Таким чином, колегія суддів зазначає, що вказаний відеозапис не свідчить про порушення позивачем п. 31.4.7 (е) ПДР України та не підтверджує вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП, з огляду на таке. Колегія суддів зазначає, що відповідно до чинного КУпАП для притягнення до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення. Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можно кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він містить об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт, суб`єктивну сторону. Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері безпеки дорожнього руху та встановлений порядок використання транспортних засобів. Об`єктивна сторона правопорушення полягає у керуванні водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів (формальний склад). Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі як умислу, так і необережності. Суб`єкт адміністративного правопорушення - спеціальний (водій транспортного засобу). Ознака винності діяння є обов`язковою ознакою адміністративного правопорушення (проступку), викладеного у ст. 9 КУпАП. Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, обов`язок доказування у цьому випадку про те, що конструкція причепа передбачає наявність бризговиків покладено на відповідача. Разом з тим, в оскарженій постанові не зазначено, чим передбачено наявність бризговиків і як саме поліцейський встановив, що конструкція цього причепа їх передбачає. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.02.2019 р. по справі № 524/9843/16-а. Враховуючи вище зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача не містить належних та допустимих доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, натомість міститься лише посилання на оформлену постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАС №7093508 від 01.06.2023 року, яка оскаржується позивачем. Таким чином, посадова особа, яка притягла позивача до адміністративної відповідальності, не виконала вимоги закону щодо збирання доказів, фіксування доказами адміністративного порушення, доведення складу та події адміністративного правопорушення. Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 20 червня 2023 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення відповідно до ч.1 ст.272 КАС України. Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»