Постанова Харківський апеляційний суд № 953/4021/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 11 жовтня 2023 року м. Харків справа № 953/4021/21 провадження № 22-ц/818/947/23 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого Маміної О.В., суддів Бурлака І.В., Яцини В.Б., учасники справи: позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Європартнер Фінанс» відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європартнер Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат за порушення грошових зобов`язань, - за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 березня 2023 року, постановлене суддею Губською Я.В., В С Т А Н О В И В : 04 березня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Європартнер Фінанс» звернулось до суду з позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів грошові кошти у розмірі 5685,40 дол. США та 29 008,84 грн. за прострочення виконання ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 грошового зобов`язання, встановленого рішенням Харківського районного суду Харківської області у справі №635/796/14-ц від 23.04.2014 року, а саме інфляційні втрати 21,48,66 грн., три проценти річних від простроченої суми -5685,40 дол. США та 7 660,18 грн. Вирішити питання щодо судового збору. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14 березня 2023 року позовні вимоги «Європартнер Фінанс» -задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПАРТНЕР ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи 40368253, адреса: м. Харків, вул. Чичибабіна, буд. 7) інфляційні витрати три проценти річних від простроченої суми за прострочення виконання ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 грошового зобов`язання, визначеного рішенням Харківського районного суду Харківської області у справі №635/796/14-ц від 23.04.2014 року з урахуванням договору № GL3N217258 про відступлення прав вимоги від 19.05.2020 року, у розмірі 5 685,40 доларів США та 29 008,84 грн., а саме: 3% річних від простроченої суми 5685,40 дол. США та 7 660,18 грн., інфляційні втрати 21 348,66 грн. Вирішено питання щодо судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що ПАТ КБ «Надра» скористався своїм правом на звернення стягнення заборгованості ще у 2014 році. Таким чином, підстав для стягнення відсотків не має. Крім того, позивач не позбавлений можливості задовольнити свої вимоги і за рахунок іпотечного майна. Крім того суд не застосував строк позовної давності. Суд не навів мотивів та підстав для визначення періоду для стягнення з 12.03.2017 по 24.02.2021. Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що з ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підлягають стягненню за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, встановленого рішенням Харківського районного суду Харківської області від 23.04.2014 року підлягають грошові кошти у розмірі 5685,40 дол. США та 29 008,84 грн., з яких інфляційні втрати 21348,66 грн., три проценти річних від простроченої суми 5686,40 дол. США та 7660,18 грн. Судом при обчисленні строку позовної давності враховувалась дата встановлення карантину на всій території України - з 12 березня 2020 року, тому трирічний строк позовної давності обчислюється з 12.03.2017 Судова колегія не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Судовим розглядом встановлено, що 21 травня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № 6/4/02/2007/840-К/01, згідно з яким банк надав ОСОБА_7 грошові кошти в розмірі 30 000 дол. США під 12,99 % відсотків річних з терміном погашення до 20 травня 2031 року. Відповідно до п.2 кредитного договору № 6/4/02/2007/840-К/01 від 21.05.2007 року в якості забезпечення виконання ОСОБА_7 своїх зобов`язань за цим договором вона передала в іпотеку житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . ВАТ КБ «Надра» свої зобов`язання за кредитним договором № 6/4/02/2007/840-К/01 від 21.05.2007 року виконало. Внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань утворилась заборгованість. Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 23.04.2014 року у справі №635/796/14-ц позов ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №6/4/02/2007/840-К/01 від 21.05.2007 року в сумі 50304,39 доларів США та 64497,47 грн. Рішення суду виконано не було. 19 травня 2020 року між ПАТ «КБ «НАДРА» та ТОВ «ЄВРОПАРТНЕР ФІНАНС» було укладено договір № GL3N217258 про відступлення прав вимоги, згідно з яким до ТОВ «ЄВРОПАРТНЕР ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за кредитним договором №6/4/02/2007/840-К/01 від 21.05.2007 року, договором іпотеки №6/4/02/2007/840-І/01 від 21.05.2007 року та договорами поруки №6/4/02/2007/840-П/02 від 21.05.2007 року, №6/4/02/2007/840-П/03 від 21.05.2007 року, що підтверджується договором № GL3N217258 про відступлення прав вимоги від 19.05.2020 року та витягом з додатку № 1 до договору № GL3N217258 про відступлення прав вимоги, укладеного 19.05.2020 року та платіжним дорученням №205 від 15.05.2020 року. Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 08 грудня 2020 року заяву ТОВ «Європартнер Фінанс» задоволено. Замінено стягувача ПАТ Банк «Надра» на правонаступника ТОВ «Європартнер Фінанс» у справі №635/796/14ц. Звертаючись до суду із позовом позивач просив стягнути на його користь три відсотка річних у сумі 5685,40 доларів США та інфляційні втрати 21348,66 грн за період з 12.03.2017 по 24.02.2021 року. За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу. Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 4 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц(провадження № 14-154цс18),від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц(провадження № 14-318цс18),якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України. Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 23.04.2014 року позов ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №6/4/02/2007/840-К/01 від 21.05.2007 року в сумі 50304,39 доларів США та 64 497,47 грн. На момент звернення до суду рішення виконано не було. Статтею 512 ЦК України визначений перелік підстав заміни кредитора у зобов`язанні. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно дост.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Оформлюючи відступлення права вимоги (ст. ст. 513, 514, 516, 517, 651, 1077, 1078, 1082, 1084 ЦК України), банк і новий кредитор не обумовлювали змін щодо обсягу прав і обов`язків, які за договорами перейшли до нового кредитора, зокрема зазначили у Договорі про відступлення прав вимоги, що новий кредитор набуває права вимоги Баку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб зазначених у Додатку №1 до цього договору , включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб , до яких перейшли обов`язки Боржників за кредитними договорами (договорами про надання кредиту(овердрафту(( та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами ) та /або договорами застави, з урахуванням усіх змін доповнень і додатків до них , згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку визначеному цим Договором . Таким чином, ТОВ «Європартнер Фінанс» набув всіх прав кредитора за зобов`язаннями відповідачів. За наданим суду першої інстанції розрахунком позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати за період з 12.03.2017 року по 24.02.2021 року. 30 вересня 2021 року представник ОСОБА_4 ОСОБА_5 подав заяву про застосування строку позовної давності. Також представником ОСОБА_3 адвокатом Романенко С.В. подано заяву про застосування строку позовної давності. При зверненні до суду ТОВ «Європартнер Фінанс» посилався на «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК та зауважував про необхідність продовження строку давності. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»). Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». У той же час пунктом 15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (Закон України № 691-ІХ від 16 червня 2020 року «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19»). У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Зазначені зміні вступають в силу з 02.04.2020 року. Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу. Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини. Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, з урахуванням строку позовної давності за період з 02.04.2017 по 24.02.2021. Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-цпогодилась з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу у 2014 році зобов`язання відповідача зі сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання, яке на час звернення до суду з вказаним позовом не виконане відповідачем. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, а отже і на час, який зазначає позивач станом на 24 лютого 2021 року. Отже, з відповідачів підлягають стягненню грошові кошти за прострочення грошового зобов`язання, визначеного рішенням Харківського районного суду Харківської області від 23 квітня 2014 року, у справі №635/796/14, а саме: - три проценти річних від суми заборгованості за кредитним договором № 6/4/02/2007/840-К/01 від 21.05.2007 року у розмірі 47870,14 Доларів США (47870,14 х 3% / 100% х 1425 днів/365 (період з 02.04.2017 року по 24.02.2021 року) = 5606,70 доларів США); три проценти річних від суми заборгованості за кредитним договором № 6/4/02/2007/840-К/01 від 21.05.2007 року у розмірі 64497,47 грн (64497,47 х 3% / 100% х 1425 днів/365 (період з 02.04.2017 року по 24.02.2021 року) = 7554,15 грн); - інфляційні втрати у розмірі 4514,82 грн. (64497,47 грн. х (сукупний індекс інфляції 1,32) / 100% - 64497,47=20126,15 грн. (період з 02.04.2017 року по 24.02.2021 року)). Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 12.03.2017 по 02.04.2017 року задоволенню не підлягають у зв`язку із пропуском строку позовної давності. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині періоду стягнення та розміру стягнутих сум. Згідно п.п.1,4 ч. 1ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України наявні підстави для перерозподілу судових витрат. Згідно ч.1, 10 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 ОСОБА_5 задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 березня 2023 року змінити. Позовні вимоги «Європартнер Фінанс» - задовольнити частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПАРТНЕР ФІНАНС» три проценти річних у розмірі 5606,70 доларів США, три проценти річних у розмірі 7554,15 грн та інфляційні втрати у розмірі 20126,15 грн. за період з 02.04.2017 року по 24.02.2021 року. В іншій частині у задоволенні позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПАРТНЕР ФІНАНС» витрати по сплаті судового збору у сумі 2422 грн. 15 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Головуючий: О.В. Маміна Судді: І.В. Бурлака В.Б.Яцина