Постанова Одеський апеляційний суд № 494/671/23

Номер провадження: 33/813/982/23 Номер справи місцевого суду: 494/671/23 Головуючий у першій інстанції Римар І. А. Доповідач Журавльов О. Г. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.10.2023 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Журавльов О.Г., за участі секретаря судового засідання Бойко В.В.,особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його представника Мацкул Л.М., розглянувши апеляційну скаргу представника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 Мацкул Л.М. на постанову судді Березівського районного суду Одеської області від 08.05.2023, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, встановив: Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції. Постановою судді Березівського районного суду Одеської області від 08.05.2023 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано щодо нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №066928 від 17.04.2023 вбачається, що 17.04.2023 р о 15.38 годині в м. Березівка Одеської області по вул. Пушкінській ОСОБА_1 керував автомобілем марки VOLKSWAGEN TOVAREC Д/Н НОМЕР_1 під час виконання обгону не переконався, що водій автомобіля ВАЗ 2124 д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався попереду по тій самій смузі, не надав перемогу в русі, в результаті чого відбулося зіткнення. Внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала. На дану постанову представника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 Мацкул Л.М. подала апеляційну скаргу в якій просить постанову суду змінити та накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Доводи обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 визнав свою вину у скоєнні ДТП та особисто вибачився перед ОСОБА_2 , а також особисто викликав співробітників поліції. Від ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 скарг та претензій не надходило, всі питання щодо ДТП між ними вирішено приватно. Зазначає, що адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 застосовано до ОСОБА_1 вперше. Вказує, що суд першої інстанції накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на шість місяців, не врахував дані про особу правопорушника, те, що автомобіль використовується ним у робочих цілях і позбавлення права керувати ним, ставить його у скрутне становище, оскільки позбавляє його права вільно пересуватися особистим транспортним засобом та долати відстань між місцем проживання та робочим місцем. ОСОБА_1 є директором ТОВ ім. Шевченко, яке розташоване за адресою: Одеська область, Березівський район, с. Новоселівка, а ОСОБА_1 фактично проживає в м. Одесі. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та його представника, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, прихожу до наступних висновків. Мотиви суду апеляційної інстанції. Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Разом з тим, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення, сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що вона відповідає приписам вищенаведених норм закону, оскільки в ній наведені положення матеріального та процесуального права, якими керувався суддя при її ухваленні, а також мотиви прийнятого рішення і його обґрунтування. Враховуючи, що стаття 124 КУпАП є бланкетною, то при розгляді такої категорії справ, необхідно ретельно з`ясовувати і зазначати, у чому саме полягали порушення, норми яких правил, інструкцій інших нормативних актів не додержано, чи є причинний зв`язок між цими порушеннями та наслідками, які настали, на що зокрема було звернуто увагу і в постанові Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті». Відповідно до п.п. 1.1 Розділу 1 Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Згідно ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Пункт 1.3. ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до п. 1.4 ПДР України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Пункт 1.9 ПДР України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з п. 12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Ухвалюючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що вина водія ОСОБА_1 підтверджується зібраними в справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №066928 від 17.04.2023 року підписаним порушником без зауважень, рапортом від 17.04.2023, схемою місця ДТП, письмовими поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . ОСОБА_1 будь-яких заяв щодо спростування протоколу про адміністративне правопорушення не надав, а навпаки визнав свою вину у заяві від 08.05.2023 року. Оцінюючи вище наведені докази при перегляді справи в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що зібраними у справі належними доказами доведено порушення ОСОБА_1 вимог п. 14.6, 12.1 ПДР України, які знаходилися в прямому причинному зв`язку з наслідками ДТП. Враховуючи встановлене, у всій своїй сукупності, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що в діях ОСОБА_1 містяться ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли, і закон, який їх регулює, з урахуванням встановлених в суді апеляційної інстанції обставин. Разом з тим, санкція ст. 124 КУпАП, передбачає накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. Згідно ст. 23, 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом`якшують і обтяжують відповідальність та враховується мета адміністративного стягнення, яка застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. На думку апеляційного суду вирішуючи питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд першої інстанції належним чином не врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, який до адміністративної відповідальності притягається вперше, ступінь його вини, ставлення до вчиненого, обставину, що пом`якшує відповідальність щире каяття, відсутність обставин які обтяжують відповідальність,те, що автомобіль використовується ним у робочих цілях і позбавлення права керувати ним, ставить його у скрутне становище. Крім того, в судовому засіданні апеляційного суду був допитаний потерпілий ОСОБА_2 , який зазначив, що ніяких претензій до ОСОБА_1 не має. Отже, застосовуючи адміністративне стягнення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, суд першої інстанції не врахував вказані вище обставини та призначив йому стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців, яке, на думку апеляційного суду в даному випадку, є занадто суворим і тому його застосування не відповідає балансу відповідності між адміністративним проступком та застосованою за це мірою відповідальності. Враховуючи встановлене, апеляційний суд вважає за необхідне змінити судове рішення в частині накладення адміністративного стягнення за ст. 124 КУпАП, застосувавши до ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн. Адміністративне стягнення у виді штрафу в даному конкретному випадку є достатнім для належного виховання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та таким, що сприятиме запобіганню вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень. Керуючись статтями 7, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу представника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 Мацкул Л.М. задовольнити. ПостановуБерезівського районного суду Одеської області від 08.05.2023, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, - скасувати в частині призначеного адміністративного стягнення. Застосувати відносно ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.Г. Журавльов