Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 908/716/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.10.2023 року м.Дніпро Справа № 908/716/23 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач), суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б., при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г. представники учасників провадження: від позивача: Цвик А.М., довіреність № 1 від 02.01.2023, адвокат; представник відповідача в судове засідання не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства ДТЕК Дніпроенерго на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.05.2023 (суддя Дроздова С.С., м. Запоріжжя, повний текст якого підписаний 09.06.2023) у справі №908/716/23 за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фундаментстроймакс Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Дослідне до відповідача: Акціонерного товариства ДТЕК Дніпроенерго м. Запоріжжя в особі Відокремленого підрозділу Запорізька теплова електрична станція Акціонерного товариства ДТЕК Дніпроенерго Запорізька область, м. Енергодар про стягнення 28 992 грн 00 коп. та за зустрічним позовом: Акціонерного товариства ДТЕК Дніпроенерго м. Запоріжжя до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фундаментстроймакс Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Дослідне про визнання недійсним договору ВСТАНОВИВ: 06.03.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю Фундаментстроймакс звернулося до суду Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Акціонерного товариства ДТЕК Дніпроенерго в особі Відокремленого підрозділу Запорізька теплова електрична станція Акціонерного товариства ДТЕК Дніпроенерго про стягнення 28 992 грн 00 коп. заборгованості за договором № 3956-ДЭ-ЗаТЭС від 28.12.2020. Вимоги мотивовані тим, що на виконання договору № 3956-ДЭ-ЗаТЭС від 28.12.2020 позивачем відповідачу надано послуги та підписано 12 актів на загальну суму 173952,00 грн. Відповідач за послуги розрахувався частково у сумі 144960,00 грн., заборгованість складає 28 992, 00 грн. На неодноразові звернення позивача до відповідача здійснити оплату товару, відповідач відповідей не надав та борг не сплатив. 23.03.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява Акціонерного товариства ДТЕК Дніпроенерго до Товариства з обмеженою відповідальністю Фундаментстроймакс про визнання договору № 3956-ДЭ-ЗаТЭС від 28.12.2020 недійсним. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір № 3956-ДЭ-ЗаТЭС від 28.12.2020 не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, отже є фіктивним. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.05.2023 у справі №908/716/23 первісний позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства ДТЕК Дніпроенерго в особі Відокремленого підрозділу Запорізька теплова електрична станція Акціонерного товариства ДТЕК Дніпроенерго на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фундаментстроймакс 28 992 грн. 00 коп. заборгованості за Договором № 3956-ДЭ-ЗаТЭС від 28.12.2020, 2 684 грн. 00 коп. судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство ДТЕК Дніпроенерго, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог за первісним позовом; задовольнити в повному обсязі позовні вимоги за зустрічним позовом. Апеляційна скарга мотивована тим, що договір від 28.12.2020 № 3956-ДЭ-ЗаТЭС підписаний не Виконавчим органом, а виконуючим обов`язки директора відокремленого підрозділу «Запорізька теплова електрична станція», а саме: Шовгелею С.В., який відповідних повноважень на вчинення правочинів від імені АТ «ДТЕК Дніпроенерго» не мав. Спірний договір Шовгеля С.В. підписав на підставі довіреності № 102/ДнЭ/2020 від 01.02.2020. Вказана довіреність підписана Генеральним директором АТ «ДТЕК Дніпроенерго» Хом`яковим В.А. під впливом помилки, адже Генеральний директор не має права доручати сторонній особі підписувати правочин щодо укладання договору. Враховуючи допущені порушення при укладанні договору, можна дійти висновку, що сторони уклали договір від 28.12.2020 № 3956-ДЭ-ЗаТЭС, який не відповідає вимогам статті 203 ЦК України, отже є фіктивним. Товариство з обмеженою відповідальністю Фундаментстроймакс своїм процесуальним правом не скористалося, відзив на апеляційну скаргу не надало. Згідно з ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Антонік С.Г., Орешкіна Е.В. З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 04.07.2023 здійснено запит матеріалів справи №908/716/23 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції. 10.07.2023 матеріали справи №908/716/23 надійшли до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.07.2023 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу первісного відповідача залишено без руху через неподання останнім доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі (з урахуванням коефіцієнту 0,8 визначена сума оплати 6441,60 грн), неподання доказів направлення скарги учасникам процесу (позивачу). Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України. 25.07.2023 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 11.07.2023, надійшла заява про усунення недоліків скарги, до якої додано платіжну інструкцію №3053505 від 24.07.2023 про оплату 6441,60 грн. належного до сплати судового збору, а також надані докази направлення скарги позивачу. 26.07.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/716/23 у зв`язку з відставкою судді Антоніка С.Г. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2023, справу №908/716/23 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Орєшкіна Е.В. 02.10.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/716/23 у зв`язку з перебування у відпустці судді Дарміна М.О. та відставкою судді Орєшкіної Е. В. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2023, справу №908/716/23 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б. В судовому засіданні 02.10.2023 Центральним апеляційним господарським судом підписано вступну та резолютивну частини постанови у даній справі. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи. 28.12.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю Фундаментстроймакс (Виконавець) та Акціонерним товариством ДТЕК Дніпроенерго в особі Відокремленого підрозділу Запорізька теплова електрична станція Акціонерного товариства ДТЕК Дніпроенерго (Замовник) укладено Договір № 3956-ДЭ-ЗаТЭС (Договір). Відповідно п.п. 1.1, 1.2 Договору, Виконавець зобов`язується у 2021 році надати Замовнику послуги: код ДКПП 71.12: Інженерно-геодезичні роботи по визначенню обсягів вугілля, яке складується на вугільному складі ДТЕК Запорізька ТЕС, а замовник зобов`язався прийняти і оплатити такі послуги. Сума договору становить 173952 грн у т.ч. ПДВ 20% 28992 грн ( п 3.1. Договору). Надані виконавцем послуги згідно з цим Договором оформлюються актами прийому-передачі наданих послуг (п. 5.3 Договору). Розрахунки, згідно п. 4.1 Договору, проводяться шляхом оплати Замовником наданих виконавцем замовнику послуг з 90-го календарного дня після підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг, пред`явлення виконавцем рахунку на оплату послуг та за умови надання виконавцем належним чином оформленої податкової накладної. Згідно з пп. 6.1.1, 6.4.1 Договору, Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги. Виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги. Згідно п. 10.1 Договору, договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021 включно, а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх грошових зобов`язань. На виконання умов Договору, Виконавцем надано послуги та підписано 12 актів, на загальну суму в розмірі 173 952 грн., зокрема: Акт № 1 здачі-приймання наданих послуг від 29.01.2021 на суму 14 496 грн; Акт № 2 здачі-приймання наданих послуг від 26.02.2021 на суму 14 496 грн; Акт № 3 здачі-приймання наданих послуг від 26.03.2021 на суму 14 496 грн; Акт № 4 здачі-приймання наданих послуг від 26.04.2021 на суму 14 496 грн; Акт № 5 здачі-приймання наданих послуг від 27.05.2021 на суму 14 496 грн; Акт № 6 здачі-приймання наданих послуг від 30.06.2021 на суму 14 496 грн; Акт № 7 здачі-приймання наданих послуг від 23.07.2021 на суму 14 496 грн; Акт № 8 здачі-приймання наданих послуг від 25.08.2021 на суму 14 496 грн; Акт № 9 здачі-приймання наданих послуг від 24.09.2021 на суму 14 496 грн; Акт № 10 здачі-приймання наданих послуг від 25.10.2021 на суму 14 496 грн; Акт № 11 здачі-приймання наданих послуг від 26.11.2021 на суму 14 496 грн; Акт № 12 здачі-приймання наданих послуг від 22.12.2021 на суму 14 496 грн. Замовником частково сплачено послуги на суму 144 960 грн. Таким чином, сума несплачених послуг - 28 992 грн. Позивач за первісним позовом звернувся з вимогою №1 від 20.12.2022 до відповідача за первісним позовом про сплату заборгованості. Матеріали справи не містять відповіді відповідача за первісним позовом на вказану вимогу. На час прийняття рішення, доказів оплати послуг у повному обсязі сторонами до матеріалів справи не надано. Задовольняючи позовні первісні позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у сумі 28992 грн. від представників сторін не надійшло. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, господарський суд керувався тим, що позивач за зустрічним позовом не довів належними та допустимими доказами існування обставин, які можуть бути підставами для визнання недійсним Договору № 3956-ДЭ-ЗаТЭС від 28.12.2020. Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів. Предметом спору у цій справі за первісним позовом є вимоги щодо стягнення коштів та зустрічні про визнання недійсним договору внаслідок недотримання вимог частини третьої статті 203 Цивільного кодексу України, ст.234 ЦК України. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг. Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Статтею 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін. Аналогічні положення закріплені у статті 193 Господарського кодексу України, якою зокрема передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За змістом статті 610 цього ж кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Господарським судом встановлено, що між АТ "ДТЕК Дніпроенерго" та ТОВ Фундаментстроймакс укладено договір, який відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами. Як вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом виконав свої зобов`язання за Договором на загальну суму 173952 грн, що підтверджується наступними актами: Акт № 1 здачі-приймання наданих послуг від 29.01.2021 на суму 14 496 грн; Акт № 2 здачі-приймання наданих послуг від 26.02.2021 на суму 14 496 грн; Акт № 3 здачі-приймання наданих послуг від 26.03.2021 на суму 14 496 грн; Акт № 4 здачі-приймання наданих послуг від 26.04.2021 на суму 14 496 грн; Акт № 5 здачі-приймання наданих послуг від 27.05.2021 на суму 14 496 грн; Акт № 6 здачі-приймання наданих послуг від 30.06.2021 на суму 14 496 грн; Акт № 7 здачі-приймання наданих послуг від 23.07.2021 на суму 14 496 грн; Акт № 8 здачі-приймання наданих послуг від 25.08.2021 на суму 14 496 грн; Акт № 9 здачі-приймання наданих послуг від 24.09.2021 на суму 14 496 грн; Акт № 10 здачі-приймання наданих послуг від 25.10.2021 на суму 14 496 грн; Акт № 11 здачі-приймання наданих послуг від 26.11.2021 на суму 14 496 грн; Акт № 12 здачі-приймання наданих послуг від 22.12.2021 на суму 14 496 грн. Надання послуг за наведеними актами не заперечується сторонами. Відповідач за первісним позовом належним чином свої зобов`язання з оплати послуг не виконав, в зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 28992 грн. Отже, враховуючи фактичні обставини справи, встановлені судом, норми цивільного та господарського законодавства, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість рішення Господарського суду Запорізької області від 31.05.2023 в частині задоволення вимог щодо стягнення з Акціонерного товариства ДТЕК Дніпроенерго в особі Відокремленого підрозділу Запорізька теплова електрична станція Акціонерного товариства ДТЕК Дніпроенерго на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фундаментстроймакс 28 992 грн 00 коп. за надані послуги. Доводи заявника апеляційної скарги про те, що договір від 28.12.2020 № 3956-ДЭ-ЗаТЭС не відповідає вимогам статті 203 ЦК України, отже є фіктивним - є безпідставними та спростовується наступними. Відповідно до розділу 17 статуту АТ ДТЕК Дніпроенерго, керівництво поточною діяльністю Товариство здійснює одноосібний Виконавчий орган. Відповідно до п. 17.1.1. статуту, до компетенції Виконавчого органу віднесено прийняття рішення про вчинення правочину. Згідно з матеріалами справи, Договір № 3956-ДЭ-ЗаТЭС від 28.12.2020 та додатки до нього від Замовника підписано директором Відокремленого підрозділу Запорізька теплова електрична станція Акціонерного товариства ДТЕК Дніпроенерго Шовгеля Сергієм Володимировичем, Акти здачі-приймання послуг підписувались директором та виконуючими обов`язки директора. У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Заявляючи позов про визнання недійсним договору позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настанням відповідних наслідків. Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, частинами 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Позивач за зустрічним позовом вважає, що оспорюваний правочин - Договір № 3956-ДЭ-ЗаТЭС від 28.12.2020 має бути визнаний судом недійсним, оскільки вчинений директором Відокремленого підрозділу Запорізька теплова електрична станція Шовгелею Сергієм Володимировичем, а не виконавчим органом Акціонерного товариства ДТЕК Дніпроенерго; довіреність підписана Генеральним директором АТ ДТЕК Дніпроенерго Хом`яковим В.А. під впливом помилки, а отже, Договір, на думку позивача, є фіктивним. Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (ст.ст. 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України). Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами. Частина 3 ст. 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (ст.ст. 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору. Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа. З огляду на приписи ст.ст. 92, 237 - 239, 241 ЦК України, для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, як і сам по собі факт скасування довіреності представнику, який у період її чинності здійснював свої права та виконував обов`язки за цією довіреністю. Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто, третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені. Для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому, тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання. У Договорі № 3956-ДЭ-ЗаТЭС від 28.12.2020 зазначено, що він укладений Акціонерним товариством ДТЕК Дніпроенерго, від імені якого діє виконуючий обов`язки директора Відокремленого підрозділу Запорізька теплова електрична станція Акціонерного товариства ДТЕК Дніпроенерго Шовгеля С.В. на підставі довіреності № 102/ДнЭ/2020 від 01.02.2020. Місцем надання послуг за Договором, згідно пункту 1.3, був об`єкт Відокремленого підрозділу Запорізька теплова електрична станція: Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова,

95. За умовами пункту 6.1.3 Замовник зобов`язався надати персоналу Виконавця доступ на територію Замовника для надання послуг. Тобто, Виконавець за договором був допущений на об`єкт замовника для надання послуг. Відповідно до частини 1 статті 241 ЦК України, правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Укладаючи даний Договір, відповідач за зустрічним позовом діяв добросовісно та не міг знати про обмеження повноважень виконуючого обов`язки директора Відокремленого підрозділу Запорізька теплова електрична станція, якщо такі були. Відповідно ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Статтею 234 ЦК України передбачено, що фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення. Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків. Відтак, для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу усіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення його для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. Факт надання відповідачем за зустрічним позовом послуг за Договором підтверджується підписаними сторонами за Договором актами здачі-приймання наданих послуг та не заперечується позивач за зустрічним позовом. Позивачем не доведено, що відповідач був обізнаний, або мав бути обізнаний про наявність обмежень у керівника відокремленого підрозділу позивача щодо укладення оспорюваного договору, якщо такі були. Не доведено наявності підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що відповідач за зустрічним позовом при укладенні договору, діяв недобросовісно або нерозумно. Посилання позивача на той факт, що довіреність № 102/ДнЭ/2020 від 01.02.2020 була видана (підписана) генеральним директором Акціонерного товариства ДТЕК Дніпроенерго під впливом помилки не підтверджена будь-якими доказами. Не подано також доказів на підтвердження зазначеної позивачем обставини щодо відсутності у генерального директора Акціонерного товариства ДТЕК Дніпроенерго права на видання такої довіреності. Згідно з висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №918/204/18, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували той факт, що умови договору суперечать нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином. Таким чином, господарський суд правильно відмовив в задоволенні зустрічного позову про визнання договору № 3956-ДЭ-ЗаТЭС від 28.12.2020 недійсним, доводи апеляційної скарги в цій частині вимог є безпідставними. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін. Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства ДТЕК Дніпроенерго на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.05.2023 у справі №908/716/23 - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 31.05.2023 у справі №908/716/23 залишити без змін. Судові витрати Акціонерного товариства ДТЕК Дніпроенерго за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено та підписано 10.10.2023. Головуючий суддя О.Г. Іванов Суддя Т.А. Верхогляд Суддя Ю.Б. Парусніков